Рішення № 76812488, 26.09.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2018м. ДніпроСправа № 904/1639/18За позовом Тернівського професійного гірничого ліцію, м.Тернівка Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

Дніпропетровська область

про стягнення за договором поставки у розмірі 38 990, 00 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Тернівський професійний гірничий ліцей (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 38 990, 00 грн., з якої: 32 000, 00 грн. - вартість забракованого товару, 6 400, 00 грн. - штраф, 590, 00 грн. - вартість доставки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем умов договору поставки товару №11 від 06.12.2017 в частині дотримання якісних характеристик поставленого товару.

Ухвалою суду від 11.05.2018 позовну заяву Тернівського професійного гірничого ліцею призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.06.2018 розгляд справи відкладено.

21.06.2018 відповідач надав відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечує проти позову, вказує, що позовні вимоги не доведені належними доказами. Разом з тим, відповідач відхиляє посилання позивача стосовно того, що кавовий автомат був отриманий ним в січні 2018 року, натомість зазначає що кавовий автомат отриманий позивачем 07.12.2017 року згідно видаткової накладної №19. До того ж, з огляду на акт приймання продукції за якістю, відповідач відхиляє твердження позивача щодо поставки кавового автомату неналежної якості. Також, відповідач зазначає, що позивач не довів факту виникнення недоліків товару до передання товару позивачу або факту виникнення недоліків товару з причин, які існували до передання товару позивачу. До того ж, відповідач вказує, що до початку розгляду справи в господарському суді він не був повідомлений позивачем про недоліки товару. Крім того, відповідач вказує, що з огляду на приписи статті 678 ЦК України, позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Ухвалою суду від 25.06.2018 за ініціативою суду вирішено здійснювати розгляд справи №904/1639/18 за правилами загального позовного провадження.

11.07.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої відповідач зазначає, що відповідачем порушено умови пп.1.1, 3.1 Договору. Крім того, позивач вказує, що ним отримано товар 02.01.2018 року. Разом з тим, позивач наголошує на тому, що актом від 09.01.2018 підтверджується факт поставки товару неналежної якості. Також, позивач вказує, що він звертався до відповідача з претензією щодо поставки неякісного товару, проте неотримання останнім вказаної претензії не є підставою вважати, що відповідача не проінформовано щодо недоліків поставленого ним товару. До того ж, позивач вказує, що право відмови від договору та повернення сплаченої за товар грошової суми передбачено приписами статті 678 ЦК України.

24.07.2018 відповідач надіслав до суду заперечення, за змістом яких вказує, що сторонами не погоджено поставку нового кавового апарату. Також, відповідач зазначає, що кавовий апарат не є продукцією виробничо-технічного призначення або товаром народного споживання, тому підстави для застосування у даному випадку положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7 від 25.04.66 відсутні. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою щодо явки його уповноваженого представника для складання акту приймання продукції за якістю. До того ж, відповідач зазначає, що станом на час складення акту від 09.01.2018, кавовий апарат перебував у позивача з 07.12.2017, а тому недоліки продукції, визначені в акті 09.01.2018 можуть мати місце з вини позивача.

Ухвалою суду від 24.07.2018 розгляд справи відкладено на 27.08.2018.

Ухвалою суду від 27.08.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 20.09.2018.

У зв’язку з перебуванням судді Суховарова А.В. на лікарняному, розгляд справи 20.09.2018 не відбувся, справу призначено до розгляду на 26.09.2018.

В судове засідання 26.09.2018 позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, заявою від 25.09.2018 позивач просить суд розглядати справу без участі уповноваженого представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не направив уповноваженого представника в засідання 26.09.2018, про час та місце розгляду справи повідомлений належно.

Стаття 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2017 між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) укладено договір поставки товару № 11 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити продукцію разом з документами, що стосуються продукції та підлягають переданню разом із нею відповідно до вимог чинного законодавства України, а покупець зобов'язується своєчасно й належним чином у прядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити таку продукцію (п.1.1 Договору)

Оплата продукції покупцем здійснюється за загальною ціною товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.1 Договору).

Продавець зобов'язаний передати покупцю товар протягом 10 календарних днів з моменту здійснення покупцем повної оплати майна. Продавець зобов'язаний передати товар покупцю у стані, придатному до використання його за цільовим призначенням (п.6.2 Договору)

Право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару покупцем (п.10.1 Договору).

07.12.2017 сторонами підписано видаткову накладну №19 на поставку кавового автомату б/в Saeco Rubino 200 у кількості 1 шт. за ціною 32 000, 00 грн. (а.с. 42).

Платіжним дорученням №253 від 18.12.2017 позивачем перераховано відповідачу суму 32 000, 00 грн. в рахунок оплати вартості кавового апарату.

02.01.2018 відповідачем надіслано позивачу кавовий автомат б/в Saeco Rubino 200, який отримано останнім та сплачено вартість його доставки у розмірі 590, 00 грн. (а.с.44).

Позивач вказує, що поставлений товар не відповідає якості та комплектності, про що 02.08.2018 позивач повідомив відповідача засобами телефонного зв’язку та запропонував останньому з’явитись до позивача для складання акту приймання товару за якістю, здійснити заміну неякісного товару або поставку нового, повернути 32 000, 00 грн., сплачені позивачем згідно платіжного доручення №253 від 07.12.2017.

Відповідачем не забезпечено явку свого уповноваженого представника, у зв’язку з чим 09.01.2018 позивачем в односторонньому порядку складено акт приймання продукції за якістю, у якому зазначено дефекти поставленого товару (а.с.46).

Листом від 12.01.2018 позивач направив відповідачу акт від 09.01.2018, який не отримано відповідачем та повернуто органом поштового зв’язку за закінченням терміну зберігання.

З огляду на те, що відповідачем поставлено товар неналежної якості, позивач просить стягнути з відповідача вартість поставленого товару у розмірі 32 000, 00 грн., а також штраф у розмірі 6 400, 00 грн. згідно приписів частини 8 статті 269 Господарського кодексу України.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати решти спірної суми заборгованості.

Суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Положеннями ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти маймо (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом приписів частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.674 ЦК України).

Згідно положень частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Положеннями частини 8 статті 269 Господарського кодексу України визначено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Між тим, в процесі розгляду справи між сторонами постало спірне питання щодо якості поставленого відповідачем товару та правомірності складання акту приймання продукції за якістю від 09.01.2018.

Актом приймання продукції за якістю від 09.01.2018 виявлено наступні недоліки при візуальному огляді: панелі доступу до контейнерів (дверцята) мають порушенні запорні пристрої, задня панель погано закріплена відсутні деякі болти, зовнішній стан зношений, незадовільний та брудний.

Разом з тим, вказаним актом від 09.01.2018 встановлено відсутність технічного паспорту, інструкцію використання, гарантійного строку використання.

За змістом висновку комісії про характер виявлених дефектів в продукції та причини їх появи кавовий автомат Saeco Rubino 200 до використання не придатний через незадовільний фізичний стан.

Відповідно до положень п. 6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді РСР від 25.04.1966р. № П-7 (з доповненнями та змінами) приймання продукції за якістю та комплектності здійснюється на складі одержувача при іногородній поставці не пізніше 20 днів, а продукції, що швидко псується – не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником або при вивозі продукції покупцем.

Згідно приписів п. 9 Інструкції П-7 акт про скриті недоліки повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, проте не пізніше чотирьох місяців з дня вступу продукції на склад одержувача, що виявив приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов'язковими для сторін правилами.

За змістом пункту 3.1 Договору якість продукції, що поставляється за Договором, має відповідати вимогам ДСТУ, ТУ. В разі виявлення неякісної продукції складається відповідний акт за участю представників обох сторін і постачальник повинен обміняти продукцію за свій рахунок в строк 20 днів з дня складання акту.

Акт приймання продукції за якістю від 09.01.2018 складено позивачем в односторонньому порядку за відсутності представника постачальника та підписано наступними членами комісії: директором ОСОБА_2, заступником директора з НВР ОСОБА_3, спеціалістом ІІ категорії (бухгалтер) ОСОБА_4, комірником ОСОБА_5 (а.с.46-47)

Між тим, за змістом положень 16 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування поставленої продукції, тари та пакування вимогам стандартів, технічних умовам, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні та супровідних документах, що посвідчують якість продукції, отримувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, у якому зазначає, кількість отриманої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов’язаний забезпечити зберігання продукції невідповідної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

Отримувач також зобов’язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в основних або особливих умовах поставки, інших обов’язкових правилах або договорі.

За змістом пункту 17 Інструкції П-7 у повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику), повинно бути зазначено наступне:

а) найменування продукції, дата та номер рахунка-фактури або номер транспортного документа, якщо к моменту виклику рахунок не отримано;

б) основні недоліки, виявлені у продукції;

в) час, на який призначено приймання продукції по якості або комплектності (в межах встановленого для приймання строку);

г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Згідно положень пункту 20 Інструкції П-7 у випадку неявки виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у встановлений строк та у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов’язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів – експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

За відсутності відповідної інспекції по якості або бюро товарних експертиз в межах знаходження отримувача (покупця), при відмові їх направити представника або неявці його за викликом отримувача (покупця) перевірка здійснюється:

а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), визначеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю компетентного представника громадськості підприємства – отримувача, призначеного керівником підприємства з кола осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) одностороннє підприємством - отримувачем, якщо виготовлювач (відправник) надав згоду на одностороннє приймання товару.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з пропозицією щодо явки уповноваженого представника останнього для складання акту приймання товару за якістю. До того ж, доказів надання відповідачем згоди на одностороннє приймання товару позивачем не надано.

За викладених обставин, наданий позивачем акт приймання продукції за якістю від 09.01.2018 не є належним доказом поставки відповідачем товару неналежної якості в розумінні приписів Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді РСР від 25.04.1966р. № П-7.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи викладене, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши умови Договору та наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку щодо безпідставності вимог позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару у розмірі 32 000, 00 грн., з огляду на відсутність доказів факту поставки відповідачем товару неналежної якості, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості забракованого товару відмовляється судом.

Разом з тим, з огляду на викладені обставини, суд відмовляє у задоволенні похідних вимог позивача про стягнення з відповідача вартості доставки товару у розмірі 590, 00 грн. та штрафу за поставку неякісного товару у розмірі 6 400,00 грн.

Стосовно заперечень відповідача в частині безпідставності застосування до спірних правовідносин положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення в народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді РСР від 25.04.1966р. № П-7 з посиланням на те, що поставлений товар не є продукцією виробничо-технічного призначення або товаром народного споживання, суд зазначає наступне.

Товари народного споживання - товари, призначені для продажу населенню з метою безпосереднього використання їх для задоволення матеріальних і культурних потреб.

З огляду на те, що предметом Договору є поставка кавового апарату, посилання відповідача на відсутність підстав для застосування положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю П-7 від 25.04.66 відхиляється судом, оскільки поставлений товар - є товаром народного споживання.

Решта заперечень позивача та відповідача, викладені в заявах по суті, відхиляються судом з огляду на встановлені обставини справи.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень частини 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Викладене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91,129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.

Повне рішення складено 01.10.2018

Суддя А.В. Суховаров