Рішення № 76812917, 26.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2018Справа № 910/11870/16Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві (03062, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 92/2) до за участю проУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 15) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 17) зобов'язання внести зміни до реєстру вимог кредиторівПредставники:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача: не з'явились;

від Третьої особи: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" (надалі також - «Відповідач») про зобов'язання внести зміни до реєстру вимог кредиторів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з порушенням ПАТ "КБ "Надра" встановлених строків виконання доручення клієнта за період з 28.01.2015 по 05.02.2015 включно, позивачем відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" на суми прострочених платежів була нарахована пеня на загальну суму 49 220,50 грн. При цьому, Фондом гарантування вкладів безпідставно не було визнано кредиторські вимоги в розмірі нарахованої пені 49 220,50 грн. Також, позивач вказує, що Фондом гарантування вкладів безпідставно також не були визнані кредиторські вимоги в розмірі 44 582,48 грн. Отже, загалом Київським міським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності були заявлені кредиторські вимоги на загальну суму 7448557,72 грн., з яких Фондом були визнанні лише 7354754,74 грн. в задоволенні решти кредиторських вимог в розмірі 93802,98 грн. було відмовлено, без надання пояснень. В подальшому 18.10.2016 позивачем подано клопотання про зменшення позовних вимог. Клопотання обґрунтовано тим що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням №1922 від 22.09.2016 було затверджено зміни до переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра", тим самим Фонд визнав додатково кредиторські вимоги Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в розмірі 4 582,48 грн. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "НАДРА" внести зміни до реєстру вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра" в частині збільшення кредиторських вимог Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 49 220,50 грн. та подати його до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 178.10.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 року у справі № 910/11870/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/11870/16.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/11870/16 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 року вирішено справу №910/11870/16 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі №910/11870/16 призначено на 25.07.2018 року.

24.07.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли пояснення по справі.

25.07.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли пояснення по справі.

25.07.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

В судове засідання 25.07.2018 року з'явились представники учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 5 днів з дня отримання пояснень Відповідача та Третьої особи для надання пояснень чи заперечень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 05.09.2018 року.

В судове засідання 05.09.2018 року з'явився представник Третьої особи. Представники Позивача та Відповідача в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2018 року.

В судове засідання 26 вересня 2018 року представники Сторін та Третьої особи не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 05.09.2018 року, поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 10.09.2018 року уповноваженій особі Відповідача ухвали суду від 05.09.2018 року, розпискою про отримання ухвали суду від 05.09.2018 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Сторони та Третя особа про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Сторони та Третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін та Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 26 вересня 2018 року на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

На виконання Постанови правління Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності від 14.09.2011 № 45 "Про відбір банку для обслуговування коштів Фонду" та Наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 20.10.2011 №370-ос "Про переведення коштів Фонду на обслуговування в ПАТ КБ "Надра" виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та міжрайонними виконавчими дирекціями, які відповідно до п. 1 Положення про Київське міське відділення від 11.09.2001 №2-3 а є робочими органами Київського міського відділення без статусу юридичної особи, в 2011 році були укладені наступні договори банківських рахунків між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "Надра":

- та Виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності: №16235 від 25.10.2011 року та № 16235/1 від 25.10.2011 року (т.1 а.с.12-16);

- та Лівобережною міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності: № 14854 від 26.10.2011 року (т.1 а.с.17-19);

- та Святошинською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності: №14852 від 26.10.2011 року (т.1 а.с.20-22);

- та Подільською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності: №14853 від 26.10.2011 року (т.1 а.с.23-25);

- та Центральною міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності: №14849 від 26.10.2011 року (т.1 а.с.26-28);

- та Голосіївською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності: №14851 від 26.10.2011року (т.1 а.с.29-31).

Згідно з п. 4.2 Договорів операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до Банку в операційний час, виконуються Банком того ж дня. Документи, отримані після операційного часу - в строк до трьох операційних днів.

Відповідно до п.3.1 Договорів за несвоєчасне списання з рахунку чи несвоєчасне зарахування на рахунок суми переказу з вини банку, Банк сплачує Клієнту пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми переказу. При цьому нарахування неустойки не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Київським міським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності були заявлені кредиторські вимоги Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" на загальну суму 7 403 975,24 грн., а саме:

- ВД КМВ на суму 449225,41 грн., згідно заяви №1931-07 від 24.06.2015;

- Лівобережне МВД на суму 1207234,16 грн. згідно з заявою №2075-07 від 03.07.2015 року (т.1 а.с.38-39);

- Голосіївське МВД на суму 1188289,75 грн. згідно з заявою №2074-07 від 03.07.2015 року (т.1 а.с.40-41);

- Святошинське МВД на суму 277192,23 грн. згідно з заявою №2073-07 від 03.07.2015 року (т.1 а.с.42-43);

- Подільське МВД на суму 3227063,96 грн. згідно з заявою №2072-07 від 03.07.2015 року (т.1 а.с.44-45);

- Центральне МВД на суму 1054969,73 грн. згідно з заявою №2071-07 від 03.07.2015 року (т.1 а.с.46-47).

Заяви про визнання грошових вимог кредитора отримані Банком 06.07.2015 року, що підтверджується відповідними штампами банку.

08.07.2015 року Київське міське відділення надіслало на адресу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" Стрюкової І.О. доповнення №2141- 07 від 08.07.2015 року до заяви про визнання грошових вимог кредитора №2072-07 від 03.07.2015р. на суму кредиторських вимог 44 582,48 грн., які були отримані Банком 09.07.2015 року, що підтверджується відповідним штампом на листі. (.1 а.с.55-56)

Листом №26-4-27392 від 19.10.2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" І.О. Стрюкова повідомила, що кредиторські вимоги Київського міського відділення в особі його робочих органів визнано в розмірі 6 907 486,45 грн., та включено до 7 черги погашення. (т.1 а.с.48)

Листом №26-4-27391 від 19.10.2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" І.О. Стрюкова повідомила, що кредиторські вимоги Виконавчої дирекції відділення визнано в розмірі 447 268,29 грн. та включено до 7 черги погашення. (т.1 а.с.49)

Відповідно до витягу зі змін № 10 до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра", акцептованих уповноваженою особою Фонду, сума акцептованих вимог Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності була збільшена до 3 249 945,62 грн., тобто на 44 582,48 грн. (т.1 а.с.122-123)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що у зв'язку з порушення ПАТ "КБ "НАДРА" встановлених строків виконання доручення клієнта за період з 28.01.2015 по 05.02.2015 включно Виконавчою дирекцією відділення та її міжрайонними виконавчими дирекціями, у відповідності до пункту 32.2 статті 32 Закону №2346, на суми прострочених платежів була нарахована пеня в загальному розмірі 49 220,50 грн., яка не була включена до реєстру акцептованих вимог кредитора. За таких підстав, просить Суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» Стрюкову І.О. внести зміни до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» в частині збільшення кредиторських вимог Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності на суму 49 220 грн. 50 коп. та подати його до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на затвердження.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що з 28.01.2015 року кошти з рахунків Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності списувалися, але не перераховувались на рахунки отримувачів. Станом на 04.06.2015 року в балансі банку не обліковувалась заборгованість по пені, яка є предметом даного спору, то відповідно уповноваженою особою було правомірно відхилено кредиторські вимоги Позивача на вказану суму. Також було заявлено строки позовної давності до вимог Позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що в 2011 році були укладені наступні договори банківських рахунків між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "Надра":

- та Виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності: №16235 від 25.10.2011 року та № 16235/1 від 25.10.2011 року (т.1 а.с.12-16);

- та Лівобережною міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності: № 14854 від 26.10.2011 року (т.1 а.с.17-19);

- та Святошинською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності: №14852 від 26.10.2011 року (т.1 а.с.20-22);

- та Подільською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності: №14853 від 26.10.2011 року (т.1 а.с.23-25);

- та Центральною міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності: №14849 від 26.10.2011 року (т.1 а.с.26-28);

- та Голосіївською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності: №14851 від 26.10.2011року (т.1 а.с.29-31).

Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка та за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

З урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, за договором банківського рахунку банк зобов'язаний приймати і зараховувати кошти на рахунок, видавати та перераховувати грошові кошти з рахунку, а також здійснювати інші операції з рахунком клієнта.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". З 03.03.2015 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02.10.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» оголошення про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку за адресою: 01014, б-р. Дружби народів, 38, м. Київ, Україна.

Відповідне оголошення було надруковано в газеті Голос України (№1 (6107) від 12.06.2015 року.)

Вказана інформація розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у мережі інтернет (www.fg.gov.ua) та є загальновідомою, а тому відповідно до норм статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.

Суд зазначає, що процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до пунктів 6, 16 ч.1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до положень ст. 77 цього ж Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону.

Згідно з ч. 2 та ч. 5 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону уповноважена особа Фонду не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення складає перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду та складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ст. 49 Закону).

У подальшому протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом у четвергу чергу.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що в межах ліквідаційної процедури банку статусу кредитора набувають дві категорії осіб:

1) фізичні особи - вкладники у межах гарантованої Фондом суми відшкодування;

2) особи, вимоги яких заявлені протягом 30 днів з дня опублікування відомостей (про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду), та які акцептовані та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

До останніх, за змістом Закону, зокрема ст. 52 відносяться в тому числі фізичні особи-вкладники з вимогами у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Відповідне оголошення про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку було надруковано в газеті Голос України (№1 (6107) від 12.06.2015 року.)

Таким чином, враховуючи положення частини 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за якою протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку, Суд зазначає, що Позивач мав право заявити свої вимоги в межах процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Дельта» у строк по 12.07.2015 року.

Київським міським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності були заявлені кредиторські вимоги Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" на загальну суму 7 403 975,24 грн., а саме:

- ВД КМВ на суму 449225,41 грн., згідно заяви №1931-07 від 24.06.2015;

- Лівобережне МВД на суму 1207234,16 грн. згідно з заявою №2075-07 від 03.07.2015 року (т.1 а.с.38-39);

- Голосіївське МВД на суму 1188289,75 грн. згідно з заявою №2074-07 від 03.07.2015 року (т.1 а.с.40-41);

- Святошинське МВД на суму 277192,23 грн. згідно з заявою №2073-07 від 03.07.2015 року (т.1 а.с.42-43);

- Подільське МВД на суму 3227063,96 грн. згідно з заявою №2072-07 від 03.07.2015 року (т.1 а.с.44-45);

- Центральне МВД на суму 1054969,73 грн. згідно з заявою №2071-07 від 03.07.2015 року (т.1 а.с.46-47).

Заяви про визнання грошових вимог кредитора отримані Банком 06.07.2015 року, що підтверджується відповідними штампами банку.

08.07.2015 року Київське міське відділення надіслало на адресу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" Стрюкової І.О. доповнення №2141- 07 від 08.07.2015 року до заяви про визнання грошових вимог кредитора №2072-07 від 03.07.2015р. на суму кредиторських вимог 44 582,48 грн., які були отримані Банком 09.07.2015 року, що підтверджується відповідним штампом на листі. (.1 а.с.55-56)

Листом №26-4-27392 від 19.10.2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" І.О. Стрюкова повідомила, що кредиторські вимоги Київського міського відділення в особі його робочих органів визнано в розмірі 6 907 486,45 грн., та включено до 7 черги погашення. (т.1 а.с.48)

Листом №26-4-27391 від 19.10.2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" І.О. Стрюкова повідомила, що кредиторські вимоги Виконавчої дирекції відділення визнано в розмірі 447 268,29 грн. та включено до 7 черги погашення. (т.1 а.с.49)

