Рішення № 76813583, 26.09.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

26 вересня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/599/18

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Федоренко Ю.В.

секретаря судового засідання Рослого В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр»

До відповідача: Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЛ»

Про стягнення 207339,34 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.06.2018.

Від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов в якому просить суд стягнути з відповідача 122 310,48 грн заборгованість за поставлений товар згідно договору поставки нафтопродуктів від 17 січня 2018 № 43, пені в сумі 23 095,06 грн, 3 % річних в сумі 2 030,96 грн, інфляційних втрат в сумі 3 075,22 грн та штраф в сумі 56 827,62 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05 вересня 2018 року.

Ухвалою суду, яку занесено до протоколу судового засідання від 05.09.2018 суд постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.09.2018.

Про дату, час та місце розгляду справи у суді відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень – ухвал суду.

Відповідач відзив на позов не надав, а тому судом справа вирішується за наявними матеріалами на підставі ст.165 ч.9 ГПК України.

Розглянувши подані матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив наступне.

17.01.2018 між ТОВ „СТРОЙ ЦЕНТР”, (надалі – постачальник) та ДП «Коропський сир завод» ТОВ «СиЛ» (надалі – покупець) укладено договір № 43 поставки нафтопродуктів (далі –Договір).

У відповідності до пунктів 1.1-1.2 вказаного Договору постачальник зобов’язується у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупцю нафтопродукти (далі то тексту-товар), а покупець зобов’язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного Договору та Додаткових угод до нього.

Істотними умовами цього Договору є кількість, асортимент, ціна (вартість) та умови поставки товару, які узгоджуються сторонами шляхом укладення (підписання) письмових Додатків до цього Договору по кожній окремій товарній поставці (товарній партії) продукції в рамках цього Договору. Додатки (додаткові угоди) до цього Договору становлять його невід’ємну частину з моменту підписання їх уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

У відповідності до п. 3.1-3.2 Договору покупець зобов’язується оплатити товар згідно умов визначених в Додаткових угодах до даного Договору. В разі проведення поставки товару без підписання Додаткової угоди (за усним/письмовим замовленням) на дану партію товару покупець зобов’язаний провести розрахунок 100% передоплати.

Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено в Додаткових угодах до цього Договору. У випадку неотримання від постачальника рахунку оплата проводиться протягом 2 (двох) банківських днів по реквізитах вказаних у Договорі.

На виконання умов Договору позивачем за період з 17.01.2018 по 13.03.2018 було здійснено поставку нафтопродуктів на загальну суму 475220,35 грн., а саме:

- по додатковій угоді № 1 від 17.01.2018, згідно з видатковою накладною № Ц76 від 18.01.2018 на суму 121761,12 грн; рахунок на оплату № Ц67 від 17.01.2018 на суму 121761,12 грн (а.с. 19-21). Умови оплати: оплата 18.01.2018 (п.4 додаткової угоди);

- по додатковій угоді № 2 від 02.02.2018, згідно з видатковою накладною № Ц134 від 05.02.2018 на суму 126148,75 грн.; рахунок на оплату № Ц123 від 02.02.2018 на суму 125661,46 грн(а.с. 22-24). Умови оплати: оплата 09.02.2018 (п.4 додаткової угоди);

- по додатковій угоді № 3 від 20.02.2018, згідно видатковою накладною № Ц191 від 21.02.2018 на суму 114248,88 грн; рахунок на оплату № Ц175 від 20.02.2018 на суму 114248,88 грн (а.с. 25-27). Умови оплати: до 28.02.2018 (п.4 додаткової угоди);

- по додатковій угоді № 4 від 13.03.2018, згідно з видатковою накладною № Ц275 від 13.03.2018 на суму 113061,60 грн; рахунок на оплату № Ц250 від 13.03.2018 на суму 113061,60 грн (а.с.28-30). Умови оплати: оплата до 22.03.2018 (п.4 додаткової угоди);.

Позивачем виписані товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів за формою № 1-ТТН, а саме: № 000000078 від 18.01.2018, № 000000125 від 05.02.2018, № 000000183 від 21.02.2018, № 000000258 від 13.03.2018 (а.с.31-34), які підписані відповідачем без зауважень.

На підтвердження отримання товару згідно умов Договору відповідачем були видані довіреності: № 11 від 17.01.2018, № 24 від 02.02.2018, № 57 від 21.02.2018, № 73 від 13.03.2018(а.с.35-38).

Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений позивачем товар на суму 352909,87 грн., що підтверджується випискою по рахунку ТОВ «СТРОЙ ЦЕНТР» № 26009550184 з 17.01.2018 до 07.08.2018 (а.с.39-40).

Таким чином за відповідачем рахується заборгованість в сумі 122310,48 грн., а саме:

- по додатковій угоді № 3 від 20.02.2018, згідно з видатковою накладною № Ц191 від 21.02.2018; рахунок на оплату № Ц175 від 20.02.2018 не оплаченою є сума 114248,88 грн;

- по додатковій угоді № 4 від 13.03.2018, згідно з видатковою накладною № Ц275 від 13.03.2018; рахунок на оплату № Ц250 від 13.03.2018 не оплаченою є сума 8061,60 грн.

Заперечень щодо розміру заборгованості відповідач не надав.

Станом на день розгляду справи відповідачем доказів про оплату боргу за отриманий товар в сумі 122310,48 грн. суду не надано, чим порушені права позивача на своєчасне отримання плати за поставлений товар, за захистом якого він і звернувся до суду.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 122310,48 грн. боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 23095,06 грн. пені за період з 01.03.2018 по 06.08.2018 та за період з 23.03.2018 по 06.08.2018 по та штрафу в розмірі 56827,62 грн. за період з 16.03.2018 по 06.08.2018 та з 07.04.2018 по 06.08.2018.

Згідно з ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як встановлено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 6.4 Договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених п. 3.1 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору, без обмеження шестимісячним або іншим строком нарахування та стягнення пені визначеного чинним законодавством України.

Період нарахування пені позивачем визначено правильно. За перерахунком суду на користь позивача необхідно стягнути 23048,53 грн. пені.

В решті вимог про стягнення пені судом відмовлено за необґрунтованістю.

У відповідності до п. 6.5 Договору у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, не пізніше 20 календарних днів після дати прострочення проведення таких розрахунків.

Оскільки відповідачем прострочено виконання зобов'язання по сплаті боргу по додатковим угодам №3 та №4 до Договору більш ніж на 15 календарних днів на користь позивача необхідно стягнути 56827,62 грн. штрафу з розрахунку 227310,48 грн. (сума поставки за додатковими угодами №3 та №4)х25%.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2030,96 грн. 3% річних та 3075,22 грн. інфляційних витрат за період з 01.03.2018 по 06.08.2018 та з 23.03.2018 по 06.08.2018. Період нарахування інфляційних та відсотків річних позивачем визначено правильно.

За перерахунків суду з відповідача підлягає стягненню 2026,85 грн. відсотків річних та 2213,83 грн. інфляційних витрат.

В решті вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних витрат судом відмовлено за необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1, 4 ст.74, ч. 3 ст.80, ч.1 ст.86, ч.4 ст.165 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідачем не висловлено заперечень щодо наявності заявленої до стягнення заборгованості, її розміру, не подано доказів про відсутність боргу та про те, що заборгованість є меншою.

На підставі викладеного позов задовольняється частково з покладенням судових витрат на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 232 – 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково і стягнути з Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЛ», вул. Дачна,25 смт. Короп Коропського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 30894726, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр», вул. Роменська, 1, м. Бахмач Чернігівської області, код ЄДРПОУ 35823120, 122 310,48 грн. боргу, 56 827,62 грн. штрафу, 2 213,83 грн. інфляційних, 23 048,53 грн. пені, 2 026,85 грн. відсотків річних та 3 096,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 01.10.2018.

Суддя Ю.В.Федоренко