Ухвала суду № 76813210, 01.10.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

01 жовтня 2018 року Справа № 915/1049/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

заяви: Акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800)

про видачу судового наказу

про: стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (54039, АДРЕСА_1)

заборгованості за кредитним договором № Б/Н від 15.06.2017 у розмірі 117064,36 грн., з яких: 75000,01 грн. – заборгованість за кредитом, 12633,33 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 17938,73 грн. – заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 11492,29 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором,

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 27.08.2018 (вх. № 12462/18) про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № Б/Н від 15.06.2017 у розмірі 117064,36 грн., з яких: 75000,01 грн. – заборгованість за кредитом, 12633,33 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 17938,73 грн. – заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 11492,29 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу у зв’язку з наступним:

Так, за змістом статті 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб – громадян України), вказівку на статус фізичної особи – підприємця (для фізичних осіб – підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, – якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред’явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Однак заява б/н від 27.08.2018 (вх. № 12462/18 від 26.09.2018) не відповідає вимогам ч. ч. 2, 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, оскільки:

По-перше, в заяві не вказано місце проживання представника заявника (п. 3 ч. 2 ст. 150).

По-друге, до заяви не додано документа, що підтверджує сплату судового збору (п. 1 ч. 3 ст. 150).

Так, у відповідності до статті 151 Господарського процесуального кодексу України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ст. 1 Закону України “Про судовий збір” судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У відповідності до ст. 2 вказаного закону платники судового збору – громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу встановлено ставку судового збору в розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 2-1 п. 2 ч. 2 ст. 4).

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року – 1762 гривні, з 1 липня – 1841 гривня, з 1 грудня – 1921 гривня.

Отже, судовий збір повинен становити 176,20 грн. = (1762,00 грн. х 0,1).

В пунктах 2.20, 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу" (із змінами) зазначено, що чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

При цьому, документом, що підтверджує безготівкову сплату судового збору, є квитанція установи банку або відділення зв’язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Натомість, заявник до заяви б/н від 27.08.2018 (вх. № 12462/18 від 26.09.2018) додав документ, на якому синьою кульковою ручкою з обох сторін зроблені незрозумілі відмітки-креслення. Необхідних же реквізитів документа, що підтверджує безготівкову сплату судового збору, наданий заявником документ не містить.

Крім того, виписка про зарахування судового збору щодо документа, який заявник надав у якості підтвердження сплати судового збору, містить відомості щодо призначення платежу «*;101;14360570;Судовий збір, за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (до НОМЕР_1, ФОП ОСОБА_2), Господарський суд Миколаївської обл.».

Отже, належного документа, що підтверджує безготівкову сплату судового збору, підписаного уповноваженою посадовою особою банку і скріпленого печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та такого, що стосується саме поданої заяви, заявником суду не надано.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За вищевикладених обставин, недодержання заявником вимог ч. ч. 2, 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України є підставою для застосування судом ст. 152 ГПК України – відмови у видачі судового наказу.

Додатково суд звертає увагу на те, що заява подана від імені Акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк”, а усі додані до заяви документи стосуються Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк”.

Водночас, заявником в заяві взагалі нічого не вказано щодо зміни найменування юридичної особи, як не вказано обставин щодо цього факту та доказів на підтвердження цих обставин.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 152, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Акціонерному товариству Комерційному банку “ПриватБанк” у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № Б/Н від 15.06.2017 у розмірі 117064,36 грн., з яких: 75000,01 грн. – заборгованість за кредитом, 12633,33 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 17938,73 грн. – заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 11492,29 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смородінова