Рішення № 76814142, 01.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1662/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 Л.) звернувся в суд з позовом до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі – відповідач, Ковельський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Волинській області) про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 від 13.12.2017 року ВП № 53587129 про стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. При цьому, вказує на те, що державним виконавцем не вчинялися будь-які дії щодо примусового виконання рішення суду, окрім формального винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому, вважає, що в останнього не було жодної підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав посилаючись на те, що 16.03.2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53587129, в пункті 3 якої було зазначено про стягнення виконавчого збору у розмірі 151563,75 грн. Вказує на те, що державним виконавцем вчинялися дії щодо примусового виконання рішення, в тому числі винесено постанову про розшук майна боржника (транспортних засобів). Однак, враховуючи те, що за заявою ОСОБА_1 Л винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, тому будь-які виконавчі дії щодо звернення стягнення на майно боржника, яке було виявлено та затримано працівниками поліції, з метою реального виконання рішення суду відповідачем не проводились. 11.12.2017 року від стягувача надійшла заява про повернення виконавчого листа на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з чим державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, враховуючи те, що боржником не було стягнуто виконавчий збір на підставі частини третьої статті 40 вказаного Закону винесено оскаржувану постанову та постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», просив у задоволенні позову відмовити.

28.09.2018 року на адресу суду надійшли матеріали виконавчого провадження ВП № 53587129.

У судове засідання представник позивача не прибула, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника відділу ДВС.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Частиною дев’ятою статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 16.03.2017 року головним державним виконавцем Ковельського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53587129 з виконання виконавчого листа № 159/2306/16-ц, виданого 24.02.2017 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» 1493238,87 грн. заборгованості за кредитним договором та 22398,58 судового збору, в якій зазначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 151563,75 грн.

11.12.2017 року на адресу відповідача надійшла заява від представника ПАТ «ОТП Банк» про повернення виконавчого листа № 159/2306/16-ц від 24.02.2017 року.

13.12.2017 року головним державним виконавцем Ковельського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову в межах ВП №53587129 про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 151563,75 грн., та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, п’ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, 13.12.2017 року виконавче провадження ВП № 53587129 було завершене (повернуто виконавчий документ стягувачу) саме на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа), у зв’язку з чим головним державним виконавцем Ковельського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області винесено в межах ВП № 53587129 оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.12.2017 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною п’ятою статті 27 вказаного Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев’ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що частина перша та друга статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору. Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав коли виконавчий збір не стягується, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, частина третя статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, яка регулює окремо випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частиною першою та другою статті 27 вказаного Закону не можуть застосовуватись.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.04.2018 року у справі № 825/739/17 (К/9901/2103/17), від 30.05.2018 року у справі № 808/3791/16 (К/9901/20636/18).

Враховуючи те, що 13.12.2017 року головним державним виконавцем Ковельського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області у ВП № 53587129 повернуто виконавчий документ стягувачу саме на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», тому настають наслідки, які передбачені частиною третьою статті 40 вказаного Закону - якщо виконавчий збір не стягнуто державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що постанова ВП № 53587129 від 13.12.2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 151563,75 грн. прийнята відповідачем правомірно, а тому підстави для її скасування відсутні.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 205, 229, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

ОСОБА_3 Андрусенко