Рішення № 76812843, 26.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.09.2018Справа № 910/13064/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9)

до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (01133, АДРЕСА_1)

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

за участю представників

від позивача: Гузієнко Я.М.

від відповідача-1: Таболін О.С.

від відповідача-2: Герасименко Т.В.

У судовому засіданні 26.09.2018 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний банк України (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (надалі - відповідач-1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач-2) про зобов'язання додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги у розмірі 23 944 916, 68 грн., внесення зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку та зобов'язання затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.

Позов мотивований тим, що відповідачем-1 не було акцептовано кредиторські вимоги Національного банку України на загальну суму 23 944 916, 68 грн., з яких: 22 444 916, 68 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за кредитом; 1 500 000, 00 грн. - штрафи за неналежне виконання умов кредитних договорів у зв'язку з тим, що вказані зобов'язання публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (надалі - ПАТ "Дельта Банк") були відсутні в балансі банку станом на 05.10.2015, тобто на дату запровадження ліквідаційної процедури в ПAT "Дельта Банк".

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.2017 у справі №910/13064/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, у задоволенні позовних вимог Національного банку України відмовлено повністю.

Постановою Верховного суду від 23.05.2018 суд частково задовольнив касаційну скаргу Національного банку України, скасував рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 та направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому, Верховний суд у своїй постанові зазначив, що суди попередніх інстанцій, у порушення приписів ст. ст. 34, 36, 43 ГПК України в редакції чинній до 15.12.2017, дійшли висновку про те, що заборгованість на суму 22 444 916, 68 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за кредитом та 1 500 000,00 грн. штрафу за неналежне виконання умов кредитних договорів не обліковувалась на балансі ПАТ "Дельта Банк", а тому Уповноваженою особою правомірно відхилені кредиторські вимоги Національного банку України у вказаній сумі, оскільки ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не досліджувався баланс ПАТ "Дельта Банк", з огляду на його відсутність у матеріалах справи.

Згідно з розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду м. Києва № 05-23/993 від 21.06.2018 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №910/13064/17, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Пукшин Л.Г., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 суд прийняв справу №910/13064/17 до свого провадження та постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні 25.07.2018.

11.07.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов відзив, у якому відповідач-2 зазначає, що під час формування реєстру вимог кредиторів уповноважена особа не визнає та не розраховує для кожного кредитора суму заборгованості, а формує реєстр вимог кредиторів виключно на підставі даних балансу банку. Крім того, відповідач-2 зауважує, що у відповідності до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, підставою для затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів є пропозиція Уповноваженої особи щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог, а тому порушення права та інтересів позивача за заявленими вимогами до Фонду відсутні. Фондом не допускалась протиправна бездіяльність по відношенню до позивача та не порушувались його права та інтереси.

25.07.2018 до господарського суду надійшов відзив відповідача-1, у якому останній наголошує на тому, що нарахування пені є неможливим, оскільки зобов'язання не прострочено, крім того є також неможливим нарахування штрафу, оскільки відсутній факт невиконання або неналежного виконання договору. У відзиві відповідач-1 також зазначає, що маючи рішення суб'єкта владних повноважень про акцептування вимог до сьомої черги задоволення, і не ставлячи питання про протиправність такого рішення позивачем заявлено про зобов'язання вчинити дію, яка по суті буде суперечити вже прийнятому рішенню. Зазначене є неприпустимим і такий спосіб захисту є неадекватним. Відповідач-1 повідомляє, що у відносинах сторін з 2016 року стабільно здійснюється погашення кредиторських вимог та таке погашення прийнято Національним Банком України без обмежень, тобто, конклюдентними діями позивач погоджував існування акцепту вимог кредиторів у тому виді та розмірі, який вже існує з квітня 2016 року.

У судовому засіданні 25.07.2018 суд на місці за власною ініціативою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 05.09.2018.

26.07.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання відповідача-1 про долучення до матеріалів справи балансу АТ "Дельта Банк" на дату відкликання банківської ліцензії. У поданому клопотанні відповідач-1 звертає увагу, що основним документом який підтверджує відсутність на балансі банку заборгованість по пені та штрафу є Акт звірки взаєморозрахунків від 17.11.2016.

01.08.2018 до господарського суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач зазначає, що сам лише факт не відображення (не облікування) заборгованості по сплаті пені та штрафів на балансі банку не може бути підставою для відмови у акцептуванні вимог кредиторів, оскільки заборгованість по сплаті пені виникає з умов кредитних договорів, що є первинними документами, а не з балансу відповідача-1, який у даному випадку є вторинним. Також, у відповіді на відзив позивач повідомляє, що АТ "Дельта Банк" мало прострочку виконання зобов'язань за кредитними договорами до укладення додаткових угод про перенесення строків сплати процентів за кредитом, тому останньому було нараховано штрафні санкції. Крім того, позивач зазначає, що прийняття Національним банком часткового погашення кредиторських вимог жодним чином не свідчить про неможливість звернення з даним позовом та про згоду з розміром акцептованих вимог.

20.08.2018 до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач-1 не погоджується з доводами позивача та зазначає, що дана справа та справа №910/8132/17 містять зовсім різні обставини та підстави і докази для їх дослідження, а тому не можуть бути аналогічною практикою, оскільки спір між АТ «Укрексімбанк» та АТ «Дельта Банк» ґрунтувався на тому, що останнім не було виконано письмову вимогу про перерахування коштів, яка надіслана засобами SWIFT- повідомленням, отримана і такі письмові докази надані в справі. Також відповідач-1 зауважив, що посилання позивача на пункти договору, які дають право для нараховувати пеню не свідчить про автоматичну наявність об'єктивних підстав порушення умов договору. У запереченнях відповідач-1 також зазначає, що всі розрахунки заборгованості містять грудень 2014 та січень-березень 2015, за якими позивач вважає, що відбулось прострочення сплати відсотків, проте, ці сплати у вказані періоди були відстрочені.

У судовому засіданні 05.09.2018 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача та відкласти розгляд справи на 12.09.2018 для можливості надання останньому часу для ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 12.09.2018 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 26.09.2018.

У судове засідання, призначене на 26.02.2018, з'явились представники сторін. Суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представники відповідачів заперечували проти позову та просили відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзивах.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Положеннями п. 3 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк України виконує ряд функцій, зокрема, виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування.

Згідно п. 1 ст. 42 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції, а саме надає кредити банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.

Так, на підставі вищезазначених положень Закону України "Національний банк України", Національним банком України (Кредитор, НБУ) було надано публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (Позичальник) кредитні кошти на підставі наступних кредитних договорів: кредитний договір № 41/09/3 від 06.05.2009, № 41/09/4 від 06.05.2009, № 41/09/5 від 06.05.2009, № 41/09/6 від 10.06.2009, № 51 від 22.10.2008, № 64 від 05.11.2008, № 39/09-08/СТ від 11.09.2008, №86/11-08/СТ від 11.11.2008, № 144/1 від 29.12.2008, № 144/2 від 30.12.2008, № 144/3 від 31.12.2008, № 144/4 від 05.01.2009, № 144/5 від 12.01.2009, № 144/6 від 29.01.2009, № 144/7 від 06.02.2009, №144/8 від 11.02.2009, № 144/9 від 13.02.2009, № 144/10від 16.02.2009, №144/11 від 27.02.2009, № 144/12 від 04.03.2009, №144/13 від 05.03.2009, №144/14 від 13.03.2009, № 144/15 від 20.03.2009, № 144/16 від 06.04.2009, № 144/17 від 15.04.2009, № 144/18 від 17.04.2009, № 144/19 від 30.04.2009, № 144/20 від 03.06.2009, №144 від 29.12.2008, № 66/11-08/СТ від 06.11.2008, № 01/1 від 19.01.2009, № 01/8 від 05.03.2009, № 01/9 від 11.03.2009, № 01/11 від 03.04.2009, № 01/15 від 18.06.2009, № 1 від 18.02.2009, № 90 від 12.11.2008, № 09/09 від 10.02.2009, № 42 від 12.09.2014, № 08 від 04.03.2014, № 06 від 26.02.2014, № 37 від 11.04.2014, № 132/04- 14/КТ від 23.04.2014, № 147/05-14/КТ від 19.05.2014 (надалі разом - Кредитні договори).

За умовами Кредитних договорів Кредитор надав Позичальнику кредит в сумі, обумовленій у відповідному кредитному договорі, для підтримання ліквідності, а Позичальник, в свою чергу, взяв на себе наступні зобов'язання (згідно п. 2.3. вказаних Кредитних договорів): повернути суму кредиту та нараховані за ним проценти, згідно графіку, зазначеному у відповідному Кредитному договорі; сплачувати відсотки за користування кредитом, у порядку та на умовах, обумовлених у відповідному кредитному договорі; у разі несплати або несвоєчасної сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом, сплатити пеню в розмірі 0,5 процента від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов'язань. Базовою кількістю днів для нарахування пені є фактична кількість днів у місяці/році; у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, сплатити Кредитору штраф у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам банку було опубліковано в газеті "Голос України" №187 (6191) від 08 жовтня 2015 та розміщено на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у мережі інтернет (www.fg.gov.ua).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з ч. 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").

Відповідно до положень ч.ч. 1-4 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2015 року Національний банк України звернувся з заявою №18-02012/81701 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", у якій заявив вимоги за вищезазначеними кредитними договорами у розмірі, що станом на 02.10.2015 склали 9 367 016 223, 89 грн., а саме: заборгованості за кредитами у сумі 8 557 712 172, 17 грн.; процентів за користування кредитами у сумі 770 844 944, 62 грн.; пені за кредитами у сумі 29 808 615, 28 грн.; пені за процентами у сумі 8 650 491, 82 грн.

Також до вказаної заяви про кредиторські вимоги були включені вимоги щодо сплати штрафів за неналежне виконання умов вищезазначених кредитних договорів в загальній сумі 1 500 000, 00 грн.

04 квітня 2016 року до Національного банку України надійшло електронне повідомлення відповідача-1 №3032, у якому останній надав інформацію про акцептування вимог позивача як кредитора ПАТ "Дельта Банк" в сумі 9 344 571 307, 23 грн., а саме: заборгованість за кредитами у сумі 8 557 712 172, 17 грн.; заборгованість за процентами у сумі 770 844 944, 62 грн.; пеня 16 014 190, 43 грн.

Про акцептування решти сум, які були заявлені позивачем у заяві №18-02012/81701 від 28.10.2015 та інформації щодо причини відхилення частини кредиторських вимог позивача від відповідача-1 не надано.

Відповідно до акта звірки наявної заборгованості ПАТ "Дельта Банк" за кредитними договорами, укладеними з Національним банком України від 17 листопада 2016 року, вбачається, що відповідачем-1 не було акцептовано кредиторські вимоги позивача на загальну суму 23 944 916,68 грн., з яких: 22 444 916, 68 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за кредитом; 1 500 000, 00 грн. - штрафи за неналежне виконання умов кредитних договорів з огляду на те, що вказані зобов'язання ПАТ "Дельта Банк" були відсутні в балансі банку на 05.10.2015, тобто на дату запровадження ліквідаційної процедури в ПAT "Дельта Банк".

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок не акцептування та не включення до реєстру Уповноваженою особою кредиторських вимог щодо пені та штрафу, нарахованих згідно умов наведених вище кредитних договорів, що стало підставою для звернення з позовом до суду про зобов'язання відповідачів додатково акцептувати (визнати) зазначені кредиторські вимоги, внесення зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку та зобов'язання затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.

