Ухвала суду № 76808054, 21.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/569/18 Справа № 699/30/16-к Категорія: ч.2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та потерпілого ОСОБА_7 на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14 травня 2018 року, яким

ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, гр.України, невійськовозобов’язаного, не судимого,

визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі п. «В» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року звільнено ОСОБА_8 від відбування основного і додаткового покарання, призначеного йому за даним вироком.

Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування із ОСОБА_8 матеріальних та моральних витрат задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 в загальній сумі 75747,97 грн у відшкодування майнової і моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави документально підтверджені процесуальні витрати в сумі 5468,82 грн. за проведення судових експертиз.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст.100 КПК України -

в с т а н о в и л а :

Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що 01.05.2015 року, близько 14 год. 30 хв. керуючи автомобілем Ford Transit Connect т.р.н. 24 AM 2121 та рухаючись по вулиці Леніна у м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, від вулиці 1-го Травня до вулиці Перемоги, поблизу будинку №241, порушив вимоги п.2.3.б) Правил дорожнього руху України, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну, порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України, перевищив максимально допустиму швидкість руху в населених пунктах та рухався із швидкістю, яка перевищувала 60 км/год., порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед зміною напрямку руху вліво не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, у момент виникнення перешкоди для руху у вигляді пішохода ОСОБА_9, який перетинав проїзну частину з права наліво відносно напрямку руху транспортного засобу та якого він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого скоїв наїзд на останнього.

Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 108 від 22.06.2015, смерть ОСОБА_9 настала від гострої крововтрати внаслідок травми грудної клітки із ушкодженням її внутрішніх органів та кісток її скелету. Смерть ОСОБА_9 стоїть у прямому причинному зв'язку із даними ушкодженнями. Дані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета і при ударі об такий, можливо за умов ДТП 01.05.2015, прижиттєві, по давнині спричинення можуть відповідати часу події, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля Ford Transit Connect т.р.н. 24 AM 2121 ОСОБА_8, а саме вимог п.п. 2.3 б), 10.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку комісійної судової автотехнічної експертизи №4/495 від 29.12.2015 знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_9

В апеляційних скаргах потерпілий ОСОБА_7 просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати та постановити в цій частині новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити його покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. Вирок районного суду в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_7 змінити, збільшивши суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди з 60000 гривень на 150000 гривень. В решті вирок суду залишити без змін. При цьому вказує, що висновки суду першої інстанції є передчасними, обвинувачений ОСОБА_8 як під час досудового розслідування так під час судового розгляду вину у вчиненні злочину в повному обсязі не визнав, стверджував, що вину визнає лише частково. Від явки до суду ухилявся, тому до нього був застосований привід, отже дії ОСОБА_8 свідчать про те, що ніякого щирого каяття не було. Крім того, визнаючи обставиною, що пом’якшує покарання, наявність на утриманні засудженого неповнолітньої дитини, повною мірою не перевірив, чи виконує ОСОБА_8 батьківські обов’язки. Також вважає, що амністія повинна бути застосована тільки до основного покарання

Вирішуючи питання щодо доцільності звільнення ОСОБА_8 від відбування додаткового покарання, не взяв до уваги, що затягнувши судовий розгляд обвинувачений взагалі уникнув будь якої відповідальності та вчинивши кримінальне правопорушення пов'язане з експлуатацією транспортного засобу, унаслідок якого загинула людина, продовжуватиме користування транспортними засобами, що знаходиться поза межами здорового глузду.

Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що місцевий суд призначив покарання ОСОБА_8, невідповідне тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що ставить під сумнів законність і обґрунтованість прийнятого судового рішення в частині призначення покарання, і є безумовною підставою для його скасування. Розмір стягнення за моральну шкоду в розмірі 60000,00 грн., визначений судом першої інстанції, очевидно є недостатнім для компенсації моральних страждань потерпілого і має бути збільшений до 150000 грн. ОСОБА_1 така сума буде справедливою і достатньою для відшкодування душевних страждань потерпілого.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку у зв’язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню та в зв’язку невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості. Ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк - 3 (три) роки. Речовий доказ у кримінальному провадженні- транспортний засіб „Ford Transit Connect", реєстраційний номер 24 AM 2121 відповідно до ст. 100 КПК України - повернути власнику. Дослідити характеризуючі дані обвинуваченого та копію облікової картки №56411497 від 21 січня 2013. В решті вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, доводи потерпілого в підтримку своєї апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8, який заперечив проти апеляційних скарг та просив вирок суду залишити в силі, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону були дотримані не в повній мірі.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які судом досліджені повно, всебічно і об’єктивно та не оспорюється в поданих апеляційних скаргах прокурора та потерпілого.

Дії ОСОБА_8 судом кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України вірно, що також не оспорюється в апеляційних скаргах.

Враховуючи те, що висновок про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та кваліфікації його дій в апеляційних скаргах прокурора та потерпілого не оскаржується, тому колегія суддів вважає недоцільним здійснювати перегляд вироку в цій частині.

Згідно роз’яснень, які наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_8 покарання суд, відповідно до вимог ст.65, 66 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких, вчинив злочин з необережною формою вини, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав повністю, щиро кається, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, відсутність обставин, які обтяжують покарання тому прийшов до обґрунтованого висновку про призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк у межах, встановлених санкцією частини 2 статті 286 КК України.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

Водночас, обвинувачений ОСОБА_8 до суду першої інстанції подав відповідну заяву про застосування до нього вимог ЗУ «Про амністію у 2016 році», прокурор не заперечував проти застосування амністії щодо обвинуваченого ОСОБА_8

Відповідно до п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», звільняються віж відбування основного покарання у виді позбавлення волі та від інших покарань не пов’язаних з позбавленням волі, особи, які вчинили необережний злочин, що не є особливо тяжким та мають дітей до 18 років і не позбавлені батьківських прав.

Встановлено, що ОСОБА_8 має на утриманні неповнолітню дитину, вчинив тяжкий злочин з необережності, бажає що б до нього застосували амністію, перешкод в застосуванні амністії не має, тому доводи потерпілого та прокурора про безпідставне застосування амністії, є необґрунтованими. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 році звільнив ОСОБА_8 від відбування основного і додаткового покарання, призначеного йому за даним вироком.

Підстав для погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_8, як того просить потерпілий та прокурор, колегія суддів не вбачає.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вирішення питання цивільного позовув частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає, що сума 60000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка стягнута з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_7 є заниженою.

Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року із змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Колегія суддів враховує ту обставину, що у потерпілого ОСОБА_7 в ДТП загинув його батько ОСОБА_9, в зв’язку з чим потерпілий ОСОБА_7І, зазнав глибоких моральних страждань у зв’язку із втратою близької людини що є непоправною втратою, його переживання, а тому на засадах розумності та справедливості, суд першої інстанції визначив суму моральної шкоди, яка не відповідає розміру моральних страждань потерпілого, а тому підлягає збільшенню з 60 тисяч гривень до 100 тисяч гривень.

Відповідно до роз’яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами і доповненнями «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду справ і постановлення вироку», необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись відповідними нормами ЦПК України, роз’ясненнями ПВСУ №3 від 31.03.1989 року.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора в частині вирішення питання речового доказу – автомобіля „Ford Transit Connect", реєстраційний номер НОМЕР_1, який переданий на зберігання обвинуваченому ОСОБА_8 слід задовольнити.

Зважаючи на те, що речовий доказ в кримінальному провадженні (автомобіль „Ford Transit Connect", реєстраційний номер НОМЕР_1 належить згідно технічного паспорта на автомобіль ОСОБА_10, тому якнайшвидше повинен бути повернутий законному володільцю (власнику).

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення вимог КПК України, що тягне за собою, відповідно до ст. 409 КПК України зміну судового рішення, в зв’язку з чим апеляційні скарги потерпілого та прокурора підлягаєть до часткового задоволення.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Керуючись статтями 404, 405, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_7 – задовольнити частково.

Вирок вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14 травня 2018 року щодо ОСОБА_8 – змінити в частині розв’язання цивільного позова та вирішення питання речових доказів.

Збільшити суму відшкодування моральної шкоди стягнутої з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 з 60 тисяч до 100 тисяч гривень та стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 тисяч гривень.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, автомобіль „Ford Transit Connect", реєстраційний номер НОМЕР_1 передати власнику ОСОБА_10.

В решті вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14 травня 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі 3 місяців з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :