Постанова № 76813704, 26.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2018 р. Справа №914/381/18

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Коростенської О.І.,

та представників сторін:

від прокуратури (скаржника) – ОСОБА_1

від позивача – ОСОБА_2

від відповідача – ОСОБА_3

від третьої особи-1 – ОСОБА_4

від третіх осіб-2,3 – не з’явились

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області, №05/2-1012 вих.18 від 09 липня 2018 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 25 червня 2018 року (підписане 27.06.2018 року), суддя Березяк Н.Є.

у справі №914/381/18

за позовом Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс», м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Х» ЛТД, м. Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 підприємство «Астері», м. Львів

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 Держгеокадастру у м. Львові, м. Львів

про витребування земельної ділянки площею 0,4830 га

в с т а н о в и в :

28 лютого 2018 року Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави, в особі Львівської міської ради до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» про витребування земельної ділянки площею 0,4830 га по вул. Пасічній у м. Львові (кадастровий номер 4610136800:02:005:0348).

Ухвалою суду від 19 березня 2018 року, серед іншого, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Х» ЛТД.

Ухвалою суду від 07 травня 2018 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_6 підприємство «Астері» та на стороні позивача – ОСОБА_7 Держгеокадастру у м. Львові.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25 червня 2018 року у справі №914/381/18 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на момент отримання ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД державного акту на право власності на землю, Земельний кодекс України не передбачав такої умови для виникнення права власності на землю, як державна реєстрація акту чи права, яке ним посвідчується, відтак, право власності ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД на спірну земельну ділянку виникло в останнього з моменту отримання державного акту на право власності на землю згідно ст.22 ЗК України, а саме: 16 травня 2000 року. Суд у рішенні зазначив, що беручи до уваги презумпцію правомірності набуття права власності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази незаконності набуття ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД права власності на спірну земельну ділянку, суд дійшов висновку про правомірність набуття останнім права власності на спірну земельну ділянку, що підтверджується Державним актом на право власності на землю від 16 травня 2000 року ЛВ №052682. Що стосується доводів прокурора про відсутність в Державному акті про право власності на землю від 16.05.2000 року серія ЛВ №052682 посилання на рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки, то такі доводи суд визнав необґрунтованими, зазначивши, що підставою видачі державного акту слугував договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.02.2000 року, зареєстрований в реєстрі за №4912. Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для витребування спірної земельної ділянки у відповідача.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Львівської області звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25 червня 2018 року у справі №914/381/18 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити: витребувати у відповідача на користь позивача земельну ділянку площею 0,4830 га по вул. Пасічній у м. Львові (кадастровий номер 4610136800:02:005:0348). Зокрема, посилається на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 січня 2018 року у справі №914/401/17, якою відмовлено у задоволенні зустрічного позову ПП «Астері» до ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД про визнання права власності на спірну земельну ділянку. Вважає, що вказаним судовим рішенням встановлено недоведеність ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД набуття права власності на спірну земельну ділянку. При цьому, апелянт наголошує, що обов’язковою умовою для видачі державного акта на право власності на землю було прийняття відповідною радою рішення щодо надання земельної ділянки, однак, в даному випадку, Львівська міська рада не приймала жодного рішення щодо спірної земельної ділянки, відтак, вважає Державний акт про право власності на землю від 16.05.2000 року серія ЛВ №052682 неналежним доказом права власності ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД. Крім того, зазначає, що межі спірної земельної ділянки на момент прийняття оспорюваного рішення в натурі не встановлені, дані про ділянку до Державного земельного кадастру не внесено, право власності у встановленому законом порядку не зареєстровано, відтак, така земельна ділянка відповідно до вимог ч.1 ст.79-1 ЗК України була не сформована.

Прокурор (скаржник) та представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25 червня 2018 року у справі №914/381/18 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Представник міської ради додатково вказував, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності, відтак, є власністю територіальної громади м. Львова, така ділянка вибула з її власності поза її волею, відтак, підлягає витребуванню у відповідача на користь Львівської міської ради. Щодо державного акту зазначав, що останній є фіктивним, з приводу чого відкрито кримінальне провадження. Крім того, 26 вересня 2018 року представник міської ради подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Верховного Суду від 06 вересня 2018 року у справі №914/2045/17 щодо подібних правовідносин.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 26 липня 2018 року). Зокрема, зазначав, що у справі №914/401/17 встановлено, що договором купівлі-продажу нерухомого майна від 06.06.2003 року не обумовлено між сторонами умов щодо переходу права власності на земельну ділянку, при цьому, судом не встановлено неналежність Державного акту про право власності на землю від 16.05.2000 року серія ЛВ №052682, про що стверджував прокурор у апеляційній скарзі. Крім того, представник відповідача наголошував, що Львівською міською радою не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка належить міській раді та вибула з її володіння поза волею власника.

20 серпня 2018 року від прокурора Львівської області до суду надійшла відповідь на відзив ТзОВ «Будівельний альянс-плюс» (вих.№05/2-1222вих.18 від 15.08.2018 року), в якій прокурор зазначає, що у справі №914/401/17 суд встановив, що обов’язковою умовою для видачі державного акту на право власності на землю має бути прийняття відповідною радою рішення про надання земельної ділянки, а проаналізувавши зміст державного акту ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД, колегія суддів звернула увагу на те, що такий акт не містить посилань на рішення відповідної ради про передачу у власність або продаж земельної ділянки.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представники третіх осіб-2,3 в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Оскільки явка представників третіх осіб-2,3 не визнавалась обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення прокурора Львівської області, представників сторін та третьої особи-1, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Державним актом на право власності на землю серія ЛВ №052682 виданим 16 травня 2000 року, посвідчено право власності ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Х» ЛТД на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,4830 га, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Пасічна. Цільове призначення земельної ділянки – для жилого будівництва.

05 червня 2003 року між ТзОВ «Колібрі-Х» ЛДТ (в тексті договору – продавець) та ПП «Астері» (в тексті договору – покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець оплачує та приймає у власність нежитлові будівлі: літ. “А-1” загальною площею 25,5 кв. м та літ “Б-1” загальною площею 12,4 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 146.

05 червня 2003 року між сторонами договору підписано акт приймання-передачі до вказаного договору.

27 червня та 09 липня 2003 року Приватному підприємству «Астері» видано реєстраційні посвідчення на об’єкти нерухомого майна, що були предметом договору купівлі-продажу від 05 червня 2003 року.

В подальшому, ОСОБА_6 підприємство «Астері» в межах справи №914/401/17 звернулося до суду з зустрічною позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,4830 га по вул. Пасічній у м. Львові, з огляду на придбання нерухомого майна, що знаходиться на такій ділянці.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25 квітня 2017 року у справі №914/401/17 зустрічний позов ПП «Астері» задоволено: визнано за останнім право власності на земельну ділянку площею 0,4830 га по вул. Пасічній у м. Львові. Рішення суду мотивоване тим, що при переході права власності на об’єкти нерухомості до ПП «Астері» перейшло право на земельну ділянку в тих же обсягах і на тих же умовах, що існували в попереднього власника.

19 травня 2017 року до державного реєстру речових прав внесено відомості про реєстрацію права власності ПП «Астері» на спірну земельну ділянку.

В подальшому, спірна земельна ділянка відчужувалась двічі та станом на час подання позовної заяви прокурором зареєстрована на праві власності за ТзОВ «Будівельний альянс-плюс» (відповідач у справі), яке придбало її за договором купівлі-продажу від 25 травня 2017 року.

Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 січня 2018 року задоволено апеляційну скаргу заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 та скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 25 квітня 2017 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання за ПП «Астері» права власності на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №914/401/17 за касаційною скаргою ПП «Астері».

У лютому 2018 року Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави, в особі Львівської міської ради про витребування у ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» земельної ділянки площею 0,4830 га по вул. Пасічній у м. Львові (кадастровий номер 4610136800:02:005:0348) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

ОСОБА_8 до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. Для застосування ст.387 ЦК необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача. Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

ОСОБА_8 до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акту на право власності на землю від 16 травня 2000 року ЛВ №052682, останній видано Львівською міською радою ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Х» ЛТД на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за №4912, про передачу у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,4838 га у м. Львові по вул. Пасічна. Цільове призначення земельної ділянки — для жилого будівництва.

ОСОБА_8 до ст.22 ЗК України (у редакції, чинній на момент видачі державного акта) передбачалось, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_8 народних депутатів (ч.2 ст.23 ЗК України в редакції, чинній на момент видачі державного акта).

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

З огляду на викладене, на момент отримання ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД державного акту на право власності на землю, Земельний кодекс України не передбачав такої умови для виникнення права власності на землю, як державна реєстрація акту чи права, яке ним посвідчується. Відтак, право власності ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД на спірну земельну ділянку виникло в останнього з моменту отримання державного акту на право власності на землю згідно ст.22 ЗК України, а саме: 16 травня 2000 року. Крім того, в тексті Державного акту на право власності на землю серія ЛВ №052682 міститься відмітка про його реєстрацію в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

Щодо доводів прокурора про неналежність Державного акту на право власності на землю серія ЛВ№052682 від 16.05.2000 року у зв’язку з відсутністю підпису голови (керівника) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особи, що здійснила реєстрацію акта, як правильно встановлено місцевим господарським судом, що підпис на Державному акті на право власності на землю директора Департаменту та планування забудови міста ОСОБА_9 посвідчений гербовою печаткою Львівської міської ради.

Слід зазначити, що прокурором та міською радою не надано суду доказів того, що зазначений вище державний акт на право власності на землю визнано недійсним чи скасовано, на момент вирішення спору такий акт є чинним.

Згідно з п.3.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43, забезпечення державної реєстрації державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди покладається на державні органи земельних ресурсів Держкомзему України: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське та Севастопольське міські управління земельних ресурсів.

Разом з тим, керуючись ч.4 ст.11 ГПК України, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки”, пункт 58, а також рішення Європейського суду у справі “Ґаші проти Хорватії” від 13 грудня 2007 року, заява №32457/05, пункт 40, рішення у справі “Трґо проти Хорватії” від 11 червня 2009 року, заява №35298/04, пункт 67).

Беручи до уваги презумпцію правомірності набуття права власності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази незаконності набуття ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД права власності на спірну земельну ділянку, колегія суддів дійшла висновку про правомірність набуття останнім права власності на спірну земельну ділянку, що підтверджується Державним актом на право власності на землю від 16 травня 2000 року серії ЛВ №052682.

При цьому, колегія суддів критично оцінює пояснення представника позивача, надані в судовому засіданні, щодо того, що бланк державного акту на право власності на землю серії ЛВ №052682 Львівською міською радою не видавався та був втрачений, оскільки, позивачем не надано а в матеріалах справи відсутній вирок, що набрав законної сили, яким було б встановлено факт підроблення такого акту. Натомість, державний акт на право власності на землю від 16 травня 2000 року серії ЛВ №052682 виданий самою ж Львівською міською радою, підписаний посадовими особами Львівської міської ради та скріплений відповідними печатками. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Щодо посилань апелянта на обставини, встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 січня 2018 року у справі №914/401/17, якою скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 25 квітня 2017 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання за ПП «Астері» права власності на спірну земельну ділянку, колегія суддів звертає увагу, що предметом судового розгляду за зустрічними позовними вимогами було визнання права власності саме за ПП «Астері», яке придбало нежитлові приміщення на спірній земельній ділянці, при цьому, правова оцінка колегії суддів певних фактів щодо набуття права власності на спірну земельну ділянку ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД не може бути тією обставиною, яка у відповідності до ч.4 ст.75 ГПК України не доказується при розгляді цієї справи про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Так, відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз’яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Наведені норми підтверджують, що преюдиційне значення мають лише факти, встановлені судом в іншій справі, якими є об’єктивні фактичні обставини, що мали місце в реальності, та встановлені щодо особи, яка бере участь у справі, тобто в даному випадку це – факт щодо права власності Приватного підприємства «Астері» на спірну земельну ділянку, яке і звернулося до суду із відповідним зустрічним позовом, однак не правова оцінка судом фактів щодо набуття права власності на спірну земельну ділянку ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД.

Враховуючи наведене вище, посилання апелянта на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 січня 2018 року у справі №914/401/17, якою відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання за ПП «Астері» права власності на спірну земельну ділянку, котрою, на думку скаржника, встановлено преюдиційні факти щодо цього спору є помилковим.

Слід зазначити, що незаконність Державного акту на право власності на землю серія ЛВ №052682 від 16.05.2000 року не була предметом судового розгляду у справі №914/401/17, вказаний акт не визнано недійсним та такий є чинним станом на час розгляду цього спору.

Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.17 ЗК України (в редакції, чинній на момент видачі державного акта) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться ОСОБА_8 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови – до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_8 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. ОСОБА_8 народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) ОСОБА_8 народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) ОСОБА_8 народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Разом з тим, згідно з ч.ч.3,4 ст.18 ЗК України придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку. Договір купівлі-продажу земельної ділянки і документ про оплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акта на право власності.

Колегією суддів встановлено, що підставою видачі Державного акта на право власності на землю від 16 травня 2000 року серії ЛВ №052682 слугував договір купівлі-продажу від 15 лютого 2000 року, зареєстрований за реєстровим №4912 про передачу у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Х» ЛТД, про що зазначено у самому акті.

Відтак, вищевказані норми земельного законодавства, що діяли на момент видачі спірного державного акту, встановлювали в якості підстави набуття права власності на земельну ділянку: рішення відповідної ради або договір купівлі-продажу, що спростовує твердження прокурора та міської ради про обов’язкову необхідність прийняття міською радою відповідного рішення про надання земельної ділянки, як підстави отримання державного акту.

Колегія суддів також звертає увагу, що предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Слід вказати, що ні прокурор, ні позивач належними та допустимими доказами не обґрунтували наявність порушеного права територіальної громади на час відчуження спірної земельної ділянки відповідачу.

Натомість, право власності ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД на спірну земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на землю від 16 травня 2000 року серії ЛВ №052682, який станом на час розгляду справи, є чинним. Разом з тим, твердження міської ради про відсутність на спірній земельній ділянці нерухомого майна спростовуються матеріалами справи, зокрема, реєстраційними посвідченнями від 27 червня та 09 липня 2003 року, виданими ПП «Астері», а також технічними паспортами на будівлі, складеними ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» - 31 травня 2013 року.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність прокурором та Львівською міською радою наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування у відповідача спірної земельної ділянки на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

ОСОБА_8 до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 25 червня 2018 року у справі №914/381/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №914/381/18 повернути до Господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 28.09.2018 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.