Постанова № 76807818, 27.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1583/18Головуючий по першій інстанції Категорія: 19, 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.І.

суддів: Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2018 року (ухваленого 23 липня 2018 року о 11 годині 01 хвилині під головуванням судді Середи Л.В. в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору, укладеного 22 .11.2011 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» про надання споживчого кредиту в сумі 4 100 грн.,:

в с т а н о в и в :

25 вересня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22 листопада 2011 року ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 4 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.20% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов’язань за Договором, позичальник зобов’язаний на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.

Крім того, власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5 % від суми позову.

Також позивач зазначає, що він виконав зобов’язання в повному обсязі, а відповідач не виконав умови договору, не сплачує кошти за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

У зв’язку із порушеннями зобов’язань за кредитним договором у відповідача станом на 12 вересня 2017 року утворилася заборгованість, яка становить 57 035 грн. 22 коп., яка складається з наступного: 4 044 грн. 07 коп. заборгованість за кредитом; 46 351 грн. 37 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 447 грн. 63 коп. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. штраф (фіксована частина); 2 692 грн. 15 коп. штраф ( процентна складова).

З таких підстав, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість у сумі 57 035 грн. 22 коп. та стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1600 грн.

09 січня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору № б/н, укладеного 22.11.2011 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», про надання споживчого кредиту в сумі 4 100 грн.

Зустрічний позов мотивований тим, що 22 листопада 2011 року ОСОБА_4Є до банку надано анкету-заву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк».

Так, в анкеті-заяві відсутні дані, що ОСОБА_4, як позичальник, отримала Пам’ятку клієнта, що містить основні умови обслуговування та кредитування, а також ОСОБА_5 і поставила підпис.

Крім того, у доданих банком до позову матеріалах, відсутня Пам’ятка клієнта, докази на підтвердження того, що підписуючи заяву-анкету ОСОБА_4 мала на увазі саме Умови і правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06 березня 2010 року та тарифи, на які посилається банк і вони надані ОСОБА_4

Також у анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 мала намір оформити платіжну картку, однак її найменування не зазначено (визначено), не зазначено і сума кредитного ліміту у гривнях.

ОСОБА_4 зазнає, що матеріали справи не містять даних про те, що банком був відкритий картковий рахунок ОСОБА_4, їй видана відповідна картка і вона її отримала, а також фотокопія цієї картки.

Тобто, наведене свідчить, що ОСОБА_4 з банком будь-яких договорів не укладала про умови надання банківських послуг, а також про кредитування рахунку ОСОБА_4, що підтверджує доводи позивача про неузгодженість умов кредитування поточного банківського рахунку.

Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг не можна вважати частиною кредитного договору, оскільки вказана заява не відповідає вимогам ст. ст. 207, 638, 1054 ЦК України, так як у вказаній заяві відсутні істотні умови договору, а саме умови про розмір кредиту, відсоткову ставку за користування кредитом та кінцевий термін його повернення.

За викладених підстав ОСОБА_4 просила суд визнати недійним договір № б/н, укладений 22 листопада 2011 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», про надання споживчого кредиту в сумі 4 100 грн. та стягнути з банку на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у визначеному Законом України № 3674-ІV від 08 липня 2011 року «Про судовий збір».

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовлено в повному обсязі.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору, укладеного 22 листопада 2011 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», про визнання споживчого кредиту в сумі 4 100 грн., також, відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції в частині первісного позову мотивовано тим, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» є недоведеними, оскільки позивачем не надано доказів належного повідомлення відповідача про умови та тарифи банку при оформлення кредитного договору і ОСОБА_4 їх не визнає, а надана суду заява не може бути доказом укладення кредитного договору саме на тих умовах, на яких наполягає банк та передачі кредитних коштів відповідачу.

Крім того, відсутність підпису ОСОБА_4 на Умовах і правилах надання споживчого кредиту не можу бути належним доказом укладення кредитного договору, оскільки обов’язковою умовою укладення кредитного договору є його форма та чітко визначені усі істотні умови договору, які в обов’язковому порядку повинні бути погодженні сторонами. У разі недосягнення сторонами такого договору та згоди в письмовій формі щодо його істотних умов, до яких серед іншого відноситься процентна ставка, термін погашення боргу, тощо, кредитний договір є неукладеним.

Рішення суду першої інстанції в частині зустрічних вимог мотивовано тим, що ОСОБА_4 було відомо про порушення її прав стосовно неналежно укладеного кредитного договору ще 22.11.2011 року, однак до суду з позовом про визнання його недійсним вона звернулась лише 09.01.2018 року, за наявності заяви про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі, поданій 22 серпня 2018 року, АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості та постановити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю, в іншій частині судове рішення залишити без зміни, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, не повноту та не об’єктивність дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі.

Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що в порушення вимог ч. 3 ст. 89 ЦПК України судом не були досліджені докази, не надано їм оцінку та не відображено їх у рішенні, зокрема, суд безпідставно не взяв до уваги Умови та Правила надання банківських послуг, а також тарифи, які містяться в матеріалах справи.

Також не було вивчено наданий банком розрахунок заборгованості по кредитному договору, укладеному 22 листопада 2011 року між банком та ОСОБА_4, який є прозорим, простим для сприйняття та таким, що не потребує будь-яких спеціальних знань для їх вивчення та аналізу. До того ж, ОСОБА_4 вказаний розрахунок не спростований і не наведено контр розрахунку, який би підтверджував факт повного або часткового погашення заборгованості за договором, не надано доказів повної та своєчасної сплати заборгованості перед банком та відсутність заборгованості за договором або її наявності у розмірі, що відрізняється від запропонованої банком.

Крім того, судом не було взято до уваги той факт, що укладений кредитний договір не визнавався недійсним і ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала факту підписання заяви позичальника на отримання кредитної картки, фактично визнавши укладення договору кредиту.

Відзиви на адресу апеляційного суду не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області.

Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви було додано копію анкети-заяви ОСОБА_4 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 22 листопада 2011 року, витяг з ОСОБА_5 обслуговування кредитних карт «Універсальна», розрахунок заборгованості за договором № б/н від 22 листопада 2011 року станом на 12 вересня 2017 року, витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 4-31).

Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 22 листопада 2011 року ОСОБА_4 заповнила розділи: «персональні дані», «адреса проживання», «контактна інформація». На звороті анкети-заяви міститься розділ «Додаткова інформація», яку відповідач заповнила в розділі «інформація про працевлаштування», у розділі «прошу надати мені перераховані нижче послуги» не вказано картку, яку клієнт бажає оформити. Також не заповнена ОСОБА_4 і графа «вкажіть бажаний кредитний ліміт по платіжній карті кредитка «Універсальна»/ GOLD, і не зазначена сума ліміту (а.с. 6).

Крім того зі змісту вказаної анкети-заяви вбачається, що картками із наданням кредитного ліміту і правом на користування кредитними коштами у ПАТ КБ «ПриватБанк» є: «Універсальна», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold». Разом з тим жодних належних доказів про те, що відповідач отримувала будь-яку із перелічених кредитних карток, позивачем надано не було.

Надані суду витяг із тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови і Правила надання банківських послуг, копії тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Також, позивачем по первісному позову не надано належних доказів про те, яку саме картку отримувала відповідач.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня 2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ПАТ КБ «ПриватБанк», в порушення вимог ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України. не надано належних доказів.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що підписання заяви–анкети позичальником є приєднання до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, оскільки заява є невід’ємною частиною кредитного договору та визнання відповідачем факту підписання заяви і отримання кредитної картки, не варте уваги, оскільки із підписаної заяви не вбачається, яку із видів карток ОСОБА_4 виявила бажання отримати та яку в результаті отримала, розмір бажаного кредитного ліміту, яка сума грошових коштів видана та була сплачена відповідачем, також не вказані відсотки по яких здійснюється нарахування заборгованості. Тобто підписана ОСОБА_4 анкета-заява не містить тих істотних умов кредитного договору, з яких було б можливо встановити умови, на яких він укладався.

Згідно до наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», у підтвердження заявлених позовних вимог, розрахунку заборгованості відповідача за спірним кредитним договором станом на 12 вересня 2017 року остання становить 57 035 грн. 22 коп. з яких 4 044 грн. 07 коп. – заборгованість за кредитом; 46 351 грн. 37 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 447 грн. 63 коп. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина); 2 692 грн. 15 коп. – штраф ( процентна складова).

Проте, відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, банк повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та, відповідно, на умовах встановлених договором.

Однак банком це зроблено не було, внаслідок чого колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази укладання кредитного договору, саме на тих умовах які заявлені позивачем, зокрема, стосовно визначення розміру процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасне їх повернення, штрафів та інших санкцій

Безпідставним є посилання скаржника і на те, що судом не було взято до уваги той факт, що укладений кредитний договір не визнавався недійсним і ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала факту підписання заяви позичальника на отримання кредитної картки, фактично визнавши укладення договору кредиту.

Так, ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання спірного кредитного договору недійсним у задоволенні якого їй було відмовлено, проте у зв’язку з пропуском позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності, а не з підстав недоведеності заявлених нею позовних вимог. Щодо не заперечення факту підписання заяви позичальника на отримання кредитної картки, то суд погодився з тим, що анкета-заява була підписана позичальником, що нею і не заперечувалось, проте проаналізував наявність в ній відображення істотних умов спірного кредитного договору та, відповідно, наявність підстав для задоволення позову саме на тих умовах які були заявлені позивачем при зверненні до суду.

В частині зустрічного позову рішення суду сторонами не оскаржувалось.

Таким чином суд першої інстанції розглянув позовні вимоги саме в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих, зокрема, позивачем за первісним позовом.

Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи викладені в апеляційній скарзі про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, з огляду на викладене, є безпідставними.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України Апеляційний суд Черкаської області в складі колегія суддів,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді О.В. Карпенко

ОСОБА_5

Повний текст постанови суду складено 27 вересня 2018 року.