Постанова № 76810918, 25.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/495/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1743/18Головуючий у 1-й інстанції Ланна Я. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Дорош А.І., Пікуль В.П.

за участю секретаря: Коротун І.В.

за участі учасників справи:

представника ТОВ « Порше Мобіліті» - ОСОБА_2

представника ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Мобіліті" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості відповідно до кредитного договору від 06.09.2013 року та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Мобіліті" про визнання недійсним положень споживчого кредитного договору від 06.09.2013 року

за апеляційними скаргами ОСОБА_3, представника ТОВ " Порше Мобіліті" - ОСОБА_2

на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року ТОВ « Порше Мобіліті» звернулось до суду з вказаним позовом . 17 серпня 2017 року збільшивши позовні вимоги просили, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Порше Мобіліті» відповідно до Кредитного договору №50010487 від 06.09.2013 року, на загальну суму 1 087 287,98 грн, звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки AUDI, модель А6, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 куб.см, рік випуску 2013, згідно Договору застави транспортного засобу №50010487 від 09.09.2013 року шляхом його реалізації на публічних торгах відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Також, прохав стягнути з відповідача 12000,00 грн. витрат на правову допомогу та судові витраті по справі.

В обґрунтування позову вказано, 06.09.2013 року між сторонами у справі було укладено Кредитний договір №50010487, відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачеві кредит у сумі 321810,42 грн., що є еквівалентом 39384,46 доларів США на дату укладання договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки AUDI, модель А6, а відповідач зобов’язався повернути позивачеві кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту, інші платежі відповідно до умов кредитного договору та графіку погашення кредиту, який є невід’ємною частиною вищезазначеного кредитного договору.

Також позивачем відповідно до Кредитного договору №50010487 від 06.09.2013 року надано відповідачу додатковий кредит у розмірі 137636,00 грн., що є еквівалентом 16844,45 доларів США на дату укладання договору, з цільовим призначенням для сплати страхових платежів відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту crP238422Га/13скв від 09.09.2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та АТ «Страхова компанія «АХА Страхування», а відповідач зобов’язався повернути позивачу додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання додаткового кредиту та інші платежі відповідно до умов договору.

Крім того, з метою забезпечення кредитного договору від 06.09.2013 року, між ОСОБА_5та ТОВ «Порше Мобіліті» був укладений 09.09.2013 року Договір застави транспортного засобу №50010487, згідно якого відповідачем було передано у заставу вищезазначений транспортний засіб, заставною вартістю 495 092,98 грн.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов вищезазначеного Кредитного договору станом на 10 серпня 2017 року утворилась заборгованість в розмірі 1 087 287,98 грн., яка складається із: загальної суми основного боргу зі сплати кредиту 826938,98 грн.; основної суми борг зі сплати додаткового кредиту за кредитним договором 158006, 62 грн., штрафу 64362,08 грн.; пені 14490, 61 грн; 3% річних 4359, 63 грн; інфляційних витрат 19130,06 грн.; витрат на правову допомогу 12000 грн.

11 серпня 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом до " Порше Мобіліті" про визнання недійсним положень споживчого кредитного договору від 06.09.2013 року. В обґрунтування позовних вимог вказав, щоп.п.1.3 та 2.3 Кредитного договору, укладеного між сторонами у справі є несправедливим в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає, що договір укладено з використанням нечесної підприємницької практики, оскільки не було надано йому, як споживачу необхідну інформацію для здійснення свідомого вибору перед підписанням кредитного договору. Просив пункти 1.3,2.3 Кредитного договору щодо порядку нарахування щомісячних платежів, що сплачуються на виконання зазначеного договору визнати недійсними. Також, прохав визнати недійсним Графік погашення кредиту. Крім того, просив суд зобов’язати ТОВ «Порше Мобіліті» провести перерахунок сплачених ним коштів згідно Кредитного договору та зарахувати надлишково сплачені грошові кошти в рахунок майбутніх платежів за вищезазначеним договором.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Мобіліті" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості відповідно до кредитного договору від 06.09.2013 року та зустрічних позовних вимогОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Мобіліті" про визнання недійсним положень споживчого кредитного договору від 06.09.2013 року – відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ « Порше Мобіліті», суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності первинних документів, що підтверджують розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, суд позбавлений можливості у сукупності та взаємозв'язку з умовами вказаного договору, встановити факт наявності чи відсутності заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Порше Мобіліті» та розмір такої заборгованості .

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним положень споживчого кредитного договору від 06.09.2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 був ознайомлений з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р., (в редакції, що діяла на час укладення договору), а також ознайомився з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією. (п. 9.5. Договору) та погодився з усіма умовами, підписавши спірний Договір. Також, місцевий суд вказав, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження того, що на момент укладення спірного Договору він дійсно помилявся щодо його природи, прав та обов'язків сторін.

З рішенням суду не погодилося ТОВ « Порше Мобіліті», в зв’язку з чим представник товариства подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог товариства та ухвалити нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором .В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому, що зведена облікова виписка з рахунку боржника є належним та допустимим доказом, що підтверджує заборгованість боржника. Крім того,вказує, що висновок експерта не може слугувати доказом у справі, оскільки судовий експерт при проведенні експертизи керувався Положеннями про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою НБУ від 18.06.2003 року № 254 та Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ТОВ « Порше Мобіліті» не є Банком.

Також, з рішенням місцевого суду не погодився ОСОБА_3 та оскаржив його в апеляційному порядку. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним, просив скасувати та постановити нове рішення у вказаній частині про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги вказав, що судом безпідставно не враховано,що при укладанні договору, його як позичальника, було введено в оману щодо істотної умови договору – реальної процентної ставки за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2013 року між сторонами у справі було укладено кредитний Договір № 50010487, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 321 810, 42 гривень, що еквівалентно на дату укладання договору 39384,46 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки AUDI, модель А6, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 куб.см, рік випуску 2013 / а.с. 14- 22 ОСОБА_1 1/.

Також, позивач надав відповідачу додатковий кредит у сумі 137 636 грн., що еквівалентно на дату укладання Договору 16 844, 45 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для оплати страхових платежів згідно з Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, укладеним зі страховою компанією АТ СК «АХА Страхування».

Крім того, між сторонами був укладений Договір застави транспортного засобу № 50010487 від 09.09.2013 року, за яким з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором відповідачем було передано у заставу автомобіль марки AUDI, модель А6, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 куб.см, рік випуску 2013, заставною вартістю 495 092, 98 грн. / а.с.26-33 ОСОБА_1 1/.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п.1.3. Загальних умов кредитування, які є додатком до Кредитного договору, сторони погоджуються, що кошти у повернення кредиту та додаткового кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту та додаткового кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі.

Відповідно до п.1.3.1. Загальних умов кредитування, розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передує дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Згідно з п. 1.4.2. та п.п. 2.4., 2.5.Умов кредитування, повернення Кредиту, Додаткового кредиту та процентів за їх використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені Графіком погашення кредиту по Договору не пізніше 15-го числа кожного місяця на підставі рахунку виставленого позивачем. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до Графіку погашення кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що спірний Договір та загальні умови кредитування підписано сторонами, що свідчить про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов, що в них викладені.

Відповідно до підпунктів 9.5-9.7 загальних умов кредитування ОСОБА_3 своїм підписом засвідчив, що ТОВ «Порше Мобіліті» належним чином ознайомило його, зокрема, з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією, з інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з правилами надання фінансових послуг (кредитів), також їй надана вичерпна інформація про умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.

Також, у підпункті 9.6 кредитного договору зазначено, що додатково до положень підпункту 9.5 загальних умов кредитування позичальник підтверджує, що йому надано вичерпну інформацію про: умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальників; умови надання додаткових фінансових послуг, пов'язаних з фінансовим кредитом, та їх вартість (за умови надання таких послуг); розмір винагороди компанії у разі, коли вона пропонує послугу фінансового кредиту, що надається іншими фінансовими установами; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо).

У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 524 та частиною першої статті 533 ЦК України зобов'язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України - гривні.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що валютою кредитування за спірним основним та додатковим договором кредиту є українська гривня, сума наданого кредиту у національній валюті становила певний еквівалент грошових коштів у доларах США, що в свою чергу було погоджено сторонами вказаних правочинів.

Графік погашення кредиту містить вичерпну інформацію про орієнтовану сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом, коригування суми процентів за умовами договору здійснюється в інтересах обох сторін, споживача попереджено про валютні ризики під час виконання зобов’язання, тому відсутні підстави вважати, що умови кредитного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві.

Також, відповідно до ст.230 ЦК України , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення , такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В свою чергу, доказів в підтвердження того, що на момент укладання спірного Договору позивач навмисно ввів відповідача в оману щодо обставин, які мають істотне значення відповідачем не надано.

За таких обставин, посилання ОСОБА_3, як на підставу визнання спірного Договору недійсним відповідно ст. 230 ЦК України , колегія суддів вважає необґрунтованим.

З огляду на викладене, оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що заявлені вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом не доведені та не підтверджені належними доказами по справі, тому до задоволення його позовні вимоги не підлягають, рішення суду першої інстанції у вказаній частині підлягає залишенню без змін.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками місцевого суду длявідсутність підстав про задоволення позовних вимог про стягнення кредитних коштів, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ « Порше Мобіліті» виконало свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

В свою чергу, в зв’язку з неналежним виконанням кредитних зобов’язань ОСОБА_3 , ТОВ «Порше Мобіліті» 19 травня 2015 року направило на його адресу вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за договором від 6 вересня 2013 року / а.с.34 -36 Том1 /.

Кредитор, надіславши вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, змінив строк виконання кредитних зобов'язань, тому відповідно до пункту 3.3 кредитного договору останнім днем строку добровільного виконання вимоги про дострокове повернення кредиту було 20 червня 2015 року. Однак, ОСОБА_3 вимог ТОВ «Порше Мобіліті» не виконав і станом на час звернення позивача до суду з цим позовом розмір основної суми заборгованості складає 682 278,81 грн. та 158006, 62 грн- боргу по додатковій кредитній угоді, що підлягає стягненню з останнього, оскільки зобов’язання повинно виконуватись належним чином. Дана вимога передбачена ст. 1054 ЦК України.

На підставі наявної заборгованості позивачем надана зведена облікова виписка з рахунку боржника та розрахунок заборгованості, який відповідає умовам кредитного договору, та не спростований ОСОБА_3

Оскільки, спірний кредитний договір припинив свою дію з дати направлення боржнику вимоги про дострокове погашення всієї суми боргу, підстави для нарахування процентів – відсутні, позовні вимоги ТОВ « Порше Мобіліті» в частині стягнення плати за користування кредитом в розмірі – 144 660, 17 грн. задоволенню не підлягають.

Такий же висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові ВС/КЦС від 14.02.2018 року у справі № 564/2199/ 15-ц.

В свою чергу, згідно із п. 3 ч. 1. ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно п. 8.2. Умов кредитування, у разі порушення відповідачем терміну повернення Кредиту та/або Додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3. за винятком умови порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення Кредиту та/або Додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, передбаченої в п. 3.2.1., відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % (двадцяти відсотків) від Суми кредиту.

Зокрема, п. 3.3 Умов кредитування передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути компанії у повному обсязі Суму кредиту та суму Додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню ( сума до повернення Позичальником розраховується Компанією і вказується у повідомленні Компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу Позичальником.

Згідно п. 8.4. Умов кредитування, у випадку будь-якого порушення відповідачем вимог п. 5.5. Договору, включаючи, але не обмежуючись випадками укладення відповідачем договору страхування із страховою компанією, не авторизованою позивачем тощо, відповідач сплачує на вимогу позивача штраф в розмірі 15% від Суми кредиту.

Вбачається, що вимога ТОВ « Порше Мобіліті про дострокове повернення кредитних коштів у визначений строк виконана не булана день розгляду справи, кредит позивачу повернутий не був, свої зобов'язання відповідач не виконав, а тому штраф за порушення відповідачем вимог п.3.3. та п.5.5. Договору становить 64362,08 грн. який підлягає стягненню з останнього..

Відповідно до п. 8.1. Умов кредитування, у разі порушення відповідачем терміну оплати будь-якого чергового платежу з повернення Кредиту та/або Додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 10% (десяти відсотків) річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Встановлено, що умовами кредитного договору передбачено сплату неустойки за порушення виконання кредитних зобов'язань.

За порушення відповідачем терміну оплати чергового платежу з повернення кредиту ТОВ «Порше Мобіліті» нараховано пеню у розмірі 14 490, 61 грн.

При ухваленні рішення, колегія суддів не приймає доводи представника відповідача в частині недопустимості застосування до відповідача подвійної відповідальності за одне і те саме порушення, зокрема, стягнення одночасно пені та штрафу у зв'язку з наступним.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06.11.2013 р. (справа № 6-116цс13) у разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідно до умов кредитного договору, договору застави, пеня та штраф застосовується при різних обставинах порушення зобов'язання зі сторони позичальника, а відтак є різними видами відповідальності за порушення зобов'язань. У зв'язку з цим доводи щодо подвійної відповідальності відповідача за одне і теж саме порушення зобов'язання є безпідставними.

Відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вбачається, що за порушення відповідачем терміну оплати чергового платежу з повернення кредиту, позивачем нараховано 3% річних на загальну суму 4359,63 грн.,які підлягають сплаті відповідачем.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях.

У випадку порушення грошового зобов’язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Крім того, згідно пояснень наданих представником ТОВ « Порше Мобіліті» в суді апеляційної інстанції, сума інфляційних витрат нараховано не на суму заборгованості по кредиту, а на заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, яка виникла з жовтня 2015 року, які стягненню не підлягають, оскільки були нараховані поза межами дії кредитного договору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність нарахування інфляційних витрат.

Посилання відповідача ОСОБА_3 на висновок судово- економічної експертизи № 1 від 24 лютого 2018 року, як доказ недоведеності позивачем розміру заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаний висновок експерта містить посилання на неможливість експерта розрахувати розмір заборгованості, а тому не має будь – якого доказового значення для вирішення справи.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами наявність заборгованості по кредитним зобов’язанням, колегія суддів приходить до висновку, що сукупна заборгованість відповідача перед ТОВ « Порше Мобіліті» становить 923 497,75 грн., яка складається із: загальної суми основного боргу зі сплати кредиту 682278,81грн.; основної суми борг зі сплати додаткового кредиту за кредитним договором 158006, 62 грн., пені 14490, 61 грн; штрафу – 64 362,08грн та 3% річних – 4359, 63 грн та підлягає стягненнюз ОСОБА_3

Щодо позовних вимог про звернення стягнення суми боргу на предмет застави, шляхом його продажу з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів виходить наступного.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1.4. Договору застави транспортного засобу №50010487 від 09.09.2013 року у разі невиконання заставодавцем положень кредитного договору, заставодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків завданих прострочкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, витрати заставодержателя, а також видатки по зверненню стягнення на предмет застави та його реалізацію.

Пунктом 5.4.1. вказаного договору встановлено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде узгоджено сторонами або дозволено законодавством. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, зазначеному в пункті 1.1. цього договору, або за вимогою заставодержателя, визначається незалежними субєктами оціночної діяльності, призначеними заставодержателем.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються, зокрема, початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Згідно п . 2 ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

З огляду на викладене, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено неналежне виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов’язань за кредитним договором, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги первісного позову про звернення стягнення на предмет застави автомобіль марки AUDI, модель А6, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 куб.см, рік випуску 2013, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», підлягають задоволенню в повному обсязі з визначенням його початкової вартості на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ТОВ « Порше Мобіліті» задоволено частково. Позивач поніс судові витрати на сплату судового збору в сумі 38 554, 79 грн. Процент задоволеності позовних вимог склав 85 %.

З урахування викладеного, з відповідача до стягнення підлягає судовий збір в розмірі 32771, 57 грн.

Крім того, позивач ТОВ « Порше Мобіліті» прохав стягнути з відповідача витрати, яке понесло товариство на правову допомогу.

Закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 4 статті 137 запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме – рахунку – фактури № 567 від 26 квітня 2016 року вартість оплати за договором про надання правової допомоги року складає 12000 грн. ( а.с.38-47, 48-51, 52,53 Том1, а.с.224 -232, 233, 239-244, 245, 246-248, 249 ОСОБА_1 4), які сплачено за надання правової допомоги, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, тому підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав скасування рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову ТОВ « Порше Мобіліті» про звернення стягнення на предмет застави, ухваливши у вказаній частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимогОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Мобіліті" про визнання недійсним положень споживчого кредитного договору від 06.09.2013 року слід - залишити без змін, оскільки відсутні порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення незаконного рішення.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, п.2 ч.1 ст. 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ТОВ " Порше Мобіліті" - ОСОБА_2– задовольнити частково

Рішення Чутівського районного суду м. Полтави від 31 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Мобіліті" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості відповідно до кредитного договору від 06.09.2013 року - скасувати, ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Мобіліті" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості відповідно до кредитного договору від 06.09.2013 року – задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Порше Мобіліті» відповідно до Кредитного договору №50010487 від 06.09.2013 року, на загальну суму 923 497,75 грн, що складається з: загальної суми основного боргу зі сплати кредиту 682278,81грн.; основної суми борг зі сплати додаткового кредиту за кредитним договором 158006, 62 грн., пені 14490, 61 грн; штрафу – 64 362,08грн, 3% річних – 4359, 63 грн , звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки AUDI, модель А6, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 куб.см, рік випуску 2013, згідно Договору застави транспортного засобу №50010487 від 09.09.2013 року шляхом його реалізації на публічних торгах відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», за ціною, встановленою на підставі висновку суб’єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Мобіліті"витрат на правову допомогу 12000 грн., та судового збору в розмірі 32 771, 57 грн.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Мобіліті"в частині стягнення плати за користування кредитом в розмірі - 144 660, 17 грн та інфляційних витрат в сумі – 19130,06 грн – відмовити.

Рішення Чутівського районного суду м. Полтави від 31 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимогОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Мобіліті" про визнання недійсним положень споживчого кредитного договору від 06.09.2013 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_6 ( місце реєстрації: 38800, Полтавська область, смт Чутово, вул.. Свободи, 8, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків: НОМЕР_2.

Товариство з обмеженою відповідальністю " Порше Мобіліті"( місцезнаходження: проспект Павла Тичини, 1В, офіс « В», Україна, 02152, ідентифікаційний код 36422974, п/р 26001014076000, філія « КІБ» ПАТ « Креді ОСОБА_7», м. Київ, МФО 300379)

Повний текст постанови складено 28 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: Т.В. Одринська

Судді: А.І.ОСОБА_8Пікуль