Рішення № 76812869, 25.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2018Справа № 910/10063/18Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Офісер"

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов'язання укласти додаткову угоду щодо продовження строку дії договору

за участю представників:

позивача: Тарасенко Н.В.

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов'язання укласти додаткову угоду щодо продовження строку дії договору від 13.11.2015 № 100-УЗШК комерційної концесії до 31.12.2018.

Одночасно, з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Офісер" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10063/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 21.08.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 21.08.2018 представник відповідача подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши про те, що додаткова угода щодо зміни строку дії договору не укладалася, договір втратив чинність 01.07.2018.

Для надання можливості позивачу ознайомитися з поданим відзивом, у судовому засіданні з 21.08.2018 до 25.09.2018 оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 25.09.2018 розглянуто клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідно до частини другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Подане позивачем клопотання не відповідає наведеним вище вимогам процесуального Закону, у зв'язку з чим суд відмовив позивачу у задоволенні поданого клопотання.

У частині восьмій статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2018 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засіданні 25.09.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 25.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Українська залізнична швидкісна компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю "Офісер" (позивач) 13.11.2015 укладено договір № 100-УЗШК комерційної концесії, відповідно до умов якого підприємство «Українська залізнична швидкісна компанія» зобов'язалося надавати позивачу за винагороду на зазначений в договорі строк право на використання комерційного досвіду та ділової репутації з метою надання послуг по розміщенню всіх видів внутрішньої реклами.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни, який є додатком № 1 до договору № 100-УЗШК від 13.11.2015 вартість послуги склала 55 000, 00 грн.

У додатку № 2 до договору № 100-УЗШК від 13.11.2015 сторони погодили порядок розміщення рекламних матеріалів за договором концесії.

Термін дії договору відповідно до пункту 1.2 сторони встановили до 31.12.2015.

В подальшому, у зв'язку з внесенням змін до договору, сторонами у справі укладались додаткові угоди до договору № 100-УЗШК від 13.11.2015. Відповідно до додаткових угод № 63 від 05.05.2018 та № 64 від 23.05.2018 строк дії договору продовжено до 30.06.2018.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У зв'язку з тим, що відповідач відмовив у пролонгації договору, позивач звернувся до суду з позовом.

Згідно з частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на підставі цього договору. Строк дії договору встановлюється сторонами з урахуванням вимог законодавства чи актів державних органів. Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати.

Зміна та розірвання сторонами договору вважаються такими, що відбулися, з моменту укладення відповідної угоди (вчинення правочину), якщо інше не визначено сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, листами № УЗШК-14/759 від 19.06.2018 та № УЗШК-14/785 від 26.06.2018 відповідач повідомив позивача про те, що з 30.06.2018 договори, які укладені з ТОВ «Офісер» продовжуватися не будуть у зв'язку з проведеним моніторингом ринку, який показав можливість отримання завдяки іншим аналогічним надавачам послуг значно вищого доходу від цього виду діяльності.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вказана норма надає кожній особі право самостійно вирішувати вступати чи не вступати в договірні відносини на відповідних умовах, які не суперечать вимогам закону.

У позовній заяві позивач зазначив про те, що всупереч рішення правління ПАТ «Укрзалізниця» відповідач відмовив у пролонгації договору. З приводу чого слід зазначити, що рішення правління ПАТ «Укрзалізниця» є підставою для вчинення філією певних дій, зокрема внесення змін до договорів у порядку, встановленому законодавством та/або договором. Ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).

Враховуючи відсутність прямої норми закону, яка б зобов'язувала сторони укласти додаткову угоду, приймаючи до уваги, що відповідач заперечує проти її укладення, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, не зазначено такого способу захисту, як зобов'язання особи до укладення відповідної угоди.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє товариству з обмеженою відповідальністю "Офісер" у задоволенні позову повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Офісер" до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов'язання укласти додаткову угоду щодо продовження строку дії договору відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.10.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк