Рішення № 76812780, 10.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2018Справа № 910/7822/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Фізичної особи - підприємця Коваленко Олександра Дмитровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг"

про стягнення 106 081,84 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Коваленко О.Д. - особисто;

Міліруд Є.О.- предст. за довір.;

Завдов'єва Л.О. - предст. за довір.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Коваленко Олександр Дмитрович (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал - Інжиніринг" (далі - відповідач) про стягнення 106 081, 84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором монтажу № 24/02/17 М від 13 травня 2017 року в частині здійснення оплати за надані послуги, внаслідок чого за ним уторилась заборгованість. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2018 у справі № 910/7822/18 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Коваленко Олександра Дмитровича залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

05.07.2018 через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №910/7822/18. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 01.08.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2018 року розгляд справи відкладено на 08.08.2018 року.

09.08.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого стверджує, що його заборгованість становить 458, 00 грн. та просить позов задовольнити лише в цій частині.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2018 року розгляд справи відкладено на 10.09.2018 року.

09.08.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представник позивача подав відповідь на відзив.

В судовому засіданні 10.09.2018 року представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, заяв, клопотань суду не подав.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 10.09.2018 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2017 року між відповідачем (далі - замовник) та позивачем (далі - постачальник) укладено договір монтажу № 24/02/17M (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку і на умовах, визначених даним договором, постачальник бере на себе обов'язки виконати роботи з: часткового демонтажу та монтажу холодильного камер; монтажу холодильного устаткування; пуско-налагоджування з монтованого холодильного устаткування.

Устаткування монтується згідно Технічного завдання замовника. Технічне завдання вказане у додатку №1, до даного договору, що додається до нього та є його невід'ємною частиною (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна сума договору складає: 117 700, 00 грн., у тому числі ПДВ 19 616, 67 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору сплата за договором проводиться в безготівковому порядку платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок постачальника.

Сплата 50% від вартості договору, що складає 58 850, 00 грн., у тому числі ПДВ 20% 9 808, 33 грн., протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання цього договору (п. 2.2.1. договору).

Сплата 45% від вартості договору, що складає 52 965, 00 грн., у тому числі ПДВ 20% 8 827, 50 грн. рівними частинами до моменту виконання робіт (п. 2.2.2. договору).

Сплата 5% від вартості договору, що складає 5 885, 00 грн., у тому числі ПДВ 20% 980, 83 грн., протягом 3-х банківських днів після підписання акту виконаних робіт зазначених в пункті 1.1. (п. 2.2.3. договору).

Згідно п. 4.1. договору приймання робіт проводиться у присутності уповноваженого представника замовника протягом 2 (двох) днів з моменту отримання повідомлення замовником від постачальника про готовність робіт до здачі.

Відповідно до п. 4.2. договору після закінчення процедури приймання, складається Акт прийому-передачі робіт, який підписується уповноваженими представниками замовника і постачальника.

У п. 4.3. договору зазначено, що в разі виявлення недоліків в роботі виконаної постачальником, складається Дефектний акт з вказівкою переліку недоліків і термінів їх усунення, а також нової дати приймання робіт.

Сторони у п. 7.3. договору погодили, що разі порушення термінів оплати, передбачених п.2.2.1., п.2.2.2. даного договору, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від спільної суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від спільної суми договору.

На виконання умов договору ФОП Коваленко О.Д. було виконано та передано, а ТОВ «Поліал-інжиніринг» прийнято роботи на загальну суму 117 700, 00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 169 від 22.06.2017 року.

26 червня 2017 року між ТОВ «Поліал-інжиніринг» та ФОП Коваленко О.Д. була укладена Додаткова угода №1 до договору №24/02/17M підряду на виконання робіт, за якою ФОП Коваленко Олександр Дмитрович (за додатковою угодою підрядник) взяв на себе зобов'язання виконати роботи з ремонту та монтажу холодильного обладнання, а також освітлення холодильної камери, а загалом роботи, вказані у додатку № 1 до договору №24/02/7 М від 13.05.2017 року на загальну суму 67 413, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 11 235, 50 грн.

Оплата за даною додатковою угодою повинна була здійснена протягом двох тижнів, про що зазначено у ній та гарантійному листі № 39 від 26.09.2017 року.

На виконання умов додаткової угоди до договору ФОП Коваленко О.Д. було виконано та передано, а ТОВ «Поліал-інжиніринг» прийнято роботи на загальну суму 67 413, 00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 170 від 11.07.2017 року на суму 29 580, 00 грн., № 178 від 01.09.2017 року. на суму 28 291, 00 грн., № 179 від 11.07.2017 року. на суму 4 700, 00 грн., № 180 від 11.07.2017 року. на суму 4 842, 00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату виконаних робіт у розмірі 99 242, 00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача та не заперечується сторонами.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору у визначений строк в повному обсязі не розрахувався за виконані роботи, внаслідок чого у нього виникла заборгованість загалом у сумі 85 871, 00 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня розмірі 9 255, 65 грн., 3% річних - 2 241, 00 грн. та 8 714, 19 грн. інфляційних втрати.

