Рішення № 76812583, 27.09.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.09.2018 р. Справа № 905/1348/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства ""ДТЕК Донецькі Електромережі", м. Краматорськ Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Автотранспортне підприємство", м. Селидове Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 484 685,33 грн., з яких 383 657,72 грн. – сума основного боргу, 37 779,01 грн. – пеня, 13 580,37 грн. – 3% річних та 49 668,23 грн. – інфляційні витрати, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Акціонерне товариство “ДТЕК Донецькі Електоромережі”, м.Краматорськ Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до ОСОБА_1 підприємства “Автотранспортне підприємство”, м. Селидове Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 484 685,33 грн., з яких 383 657,72 грн. – сума основного боргу, 37 779,01 грн. – пеня, 13 580,37 грн. – 3% річних та 49 668,23 грн. – інфляційні витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором про постачання електричної енергії № 8 від 30.09.2015р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 383 657,72 грн. та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 20, 162-164 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1348/18 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 25.07.2018р. позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/1348/18.

08 вересня 2018 року через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив №202 від 20.08.2018р., в якому останній частково заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що згідно з ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, крім того позивачем нараховані пеня з грудня 2016 р., 3% річних та інфляційні витрати з січня 2016р., тобто раніше ніж з’явилась заборгованість за період з квітня 2017р. по березень 2018р., у зв’язку з чим зазначені розрахунки є хибними.

04.09.2018 року на адресу господарського суду Донецької області від позивача надійшла відповідь на відзив №51юр-308/18 від 03.09.2018р., в якій останній зазначив, що положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» не застосовується до правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки відповідачем не надано жодного належного доказу в підтвердження того, що він є виконавцем або виробником житлово-комунальних послуг, крім того, позивач зазначає, що ним здійснено нарахування 3% річних, інфляційних витрат та пені з 01.06.2017 по 31.03.2018р., тобто за період утворення основного боргу, отже безпідставно та необґрунтовано зазначено про невірне нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

У підготовчому судовому засіданні 10.09.2018р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1348/18 до розгляду по суті на 27.09.2018 р.

Представник позивача у судове засідання 01.08.2018р. не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» (далі - Постачальник) та Відкритим ОСОБА_1 підприємством «Автотранспортне підприємство» (далі - Споживач) укладено договір постачання електричної енергії №8 (далі – Договір), відповідно до п. 1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма об’єктами) приєднаною потужністю 100 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії зазначається у додатку №1 «Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі» до цього договору.

Згідно п.2.3 пп.2.3.4 Договору Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умови додатків №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії Споживача» та №5 «Порядок розрахунків» до цього Договору.

За приписами п.9 Порядку розрахунків (додатку №5 від 30.09.2015р. до Договору) (далі - Порядку) остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку. За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4.-2.3.5. цього Договору, з порушенням термінів, визначених даним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок електропередавальної організації протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів (п.17 Додатку №6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії»).

Відповідно до п.3.1 пп. 3.1.1. Договору, Постачальник має право отримувати від Споживача своєчасну плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Пунктом 4.2. пп.4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 «Порядок розрахунків» до цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі обумовленому додатком №5 «Порядок розрахунків» до цього Договору за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов’язання за цим договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням індексу інфляції.

За приписами п. 9.1. Договору Сторони домовилися, що загальний строк позовної давності до правовідносин встановлюється 10 років, строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) – 2 роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через два роки від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з п.9.5. (в редакції додаткової угоди від 29.12.2017р. до договору) цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2018 року.

Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Договір та Порядок розрахунків підписані Сторонами у встановленому порядку.

На виконання умов договору, сторонами складено та підписано акти приймання – передавання товарної продукції (електроенергії) за квітень 2017р. на суму 25 350,86 грн. – активна електроенергія, 636,13 грн. – реактивна електроенергія; за травень 2017р. на суму 9 944,08 грн. – активна електроенергія, 315,05 грн. – реактивна електроенергія; за червень 2017р. на суму 10 321,69 грн. – активна електроенергія, 324,30 грн. – реактивна електроенергія; за липень 2017р. на суму 8 090,54 грн. – активна електроенергія, 283,19 грн. – реактивна електроенергія; за серпень 2017р. на суму 15064,90 грн. – активна електроенергія, 432,52 грн. – реактивна електроенергія; за вересень 2017р. на суму 10 494,86 грн. – активна електроенергія, 335,06 грн. – реактивна електроенергія; за жовтень 2017р. на суму 17 366,42 грн. – активна електроенергія, 470,90 грн. – реактивна електроенергія; за листопад 2017р. на суму 33 926,17 грн. – активна електроенергія, 805,10 грн. – реактивна електроенергія; за грудень 2017р. на суму 67 572,44 грн. – активна електроенергія, 1478,11 грн. – реактивна електроенергія; за січень 2018р. на суму 58 109,12 грн. – активна електроенергія, 1329,16 грн. – реактивна електроенергія; за лютий 2018р. на суму 62 192,29 грн. – активна електроенергія, 1348,32 грн. – реактивна електроенергія та за березень 2018р. на суму 56 235,55 грн. – активна електроенергія, 1245,96 грн. – реактивна електроенергія. Зазначені акти підписані обома сторонами без заперечень.

Позивачем виставлено рахунки за квітень 2017р. на суму 25 350,86 грн. за активну електроенергію та на суму 636,13 грн. за реактивну енергію, який отриманий відповідачем – 26.04.2017р.; за травень 2017р. на суму 9 944,08 грн. за активну електроенергію та на суму 318,05 грн. за реактивну енергію, який отриманий відповідачем – 23.05.2017р.; за червень 2017р. на суму 10 321,69 грн. за активну електроенергію та на суму 324,30 грн. за реактивну енергію, який отриманий відповідачем – 26.06.2017р.; за липень 2017р. на суму 8 090,54 грн. за активну електроенергію та на суму 283,19 грн. за реактивну енергію, який отриманий відповідачем – 24.07.2017р.; за серпень 2017р. на суму 15 046,90 грн. за активну електроенергію та на суму 432,52 грн. за реактивну енергію, який отриманий відповідачем – 23.08.2017р.; за вересень 2017р. на суму 10 494,86 грн. за активну електроенергію та на суму 335,06 грн. за реактивну енергію, який отриманий відповідачем – 26.09.2017р.; за жовтень 2017р. на суму 17 366,42 грн. за активну електроенергію та на суму 470,90 грн. за реактивну енергію, який отриманий відповідачем – 24.10.2017р.; за листопад 2017р. на суму 33 926,17 грн. за активну електроенергію та на суму 805,10 грн. за реактивну енергію, який отриманий відповідачем – 23.11.2017р.; за грудень 2017р. на суму 67 572,44 грн. за активну електроенергію та на суму 1 478,11 грн. за реактивну енергію, який отриманий відповідачем – 27.12.2017р.; за січень 2018р. на суму 58 109,12 грн. за активну електроенергію та на суму 1 329,16 грн. за реактивну енергію, який отриманий відповідачем – 24.01.2018р.; за лютий 2018р. на суму 62 192,29 грн. за активну електроенергію та на суму 1348,32 грн. за реактивну енергію, який отриманий відповідачем – 23.02.2018р.; за березень 2018р. на суму 56 235,55 грн. за активну електроенергію та на суму 1 245,96 грн. за реактивну енергію, який отриманий відповідачем – 27.03.2018р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.10.2017р. у справі №905/1990/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго” до ОСОБА_1 підприємства “Автотранспортне підприємство” про стягнення 516 218,52 грн. задоволено.

Вказаним рішення вирішено стягнути з ОСОБА_1 підприємства “Автотранспортне підприємство” на користь Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго” – 416 491,59 грн. – борг за активну електроенергію та 1 119,74грн. – борг за реактивну електроенергію за період з жовтня 2015р. по березень 2017р., 8 701,18 грн. - 3% річних за період з 03.11.2015 по 31.05.2017р., 34 034,68 грн. – інфляційні витрати за період з 03.11.2015 по 31.05.2017р., 55 871,33 грн. – пені за період з 03.11.2015 по 31.05.2017р.

Посилаючись на порушення відповідачем грошових зобов’язань за договором про постачання електричної енергії № 8 від 30.09.2015р. за період з квітня 2017р. по березень 2018р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 383 657,72 грн. та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат, позивач за первісним позовом звернувся до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ст. 276 Господарського кодексу України кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Отже, укладений між Позивачем та Відповідачем договір постачання електричної енергії №8 від 30.09.2015р. є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених його умовами, з оплати поставленої електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи актів приймання – передавання товарної продукції (електроенергії), які підтверджують факт постачання електричної енергії, Позивач свої зобов'язання за договором №8 від 30.09.2015р. виконав належним чином.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку з оплати поставленої електричної енергії відповідно до умов договору №8 від 30.09.2015р.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі в розмірі 383 657,72 грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до пп.4.2.1. п. 4 Договору Споживач за внесення платежів, передбачених умовами цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії штрафу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається окремим розрахунковим документом.

На підставі наявного прострочення грошового зобов’язання Позивачем нараховано Відповідачу пеню за період з 01.06.2017р. по 31.03.2018р. у розмірі 37 779,01 грн. з урахуванням приписів пп.4.2.1 п. 4 Договору, яку останній просить стягнути з Відповідача з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за спірний період.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі порушення термінів, визначених договором про постачання електричної енергії №8 від 30.09.2015р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Перевіривши розрахунок, пені суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним з огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення пені нарахованої за період з 01.06.2017р. по 31.03.2018р. у розмірі 37 779,01 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог щодо 3% річних за період з 01.06.2018р. по 31.03.2018р., суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 13 580,37 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог щодо інфляційної індексації за період з червня 2017 по березень 2018р., суд дійшов висновку, що її розмір є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 49 668,23 грн.

Посилання відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем пені внаслідок встановлення мораторію на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції згідно ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», судом не приймаються до уваги, оскільки останнім всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу доказів того, що Комунальне підприємство "Автотранспортне підприємство" є виконавцем або виробником житлово-комунальних послуг не надано.

Крім того, доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем % річних та інфляційних витрат за період з квітня 2017р. по березень 2018р. за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії у грудні 2016р. – березні 2017р., стягнутої рішенням господарського суду Донецької області від 23.10.2017р. у справі №905/1990/17, є безпідставними, оскільки позивач не позбавлений права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано.

Кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання, що узгоджується з приписами п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Судові витрати у відповідності до вимог п.1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства ""ДТЕК Донецькі Електромережі", м. Краматорськ Донецької області до ОСОБА_1 підприємства "Автотранспортне підприємство", м. Селидове Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 484 685,33 грн., з яких 383 657,72 грн. – сума основного боргу, 37 779,01 грн. – пеня, 13 580,37 грн. – 3% річних та 49 668,23 грн. – інфляційні витрати – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Автотранспортне підприємство" (85400, Донецька область, м. Селидове, буд. 38; код ЄДРПОУ 20359602) на користь Акціонерного товариства ""ДТЕК Донецькі Електромережі" (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, 8; код ЄДРПОУ 00131268) заборгованість у розмірі 484 685,33 грн., з яких 383 657,72 грн. – сума основного боргу, 37 779,01 грн. – пеня, 13 580,37 грн. – 3% річних та 49 668,23 грн. – інфляційні витрати, судовий збір у розмірі 7 270,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2018 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/