Постанова № 76813641, 28.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/974/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Ярош А.І.,

суддів Принцевської Н.М., Діброви Г.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця”

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 року, м. Одеса, суддя Степанова Л.В., повний текст складено 27.07.2018 року

у справі № 916/974/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН"

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 9793,40грн.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" звернулось до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом про стягнення вартості нестачі вантажу у сумі 9793,40грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо перевезення вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевезення відповідачем вантажу позивача в результаті технічної несправності вагонів відповідача сталась нестача вантажу у розмірі 2000 кг, чим Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв було завдано збитки на загальну суму 9793,40грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 року у справі № 916/974/18 (суддя Степанова Л.В., повний текст складено 27.07.2018 року) позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства “НІБУЛОН” до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” про стягнення – задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства “НІБУЛОН” 9793 грн. 40коп. вартості нестачі вантажу, 1200 грн. 00коп. витрат, пов’язаних із залученням експертів та проведенням експертизи, 1762 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ СП „НІБУЛОН” надано до суду докази оскарження відмови начальника станції у складанні комерційного акту, а також зміст експертного дослідження, господарський суд доходить висновку, що позивачем у належний спосіб доведено прибуття на станцію призначення вагону з вантажем у технічно несправному стані, внаслідок чого могла виникнути нестача в т.ч. у процесі перевезення. Такі обставини мали бути відображені в комерційному акті, проте в порушення п.п.52 та 129 Статуту залізниць України перевізник комерційний акт не склав. Крім того, на виконання п.113 Статуту залізниць України ПАТ „Українська залізниця” не надано доказів виникнення нестачі з причин, які від неї не залежали, в зв’язку з чим суд покладає цивільно-правову відповідальність за втрату вантажу в процесі перевезення на відповідача.

При цьому суд першої інстанції враховав, що вантаж, завантажений засобами вантажовідправника у вагон №95647863 залізниця прийняла до перевезення без зауважень, до моменту прибуття вагонів на станцію Миколаїв-Вантажний жодних зауважень чи то повідомлень з приводу неправильного визначення вантажу вантажовідправником залізницею зроблено не було, вантажовідправником також вагон №95540209 був прийнятий до перевезення без зауважень. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 9793,40грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 по справі № 916/974/18 повністю та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник не погоджується з висновком суду про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання з перевезення вантажу, чим було завдано позивачу збитки в розмірі 9 793,40 грн., оскільки 05.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (надалі Позивач) відправило на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці вагон №95647863 з вантажем зерно пшениці.

Відповідно до записів у залізничній накладній №49107089 завантаження вагону №95647863 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці.

На станцію призначення - Миколаїв-Вантажний вагон №95647863 з вантажем зерно пшениці прибув 09.04.2018. Вагон прибув у технічно-справному стані, запірно-пломбувальні пристрої не пошкоджені, номери відповідають вказаним у перевізних документах, комерційних несправностей не виявлено.

Апелянт зауважує, що під час огляду вагонів 11.04.2018 по прибуттю на станцію призначення встановлено, що вищезазначені вагони справні, запірно-пломбувальні пристрої відправника справні, виконують свої функції та відповідають номерам, зазначеним у перевізному документі.

Таким, чином, враховуючи, що вантаж, завантажений відправником у спірні вагони, прибув на станцію призначення у справних вагонах, із непошкодженими пломбами відправника, позов щодо стягнення нестачі вантажу до залізниці не підлягає задоволенню.

Крім того, на думку апелянта, судом безпідставно прийнято в якості доказів акт експертизи, що складений регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області №120-476 від 11.04.2018 року.

В порушення ст. 73 ГПК України суд не взяв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності вини залізниці у недостачі вантажу та не надав правової оцінки наданим на підтвердження цього факту доказам.

10.09.2018 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", , в якому позивач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 176 200 грн. 00 коп.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Здійснивши аналіз вищезазначених норм Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/974/18 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 9793,40 грн.

У зв'язку з викладеним, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 року у справі № 916/974/18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 року і розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на наступні обставини.

05.04.2018р. ТОВ СП „Нібулон”, що є вантажовідправником та вантажоодержувачем, завантажив у вагон №95647863 насипом вантаж пшеницю та передав залізниці для перевезення, що відображено у залізничній накладній №49107089 від 05.08.2018р.

Під час переважування вказаного вагону по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 2050кг, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 10.04.2018р., складаними працівниками ТОВ СП «НІБУЛОН».

ТОВ СП «НІБУЛОН» у день виявлення ознак нестачі, а саме 10.04.2018, листом від 10.04.2018р. №4490/3-18/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаних вагонів та скласти комерційні акт, що передбачено ст. 52 та ст. 129 Статуту залізниць України. Проте, станцією Миколаїв-вантажний було безпідставно відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаного вагону (лист №117/М від 10.04.2018р.). ТОВ СП «НІБУЛОН» в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів подало скаргу на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту від 10.04.2018р. №4534/3-18/35.

Позивач вказує, що 10.04.2018р. щодо вагону №95647863 було розпочато проведення експертизи регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результатами якої було складено акт експертизи №120-476 відповідно до п.6 цього акту завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона.

10.04.2018р. комісією у складі працівників ТОВ СП «НІБУЛОН» було складено акт приймання продукції за кількістю №11 відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 15.06.65 №П-6 щодо вагону №95647863.

Актами експертизи та актами приймання продукції було встановлено, що у вагоні №95647863 з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині другого розвантажувального люка, в місці з’єднання кришки і бункера виявлений зазор завдовжки близько 35см., який частково затиснутий поліетиленом світлого кольору, в щілині видно затиснуте зерно пшениці. Після зняття пломб було виявлено, що у цьому вагоні між II та III (середніми) люками від сходів на довжині близько 3,0м є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки до 0,5м з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерний для стікаючого вантажу вниз, у бік другого розвантажувального люку з протилежної сторони від штурвалів і наявного зазору з затиснутим поліетиленом та зернами пшениці.

Згідно з довідкою від 25.04.2018р. №5205/3-18/27, виданою вантажовідправником ТОВ СП «НІБУЛОН» (зазначений у п. 1 залізничної накладної №49107089 від 05.04.2018р.), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95647863 складає 5930,00грн. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів. Аналогічна вартість однієї тони вантажу зазначена і у акті приймання продукції за кількістю №11 від 10.04.2018р., у складанні якого відповідач відмовився приймати участь. Загальна вартість нестачі згідно з розрахунком у вагоні №95647863 становить 9793,40грн. (2000кг - 69700кг / 100% * 0,5%) * 5930грн. = 9793,40грн.), яку позивач просить стягнути з відповідача .

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.3 ст.308 ГПК України вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 918 ЦК України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 ГК України, п.6 Статуту залізниць України, встановлено, що залізнична накладна від 05.04.2018р. №49107089 свідчить про укладення між ТОВ СП „НІБУЛОН” (відправник) та ПАТ „Українська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким теж є ТОВ СП „НІБУЛОН”.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з статтею 6 Постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 6 квітня 1998 року №457 "Про затвердження Статуту залізниць України" (з наступними змінами і доповненнями; далі – Статут залізниць України) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За змістом частини 2 статті 308, частини 3 статті 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно з статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2018р. ТОВ СП „НІБУЛОН”, що є вантажовідправником та вантажоодержувачем, завантажив у вагон №95647863 насипом вантаж пшеницю та передав залізниці для перевезення, що відображено у залізничній накладній №49107089 від 05.04.2018р. Під час переважування вказаного вагону на станції Миколаїв-вантажний по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 2050кг, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 10.04.2018р.

10.04.2018р., позивач листом від 10.04.2018р. №4490/3-18/35 звернувся до начальника станції Миколаїв-вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаних вагонів та скласти комерційні акт, що передбачено ст. 52 та ст. 129 Статуту залізниць України.

Проте, станцією Миколаїв-вантажний було відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаного вагону (лист №117/М від 10.04.2018р.).

Позивач в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів подав скаргу на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту від 10.04.2018р. №4534/3-18/35. Листом від 10.04.2018р. №123 Херсонська дирекція залізничних перевезень повідомила позивача про повідомила позивача про нібито відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу зі вищевказаного вагону та задоволення зазначеної скарги.

У зв’язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, ТОВ СП «НІБУЛОН» листом від 10.04.2018р. №4569/3-18/35 запропонувало керівництву станції Миколаїв-вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагону №95647863 по кількості та складенні акту про приймання вантажу та акту експертизи за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Згідно п.3.4 роз’яснень президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002р. №04-5/601 (із змінами) зазначено, що якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому п.16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 15.06.1965р. № П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 25.04.66 № П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998р. №81/38/101/235/122. У разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.

10.04.2018р. комісією у складі працівників ТОВ СП «НІБУЛОН» було складено акт приймання продукції за кількістю №11 відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 15.06.65 №П-6 щодо вагону №95647863.

Зазначені документи (акти приймання вантажу по кількості та акти експертизи РТПП Миколаївської області) були складені лише за участю представників ТОВ СП «НІБУЛОН», оскільки залізниця не направила свого представника для участі у складанні цього акту, про причини відмови прийняття участі у складанні цих документів відповідач не повідомив (для участі в експертизі представника залізниці викликано листом від 10.04.2018р. №4490/3-18/35 на якому міститься вхідний номер відповідача, проте уповноважений представник не з’явився).

Актом експертизи 10.04.2018р. №120-476 та актом приймання продукції №11 було встановлено, що у вагоні №95647863 з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині другого розвантажувального люка, в місці з’єднання кришки і бункера виявлений зазор завдовжки близько 35см., який частково затиснутий поліетиленом світлого кольору, в щілині видно затиснуте зерно пшениці. Після зняття пломб було виявлено, що у цьому вагоні між II та III (середніми) люками від сходів на довжині близько 3,0м є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки до 0,5м з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерний для стікаючого вантажу вниз, у бік другого розвантажувального люку з протилежної сторони від штурвалів і наявного зазору з затиснутим поліетиленом та зернами пшениці.

Відповідно до частини 1 статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів.

Відповідно до частини 1, 5 статті 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно з пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів” від 21 листопада 2000 року № 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Крім того, у відповідності до вимог частини 3 статті 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Положеннями статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів” від 21 листопада 2000 року N 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів (тобто, в тому числі, для насіння сої).

Відповідно до статті 111 Статуту залізниць залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Приписами статті 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями статті 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Підпунктом “б” статті 130 Статуту залізниць України встановлено, що право па пред'явлення претензій та позовів до залізниць має вантажоодержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Як унормовано у статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 року зі справи № 3-72гс12).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи, вантаж (пшениця) було прийнято ОСОБА_1 акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса до перевезення без будь-яких зауважень, що підтверджується укладеним 05.04.2018 року між сторонами по справі договором про перевезення вантажу, оформленим накладною №49107089, та протилежного сторонами, зокрема апелянтом не доведено.

Отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу приписів пункту 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.

10.04.2018 року після отримання вантажу та його контрольного зважування було виявлено нестачу вантажу, в зв’язку з чим в цей же день працівниками позивача було складено акти про виявлену нестачу вантажу у вагоні №95647863.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв зверталось до відповідача із повідомленням про встановлення обставин невідповідності маси вантажу, що відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України є підставою для складання комерційного акту, та просило провести комісійне зважування вагонів. Такі обставини мали бути відображені в комерційному акті, проте в порушення п.п.52 та 129 Статуту залізниць України перевізник комерційний акт не склав, явку свого представника при проведенні позивачем зважування вагонів 10.04.2018 року відповідачем забезпечено не було.

Крім того, на виконання п.113 Статуту залізниць України ПАТ „Українська залізниця” не надано доказів виникнення нестачі з причин, які від неї не залежали.

У зв’язку з чим суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, дійшов висновку про вжиття позивачем передбачених Статутом заходів з метою встановлення дійсної ваги вантажу.

Крім того, матеріали справи містять належним чином оформлений акт експертизи від 11.04.2018 року, який також засвідчує вищезазначену нестачу вантажу та підтверджує технічну несправність вагонів, в результаті якої виникла нестача; докази оскарження відмови начальника станції у складанні комерційного акту та акт приймання вантажу.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачем у встановленому чинним законодавством порядку було як вжито заходів щодо повідомлення залізниці про необхідність складання комерційного акту, так і доведено факт нестачі вантажу, встановленого за результатами зважування вагонів.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що ТОВ СП „НІБУЛОН” має право на стягнення завданих неправомірними діями перевізника вантажу збитків в розмірі дійсної вартості в сумі 9793,40грн., розрахунок якої цілком обґрунтовано здійснено позивачем, виходячи з таких показників: вартість за 1 тону вантажу (пшениця 3кл.) – 5930,00грн. з ПДВ, яка вказана в довідці від 25.04.2018 р. №5205/3-18/27, маса відповідальної нестачі із вирахуванням норми нестачі (природної втрати) 0,5% нетто вантажу пшениці (інші вантажі) – 2000кг по вагону №95647863.

Факт того, що нестача вантажу виникла не з вини відповідача або з незалежних від нього причин, апелянтом ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не доведено.

Навпаки, приймаючи до уваги виявлений у вагоні під час експертного дослідження зазор , частково затиснутий поліетиленом світлого кольору, в щілині якого видно затиснуте зерно пшениці, конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки до 0,5м з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерний для стікаючого вантажу вниз, такі обставини свідчать про технічну несправність вагону, що виникла під час перевезення вантажу.

Таким чином, зважаючи також на відсутність будь-яких зауважень залізниці щодо маси навантаженого позивачем вантажу, відсутність доказів на підтвердження можливої втрати вантажу після його передачі позивачу, колегія суддів доходить висновку, що втрата вантажу стала результатом його незбереження саме залізницею, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань щодо перевезення вантажу та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.

Посилання скаржника на те, що складений регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області акт експертизи від 10.04.2018р. №120-476 є неналежним доказом, оскільки згідно з вимогами пункту 30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за вчасною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує незалежних експертів, які відповідно до законодавства мають право на проведення експертизи, судовою колегією відхиляється, оскільки повноваження торгово-промислових палат на складання актів експертизи встановлені частиною 1 статті 11 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, у відповідності до якої торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв у повному обсязі.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 року у справі № 916/974/18 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 року у справі № 916/974/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська