Рішення № 76812923, 01.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2018

Справа № 910/9078/18

За позовом Національної поліції України

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таланлегпром”

про стягнення 191143,20 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" про стягнення 191143,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не своєчасно виконав взяті на себе за договором № 18НП від 09.03.2017 зобов"язання по поставці товару, в з"язку з чим позивач нарахував пеню у розмірі 191143,20 грн та просить стягнути її у судовому порядку.

Ухвалою суду від 30.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/9078/18, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Відповідач 15.08.2018 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, в зв’язку зі спливом строку позовної давності. Відповідач зазначив, що у своєму листі відповіді на претензію він не визнавав заборгованості, а лише визнав наявність прострочення виконання ним своїх зобов’язань з поставки. Відповідач просив застосувати строк позовної давності та відмовити у позові.

Позивач 22.08.2018 подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що строк позовної давності переривався, в зв’язку з визнанням заборгованості відповідачем, а тому він не є пропущеним, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

09.03.2017 року між Національною поліцією України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Таланлегпром” (постачальник) укладений договір № 18НП про закупівлю взуття різного, крім спортивного та захисного (черевики типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1881). Постачальник зобов'язується у 2017 році поставити покупцю черевики типу А (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1881), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених договором. Загальна кількість товару, що підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами та вартістю одиниці товару визначається у специфікації (додаток № 1) та розмірах товару (додаток № 2) (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору Ціна Договору становить 12024216,00 грн. (дванадцять мільйонів двадцять чотири тисячі двісті шістнадцять грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 2004036,00 грн. (два мільйони чотири тисячі тридцять шість грн. 00 коп.). Ціна Договору включає вартість пакування, маркування та транспортування Товару до Одержувача Покупця.

Пунктами 5.1, 5.2 договору сторони визначили, що постачальник зобов’язується здійснити поставку Товару партіями: перша партія у кількості 3 000 пар протягом 30 календарних днів з дати укладання договору, друга партія у кількості 3 000 пар протягом 60 календарних днів з дати укладання договору, третя партія у кількості 3 200 пар протягом 75 календарних днів з дати укладання договору, за адресою Одержувача Покупця: м. Київ, вул. Святошинська, 27. Датою поставки Товару вважається дата прийняття його Одержувачем Покупця відповідно до видаткової (видаткових) накладної (накладних) Постачальника та оформлення, у встановленому чинним законодавством порядку, Акту про приймання матеріальних цінностей Одержувачем Покупця.

Згідно п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків – до повного їх виконання.

Додатковою угодою від 07.04.2017 № 1/24НП сторони погодили інші строки поставки товару, зокрема визначили, що постачальник зобов’язується здійснити поставку Товару партіями: перша партія у кількості 3 000 пар протягом 37 календарних днів з дати укладання договору, друга партія у кількості 3 000 пар протягом 60 календарних днів з дати укладання договору, третя партія у кількості 3 200 пар протягом 75 календарних днів з дати укладання договору, за адресою Одержувача Покупця: м. Київ, вул. Святошинська, 27.

Підставою для часткового збільшення строків поставки товару слугував лист відповідача № 99 від 06.04.2017, в якому він повідомив про затримки поставки мембран, які використовуються для виготовлення замовленого товару. Строк поставки відповідач просив продовжити до 14.04.2017. До листа були долучені листи контрагентів відповідача на підтвердження обставин затримки поставки необхідної для виготовлення товару продукції.

В подальшому відповідач знову звернувся до позивача з листом № 126/1 від 04.05.2017, в якому просив продовжити строки поставки товару до 30.05.2017 (друга партія) і до 12.06.2017 (третя партія), в зв’язку з невиконанням контрагентом відповідача зобов’язань щодо строків поставки кордури.

Листом від 13.05.2017 № 4915/03/31-2017 позивач відмовив у продовженні строків поставки, зважаючи на актуальність належного забезпечення поліції взуттям.

Позивач надав до матеріалів справи видаткові накладні на підтвердження обставин щодо поставки товару: № T-ROM1376 від 15.05.2017 на поставку 200 пар черевиків на загальну суму 261396,00 грн (отримала старший комірник 16.05.2017); № T-ROM1603 від 02.06.2017 на поставку 1488 пар черевиків на загальну суму 1944786,24 грн (отримала старший комірник 02.06.2017); № T-ROM1618 від 06.06.2017 на поставку 1512 пар черевиків на загальну суму 1976153,76 грн (отримала старший комірник 06.06.2017); № T-ROM1673 від 12.06.2017 на поставку 1300 пар черевиків на загальну суму 1699074,00 грн (отримала старший комірник 12.06.2017); № T-ROM1709 від 16.06.2017 на поставку 1700 пар черевиків на загальну суму 2221866,00 грн (отримала старший комірник 16.06.2017). Загальна кількість поставленого згідно даних видаткових накладних товару становить 6200 пар черевиків на загальну вартість 8103276,00 грн.

