Рішення № 76811152, 28.09.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5540/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого - судді: Казидуб О.Г.

При секретарі: Зайцевій О. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (18023, м. Черкаси, вул. Одеська, 14 А, кв. 58, ІПН НОМЕР_1) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азот» (18014, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що він працював в ПАТ «Азот» з 20.05.2010 року. Був звільнений з посади слюсаря-ремонтника 5 розряду ремонтно-механічної дільниці №1 (з ремонту та обслуговування технологічного обладнання цехів з виробництва аміаку) бригади 2 управління з капітального ремонту 30.05.2017 року на підставі Наказу № 550-ВК від 29.05.2018 року за ст. 38 КЗпП України. Проте, до теперішнього часу розрахунок з ним не проведений, а саме не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Просить суд стягнути з ПАТ «Азот» на його користь грошові кошти у розмірі 43820,15 грн., що складає середньій заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 травня по 30 жовтня 2017 року, відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн.; стягнути судовий збір в розмірі 1841,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Азот» в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі. Про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Надали суду відзив на позовну заяву.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 20.05.2010 року працював на ПАТ «Азот» на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду ремонтно-механічної дільниці №1 (з ремонту та обслуговування технологічного обладнання цехів з виробництва аміаку) бригади 2 управління з капітального ремонту.

Наказом № 550-вк від 29.05.2017 року він був звільнений за власним бажанням (в зв’язку з виходом на пенсію) на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до довідки ПАТ «Азот» від 02.08.2018 № 413, станом на 02.08.2018 року заборгованість ПАТ «Азот» по заробітній платі перед ОСОБА_1 відсутня.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 ч.1 КЗпП України).

Частиною першою ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 по справі № 4-рп/2012.

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП України).

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно статті 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

ПАТ «Азот» на день вирішення справи не заперечує порушення строків розрахунку з виплати заробітної плати звільненому працівнику.

Проте відповідач в своїх запереченнях проти позову посилається на те, що розрахунок з позивачем при звільненні вчасно не був проведений не з вини підприємства, а через накладений державним виконавцем арешт на банківські рахунки підприємства, що унеможливило проведення будь яких банківських операцій.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Обчислення середньої заробітної плати проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Порядок обчислення середньої заробітної плати», зокрема п. 8, в якому зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За таких обставин стягненню з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.05.2017 року по 30.10.2017 року (день фактичного розрахунку).

Виходячи з п'ятиденного робочого тижня за період з 30.05.2017 року по 30.10.2017 року була така кількість робочих днів: за травень 2017 року - 2 дні; червень 2017 – 20 днів; липень 2017 року - 21 день; серпень 2017 -22 дня; вересень 2017 року – 21 день; жовтень 2017 року – 20 днів. А всього за цей період було 106 робочих днів.

У зв'язку з вищезазначеним розрахунок середнього заробітку повинен бути проведений шляхом множенням кількості робочих днів за зазначений період на середньоденну заробітну плату за останні два місяці роботи.

Згідно довідки про доходи № 412 від 02.08.2018 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 343,08 грн.

Позивач ОСОБА_1 в своїй заяві просив стягнути з ПАТ «Азот» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 33820,15 грн. Але, судом встановлено, що позивачем було допущено помилку в розрахунку заборгованості, оскільки за період з 30.05.2017 року по 30.10.2017 року пройшло 106 робочих днів (травень 2017 року – 2дня; червень 2017 року – 20 днів; липень 2017 року – 21 день; серпень 2017 року – 22 дня; вересень 2017 року – 21 день; жовтень 2017 року – 20 днів), отже розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 36366 грн. 48 коп. (343,08 Х 106 днів), який і підлягає стягненню з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 Однак, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому сума яка підлягає до стягнення за час затримки розрахунку при звільненні складає 33820,15 грн.

Оскільки розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов’язкових платежів, то при виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, роботодавець має право здійснити відрахування податків та обов’язкових платежів передбачених законодавством України.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 10000 грн. суд вважає, що дана сума є завищеною, тому, на підставі ст. 2371 КЗпП України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 500 грн. моральної шкоди.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1841,00 грн.

А тому, суд вважає, за необхідне стягнути з ПАТ «Азот» на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 1841,00 грн.

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, ст.ст. 3, 4, 94, 115, 116, 117, 233, 238, 237-1 КЗпП, правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ № від 15.10.2013 № 9- рп/2013, ст.ст. 77, 78 ГК України, ст. 176 ЦК України, ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 174, 79, 88, 209 -223, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 33820 грн. 15 коп. , з відрахуванням при виплаті всіх обов’язкових податків та платежів, моральну шкоду в розмірі 500 грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1841 грн. 00коп.

Решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2018 року

Головуючий: ОСОБА_2