Відповідач вважає, що позовні вимоги викладені у позовній заяві підлягають частковому задоволенню у зв'язку з тим що, ФОП Коваленко О.Д. були виконані роботи на суму 140 407, 60 грн., що підтверджується первинними документами, а саме: 30.05.2017 року на суму 22 707, 60 грн. та 22.06.2017 року на 117 700, 00 грн.

Разом з тим, відповідач зазначає, що в межах договірних відносин. ТОВ «Поліал-інжиніринг» сплатило на користь ФОП Коваленко О.Д. суму 115 242, 00 грн., а саме: 15.05.2017 року - 58 850, 00 гривень; 20.06.2017 року - 20 650, 00 гривень; 29.06.2017 року 10 000,00 гривень; 20.07.2017 року - 16 000 ,00 гривень; 25.07.2017 року - 9 542, 00 гривень.

Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначає про те, що сума у розмірі 22 707, 60 грн. була перерахована ним позивачу в рахунок передоплати.

Таким чином, враховуючи суми виконаних робіт та сплачених коштів відповідач вважає, що має борг перед ФОП Коваленко О.Д. у розмірі 2 458, 00 грн., посилаючись на те, що роботи ФОП Коваленко О.Д. були виконані на суму 140 407, 60 грн., а ним було перераховано позивачу кошти у розмірі 137 949, 60 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Змістом статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, а саме підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 169 від 22.06.2017 року. на суму 117 700, 00 грн., № 170 від 11.07.2017 року на суму 29 580, 00 грн., №178 від 01.09.2017 року. на суму 28 291, 00 грн., № 179 від 11.07.2017 року. на суму 4 700, 00 грн., № 180 від 11.07.2017 року на суму 4 842, 00 грн., що позивач виконав на виконання умов договору роботи на суму 185 113,00 грн., які прийняті відповідачем без заперечень та зауважень.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідач на виконання договору здійснив часткову оплату у розмірі 99 242,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача та не заперечується сторонами.

При цьому, судом встановлено, що часткова оплата в розмірі 89 700, 00 грн. здійснена за актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 169 від 22.06.2017 року., 4 700, 00 грн. - за актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 179 від 11.07.2017 року., 4 842, 00 грн. - за актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 180 від 11.07.2017 року.

Судом також встановлено, що до укладання договору монтажу № 24/02/17M від 13.05.2017 року, ФОП Коваленко О.Д. були виконані для відповідача роботи з монтажу холодильного обладнання з матеріалів виконавця із здійсненої передоплати, яка підтверджується платіжним дорученням №2581 від 12.05.2017 згідно виставленого рахунку № 158 від 11.05.2016 у сумі 22 707,60 грн.

Факт прийняття робіт відповідачем підтверджено актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №148 від 30.05.2017 року на загальну суму 22 707, 60 грн.

Зважаючи на викладене, суд приймає пояснення позивача, що у вказаному акті помилково зазначено, що робити були проведені відповідно до договору № 24/02/17 від 13.05.2017р. та не відносяться до нього.

Таким чином, доводи відповідача, що сума у розмірі - 22 707, 60 грн. була внесена у рахунок передоплати (авансу) до договору монтажу № 24/02/17M від 13.05.2017 року та входить у суму погашення вартості робіт за актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 169 від 22.06.2017 року. на суму 117 700, 00 грн. не відповідає дійсності.

Також, відповідач стверджує, що сума у розмірі 16 000, 00 грн. також входить у суму погашення по договору монтажу № 24/02/17M від 13.05.2017 року

Однак, судом встановлено, що сума в розмірі 16 000, 00 грн. сплачена відповідачем згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №225 від 01.08.201 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2883 від 20.07.2017 року згідно виставленого рахунку №244 від 14.07.2017 року.

А тому, викладене твердження відповідача також є хибним.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов договору монтажу № 24/02/17M від 13.05.2017 року, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт є таким, що настав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати наданих послуг за договором настав, а доказів оплати в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 85 871, 00 грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати наданих послуг за договором позивачем заявлено до стягнення з останнього пеню розмірі 9 255, 65 грн., 3% річних - 2 241, 00 грн. та 8 714, 19 грн. інфляційних втрати.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, судом встановлено, що він є арифметично вірним, тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Однак, за перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 8 373, 77 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором монтажу № 24/02/17M від 13.05.2017 року щодо своєчасної оплати виконаних робіт належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню частково в розмірі 85 871, 00 грн. основного боргу, 9 255, 65 грн. пені , 3% річних - 2 241, 00 грн. та 8 373, 77 грн. інфляційних втрати.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Коваленко Олександра Дмитровича до Товариства з обмеженою відповідальністю Поліал-інжиніринг» про стягнення 106 081, 84 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" (02160, м. Київ, вулиця Каунаська, будинок 13, ідентифікаційний код 38409227) на користь Фізичної особи-підприємця Коваленко Олександра Дмитровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 85 871,00 грн., 3% річних в розмірі 2 241,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 373,77 грн., пеню в розмірі 9 255,65 грн., судовий збір в розмірі 1 756,35 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 24 919,77 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147- VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2018 року.

СуддяМ.Є. Літвінова