Рішення № 76812757, 25.09.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/75/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П.А., секретаря судового засідання Кучма І.І., розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства "Мотортех", пров. Гранітний, 14, м. Первомайськ, Миколаївська область,55213

до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" вул.Б.Хмельницького, буд.59А, м. Івано-Франківськ,76007

про стягнення заборгованості в сумі 273 088,42 грн.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 13/01-3 від 13.01.2017 ) - представник

Від відповідача: ОСОБА_2, (довіреність № 17/790 від 18.06.2018 ) - представник

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотортех" (далі - позивач) звернулось в суд з позовом про стягнення з урахуванням уточнень позовних вимог, з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - відповідач) основний борг в розмірі 273 088,42 грн.

Рішенням Господарського Івано-Франківської області від 03.11.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018, позов задоволено повністю. Апеляційна інстанція підтримала висновки суду першої інстанції про те, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини і спірні запчастини були передані на відповідальне зберігання з ціллю виконання аварійного ремонту двигун-генератор ДвГ - 1А 500зав. №32-375. В частині відмови у застосуванні позовної давності суди виходили з того, що остання юридично значуща дія (підписання акта) відбулася 15.07.2015, відтак позов заявлено в межах трирічної позовної давності. Постановою Верховного суду України від 19.06.2018 постановлено постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2017 у справі № 909/75/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018 справа скерована на розгляд судді Шкіндер П.А. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2018 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні призначено на 31.07.2018. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.2018 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 25.09.2018

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, зазначає, що позовні вимоги обґрунтовано відмовою відповідача здійснювати оплату за виконані роботи і за отримані запчастини.

У судовому засіданні відповідач просить в позові відмовити, вважає що суду слід врахувати норми статей 208, 638 Цивільного кодексу України, застосувати приписи частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та встановити, чи досягли сторони згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема ціни, предмету та строку дії договору. Відповідач вважає, що суду слід встановити початок та кінець перебігу позовної давності за заявленими вимогами та порушено норми частини 5 статті 261, частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Згідно з актом приймання-передачі на відповідальне зберігання від 13.02.2013 позивачем передано відповідачеві запасні частини, необхідні для проведення аварійного ремонту двигун-генератор ДвГ - 1А 500зав. №32-375 (далі - двигун).

Між сторонами спору підписано технічний акт від 04.03.2013 з проведення ремонту двигуна.

В подальшому 15.07.2015 між сторонами підписано також акт приймання-передачі запасних запчастин для проведення робіт з аварійного ремонту двигуна, що підтверджується «Технічним актом з проведення ремонту двигун-генератора ДВГ1А-500, зав. №32-375» за змістом якого роботи по «Договору на виконання робіт аварійного ремонту» двигуна виконані в повному обсязі, з належною якістю та в строк. Замовник зі своєї сторони підтвердив відсутність будь-яких претензій технічного, технологічного характеру, тощо.

Крім того , призначалась судова експертиза за наслідками проведення якої, згідно з висновком експерта №4.3-140/17 від 31.07.2017, ринкова вартість запасних частин до двигуна-генератора ДвГ1А-500, зав. №32-375п згідно переліку наведеного в таблиці 2 станом на 27.03.2017 могла становити 64638,66 грн., згідно переліку наведеного в таблиці 3 станом на 07.03.2017 могла становити 208449,76 грн. При цьому, відповідно до даного висновку, визначити вартість деяких запчастин не є можливим, оскільки цінова інформація відносно вказаних об'єктів у наданих на дослідження вихідних даних відсутня.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202, ч.ч. 1, 2 ст.205, ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно ч.3 ст.180, ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.2 ст. 205 Цивільного кодексу України, згідно з якою, договір може вважатися здійсненим за умови вчинення сторонами таких дій, що засвідчують їхню волю до настання бажаного правового результату.

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема, технічним актом від 04.03.2013 р., актом приймання-передачі на відповідальне зберігання від 13.02.2013 р., а також актом приймання передачі запасних запчастин для проведення робіт з аварійного ремонту двигун-генератора ДвГ1А-500 від 15.07.2015 р., позивачем було здійснено виконання аварійного ремонту та отримано на зберігання запасні запчастини згідно переліку, вказаному у акті.

Отже, між сторонами у справі виникли правовідносини зобовязального характеру, а саме: укладення договору на виконання робіт у спрощений спосіб, а також відносини відповідального зберігання.

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. З аналізу змісту зазначеної норми випливає, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч.1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Отже, незважаючи на те, що між сторонами не було підписано договір в окремому документі, господарський суд приходить до висновку про те, що між сторонами виникли зобов"язальні відносини, а тому, до спірної ситуації не підлягає застосуванню ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо тверджень відповідача, що позивач повинен був провести аварійний ремонт газового двигуна генератора ДвГ 1А 500зав. №32-375 на підставі договору №18-12/12-476, то суд зазначає таке.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір на виконання робіт поточного ремонту №18-12/12-12-476 від 05.11.2012 р.

Предметом вказаного договору було виконання робіт з поточного ремонту газового двигуна генератора Дв ГІА- 500 зав. №32-375.

Відповідно до здачі приймання робіт за договором №18-12/12-12-476 від 05.11.2012 р., роботи по цьому договору виконані, відповідають умовам договору, технічному акту, належним чином оформлені, замовник претензій до виконавця не має. Вартість робіт становить: 143 383, 06 грн.

Акт підписаний 03.03.2014 р., при цьому, згідно довідки про оплату робіт по вказаному договорі, останній платіж проведено - 24.12.2014 р.

Отже, суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами по договору №18-12/12-12-476 від 05.11.2012 р. завершились у 2014 році, що підтверджується актом здачі приймання робіт від 03.03.2014 р. та проведенням оплати у повному обсязі. Акт приймання-передачі запасних запчастин для проведення робіт з аварійного ремонту двигун-генератора ДвГ1А-500, що підтверджується «Технічним актом з проведення ремонту двигун-генератора ДВГ1А-500, зав. №32-375» сторонами було підписано 15.07.2015 р.

А тому, посилання відповідача на пов"язаність правовідносин і виникнення у позивача обов"язку щодо проведення ремонту газового двигуна генератора на виконання договору від 05.11.2012 р., спростовуються матеріалами справи та є безпідставними.

Щодо застосування судом строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.257, ч.ч.4,5 ст.267, 264 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо ж суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Враховуючи підписання сторонами у справі акту приймання-передачі запасних запчастин для проведення робіт з аварійного ремонту 15.07.2015 р., а позовна заява до суду першої інстанції подана 17.01.2017 р., суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Щодо поширення дії норм Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" (у редакції від 02.10.2012, що діяла з 07.11.2012 та була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та Закону України "Про здійснення державних закупівель" № 2289-VI у редакції від 01.01.2013 на відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 6 частини 2 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" № 2289-VI у редакції від 01.01.2013 унормовано, що цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII 1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності. Умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів можуть встановлюватися або змінюватися виключно цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 2 цієї статті). Частиною 4 пунктом 1 названої норми визначено, що окремими законами визначаються особливості здійснення закупівлі юридичними особами, які провадять діяльність у сферах, зокрема, забезпечення виробництва, передачі та постачання електричної енергії.

Положеннями статті 650 Цивільного кодексу України визначено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Законом України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" (у редакції від 02.10.2012, що діяла з 07.11.2012 та була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у статті 2 зазначено, що дія цього Закону поширюється на суб'єктів, які є замовниками відповідно до статті 1 цього Закону та провадять діяльність у сферах, визначених статтею 5 Закону України "Про природні монополії", та/або у таких сферах, як зокрема, забезпечення виробництва, передачі та постачання електричної енергії. Дія цього Закону поширюється на закупівлі замовниками товарів, робіт і послуг для здійснення ними діяльності у сферах, визначених статтею 5 Закону України "Про природні монополії" або статтею 2 цього Закону, які, зокрема, повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (в будівництві - дорівнює або перевищує 300 тисяч гривень), робіт - дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень (частина 3 цієї статті).

Закон України «Про здійснення державних закупівель» (далі Закон) встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» від 24.05.2012 № 4851-VI (далі – Закон про особливості закупівель) його дія поширюється на закупівлі замовниками товарів, робіт і послуг для здійснення ними діяльності у сферах, визначених статтею 5 Закону України «Про природні монополії» або статтею 2 Закону про особливості закупівель, які:

- повністю або частково здійснюється за рахунок державних коштів за умови, що вартість предмета закупівлі товар товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (в будівництві – дорівнює або перевищує 300 тисяч гривень), робіт –дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень;

- здійснюються за рахунок власних коштів за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 5 мільйонів гривень, а робіт – 10 мільйонів гривень.

Дія Закону про особливості закупівель поширюється на суб’єктів, які є замовниками відповідно до статті 1 Закону про особливості закупівель та провадять діяльність у сферах, визначених статтею 5 Закону України «Про природні монополії», та/або у сферах визначених частиною першою статті 2 Закону про особливості закупівель.

Згідно з розпорядженням Антимонопольного комітету України «Про затвердження Положення про складання та ведення переліку суб’єктів природних монополій» від 12.12.2006 № 537-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2006 № 1358/13232, складається та ведеться перелік суб’єктів природних монополій, який в установленому порядку розміщується на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України (http://www.amc.gov.ua). Таким чином, дія Закону про особливості закупівель поширюється на здійснення закупівель суб’єктами, визначених згаданим переліком.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 2 Закону про особливості закупівель замовники здійснюють закупівлі за рахунок державних коштів, визначених пунктом 4 частини першої статті 1 Закону, коштів юридичних осіб, які провадять діяльність у сферах, визначених Законом про особливості закупівель (власні кошти).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону державні кошти – кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування, кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування, кошти державних місцевих фондів, кошти державного оборонного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, кошти державного матеріального резерву, кошти Аграрного фонду, кошти Фонду соціального захисту інвалідів, кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями.

Зважаючи на викладене, якщо замовник є юридичною особою, яка провадить діяльність у сферах, визначених Законом про особливості закупівель, та такий замовник здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг не за кошти, визначені в пункті 4 частини першої статті 1 Закону, а виключно за кошти, отримані в результаті господарської діяльності (власні кошти), то такі закупівлі здійснюються з урахуванням вартісних меж, визначених абзацом третім частини третьої статті 2 Закону про особливості закупівель.

Враховуючи, що загальна ціна позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21.08.2017 ( вх. 13308/17 від 23.08.2017) становить 273088,42грн. а відповідач здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг не за кошти, визначені в пункті 4 частини першої статті 1 Закон України «Про здійснення державних закупівель» № 2289-VI у редакції від 01.01.2013, суд приходить до висновку що правові відносини, що склались між сторонами не підпадають під дію "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" (у редакції від 02.10.2012,) та Закону України "Про здійснення державних закупівель" № 2289-VI ( у редакції від 01.01.2013).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог і необхідність стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості у розмірі 273088, 42грн.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 4096,33 грн.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 256, п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства "Мотортех", пров. Гранітний, 14, м. Первомайськ, Миколаївська область до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" вул.Б.Хмельницького, буд.59А, м. Івано-Франківськ про стягнення заборгованості в сумі 273 088,42 грн. - задовольнити.

Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, 59-А, м. Івано-Франківськ, 76000, код 03346058) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортех" (пров. Гранітний,14, м.Первомайськ, Миколаївська область, 55213, код 37113876) заборгованість в сумі 273088,42 грн. (двісті сімдесят три тисячі вісімдесят вісім гривень сорок дві копійки) та 4096,33 грн. (чотири тисячі дев'яносто шість гривень тридцять три копійки) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.10.2018

Суддя Шкіндер П.А.