Рішення № 76813237, 25.09.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.2018 Справа № 920/630/18м. Суми

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання», м. Суми

про стягнення 327 835,46 грн.

Суддя Котельницька В.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 108/10 від 17.07.2015)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 18-49/12 від 29.12.2017)

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь 327835,46 грн., у тому числі 5004,98 грн. пені та 322830,48 грн. штрафу за неналежне виконання договірних зобов’язань згідно умов договору поставки № 53-129-04-17-00958 від 20.02.2017; а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач подав до суду заяву б/н від 25.09.2019, у якій визнаючи розмір заявленої до стягнення позивачем суми, просив суд зменшити розмір штрафу, що обрахований позивачем за прострочення поставки окремих позицій товару, передбаченого Специфікацією № 3 та Специфікацією № 4.

Представник позивача проти зменшення розміру штрафу заперечував.

У відповідності до положень частини 3 статті 185 ГПК України у випадку визнання позову відповідачем за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив:

20.02.2017 між відокремленим підрозділом «Атомкомплект» ДП «НАЕК Енергоатом» (покупцем, позивачем у справі) та ПАТ «СМНВО» (постачальником, відповідачем у справі) було укладено договір № 53129-04-17-00958 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язувався в порядку і на умовах, визначених у договорі, виготовити та поставити запасні частини до насосів ГЦН-195М, ВЦЕН-315, ЦН 60-180, КсВА 1500-120, ПЕА 150-85, ЦН 50-135, ПЕА 65-60, ПЕА 850-65, КсВА 900-180, КсВА 1000-190 (далі-Продукція) для ВП «Рівненська АЕС», ВП «Запорізька АЕС», ВП «Хмельницька АЕС», ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов’язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію (пункт 1.1 договору).

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в Специфікаціях (далі - Специфікація), які невід’ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що його загальна вартість становить 12989214,00 грн. з ПДВ.

Згідно п.5.1 договору, строк поставки продукції зазначений в Специфікаціях. Допускається дострокова поставка та поставка продукції партіями.

Відповідно до п.5.2 договору поставка продукції згідно Специфікації здійснюється автотранспортом покупця згідно Інкотермс 2000 на умовах EXW - склад готової продукції постачальника, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Курська, буд. 48.

Вантажоодержувачем є:

- Рівненське відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», м. Вараш (Кузнецовськ). Рівненська обл. - запасні частини до насосів для ВП «Рівненської АЕС» (Специфікація № 1);

- Запорізьке відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», м. Енергодар, Запорізька обл., - запасні частини до насосів для ВП «Запорізька АЕС» (Специфікація №2);

- Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», м. Нетішин, Хмельницька обл., - запасні запчастини до насосів для ВП «Хмельницька АЕС» (Специфікація №3);

- Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., - запасні частини до насосів для ВП «Южно-Українська АЕС» (Специфікація №4);

Далі по тексту Договору - «Вантажоодержувачі».

Постачальник не пізніше ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату відвантаження продукції із зазначенням номенклатури та вартості продукції, що поставляється.

Відповідно до п.5.4 договору датою поставки вважається дата виписки товарно-транспортної накладної, що підтверджує факт відвантаження продукції на умовах EXW Інкотермс 2000, відповідно до пункту 5.2 договору поставки № 53-129-04-17-00958.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з дати поставки продукції.

Відповідно до Специфікацій №№ 1-4 термін постачання продукції згідно умов договору визначений до 13.08.2017.

З урахуванням положень ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, і тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день, відтак строком поставки продукції за вищевказаними Специфікаціями є 14.08.2017.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

У порушення договірних зобов’язань відповідачем поставка продукції за окремими позиціями Специфікації № 3 та Специфікації № 4 за договором поставки від 20.02.2017 була здійснена з порушенням договірного строку, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.09.2017 № 80007376, від 08.11.2017 № 80007592, від 12.09.2017 № 80007335, від 16.11.2017 № 80007947, від 26.10.2017 № 80007555.

Відповідно до п.7.2 договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов’язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до дати виписки товарно-транспортної накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

З дотриманням умов укладеного договору поставки, враховуючи факти порушення відповідачем строків поставки продукції (окремих позицій Специфікацій № 3 та № 4), позивачем були нараховані відповідачеві суми пені та штрафу на загальну суму 811917,46 грн.

Відповідно до умов п. 9.1 договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій.

Згідно із п. 9.2 договору у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку, передаються у відповідний господарський суд України за місцезнаходженням відповідача з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 22.06.2018 № 7751/51 про стягнення неустойки (пені, штрафу) за договором поставки від 20.02.2017 № 53-129-04-17-00958 на суму 811 917,46 грн.

На вказану претензію останнім надано відповідь від 25.07.2018 № 18-7/996, у якій позивача повідомлено про визнання претензії у повному обсязі.

Крім того, відповідач у своїй відповіді на претензію запропонував позивачеві з урахуванням зустрічної претензії у рамках даного договору на суму 433 090,39 грн. штрафних санкцій за порушення строків оплати за договором, здійснити припинення взаємних зобов'язань з оплати штрафних санкцій за вказаним договором на підставі ст. 601 ЦК України.

З метою припинення вказаних зустрічних зобов’язань сторони на підставі ст. 601 ЦК України уклали угоду від 13.09.2018 про часткове врегулювання спору за договором поставки від 20.02.2017 № 53-129-04-17-00958, за наслідком якої зобов’язання позивача на суму 480406,06 грн. було припинено у повному обсязі, а зобов’язання відповідача на суму 811917,46 грн. припинено частково – на суму 484082,00 грн.

Також відповідач повідомив у своїй відповіді на претензію, що порушення строків постачання продукції за окремими позиціями Специфікації № 4 сталося не з його вини.

Таким чином, на момент розгляду справи визнана заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті неустойки за порушення умов договору поставки становить 327835,46 грн. та складається з 5004,98 грн. пені та 322830,48 грн. штрафу.

Дана сума становить предмет судового розгляду.

Відповідач суму заборгованості визнає, однак просить суд зменшити розмір штрафу з посиланням на ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Статтею 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) – ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Як встановлено судом, відповідачем продукція, обумовлена договором поставки від 20.02.2017, поставлялась позивачеві з порушенням строку, встановленого у Специфікаціях.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 вищевказаного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається із змісту укладеного між сторонами у справі договору поставки від 20.02.2017, розміри пені та штрафу визначені у відповідності до положень господарського законодавства України.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Згідно ч.7 ст. 180 ГК України, закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Відтак, враховуючи, що згідно п. 10.1 договору поставки від 20.02.2017 строк його дії визначений до 31.03.2018, однак відповідач не звільнений від обов’язку сплати нарахованих сум пені та штрафу за неналежне виконання договірних зобов’язань.

Згідно ч.1 ст. 19 ГПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Із змісту договору поставки вбачається, що сторонами погоджено обов’язковість дотримання претензійного порядку врегулювання спору (п. 9.2 договору). Матеріали справи містять доказ дотримання позивачем даного положення договору.

Таким чином, на підстав встановлених обставин, перевіривши розрахунки позивача, з’ясувавши позицію відповідача, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог щодо стягнення з останнього на користь позивача 5004,98 грн. пені та 322830,48 грн. штрафу.

Разом з тим, відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом.

Правовий аналіз вказаний статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні питання наявності підстав для зменшення нарахованих сум штрафних санкцій за клопотанням відповідача суд враховує той факт, що порушення строків поставки відповідачем дійсно мало місце, однак таке порушення спричинили об’єктивні обставини, які не залежали від волі відповідача. Також суд враховує той факт, що позивач також мав прострочене зобов’язання по оплаті продукції, поставленої на виконання умов спірного договору поставки, тобто при виконанні даного договору мало місце не тільки прострочення відповідача, а й прострочення позивача. Також суд приймає до уваги дані Звіту про фінансові результати за І півріччя 2018 року, у якому відображено збитковість відповідача (підприємство отримало 406373000,00 грн. збитку), а також наявність заборгованості по виплаті заробітної плати понад 250000000,00 грн.

Враховуючи той факт, що відповідач зазнає негативних наслідків від провадження господарської діяльності, а сплата надмірної суми штрафу може призвести до погіршення фінансового стану підприємства, до того ж прострочення з поставки продукції не призвело до значних збитків позивача, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення суми нарахованого штрафу і стягує з відповідача на користь позивача 250000,00 грн. штрафу. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130 ГПК України, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі, а саме 2458,77 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236– 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А; код ЄДРПОУ 26251923) заборгованість за договором поставки № 53-129-04-17-00958 від 20.02.2017 у сумі 255004,98грн., в тому числі: 5004,98 грн. пені, 250000,00 грн. штрафу; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у розмірі 2458,77 грн.

В іншому – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 01.10.2018.

Суддя В.Л.Котельницька