Рішення № 76812304, 25.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Справа № 804/4034/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковбасний світ" до Державної фіскальної служби України, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю "Даниил Логістік", фізична особа - підприємець ОСОБА_2 про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковбасний світ" (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач), треті особи на стороні позивача без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю "Даниил Логістік", фізична особа - підприємець ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного, просить суд:

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ЄРПН або відмову в такій реєстрації: № 595649/32150288, № 595651/32150288, № 595650/32150288, № 595652/32150288, № 595646/32150288, № 595648/32150288, № 595647/32150288, № 595653/32150288 від 15.02.2018 року;

- зареєструвати податкові накладні: № 720 від 20.11.2017 року, № 744 від 27.11.2017 року, № 745 від 27.11.2017 року, № 706 від 16.11.2017 року, № 761 від 30.11.2017 року, № 732 від 23.11.2017 року, № 736 від 23.11.2017 року, № 762 від 30.11.2017 року;

- зобов’язати Державну фіскальну службу України подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем було подано на реєстрацію до податкового органу податкові накладні № 720 від 20.11.2017 року, № 744 від 27.11.2017 року, № 745 від 27.11.2017 року, № 706 від 16.11.2017 року, № 761 від 30.11.2017 року, № 732 від 23.11.2017 року, № 736 від 23.11.2017 року, № 762 від 30.11.2017 року, згідно квитанцій податкові накладні були отримані, але реєстрацію останніх зупинено та запропоновано платнику податків подати додаткові документи та пояснення, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємства були подані до податкового органу. Вказані документи повністю підтверджують реальність господарських операцій, за результатами яких складені податкові накладні, які надіслані для реєстрації. Також, в рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних вказано як підставу для відмови надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, тобто, не вбачається конкретної підстави відмови, а тому рішення, прийняті відповідачем є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 25 червня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

18 липня 2018 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній вказав, що рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 595649/32150288, № 595651/32150288, № 595650/32150288, № 595652/32150288, № 595646/32150288, № 595648/32150288, № 595647/32150288, № 595653/32150288 від 15.02.2018 року про відмову у реєстрації податкових накладних, складених позивачем, є правомірними, оскільки надані платником податків копії документів, складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних. Також відповідач вказав, що дії по реєстрації податкових накладних в ЄРПН є дискреційними повноваженнями, в які не допускається будь-яке втручання, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 07 серпня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 804/4034/18 до судового розгляду по суті.

Представник позивача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи та надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, проте у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Представники третіх осіб про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, проте до судового засідання, не прибули, надали до суду клопотання про здійснення розгляду справи за їх відсутності та письмові пояснення, в яких підтвердили реальність здійснення господарських операцій з позивачем та просили позов задовольнити.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Ковбасний світ" є юридичною особою, що була створена у 2002 році. Одним з основних видів діяльності підприємства є виробництво м’ясних продуктів – ковбасні вироби (код КВЕД 10.13). Зазначене підтверджується випискою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (а.с. 68-69).

Також встановлено, що між ТОВ "Ковбасний світ" (Постачальник) та ТОВ «Даниил Логістик» (Покупець) укладено договір поставки № 18 від 15.04.2014 року (а.с. 112-114).

У відповідності до умов останнього Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити його на умовах, обумовлених вказаним Договором.

На виконання умов вказаного договору поставки, позивач поставив ТОВ «Даниил Логістик» товар на суму 170 510,91 грн.

Поставка товару підтверджується наступними первинними документами:

- податковими накладними: № 720 від 20.11.2017 року, № 745 від 27.11.2016 року, № 706 від 16.11.2017 року, № 761 від 30.11.2017 року, № 736 від 23.11.2017 року;

- видатковими накладними: № 645 від 20.11.2017 року, № 631 від 16.11.2017 року, № 657 від 23.11.2017 року, № 665 від 27.11.2017 року, № 679 від 30.11.2017 року;

- рахунками на оплату: № 645 від 20.11.2017 року, № 631 від 16.11.2017 року, № 657 від 23.11.2017 року, № 665 від 27.11.2017 року, № 679 від 30.11.2017 року;

- актами звірок взаєморозрахунків.

Крім того, 01.05.2015 року між ТОВ "Ковбасний світ" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір поставки № 4 (а.с. 115-116).

У відповідності до умов останнього Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити його на умовах, обумовлених вказаним Договором.

На виконання умов вказаного договору поставки, позивач поставив ФОП ОСОБА_2 товар на суму 85 787,44 грн.

Поставка товару підтверджується наступними первинними документами:

- податковими накладними: № 732 від 23.11.2017 року, № 744 від 27.11.2017 року, № 762 від 30.11.2017 року;

- видатковими накладними: № 680 від 30.11.2017 року, № 664 від 27.11.2017 року, № 656 від 23.11.2017 року;

- рахунками на оплату: № 680 від 30.11.2017 року, № 664 від 27.11.2017 року, № 656 від 23.11.2017 року.

Виписані податкові накладні, по вказаним договорам, а саме: № 720 від 20.11.2017 року, № 744 від 27.11.2017 року, № 745 від 27.11.2017 року, № 706 від 16.11.2017 року, № 761 від 30.11.2017 року, № 732 від 23.11.2017 року, № 736 від 23.11.2017 року, № 762 від 30.11.2017 року були направлені для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

09 грудня 2017 року податкові накладні № 720 від 20.11.2017 року, № 744 від 27.11.2017 року, № 745 від 27.11.2017 року, № 706 від 16.11.2017 року, № 761 від 30.11.2017 року, № 732 від 23.11.2017 року, № 736 від 23.11.2017 року, № 762 від 30.11.2017 року доставлені до Державної фіскальної служби України, документи прийнято, реєстрацію зупинено, що підтверджено відповідними квитанціями (а.с. 16, 23, 30, 37, 44, 51, 59, 67).

Підставами для зупинення реєстрації податкових накладних вказано про виявлені помилки: ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 р. № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 1601, 1602. Підприємству запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

На виконання пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем було направлено на адресу ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовним ПН/РК накладним № 720 від 20.11.2017 року, № 744 від 27.11.2017 року, № 745 від 27.11.2017 року, № 706 від 16.11.2017 року, № 761 від 30.11.2017 року, № 732 від 23.11.2017 року, № 736 від 23.11.2017 року, № 762 від 30.11.2017 року, де було зазначено пояснення, що позивач є виробником м’ясних продуктів, згідно коду КВЕД 10.13.

Крім того, позивачем були подані відповідні пояснення по накладним № 720 від 20.11.2017 року, № 744 від 27.11.2017 року, № 745 від 27.11.2017 року, № 706 від 16.11.2017 року, № 761 від 30.11.2017 року, № 732 від 23.11.2017 року, № 736 від 23.11.2017 року, № 762 від 30.11.2017 року та надано документи довільного формату із переліком документів, які підтверджують реальність здійснення операцій, а саме: відомості з єдиного державного реєстру; договір № 36 від 22.07.2015 року з ТОВ «ТД Олімпія», видаткові накладні, ТТН, договір купівлі-продажу № 080403 з ТОВ «Залтех Україна» від 08.04.2016 року, специфікація № 1 до Договору купівлі-продажу № 080403 від 08.04.2016 року, видаткова накладна, Договір постачання № 0109-1 від 01.09.2015 року з ТОВ «Дніпро-Плюс», видаткова накладна, ТТН, Договір з ТОВ «Магія смаку», видаткова накладна, ТТН, посвідчення про якість, Договір з ФОП Ревякін, видаткова накладна, ТТН, Договір постачання № 18 від 15.04.2014 року з ТОВ «Даниил Логістик», видаткова накладна, Договір постачання № 4 від 01.05.2015 року з ФОП Любич, видаткова накладна, Договір поставки № 0307/15е від 03.07.2015 року з ТОВ «Ексім Фуд», видаткова накладна, ТТН, Договір поставки № 090316 від 09.03.2016 року з ТОВ «Золотий Фенікс», видаткова накладна, ТТН, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, Договір оренди № 01/01-17 від 01.01.2017 року, декларації виробника на готову м’ясну продукцію.

Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняті рішення № 595649/32150288, № 595651/32150288, № 595650/32150288, № 595652/32150288, № 595646/32150288, № 595648/32150288, № 595647/32150288, № 595653/32150288 від 15.02.2018 року про відмову у реєстрації податкових накладних № 720 від 20.11.2017 року, № 744 від 27.11.2017 року, № 745 від 27.11.2017 року, № 706 від 16.11.2017 року, № 761 від 30.11.2017 року, № 732 від 23.11.2017 року, № 736 від 23.11.2017 року, № 762 від 30.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 13, 20, 27, 34, 41, 48, 56, 64).

Вказані рішення вмотивовано наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями про відмову у реєстрації податкових накладних, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Однак, 14.03.2018 року ДФС України прийняв рішення №№ 27705/32150288, 27706/32150288, 27707/32150288, 27708/32150288, 27709/32150288, 27710/32150288, 27711/32150288, 27712/32150288, відповідно до яких скарги залишено без задоволення, а рішення комісії – без змін.

Вважаючи, на підставі викладеного, свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 201.7. ст. 201 цього ж Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положенням п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент зупинення реєстрації податкових накладних), реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_3 України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

В свою чергу, за приписами п. 74.2. ст. 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пп. 201.16.1 п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент зупинення реєстрації податкових накладних) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України № 1246 від 29.12.2010 року (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Порядок № 1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 (чинного на момент виникнення правовідносин, далі – Критерії оцінки ступня ризиків).

Згідно пункту 6 Критеріїв містить у собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб’єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

На час зупинення податкових накладних позивача діяв Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, яким було визначено надання наступних документів:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Також, Переліком було передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв’язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Таким чином, контролюючий орган був зобов'язаний у квитанціях чітко вказати на конкретний вид критерію, вказати пропозицію щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, які встановлені пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу № 567.

Постановою Кабінету ОСОБА_3 України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» № 190 від 29.03.2017 року, яка була чинна на час прийняття оскаржуваних рішень встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було подано відповідні пояснення стосовно факту виписки податкових накладних № 720 від 20.11.2017 року, № 744 від 27.11.2017 року, № 745 від 27.11.2017 року, № 706 від 16.11.2017 року, № 761 від 30.11.2017 року, № 732 від 23.11.2017 року, № 736 від 23.11.2017 року, № 762 від 30.11.2017 року з наданням документів до пояснень.

Однак, відповідачем, всупереч вищевикладеним приписам законодавства, не було визначено вичерпного переліку документів, надання яких дало б позивачеві можливість реєстрації податкових накладних.

Крім того, контролюючий орган, після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, запитів щодо недостатності документів для прийняття рішень в рамках розглядуваних пояснень не направляв.

Слід врахувати, що відмова у прийнятті до реєстрації податкових накладних з підстав недостатності документів для прийняття рішення можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів.

При відмові у прийнятті до реєстрації податкових накладних з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, комісія має навести дані щодо документів, надання яких дасть можливість прийняти ПН до реєстрації.

З рішень від 15.02.2018 року встановлено, що підставою для відмови у реєстрації податкових накладних є надання позивачем копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідачем в оскаржуваних рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено позивачем при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

Таким чином, слід дійти висновку, що посилання на вказану підставу в обґрунтування прийнятих рішень про відмову, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови не наведення комісією доказів того, що документи, подані є складеними з порушенням законодавства чи недостатніми або такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність таких рішень.

З урахуванням наведеного, Державною фіскальною службою України не доведено правомірності та обґрунтованості рішень, що є предметом оскарження з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, рішення Державної фіскальної служби України про відмову у реєстрації податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання ДФС України зареєструвати податкові накладні № 720 від 20.11.2017 року, № 744 від 27.11.2017 року, № 745 від 27.11.2017 року, № 706 від 16.11.2017 року, № 761 від 30.11.2017 року, № 732 від 23.11.2017 року, № 736 від 23.11.2017 року, № 762 від 30.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом ОСОБА_3 Європи 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 “Про судове рішення в адміністративній справі”, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами ст. 245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії.

З системного аналізу вищевказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 29.12.2010 року № 1246, якими, зокрема, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Порядку № 1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідних податкових накладних.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 21-1465а15 встановлено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, правильним способом захисту порушеного права позивач буде саме зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладку.

Також, слід зазначити, що за приписами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені. (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10.07.2003, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Суд також враховує, що чинним законодавством покладено на Комісію обов'язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано право вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, “свобода розсуду” фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені ТОВ «Ковбасний світ» податкові накладні № 720 від 20.11.2017 року, № 744 від 27.11.2017 року, № 745 від 27.11.2017 року, № 706 від 16.11.2017 року, № 761 від 30.11.2017 року, № 732 від 23.11.2017 року, № 736 від 23.11.2017 року, № 762 від 30.11.2017 року, в порядку встановленому чинним законодавством.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов'язати надати такий звіт, це право суду, а не обов'язок, в тому числі доказів невиконання судового рішення у майбутньому не надано, а тому суд не вбачає в даному випадку підстав для застосування ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 524,00 грн., згідно квитанцій № 0.0.1050609249.1 від 01.06.2018 року та № 0.0.1064887341.1 від 19.06.2018 року, підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковбасний світ" до Державної фіскальної служби України, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю "Даниил Логістік", Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: № 595649/32150288, № 595651/32150288, № 595650/32150288, № 595652/32150288, № 595646/32150288, № 595648/32150288, № 595647/32150288, № 595653/32150288 від 15.02.2018 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні: № 720 від 20.11.2017 року, № 744 від 27.11.2017 року, № 745 від 27.11.2017 року, № 706 від 16.11.2017 року, № 761 від 30.11.2017 року, № 732 від 23.11.2017 року, № 736 від 23.11.2017 року, № 762 від 30.11.2017 року, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковбасний світ", в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку встановленому чинним законодавством.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковбасний світ" (49074, м. Дніпро, вул. Воронезька, буд. 4, код ЄДРПОУ 32150288) сплачений судовий збір у розмірі 3 524,00 гривень (три тисячі п’ятсот двадцять чотири грн.00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено 25.09.2018 року.

Суддя ОСОБА_1