Відповідно до витягу зі змін № 10 до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра", акцептованих уповноваженою особою Фонду, сума акцептованих вимог Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності була збільшена до 3 249 945,62 грн., тобто на 44 582,48 грн. (т.1 а.с.122-123)

Таким чином, Суд зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" не було включено кредиторські вимоги Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в розмірі нарахованої суми пені 49 220 грн. 50 коп.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 року у справі № 910/11870/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У вказаній постанові суду касаційної інстанції зазначено, що суди попередніх інстанцій при розгляді даного позову не позбавлені були можливості визначити правильність та обґрунтованість нарахованих штрафних санкцій, оскільки підставою для їх нарахування стало саме порушення ПАТ "КБ "Надра" договірних зобов'язань за вищевказаними договорами, кредиторські вимоги, за якими акцептовані уповноваженою особою та включено до 7 черги.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що переказ коштів це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

У статті 611 Цивільного кодексу України зазначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 4 ст. 49 Закону встановлено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Тобто, в даному випадку, відсутні підстави для звернення з окремим позовом про стягнення з Банку штрафних санкцій (пені).

При цьому, Суд звертає увагу, що Відповідачем в свою чергу не спростовано факту неналежного виконання зобов'язання за відповідними Договорами банківських рахунків в частині здійснення перерахування грошових коштів на підставі виставлених платіжних доручень на рахунки отримувачів, а навпаки було зазначено про те, що з 28.01.2015 року кошти з рахунків Київського міського відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності списувалися, але не перераховувались на рахунки отримувачів.

Відповідно до пп. 3 ч. 5 ст. 36 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Частиною 3 ст. 46 Закону визначено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

При зверненні до суду Позивач просив зобов'язати Відповідача внести зміни до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» в частині включення пені за загальний період прострочення з 27.01.2015 року по 06.02.2015 року у розмірі 49 220 грн. 50 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.3.1 Договорів за несвоєчасне списання з рахунку чи несвоєчасне зарахування на рахунок суми переказу з вини банку, Банк сплачує Клієнту пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми переказу. При цьому нарахування неустойки не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договорів, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його зобов'язання по перерахуванню грошових коштів з 27.01.2015 року по 06.02.2015 року у розмірі 49 220 грн. 50 коп. вважає, що вказана частина позовних вимог є обґрунтованою.

25.07.2018 року Відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог Позивача.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року)

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Як встановлено Судом, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 24.06.2016 року, що підтверджується відповідним календарним штемпелем на поштовому конверті. (т.1 а.с. 83)

В той же час, Позивачем заявлено про включення пені загальний період з 27.01.2015 року по 06.02.2015 року у розмірі 49 220 грн. 50 коп., проте останній мав право звернутися до суду з вказаним позовом у строк по 06.02.2016 року.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Позивач звернувся до суду з вказаним позовом поза межами спеціального строку позовної давності про зобов'язання Відповідача внести зміни до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» в частині включення пені за загальний період прострочення з 27.01.2015 року по 06.02.2015 року у розмірі 49 220 грн. 50 коп., а тому до вказаних вимог слід застосувати спеціальні строки позовної давності за заявою Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що при зверненні до суду з вказаним позовом, в якому досліджується питання правильності та обґрунтованості нарахованих штрафних санкцій, Суд зазначає, що Позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності в частині включення пені за загальний період прострочення з 27.01.2015 року по 06.02.2015 року у розмірі 49 220 грн. 50 коп., а тому відповідно у Відповідача не виникає зустрічного зобов'язання з включення суми пені до реєстру акцептованих вимог кредиторів та виплати вказаної суми Позивачу.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального старування у м. Києві до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" про зобов'язання внести зміни до реєстру вимог кредиторів не підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з застосуванням спеціального строку позовної давності за заявою Відповідача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального старування у м. Києві до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" про зобов'язання внести зміни до реєстру вимог кредиторів - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01 жовтня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин