Ухвала суду № 76806847, 27.09.2018, Лисянський районний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 700/646/18

Провадження № 2/700/384/18

27 вересня 2018 року Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Лисянка цивільну справу №700/646/18 провадження №2/700/384/18 за позовом ОСОБА_1 до Ріпківської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ріпківської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 13 жовтня 2004 року в с. Ріпки Лисянського району Черкаської області померла його баба – ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в с. Ріпки Лисянського району Черкаської області по вул. Перемоги, 9, розташований на присадибній земельній ділянці площею 0,58 га, яка перебуває у користуванні. За життя спадкодавець заповіту не залишила. Як спадкоємець за законом, бажаючи оформити спадщину, він звернувся до Лисянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, що належала спадкодавцеві. Однак нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок. За таких обставин позивач змушений звернутися до суду та просить визнати право власності на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_2.

Позивач у підготовче судове засідання не з’явився, просив справу розглядати без його участі, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з’явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 206 цього ж Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що 13 жовтня 2004 року в с. Ріпки Лисянського району Черкаської області померла баба позивача – ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-СР №248916 від 15.10.2004 року. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в с. Ріпки Лисянського району Черкаської області по вул. Перемоги, 9, розташований на присадибній земельній ділянці площею 0,58 га, яка належала спадкодавцеві на праві користування. За життя спадкодавець заповіту не залишила. Як спадкоємець за законом, бажаючи оформити спадщину, позивач звернувся до Лисянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, про що свідчить постанова № 1160/02-31 від 06.07.2018 року.

Згідно з довідками Ріпківської сільської ради Лисянського району Черкаської області №375 та №376 від 09.07.2018 року ОСОБА_1 проживав разом із померлою ОСОБА_2 за адресою: с. Ріпки Лисянського району Черкаської області, вул. Перемоги, 9.

Як вбачається із довідки за №377 від 09.07.2018 року, за ОСОБА_2 зареєстровано житловий будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці площею 0,58 га, яка належала їй на праві користування. Правовстановлюючі документи на будинок не видавалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1218, ч.1 ст.1225 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За вимогами ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов’язковим, коли об’єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності на майно, у разі коли це право оспорюється, або не визнається, а також у разі втрати документів на право власності на майно.

З огляду на викладене, визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Судом встановлено, що визнання позову відповідачем, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, беручи до уваги визнання позову відповідачем, відсутність інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, необхідно визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті його баби – ОСОБА_2, яка померла 13 жовтня 2004 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1218, 1261,1269, 1270 ЦК України, ст.ст.4,5,12,13, 19, 81, 82, 200,206, 259, 263, 265, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ріпківської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами в с. Ріпки Лисянського району Черкаської області по вул. Перемоги, 9, що належав ОСОБА_2, яка померла 13 жовтня 2004 року та право користування присадибною земельною ділянкою площею 0, 58 га, на якій розташований будинок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Бесараб