Як зазначено позивачем у позовній заяві та не заперечується відповідачем прострочення поставки мало місце щодо другої та третьої партії товару на загальну кількість 6200 пар.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

З огляду на умови договору перша партія товару у кількості 3000 пар мала бути поставлена до 17.04.2017 включно; друга партія у кількості 3000 пар мала бути поставлена до 08.05.2017 включно; третя партія товару у кількості 3200 пар мала бути поставлена у строк до 23.05.2017.

Позивач у позовній заяві вказує про прострочення поставки другої та третьої партії товару.

Отже, відповідач поставив товар з порушенням строків поставки, встановлених договором, в зв’язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 191143,20 грн за період з 09.05.2017 по 16.06.2017.

Позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов договору, в якій просив сплатити пеню у розмірі 191143,20 грн.

Відповідач надав відповідь на претензію № 55 від 13.03.2018, в якій зазначив, що ним отримано претензію позивача про стягнення пені у розмірі 191143,20 грн. Відповідач підтвердив, що ним дійсно було прострочено виконання зобов’язання з поставки товару за договором № 18НП від 09.03.2017, в зв’язку з простроченням виконання зобов’язань його контрагентами з поставки необхідної для виготовлення взуття сировини. Відповідач з огляду на давні партнерські взаємовідносини та репутацію ТОВ “Таланлегпром” як постачальника високоякісного взуття просив розглянути можливість на зменшення штрафних санкцій на 50 відсотків. Відповідь на претензію підписана генеральним директором “ТОВ “Таланлегпром”

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами п.7.1, 7.2 договору визначено, що У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та даним Договором. За порушення строків виконання зобов’язання щодо поставки Товару, з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною другою статті 231 ГК України, передбачено відповідальність за порушення господарського зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Національна поліція України є державним органом, а закупівля товару за договором здійснювалась з бюджетних асигнувань.

Матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки товару за договором № 18НП про закупівлю взуття різного, крім спортивного та захисного (черевики типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1881 від 09.03.2017, тому нарахування позивачем пені за ставкою 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару є правомірним та обґрунтованим.

Проте суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем та вважає його невірним, здійсненим з помилками. Позивачем не враховано реальну кількість днів прострочення поставки.

Суд вважає неправильним розрахунок позивача розмірів пені. Виходячи з визначених позивачем періодів прострочення та сум вбачається, що позивачем при нарахуванні їх розмірів, за конкретні періоди прострочення, в періоди прострочення частково враховані дати фактичних поставок, що призвело до збільшення періодів на один день, відповідно до збільшення розмірів пені на суму вартості одного дня прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Суд здійснив перерахунок пені за період з 09.05.2017 по 15.06.2017 з урахуванням дат поставки товару та кількості недопоставленого товару. Згідно розрахунку суду сума пені складає 183210,33 грн та підлягає стягненню з відповідачу у зазначеному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

За приписом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст.ст. 256, 258 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність тривалістю в 1 рік застосовується , зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позивачем, на підтвердження переривання позовної давності було надано суду відповідь на претензію № 4058/26/3-2017 за № 55 від 13.03.2018 та претензію від 08.12.2017 № 4058/26/3-2017, що передувала отриманню листа. Сторонами не заперечуються обставини щодо направлення та отримання вищезазначених документів.

Згідно відповіді на претензію № 55 від 13.03.2018 за підписом генерального директора ТОВ “Таланлегпром” відповідач не заперечує проти обставин щодо прострочення поставки за договором від 09.03.2017 № 18НП та щодо нарахованої пені у розмірі 191143,20 грн та просить зменшити її розмір на 50%.

Відповідач вважає, що з тексту відповіді на претензію не вбачається обставин щодо визнання заборгованості, однак, суд проаналізувавши зміст відповіді, дійшов висновку, що попросивши зменшити розмір пені, відповідач визнав заборгованість.

Відповідно до п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 “ Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ” У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Отже строк оплати пені настав 09.05.2017 року, а суму заборгованості відповідачем визнано у відповіді на претензію датованою 13.03.2018. Отже відповідач вчинив дії по визнанню заборгованості в межах річного строку позовної давності. 13.03.2018 річний строк позовної давності для звернення з вимогою про стягнення пені перервався то почав свій перебіг з початку. Отже, звернувшись до суду з позовом про стягнення з відповідача 10.07.2018 позивач не пропустив строку позовної давності, а тому відсутні підстави для відмови у позові в зв’язку з його пропуском.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 183210,33 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таланлегпром” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 31862978) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) пеню за несвоєчасне виконання поставки у розмірі 183210 (сто вісімдесят три тисячі двісті десять) грн. 33 коп., 2748 (дві тисячі сімсот сорок вісім) грн. 15 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таланлегпром” про стягнення пені у розмірі 7932,87 грн відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В. Усатенко