Ухвала суду № 76807964, 24.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/625/18 Справа № 707/1840/17 Категорія: ч.1 ст. 125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого-суддіОСОБА_2,суддівОСОБА_3, ОСОБА_4,при секретарі за участю прокурораОСОБА_5, ОСОБА_6, обвинуваченої захисника представника потерпілоїОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12016250270001490 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Червонопілля, Бобринецького району, Кіровоградської області, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_3, українка, громадянка України, раніше не судима,

засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, до 150 годин громадських робіт.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 10000 грн. моральної шкоди.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 21 листопада 2016 року, перебуваючи на території домоволодіння, яке на праві власності належить ОСОБА_10, а саме: в кімнаті будинку № 54 по вул. Окіпна в с. Тубільці, Черкаського району, Черкаської області під час конфлікту, який виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно штовхнула ОСОБА_10 обома руками в спину, після чого ОСОБА_10 впала на диван, а ОСОБА_7, продовжуючи свій умисел на нанесення тілесних ушкоджень, підійшла до потерпілої та нанесла останній один удар рукою в область голови справа та два удари рукою в область спини справа.

Після того, як ОСОБА_10 вдалось вибігти з будинку, ОСОБА_7 вийшла на вулицю, та, продовжуючи свій злочинний умисел на нанесення тілесних ушкоджень, на вулиці, біля будинку за вказаною вище адресою, штовхнула ОСОБА_10 у спину, від чого остання впала на землю, а ОСОБА_7 нанесла їй один удар ногою в область правого коліна, два удари ногою в область ребер справа та один удар ногою в область голови справа, в результаті чого заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_10, а саме : травматичні набряки м’яких тканин голови, грудної клітки справа, правого колінного суглобу, які згідно висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, просила скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати її невинуватою у пред’явленому обвинуваченні та виправдати на підставі ст. 373 КПК України, позовну заяву ОСОБА_10 залишити без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при ухваленні рішення судом були використані недопустимі докази, а саме - акт судово-медичного дослідження від 29.11.2016, оскільки він був винесений до внесення відомостей в ЄРДР.

Також зазначає, що як на доказ її винуватості у вироку суд послався на висновок судово-медичного експерта № 02-01/387 від 24.02.2017, який в матеріалах провадження відсутній, експертиза за таким номером була проведена 07.03.2017.Дана експертиза була проведена на підставі постанови слідчого від 24.02.2017, відповідно до якої тілесні ушкодження були отримані ОСОБА_11, а не ОСОБА_12, яка є потерпілою у провадженні.

Крім того, зазначає, що заявлений цивільний позов потерпілою є необґрунтованим, оскільки не підтверджений жодними доказами.

Прокурором подано заперечення на апеляційну скаргу в якому останній вказує, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а тому просить залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченої ОСОБА_7 , яка під час апеляційного розгляду уточнили свої апеляційні вимоги та просили вирок суду скасувати, а провадження у справі закрити в зв»язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого їй кримінального правопорушення; аналогічну думку її захисника ОСОБА_13А; думку прокурора Пашковської Ю.П. та представника потерпілої ОСОБА_10 – ОСОБА_9, які заперечили щодо задоволення поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_7 - до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню вказані вимоги закону були належним чином дотримані.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, відповідають фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.

Дії обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.1 ст. 125 КК України судом першої інстанції кваліфіковано вірно.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_7 своєї вини у пред’явленому їй обвинуваченні за ч.1 ст. 125 КК України, її винуватість у заподіянні ОСОБА_10 умисного легкого тілесного ушкодження, підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні судом першої інстанції та наведеними у вироку доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_10, даними в суді першої інстанції про те, що в листопаді 2016 року, вона разом з своїм сином ОСОБА_14 та внучкою ОСОБА_15 відпочиваючи в її будинку, почули гуркіт в хвіртку та крики обвинуваченої ОСОБА_7. Після того, як її син ОСОБА_14 відчинив двері, в будинок забігла ОСОБА_7 з своєю донькою та два чоловіки, які почали бити останнього, вимагаючи віддати якісь документи. В свою чергу, обвинувачена штовхнула її на диван, вдарила по голові та кілька разів по ребрах. Також потерпіла зазначила, що їй вдалося вийти з будинку, покликати людей на допомогу і викликати поліцію. Коли вона перебувала на подвір’ї домоволодіння - обвинувачена ОСОБА_7 вийшла за нею, штовхнула її, від чого вона впала, і обвинувачена ще двічі її вдарила по тулубу. Згодом, коли обвинувачена поїхала, їй стало погано та вона викликала швидку допомогу;

- показаннями свідка ОСОБА_14, даними в суді першої інстанції про те, що 20 листопада 2016 року він посварився зі своєю співмешканкою ОСОБА_7, забрав свої речі та боргові розписки, і пішов до будинку матері, де також перебувала ОСОБА_15 Коли вони вже відпочивали, то почули гуркіт, обвинувачена ОСОБА_7 вимагала впустити її до будинку, він відчинив двері, крім неї також зайшли до будинку її колишній чоловік, донька та зять, який вдарив його в обличчя. З ним вели розмову з приводу боргових розписок. В свою чергу ОСОБА_7 штовхнула його матір ОСОБА_10 на диван, та нанесла удари по голові і спині. Після вказаних подій, ОСОБА_10 вдалося вийти на подвір’я, де за її словами ОСОБА_7 також наносила їй тілесні ушкодження;

- показаннями свідка ОСОБА_15, даними в суді першої інстанції про те, що вона перебувала в своєї бабусі 20 листопада 2016 року, до них прийшов дядько ОСОБА_14, який посварився з ОСОБА_7 Коли вони відпочивали, то почули гуркіт та крики ОСОБА_7 на вулиці, яка потім зайшла в будинок разом з своєю донькою та двома невідомими їй чоловіками, які почали штовхати дядька і вимагати якісь документи. В свою чергу ОСОБА_7 штовхнула бабусю на диван та наносила удари по голові і тулубу. Коли бабуся вибігла на вулицю, то ОСОБА_7 наздогнала її, штовхнула, і коли бабуся впала на землю, то ОСОБА_7 нанесла їй кілька ударів ногою по тулубу. Згодом бабусі стало погано, у зв’язку з чим їй викликали швидку допомогу;

- показаннями свідка ОСОБА_16, даними в суді першої інстанції, про те, що восени 2016 року пізно ввечері сусідка ОСОБА_10 попросила про допомогу, оскільки її сина ніби-то б’ють у них вдома. Однак він не бачив, щоб когось били, а лише помітив, що на подвір’ї потерпілої перебували обвинувачена ОСОБА_7, її донька та двоє невідомих хлопців;

- даними протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.11.2016, згідно якої потерпіла ОСОБА_10 повідомила про вчинений злочин (а.с. 41);

- даними протоколу слідчого експерименту від 04.01.2017 з потерпілою ОСОБА_10 та фототаблицею до нього, під час проведення якого вона показала як обвинувачена наносила їй тілесні ушкодження в її будинку та на подвір»ї (а.с. 42-48);

- даними висновку судово-медичного експерта №02-01/387 від 07.03.2017, згідно якого ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження у вигляді травматичних набряків м’яких тканин голови, грудної клітки справа, правого колінного суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у ОСОБА_10 могли виникнути за обставин, указаних в протоколі проведення слідчого експерименту від 04.01.2017 за її участю (а.с. 54);

- даними протоколів проведення слідчого експерименту з свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від 03.03.2017 та фототаблицями до них, під час проведення яких свідки показали механізм нанесення потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень (а.с. 55-58, 59-62);

- даними протоколу слідчого експерименту від 27.04.2017 з потерпілою ОСОБА_10 та фототаблицею до нього, згідно якого остання показала - як і куди наносила їй удари ОСОБА_7 в будинку (а.с.63-66);

- даними висновку судово-медичного експерта №02-01/749 від 17.05.2017, яким встановлено, що потерпіла ОСОБА_10 могла отримати тілесні ушкодження за обставин на які вказала в протоколі проведення слідчого експерименту від 27.04.2017 (а.с. 67);

- даними висновків судово-медичного експерта №02-01/749 від 17.05.2017 та №02-01/750 від 17.05.2017 якими встановлено, що потерпіла ОСОБА_10 могла отримати тілесні ушкодження за обставин, на які вказали свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_14 в протоколі проведення слідчого експерименту від 03.03.2017 (а.с. 68, 69).

Аналіз вище наведених доказів свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Доводи обвинуваченої ОСОБА_7 щодо невчинення нею відносно потерпілої ОСОБА_10 інкримінованого їй кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції, а тому розцінюються колегією суддів як обраний нею спосіб захисту.

Колегія суддів вважає, що показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які вони безпосередньо давали в судовому засіданні є чіткими, послідовними, узгоджуються між собою, показаннями потерпілої ОСОБА_10 та з іншими доказами кримінального провадження, в тому числі - висновками судово-медичного експерта, є об’єктивними та достовірними, і підтверджують неправомірні дії обвинуваченої щодо нанесення нею потерпілій ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень, тому суд першої інстанції, давши їм відповідну оцінку, обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

Свідок ОСОБА_17 в суді першої інстанції вказувала на те, що коли вона перебувала в будинку потерпілої ОСОБА_10 разом з своєю матір’ю ОСОБА_7, батьком, чоловіком та товаришем, - ніхто потерпілій ОСОБА_10 тілесних ушкоджень не наносив, однак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо критичної оцінки зазначених показань, оскільки свідок ОСОБА_17 є донькою обвинуваченої та намагається виправдати неправомірні дії останньої.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що при винесенні рішення місцевим судом були використані недопустимі докази, а саме : акт судово-медичного дослідження від 29.11.2016, так як він був винесений до внесення відомостей в ЄРДР. Однак вказані доводи є безпідставними та необґрунтованими, оскільки місцевим судом зазначений акт не досліджувався, він не покладений в основу обвинувачення, та до матеріалів кримінального провадження в якості доказу не надавався, про що чітко зазначено у вироку суду першої інстанції ( а.с. 134).

Доводи апелянта щодо невірного зазначення в описових частинах висновків судово-медичного експерта № 02-01/387 від 7.03.2017, та №02-01/749, №02-01/749, №02-01/750 від 17.05.2017 ім’я потерпілої ОСОБА_10, а саме - ОСОБА_11 замість ОСОБА_10, досліджувалися місцевим судом під час розгляду даного кримінального провадження , про що зазначено у вироку (а.с. 134), та зроблено обґрунтований висновок про те, що слідчим в постанові про призначення експертизи допущено описку. Крім того, у вступних частинах вказаних висновків, зазначено, що експертизи проводилися саме відносно ОСОБА_10.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції у вироці посилається на не вірні дати складання висновків судово-медичного експерта № 02-01/387, №02-01/749, №02-01/749, №02-01/750 є слушними, але колегія суддів розцінює вказані неточності щодо дат, як очевидні описки, які допустив суд першої інстанції, оскільки дані, зазначені у вироці місцевим судом, співпадають з підсумками, викладеними у вказаних висновках експертів. Вищезазначені описки відповідно до вимог ст.. 379 КПК України можуть бути виправлені районним судом і не впливають на законність та обгрунтованість вироку суду.

Під час апеляційного розгляду апелянт просила скасувати вироку суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Колегія суддів вважає, що вказані вимоги є безпідставними, оскільки вина обвинуваченої і вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведена належними, допустимими та достовірними доказами, дослідженими місцевим судом, і перевіреними в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі обвинувачена зазначає, що заявлений потерпілою цивільний позов є необґрунтованим, оскільки не підтверджений жодними доказами.

Однак, згідно ст. 129 КПК України, ухвалюючи вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до ст. 129 КПК України та п. 14 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1989р. № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (зі змінами) в мотивувальній частині вироку суд на основі всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи має навести мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого, цивільного відповідача обов’язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, з кого саме вони стягуються, на чию користь та в якому порядку проводити стягнення, зарахувати суми, добровільно передані цивільному позивачеві, вказати матеріальний закон на підставі якого вирішено цивільний позов, давши при цьому належну оцінку зазначеним обставинам.

Відповідно до положень ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вказані вимоги судом першої інстанції дотримані в повному обсязі, а тому, виходячи із засад розумності і справедливості, характеру та обсягу душевних страждань потерпілої, які вона зазнала внаслідок кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову та стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_18 моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень є законним, вмотивованим та обґрунтованим, а посилання апелянта на незаконність вироку місцевого суду в частині вирішення цивільного позову, є безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження районним судом, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлений щодо ОСОБА_7 вирок є законним і обґрунтованим, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року відносно ОСОБА_7 – залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7, - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :