Ухвала суду № 76811634, 27.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Апеляційне провадження № 11сс/790/1468/18 Слідчий суддя: Колесник С.А.

Справа № 640/16927/18 Доповідач: Цілюрик В.П.

Категорія ст. 193 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Цілюрика В.П.,

суддів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря - Ілюхіної К.А.,

прокурора - Лазарєва А.А.,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12018220300000786 та застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12018220300000786 та застосовано до ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.11.2018 року. Слідчий суддя встановив наявність обгрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і посилаючись на вагомість доказів, тяжкість можливого покарання, та не вбачав підстав для застосування більш м’якого запобіжного заходу. Вважаючи таке рішення слідчого судді необгрунтованим, захисник підозрюваного подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2018 року скасувати, та посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зазначає, що стороною обвинувачення на її думку не було доведено неможливості застосування більш м’якого запобіжного заходу. Вказує, що слідчим суддею не зазначено, на підставі яких фактичних обставин він встановив наявність встановлених ним ризиків. Посилається на те, що ОСОБА_4 добровільно прибув до слідчого, де йому була вручена підозра, опору співробітникам поліції не чинив, з 22 години 11.09.2018 року до 00.05 години 12.09.2018 року належним чином виконував вимоги працівників поліції. Вважає, що доказів, які б спростовували пояснення підозрюваного суду не було надано. Посилається на те, що підозрюваний добровільно видав речі, які мали значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та вважає, що слідчим суддею порушені вимоги ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 177 КПК України, так як докази, які нібито обгрунтовують підозру належним чином не досліджено, не надано їм оцінки. Жоден долучений слідчим документ не стосується ОСОБА_4, так як ні один свідок не називає його прізвища, не описує його зовнішність, на жодному з фотознімків його обличчя не зафіксоване. Вважає, що присутність ОСОБА_4 під час подій, що розслідуються, не доведена, що на думку апелянта свідчить про необгрунтованість підозри. Вважає, що слідчий суддя не мав права не визначати розміру застави стосовно підозрюваного, та як в повідомленні про підозру немає посилання на те, що ОСОБА_4 вчинив злочин із застосуванням насильства чи погрозою його застосування. Зазначає про порушення слідчим суддею процесуальних норм міжнародного законодавства, оскільки в ухвалі маються формальні посилання на ризики, але не вказано в чому саме вони полягають. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не встановила підстав для її задоволення. Як вбачається із матеріалів судового провадження, СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018220300000786 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.296, ч.2 ст.206-2, ч.2 ст.345 КК України.

12 вересня 2018 року в порядку ст.208 КПК України було затримано ОСОБА_4 та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Останній підозрюється у тому, що 11.09.2018 року у період часу з 13:00 по 15:00, він за попередньою змовою, діючи спільно та в групі з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, перебуваючи поблизу комплексу «Зерновий елеватор» розташованому за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Занки, вул. Станційна, буд. 9, з метою вчинення хуліганських дій та маючи намір на порушення громадської злагоди в суспільстві, знаходячись в громадському місці, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та виразилось у тимчасовому припиненні нормальної діяльності комплексу «Зерновий елеватор» шляхом його блокування, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, бажаючи настання їх протиправних наслідків, нехтуючи присутністю сторонніх осіб в тому числі працівників поліції, навмисно, застосовуючи вогнепальну зброю, 11.09.2018 приблизно о 14:00, здійснили постріли у бік скупчення людей, створюючи тим самим реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян. Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.

Підстав вважати безпідставною підозру, яка повідомлена ОСОБА_4 у апеляційного суду на даний час відсутні. Так, відповідно до змісту протоколу огляду місця події від 11.09.2018 року у нього було вилучено предмет схожий на зброю, 3 патрони, переговорний пристрій. Підозрюваний від надання пояснень на підставі ст. 63 Конституції України відмовився, не скориставшись правом спростувати ті обставини, які слідчим ставились йому у провину. Відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини, що наведена в чисельних рішеннях («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 &a &; 1(c), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов’язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред’явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Встановлені органом досудового розслідування обставини та зміст протоколу огляду місця події, відповідно до якого у всіх осіб були вилучені предмети схожі на зброю, а допитані свідки повідомили, що всі нападники були в балаклавах, на переконання колегії суддів свідчать про небезпідставність висновків слідчого судді про необхідність задоволення клопотання слідчого. Надані захисником фотокопії документів щодо призначення ОСОБА_4 на посаду охоронця ФГ «Слобожанські лани» 10.09.2018 року не спростовують висновку щодо обгрунтованості повідомленої йому підозри, враховуючи відомості, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зміст протоколу огляду місця події та встановлені органом досудового розслідування обставини. Крім того, надані апелянтом документи не були предметом дослідження слідчим суддею, і викладені в них обставини підлягають перевірці та оцінці в ході подальшого досудового розслідування.

Щодо ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, колегія суддів вважає доведеними лише ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого, тяжкість можливого покарання, велику кількість підозрюваних, а також потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, на яких у випадку застосування більш м’якого запобіжного заходу існує загроза впливу. Разом з цим, ризики, передбачені п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на переконання апеляційного суду не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчий, посилаючись на те, що підозрюваний може сховати чи спотворити документи, які мають значення для кримінального провадження, не конкретизує, до яких саме необхідних слідству документів має доступ підозрюваний, які документи він може знищити; не обгрунтовано яким чином ОСОБА_4 може продовжити вчинення злочину, в якому він підозрюється, та не доведено, що підозрюваний може вчиняти інші злочини, враховуючи, що в матеріалах, наданих суду, відсутня інформація про притягнення його до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Вказане не спростовує правильність висновків слідчого судді, та в цілому встановлені обставини, які викладені вище свідчать про неможливість в даному конкретному випадку застосування на даний момент більш м’якого запобіжного заходу, оскільки саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування – забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов’язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Апеляційний суд приймає до уваги, що підозрюваний одружений, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, проте з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, та всіх інших викладених вище обставин, не вбачає підстав для задоволення вимог апелянта. Питання винуватості чи невинуватості в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за наявності обставин, передбачених п.1 ч.4 ст.183 КПК України, з урахуванням підстав та обставин, передбачених ст.ст.177 та 178 КПК України, які викладені у мотивувальній частині ухвали, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні. Таким чином, колегія суддів підстав для скасування ухвали слідчого судді за доводами апеляційної скарги захисника не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2018 року стосовно ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: