Ухвала суду № 76808027, 27.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/700/18 Справа № 694/1282/17 Категорія: ч.2 ст.185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Гончаренко Т. В. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Дмитренка М. І. Іваненка І. В., Биби Ю. В. Овчаренко І. С.з участю прокурораПашковської Ю.П.

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 05 липня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м.Звенигородка, Черкаської області, зареєстрованого за адресою

АДРЕСА_1,

фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна,

військовозобов'язаного, не одруженого, на утриманні неповнолітнх дітей немає,

непрацюючого, раніше судимого: 02.12.2015 року Звенигородським районним судом за ст.185 ч.1 КК України до 50 годин громадських робіт; 13.08.2015 року Придніпровським районним судом м.Черкаси за ст.190 ч.2 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік; 20.06.2017 року Звенигородським районним судом Черкаської області за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 357 ч.3, 70 ч.1 КК України до 3-х років позбавлення волі. На підставі ст.71 ч.1 КК України частково приєднане невідбуте покарання - 1 день позбавлення волі за вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13.08.2015 року і остаточно визначено до відбуття покарання 3 роки 01 день позбавлення волі,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Згідно ч.ч.1,4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених даним вироком та вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.06.2017 року, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів - 3 (три) роки 2 (два) дні позбавлення волі, зарахувавши у строк відбуття ОСОБА_7 покарання, відбуте частково за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.06.2017 року, з 20.06.2017 року по 05.07.2018 року.

Згідно ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_7 строк його попереднього ув'язнення з 13.05.2017 по 20.06.2017 включно, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 обраховувати з 05.07.2018 року.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого під вартою, залишено в силі до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Доля речових доказів вирішена в порядку, встановленому ст.100 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Як вбачається з вироку, ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він, 31.12.2016 року близько 22.00 год. перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 на підставі раптово виниклого умислу направленого на заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, таємно шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон марки «BRAVIS» імеі НОМЕР_1 імеі НОМЕР_2 вартістю 180 грн., разом із стартовими пакетами операторів «Киівстар» НОМЕР_3 вартістю 25 грн., «МТС» НОМЕР_4 вартістю 25 грн. та картою пам'яті 4 гігабайти вартістю 120 грн., після чого з викраденим з місця злочину зник, чим наніс ОСОБА_8 матеріальних збитків на загальну суму 350 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ст.185 ч.2 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

В апеляційній скарзі, обвинувачений ОСОБА_7 вважаючи вирок суду першої інстанції незаконним, просить його скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Свої вимоги мотивував тим що суд першої інстанції, приймаючи рішення не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та не викликав і не допитав свідка ОСОБА_12, який на його думку є важливим свідком, оскільки його покази можуть вплинути на хід справи. Вважає, що суд призначаючи йому покарання не зібрав достатньо доказів його винуватості, зокрема неправильно було вказано час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, чим порушив вимоги ст.91 КПК України. Також, зазначив, що свідок ОСОБА_8 при дачі пояснень в суді, сказала, що їй невідомо хто скоїв крадіжку, і заперечила щодо призначення йому - ОСОБА_7 покарання, однак вирок суду містить протилежні свідчення свідка ОСОБА_8, а саме те, що вона знає хто скоїв крадіжку і просить суд покарати його згідно чинного законодавства, що є порушенням КПК України.

Адвокат Кобринський В.О. та потерпіла ОСОБА_8 будучи належним чином повідомлені про місце, дату і час проведення судового засідання, не з'явилися причин неявки не повідомили. Обвинувачений ОСОБА_7 надав суду заяву в якій просив апеляційну скаргу розглядати без участі захисника, свої інтереси буде захищати самостійно.

З урахуванням думки учасників судового процесу про можливість слухання справи в апеляційному порядку без участі захисника та потерпілої, колегія суддів, дотримуючись процесуальних строків, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, яка заперечила проти вимог апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а вирок суду без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом з точки зору належності, допустимості та достовірності. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні та достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вимоги вказаної норми закону, на думку колегії суддів, дотримані судом першої інстанції при постановленні вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_7

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування та судове провадження у ньому проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, спрямованих на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи.

Як вбачається з вироку суду, свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, суд обґрунтував на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду, та які суд оцінив у відповідності до вимог ст.94 КПК України.

В суді першої та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України не визнав. Не зважаючи на заперечення обвинуваченим своєї вини в скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, колегія суддів вважає, що його вина повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_8, про те, що 31.12.2016 року близько 18.00 год. до її місця проживання: АДРЕСА_3, в гості прийшов ОСОБА_12 з яким вони зателефонували до знайомої ОСОБА_9 та запитали чи не можна разом з ними зустріти Новий рік, яка і запросила їх в гості до свого місця проживання, за адресою АДРЕСА_4 і вони з ОСОБА_12 на таксі приїхали до місця проживання ОСОБА_9 Зайшовши до будинку вони побачили, що в будинку знаходилися ОСОБА_9, її син ОСОБА_7 та невістка ОСОБА_10, через деякий час вони сіли вечеряти, а також вживали спиртні напої всі разом, відразу після вечері ОСОБА_12 пішов спати, а вона залишилася за св'ятковим столом та продовжувала спілкуватися, в одній із кишені її куртки знаходився її мобільний телефон марки «BRAVIS» імеі НОМЕР_1 імеі НОМЕР_2, разом із стартовими пакетами операторів «Киівстар» НОМЕР_3,»МТС» НОМЕР_4 та картою пам'яті 4 гігабайти, час від часу вона неодноразово користувалась даним телефоном і він знаходився на столі на видному для всіх місці, а близько 21.00 год. вона захотіла спати і поклала свій телефон до кишені своєї куртки, яку потім залишила на стільці біля столу, а сама пішла і лягла спати та куртка залишилась без нагляду, а тому будь-хто міг взяти її телефон. Цього ж дня близько 23.30 год. її розбудила ОСОБА_9, яка запропонувала піти разом із ними до ялинки в центр міста і саме в цей час вона виявила,що з кишені куртки зник її мобільний телефон, тоді вона запитала у всіх присутніх чи не бачили вони її мобільний телефон, на що ОСОБА_9 відповіла, що можливо його взяв ОСОБА_12, якого на той час вже не було і куди він пішов ніхто не знав. На таксі вони всі разом поїхали до ялинки в центр міста, побувши біля ялинки деякий вона пішла додому. На її думку скоїв крадіжку мобільного телефону ОСОБА_7, якого просить покарати згідно чинного законодавства України;

- показаннями свідка ОСОБА_9, про те, що вона є рідною матір'ю ОСОБА_7 31.12.2016 року близько 18.00 год. до неї зателефонувала її знайома ОСОБА_8, яка запитала її чи можна до неї прийти разом із ОСОБА_12, щоб зустріти Новий рік та через деякий час вони приїхали в гості. В будинку також разом з нею перебували її син ОСОБА_7 та невістка ОСОБА_10, а потім вони всі разом сіли за стіл вечеряти та розпивали спиртні напої і розмовляли на різні теми. Дійсно, того вечора вона бачила у ОСОБА_8 мобільний телефон марки «BRAVIS» білого кольору, яким вона час від часу користувалася слухаючи музику. Цього ж дня близько 23.00 год. вони всі разом вийшли із будинку, щоб піти до Новорічної ялинки в центр міста, коли йшли ОСОБА_12 зупинив автомобіль та поїхав в напрямку смт.Катеринопіль нічого не пояснивши, а вони пішли далі в напрямку центра міста, коли вони дійшли до ВРЕР ОСОБА_8 повідомила, що у неї зник мобільний телефон, на що вона відповіла, що не бачила її телефону, можливо його взяв ОСОБА_12, оскільки ОСОБА_8 сварилися з ОСОБА_12 напередодні з приводу дзвінків на її телефон. Вони знаходилися біля ялинки до 01.00 год., а потім ОСОБА_8 пішла до свого місця проживання. ЇЇ син не міг скоїти крадіжку мобільного телефону;

- показаннями свідка ОСОБА_10, дала аналогічні покази показам допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 та зазначила,що 01.01.2017 року зранку ОСОБА_7 відкидав сніг лопатою та за двором по ліву сторону від хвіртки лежав мобільний телефон ОСОБА_8, який ОСОБА_7 залишив собі;

-показаннями свідка ОСОБА_11, про те, що на початку січня 2017 року до нього зателефонував ОСОБА_7 і запропонував зустрітися біля районного військомату в м.Звенигородка, де під час зустрічі запропонував взяти під заставу його мобільний телефон «Бравіс» білого кольору, він віддав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 100 грн., і домовилися,що останній зможе його забрати наступного дня. Наступного дня вони зустрілися з ОСОБА_7 в місті і він повідомив, що грошей у нього немає і телефон залишає, тобто мобільний телефон він продав йому за 100 грн. Цього ж дня він зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_14, якому запропонував купити у нього мобільний телефон за 140 грн., останній погодився і купив мобільний телефон за 140 грн. Про те,що мобільний телефон був крадений йому не було відомо, оскільки ОСОБА_7 запевнив, що він належить йому;

-показаннями свідка ОСОБА_14, про те, що 03.01.2017 року близько 11.00 год. він перебував в центрі міста Звенигородки і біля кінотеатру «Україна» зустрів свого знайомого ОСОБА_11, який під час розмови запропонував купити у нього мобільний телефон марки «Бравіс» білого кольору за суму140 грн. чи 150 грн., оглянувши телефон він погодився його купити, віддавши грошові кошти, а телефон забрав собі та почав ним користуватися, але згодом до нього підійшли працівники поліції, які повідомили, що мобільний телефон є краденим та добровільно видав його працівникам поліції;

-даними витягу з кримінального провадження №12017250140000043 від 10.01.2017 року відомості, які внесені за ст.185 ч.1 КК України за наступними обставинами: в період часу з 31.12.2016 року на 01.01.2017 року в м.Звенигородка по вул.Благовісна Черкаської області невідома особа викрала мобільний телефон марки «BRAVIS» імеі НОМЕР_1 імеі НОМЕР_2, який належить ОСОБА_8.(а.м.д.р.2);

-даними рапорту старшого інспектора-чергового Звенигородського відділення поліції ГУ НП в Черкаській області Орленка М.С., про те, що 10.01.2017 року о 10.50 год. надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про те, що в ніч з 31.12.2016 року на 01.01.2017 року невідома особа викрала її мобільний телефон (а.м.д.р.7);

-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.01.2017 року дільничним офіцером поліції Звенигородського відділу поліції в Черкаській області Смішко А.Г., про прийняття усної заяви від ОСОБА_8 про те, що в період часу з 31.12.2016 року на 01.01.2017 року громадяни на ім'я ОСОБА_10 та ОСОБА_14 здійснили крадіжку її мобільного телефону марки «Бравіс» білого кольору (а.м.д.р.9);

-даними протоколу огляду предмету від 10.02.2017 року та фото таблицею до нього, про те, що оглянутий мобільний телефон марки «BRAVIS» імеі НОМЕР_1 імеі НОМЕР_2 білого кольору (а.м.д.р.24-26);

-даними постанови про визнання речового доказу та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 10.02.2017 року про те, що мобільний телефон марки «BRAVIS» імеі НОМЕР_1 імеі НОМЕР_2 білого кольору визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12017250140000043 від 10.02.2017 року (а.м.д.р.27);

-даними товарознавчої експертизи №09/02-17-01 від 09.02.2017 року про те, що дійсна відновна вартість рухомої речі мобільного телефону марки «BRAVIS» імеі НОМЕР_1 імеі НОМЕР_2 білого кольору, що належить ОСОБА_8 станом на 31.12.2016 року складає 180 грн. (а.м.д.р.29-40);

-даними постанови про перекваліфікацію від 20.02.2017 року про те, що в кримінальному провадженні №12017250140000043 від 10.01.2017 року кримінальне правопорушення передбачене ст.185 ч.1 КК України перекваліфіковано на кримінальне правопорушення передбачене ст.185 ч.2 КК України.

Колегія суддів приходить до висновку, що наведені у вироку докази, є належними, допустимими та достовірними, які повністю підтверджують винуватість обвинуваченого у інкримінованому йому злочині.

Що стосується доводів обвинуваченого про те, що суд першої інстанції призначаючи йому покарання не зібрав достатньо доказів його винуватості в даному кримінальному провадженні, то колегія суддів вважає їх надуманими та необґрунтованими, так як вони спростовуються даними вироку суду, згідно якого вбачається, що всі докази зібрні у даному кримінальному провадженні були досліджені при розгляді справи повно, об'єктивно і неупереджено, висновки суду ґрунтуються у відповідності до ч.4 ст.95 КПК України на показах обвинуваченого, потерпілої, свідків, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання, яким суд дав належну оцінку.

Всі інші доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого, не спростовують висновків суду першої інстанції про визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7, в частині невизнання своєї вини, колегія суддів розцінює, як намагання уникнути відповідальності за скоєне.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України, у повній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого.

Так судом враховано, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, що обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст.66 КК України - не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст.67 КК України - не встановлено.

Так, місцевим судом об'єктивно встановлено, що ОСОБА_7 був неодноразово судимий, в тому числі, вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.06.2017 р. за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 357 ч.3 КК України, на підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді трьох років позбавлення волі, а на підставі ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за новим вироком частково приєднано не відбуту частину покараня за вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13.08.2015 року у вигляді 3 років позбавлення волі і остаточно призначено покарання у вигляді трьох років одного дня позбавлення волі. Відповідно до положень ч.4 ст.70 КК України суд визначив йому остаточну міру покарання за цим вироком, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Отже, беручи до уваги те, що даних, які б свідчили про те, що у кримінальному провадженні неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку відповідно до доводів апеляційної скарги, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до переконання про те, що вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 05.07.2018 р. щодо ОСОБА_7, є законним, обґрунтованим, належним чином вмотивованим і справедливим та відповідає меті покарання, а підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого відсутні, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду без змін.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 05 липня 2018 року стосовно нього - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців.

Головуючий :

Судді :