Рішення № 76810152, 27.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42951/16-а

Провадження № 2-а/761/18/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він 15.06.2015 року був призваний на військову службу у зв'язку з частковою мобілізацією на особливий період, відповідно до Наказу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015. З 20.09.2015 року по 28.07.2016 року брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції сектору «С» та ОТУ «Луганськ», що підтверджується посвідченням учасника бойових дій №072939 від 05.05.2016 року та Довідкою №3146 від 28.07.2016 року, виданою Військовою частиною польова пошта В4050 (код 26615116). 28.07.2016 року був звільнений з військової служби в запас Наказом КВ ОК «Південь» від 07.07.2016 року №98. 09.09.2016 року звернувся із заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій, надавши необхідні документи. Листом від 22.09.2016 №23923/09 відповідач відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, оскільки в поданій довідці Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату №к/252 від 09.09.2016 року був вказаний період моєї безпосередньої участі в АТО та забезпеченні її проведення, але не було зазначено моєї участі у бойових діях. Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві незаконними, та такими, що порушують його права.

Тому, позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.07.2018 року, просив суд визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 23923/09 від 22.09.2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні йому дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій з 09.09.2016 року у відповідності до абзацу 6 пункту 3 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком як учаснику бойових дій у сумі 40915,17 грн. (4546,13 грн. х 9 міс. = 40915,17 грн.), яка йому, ОСОБА_1, невиплачена та недоотримана ним, ОСОБА_1, з 09.09.2016 року по 07.06.2017 року у зв'язку із противоправним, незаконним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 23923/09 від 22.09.2016 року та тим самим відшкодувати шкоду спричинену цим протиправним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неправомірної, незаконної відмови ОСОБА_1 у призначенні йому дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій з 09.09.2016 року у відповідності до абзацу 6 пункту 3 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ.

Ухвалою судді Гуменюк А.І. від 05.12.2016 року було відкрито провадження у справі.

Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.11.2017 року здійснено перерозподіл даної справи у зв'язку із звільненням судді Гуменюк А.І. у відставку.

Ухвалою судді Піхур О.В. від 27.11.2017 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою судді Піхур О.В. від 18.04.2018 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 26.09.2018 року здійснено заміну відповідача у справі Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві (місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

11.07.2018 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог (з урахуванням поданої 16.07.2018 року заяви про виправлення друкарської помилки).

Ухвалою від 26.09.2018 року повернуто без розгляду уточнюючу позовну заяву позивача в частині п.3 позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Разом з цим учасникам справи було встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Позивач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи - розписка позивача від 18.04.2018 року.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке представник відповідача отримав 14.05.2018 року.

Відповідно до ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так як справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторони в судове засідання не викликались.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Пунктом 3 частини 6 ст. 12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, перебуває на обліку в Шевченківському районному у м. Києві військовому комісаріаті, проходив військову службу у Збройних Силах з 29.06.1984 року по 11.11.1985 року та з 15.06.2015 року по 28.07.2016 року. 15.06.2015 року був призваний на військову службу у зв'язку з частковою мобілізацією на особливий період, відповідно до Наказу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015. З 20.09.2015 року по 28.07.2016 року брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції сектору «С» та ОТУ «Луганськ», 28.07.2016 року був звільнений з військової служби в запас Наказом КВ ОК «Південь» від 07.07.2016 року №98, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій №072939 від 05.05.2016 року, довідкою №3146 від 28.07.2016 року, виданою Військовою частиною польова пошта В4050, довідкою Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату №к/252 від 09.09.2016 року.

Згідно посвідчення серії УБД №072939 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

09.09.2016 року звернувся із заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій, надавши необхідні документи.

Листом від 22.09.2016 №23923/09 відповідач відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, оскільки в поданій довідці Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату №к/252 від 09.09.2016 року був вказаний період моєї безпосередньої участі в АТО та забезпеченні її проведення, але не було зазначено моєї участі у бойових діях.

Рішенням від 18.09.2016 №7297 відповідач відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, оскільки в поданій довідці Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату відсутні дані про безпосередню участь у бойових діях.

Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві незаконними, та такими, що порушують його права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 16 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до змісту абз. 6 п. 3 Розділу ХV "Прикінцеві положення" ЗУ"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Як зазначалось раніше, згідно довідки №3146 від 28.07.2016 року виданої Військовою частиною польова пошта В4050 позивач з 20.09.2015 року по 28.07.2016 року брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції сектору «С» та ОТУ «Луганськ».

Згідно посвідчення серії УБД №072939 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Суд зазначає, що можливість дострокового виходу на пенсію учасникам бойових дій передбачено ст. 16 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та абз.6 п.3Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно доЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 25.11.2005року визначено, що документом, який визначає особливий статус особи, зокрема учасника бойових дій, є посвідчення учасника бойових дій та довідка військового комісаріату про періоди та місце участі в бойових діях.

Питання встановлення статусу учасника бойових дій учасникам АТО регламентуєтьсяпостановою КМУ № 413 від 20.08.2014 року «Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення».

Згідноп. 2 зазначеногоПорядку статус учасника бойових дій надається, зокрема, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, крім посвідчення учасника бойових дій, має довідку № 3146 військової частини В4050 від 28.07.2016 про участь в антитерористичної операції в районах її проведення та довідку Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату №к/252 від 09.09.2016 року.

Відповідачем в письмовому відзиві зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є незаконними та необгрунтованими, оскільки в поданій довідці Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату №к/252 від 09.09.2016 року був вказаний період безпосередньої участі в АТО позивача та забезпеченні її проведення, але не було зазначено його участі у бойових діях.

Проте відповідачем не надано доказів того, що надані позивачем документи, в тому числі посвідчення учасника бойових дій, довідка військової частини, довідка Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату містять неправдиві або недостовірні дані, при цьому будь-які докази на підтвердження недостовірності останніх матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач має всі необхідні документи для підтвердження наявності підстав отримання пенсії згідно вимог ст. 16 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" та абз. 6 п. 3 Розділу XV "Прикінцевих положень" ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як військовослужбовець, учасник бойових дій.

А тому дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу як учаснику бойових дій є неправомірними.

Суд приходить до висновку, що пенсійним фондом неправильно застосовані норми закону. Закон, надаючи відповідне право виходу на пенсію військовослужбовцям учасникам бойових дій, не встановлює будь - яких певних категорій таких військовослужбовців (командний склад, мобілізовані тощо), тобто під дію закону підпадають всі військовослужбовці.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до п.п.3-6 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Аналізуючи дані положення процесуального законодавства, можна дійти висновку, що законодавцем передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.

За приписами статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що право позивача на пенсійне забезпечення не було реалізоване через відмову відповідача у призначенні дострокової пенсії, а відтак підлягає захисту, шляхом визнання дій протиправними та зобов'язання призначити та нарахувати йому дострокову пенсію за віком з дня звернення позивача за її призначенням, - 09.09.2016 року.

Водночас, суд вирішуючи адміністративні позови згідно із положеннями частин 1 та 2 ст. 2, частин 1 та 2 ст.5, стосовно завдань та основних засад адміністративного судочинства, а також статей. 244, 245 КАСУ стосовно питань та повноважень при прийнятті рішень, та інших статей КАСУ діє у межах встановлених Кодексом.

Зокрема у даному випадку з огляду на викладені позовні вимоги позивача щодо посилання на розмір його пенсії, визначеного позивачем в позовній заяві, що становить 40915,17 грн. є поза межами зазначеними у ч.2 ст. 245 КАСУ щодо прийняття рішення.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині зобов'язання вчинити дії, а саме: без посилання на розмір його пенсії.

Суд приходить до висновку про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності своїх дій, належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 3 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 09 вересня 2016 року, без посилання на її розмір, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст.139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1102,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5-9, 77, 139, 245, 246, 255, 295 КАС України, ст.ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; Конституцією України, ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту", постановою КМУ № 413 від 20.08.2014 року «Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 22869069) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 23923/09 від 22.09.2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні йому дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій з 09.09.2016 року у відповідності до абзацу 6 пункту 3 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 невиплаченої та недоотриманої пенсії за віком як учаснику бойових дій з 09.09.2016 року по 07.06.2017 року у зв'язку з незаконною відмовою ОСОБА_1 у призначенні йому дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій з 09.09.2016 року у відповідності до абзацу 6 пункту 3 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві в дохід держави судовий збір в розмірі 1102,40 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 186 КАС України : апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного рішення суду 27.09.2018 року.

Суддя