Рішення № 76814718, 28.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 р. Справа№0540/6154/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області

про: визнати неправомірною бездіяльність Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії з 01.06.2015 року, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецькій області відновити виплату належної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії з 01.06.2015 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області про визнати неправомірною бездіяльність Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії з 01.06.2015 року, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецькій області відновити виплату належної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії з 01.06.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з початку бойових дій на Сході України її рідне місто опинилось на тимчасово окупованій території, в зв’язку з чим, вона була вимушена переїхати до м. Торецьк, де зареєструвалась, як тимчасово переміщена особа і стала на облік до місцевого Управління Пенсійного фонду України. Позивач зазначає, що їй була призначена пенсія, однак в червні 2015 року виплата пенсії мені була припинена. Позивач вказує на те, що з метою встановлення підстав припинення виплати пенсії вона звернулась до відповідача, який повідомив, що припинив виплату пенсії оскільки остання не проживає у м. Торецьку. Крім того, позивач зазначає, що звернулась зі скаргою на дії відповідача до ОСОБА_2 управління ПФУ в Донецькій області, який своїм листом від 12.07.2018 року повідомило, що виплату пенсії призупинено до з’ясування фактичного місця проживання.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач з 17.03.2015 року перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Дзержинську як внутрішньо переміщена особа, якій пенсія виплачується за даними електронної пенсійної справи. 18.07.2018 року пенсійна справа ОСОБА_1 була направлена до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі запиту від 25.06.2018 року № 221. Відповідач вказує на те, що атестатом № 623 підтверджується, що пенсія позивачу була виплачена управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області по травень 2015 року. Відповідач звертає увагу суду на те, що на момент подання адміністративного позову (24 липня 2018 року) щодо визнання дій управління не правомірними, позивач не перебуває на обліку в Торецькому об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Відповідач вважає, що оскільки ОСОБА_1 на момент звернення до суду не перебувала на обліку в Торецькому ОУПФУ Донецької області, в зв’язку з чим в управління відсутні будь – які зобов’язання перед позивачем, зокрема щодо поновлення виплати пенсії, а отже управління жодним чином не порушило права та законні інтереси пенсіонера.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. У позовній заяві просив суд розглядати справу без її участі.

ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано до суду пояснення, відповідно до яких зазначило, що ОСОБА_1, перебуває на обліку в управлінні, як внутрішньо переміщена особа з 01.07.2018 року.

Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради надало до суду пояснення, відповідно до яких повідомило, що ОСОБА_1 07.05.2018 року звернулась для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Крім того, управлінням зазначено, що ОСОБА_1 в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, з 07.05.2018 року, та отримала довідку про взяття на облік, як внутрішньо переміщена особа № НОМЕР_1.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 28 серпня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року вкладено розгляд справи на 24 вересня 2018 року, у зв’язку з необхідністю направлення запиту до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з’явились, клопотань (заяв) про розгляд справи без їх участі або в порядку письмового провадження суду не надали, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачу – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія за віком (а.с. 9)

ОСОБА_1 була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Єнакієве Донецької області до АДРЕСА_1, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 07.12.2018 року № НОМЕР_1 (а.с. 52).

З матеріалів справи встановлено, що 25 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 управління ПФУ в Дніпропетровський області з заявою про запит пенсійної справи з УПФУ в м. Дзержинську (нині – Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області) (а.с. 43).

25 червня 2018 року ОСОБА_2 управління ПФУ в Дніпропетровській області направлено запит пенсійної справи ОСОБА_1, який отриманий відповідачем 17.07.2018 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 24, 45).

18 липня 2018 року Торецьким об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області на адресу ОСОБА_2 управління ПФУ в Дніпропетровській області була направлена пенсійна справа ОСОБА_3, що підтверджується супровідним листом за вих. № 1627/05 (а.с. 25, 46).

Згідно атестата № 623 встановлено, що ОСОБА_1 виплата пенсії проводилась до 31 травня 2015 року (а.с. 47).

Відповідно до протоколу призначення пенсії вбачається, що позивачу ОСОБА_2 управління ПФУ в Дніпропетровській області призначено пенсію з 01 липня 2018 року призначено пенсію в розмірі 2849,91 грн. довічно (а.с. 58-59).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами звернення позивача листом від 12.07.2018 року № 2573-А-01 було повідомлено, що з 01.06.2015 року виплата пенсії припинена до з’ясування фактичного місця проживання. Також зазначено, що згідно з витягом із протоколу комісії військово – цивільної адміністрації міста Торецька від 29.11.2016 року № 23 ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії у зв’язку зі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Враховуючи вищенаведене, підстави для поновлення виплати пенсії відсутні (а.с. 10).

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачеві з причини відсутності її за зареєстрованим місцем перебування як внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов’язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв’язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту – Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за /днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або непоновлення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 цього Закону.

Згідно ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Суд звертає увагу, що жоден з вищезазначених випадків щодо позивача не застосований управлінням та не доведений.

Крім того, вищезазначеною статтею передбачено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду. Однак відповідачем не надано доказів того, що було прийнято рішення територіальних органів Пенсійного фонду або відповідне судове рішення про припинення виплати пенсії.

Також, згідно листа ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.07.2018 року № 2573-А-01 вбачається, що пенсія позивачу була припинена з червня 2015 року, у зв’язку з необхідністю перевірки фактичного місця проживання позивача, а також у зв’язку з скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд зазначає, що статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706 (далі по тексту - Закон № 1706).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Однак, суд зазначає, що згідно з положеннями статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов’язань.

До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», в якій встановив обов’язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Суд зауважує, що наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення. З огляду на викладене, суд вбачає в діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивача як внутрішньо переміщеної особи та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно з діючим законодавством.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ніхто не може позбавляти її права на отримання призначеної їй пенсії по втраті годувальника.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

Суд зазначає, що відсутність позивача за місцем проживання, а також відсутність довідки про взяття на облік не може позбавляти її права на отримання пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб та отримання відповідної довідки.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області неправомірно припинило з 01 червня 2015 року виплату пенсії ОСОБА_1.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецькій області відновити виплату належної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії з 01.06.2015 року, суд зазначає натспуне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за /днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території” від 15.04.2017 року № 1207, виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови отримання пенсій пенсіонерами, які зареєстровані на тимчасово захопленій території України, на території якої органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, передбачено Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, Порядком формування і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року “Про здійснення соціальних виплат особами, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції”, Тимчасовим порядком фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 07.11.2014 року № 595.

Відповідно до п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Приписами п. 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей визначено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296), пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що пенсіонери з населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження мають право на одержання пенсії за умови переміщення в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі і звернення до структурного підрозділу місцевої державної влади з питань соціального захисту населення та взяття на облік, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З відповідною довідкою пенсіонер має праве звернутися до територіального підрозділу Пенсійного фонду України в населеному пункті, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Судом встановлено, що на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом (26 липня 2018 року) ОСОБА_1 зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпро ради та отримала довідку від 07 травня 2018 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 52).

Оскільки позивач перереєструвався як внутрішньо переміщена особа у Шевченківській районній у місті Дніпро раді, то відповідно до норм чинного законодавства звернувся до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про запит пенсійної справи та призначення пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що з 01 липня 2018 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

З огляду на викладене суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Також, суд зазначає, що адміністративний суд під час прийняття рішень у справі перевіряє правомірність рішень, дій чи наявність допущеної бездіяльності суб’єктами владних повноважень.

Виходячи із системного аналізу наведених норм КАС України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області припиняючи з 01 червня 2015 року ОСОБА_1 виплату порушив її права, однак оскільки позивач з 01 липня 2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суд зазначає про відсутність правових підстав до для зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити виплату належної ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2015 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області в частині визнати неправомірною бездіяльність Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії з 01.06.2015 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И РІ Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області про визнати неправомірною бездіяльність Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії з 01.06.2015 року, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецькій області відновити виплату належної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії з 01.06.2015 року – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії з 01.06.2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП 2068415429,86401, АДРЕСА_2) судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.