Окрім того, позивач зазначає, що відсутність в балансі Банку зобов'язання щодо сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплату відсотків, а також сплати штрафу за неналежне виконання умов кредитних договорів, не можна розглядати як підставу для відмови в акцептування кредиторських вимог Національного банку України в ній частині, оскільки, положення ст. 629 Цивільного кодексу України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 прийнято Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку (далі - Положення), яке встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України (п. 1.1 Положення).

Відповідно до п. п. 4.21, 4.22 цього Положення уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до цього Положення, на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимога, заявлена в іноземній валюті, включається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим НБУ на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимоги кредиторів зі сплати процентів (відсотків) за кредитами, депозитами, за незавершеними розрахунковими операціями тощо переносяться на відповідний рахунок кредитора.

Отже, з наведених норм вбачається, що під час формування реєстру вимог кредиторів уповноважена особа не визначає та не розраховує для кожного кредитора суму заборгованості, а формує реєстр вимог кредиторів виключно на підставі даних балансу банку станом на 05.10.2015 (дату відкликання банківської ліцензії ПАТ "Дельта Банк" та введення у ньому процедури ліквідації).

Баланс активів та пасивів банку формується за даними рахунків 1-5-го класів Плану рахунків бухгалтерського обліку Банків України. Активні та пасивні рахунки в балансі відображаються окремо у такій послідовності: балансові рахунки у розрізі рахунків IV порядку та усього за кожною групою рахунків: усього за кожним розділом рахунків, усього за класом рахунків.

З доданого до матеріалів справи балансу АТ "Дельта Банк" вбачається, що по розділу 13 пасиву банку (Клас 1) обліковано заборгованість у розмірі 933112251669 грн., в тому числі до складу якої входить 9344571307,23 грн. заборгованості перед Національним Банком України на дату відкликання банківської ліцензії.

Відсутність на балансі банку заборгованості за вищевказаними кредитними договорами в частині пені та штрафу, яка в свою чергу підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки розрахунків від 17.11.2016 року, свідчить про відсутність підстав для включення заявленого позивачем розміру штрафних санкцій до реєстру вимог кредиторів.

Крім того, дослідивши надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитними договорами та здійснивши аналіз умов укладених додаткових договорів за грудень 2014 року, січень-березень 2015 року, якими сторонами погодили відстрочити терміни сплати нарахованих процентів за користування кредитом по всіх кредитних договорах, зокрема, за листопад - грудень 2014 року та січень-травень 2015 року, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем пеня за прострочення сплати відсотків за вищевказані періоди є неправомірною, у зв'язку з встановленим відстрочення виконання зобов'язань щодо сплати відповідних відсотків.

Також, суд звертає увагу на положення умов кредитних договорів в частині стягнення штрафу, відповідно до яких сторони встановили, що стягнення з позичальника штрафу у розмірі 30 000,00 грн. відбувається у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором. При цьому, зі змісту сорока п'яти кредитних договорів вбачається, що позичальник у кожному з ним має не менше п'ятнадцяти зобов'язань, які можуть бути підставою для нарахування штрафу. Однак, ні зі змісту позовної заяви, ні з наявних у матеріалах справи доказів, позивачем не обґрунтовано та не доведено за якими саме зобов'язаннями та кредитними договорами у відповідача-1 відбулось порушення, що стало наслідком нарахування штрафу у загальному розмірі 1 500 000,00 грн.

Частиною 8 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", спірні правовідносини сторін не регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, оскільки визначаються спеціальним законом - Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Таким чином, посилання позивача на положення Цивільного кодексу України та положення Господарського кодексу України, які визначають загальний порядок виконання зобов'язань за договорами є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності та законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги у розмірі 23 944 916, 68 грн., внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку та затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, у зв'язку з чим в позові Національного Банку України слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.10.2018

Суддя Пукшин Л.Г.