Постанова № 76804880, 25.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/596/17 Номер провадження 22-ц/786/1384/18Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Гальонкіна С.А., Абрамова П.С., при секретарі: Діхтяр Т.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 лютого 2016 року він уклав із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу у розстрочку, за умовами якого він прийняв на себе зобов’язання виготовити і передати технологічне обладнання відповідачу, а відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти це обладнання та оплатити його на умовах розстрочення платежу. Умови розстрочення платежу викладені в розділі 2 договору. Згідно п. 2.2. договору загальна вартість обладнання складає 1 340 000 грн. Пунктом 2.4. договору передбачено, що розрахунок за обладнання відповідно до його загальної вартості та переліку згідно додатку №1 до договору, здійснюється відповідачем в національній валюті України готівкою з розстрочкою платежу на шість місяців.

Відповідач частково виконав умови оплати, а саме сплатив поетапно готівкою суму у розмірі 938 000 грн., яка передбачена п.2.5.1, п.2.5.2, п. 2.5.3. договору та сплатив 2000 доларів США 25.04.2016 року.Остаточну суму у розмірі 402 000 грн. та 2679 доларів США (витратні матеріали до обладнання), відповідач повинен був у відповідності до п. 2.5.4 договору та внесених доповнень до цього сплачувати готівкою щомісячно у розмірі 1964 долари США, не пізніше 25 числа поточного місяця починаючи із квітня 2016 року і закінчуючи 31 грудня 2016 року. Вищезазначеним доповненням до п.2.5.4. договору встановлено остаточна сума платежу в валюті та подовжено термін розстрочки платежів з вересня місяця 2016 року до останнього дня грудня 2016 року. Відповідач сплатив йому готівкою лише 2000 доларів США 25.04.2016 року.

Загальна сума остаточного боргу складає 15 679 доларів США, що становило 394 013, 27 грн. згідно офіційного курсу НБУ на момент наступного платежу у травні 25.05.2016 року. Починаючи із травня місяця 2016 року щомісячний платіж рівними частинами щодо основної суми боргу повинен був здійснюватися у розмірі 1 952, 37 доларів США.

Проте, відповідач не здійснив йому жодної оплати готівкою починаючи із травня 2016 року згідно п. 2.5.4. договору, прострочив своє грошове зобов’язання та заборгував йому суму у розмірі 394 013, 27 грн. Також позивач зазначив, що розділом сьомим договору (п.7.2.) передбачена відповідальність покупця за порушення строків та повноти оплати у вигляді неустойки розміром 1% від загальної суми заборгованості, гривень, яка складалася на день порушення договору, за кожний день прострочення. Тому, вважає, що загальний термін прострочення складає із 26.04.2016 року по 25.11.2016 року - 214 дні. Загальна сума неустойки складає 385 278 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед ним за договором складає - 779 291 грн., з яких сума основного боргу 394 013, 27 грн. та сума неустойки 385 278 грн. Сплата вищезазначеної суми є зобов’язанням відповідача за договором купівлі-продажу у розстрочку.На підставі викладеного позивач ОСОБА_3 прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 779 291 грн., з яких сума основного боргу складає 394 013, 27 грн. та сума неустойки 385 278 грн. (т.1 а.с. 2-6).

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 11.02.2016 року між ним (покупець) та ОСОБА_3 (продавець) укладено договір купівлі-продажу у розстрочку. Так, пунктом 1.1. Договору передбачено, що продавець зобов’язується виготовити і передати покупцю: технологічне обладнання, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах розстрочення платежу Обладнання, згідно найменування та номерів, які визначені у взаємно узгодженій Сторонами переліку (Додаток №1 до цього Договору) від 11.02.2016 року, що є додатком та невід’ємною частиною цього Договору. Вказував, що обладнання, придбане у ОСОБА_4 він мав намір використовувати в господарській діяльності, а саме надавати послуги з відновлення шин коліс вантажного автомобільного транспорту. З цією метою ним було створено та 22.02.2016 року проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Шина Плюс».Додатком № 1 до Договору купівлі-продажу з відстрочкою від 11.02.2016 року передбачено перелік технологічного обладнання для відновлення шин діаметром R-17.5-22.5. Згідно з пунктом 2 Додатку №1 ОСОБА_3 мав передати йому болерклав для термічної обробки колес фірми «Марангоні» №РR2057795, 1995 р.в.

Пунктом 2.5. Договору сторонами передбачено порядок оплати вартості Обладнання. В послідуючому за погодженням сторін було змінено графік сплати коштів у розстрочку, а саме: 1 964 доларів США щомісячно починаючи з квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року.На виконання умов договору 11.02.2016 року ним було передано ОСОБА_3 завдаток в сумі 10 000 доларів США. Так, укладаючи Договір між ними було досягнуто домовленість про те, що відвантаження Обладнання відбудеться до 25.02.2017 року.

23.02.2016 року ОСОБА_2 приїхав до міста Миколаїв з метою отримання Обладнання. В цей же день, ним було передано ОСОБА_3 кошти сумі 15 000 доларів США. Вказував, що демонтаж Обладнання та його навантаження на автомобіль відбувалось без його присутності.

25.02.2016 року Обладнання було перевезено до міста Лубни. Перевезення здійснювалось автомобільний транспортом ТОВ «Турбо-моторгруп» одним із засновників (учасників) якого є ОСОБА_3 15.03.2016 року ним було передано ОСОБА_3 кошти сумі 10 000 доларів США.

За домовленістю з ОСОБА_5 з метою встановлення та запуску Обладнання, налаштування його роботи, а також з метою навчання його майбутніх працівників навикам роботи на цьому Обладнанні в період часу з 15.03.2016 р. по 30.05.2016 року в місті Лубни перебували представники ОСОБА_3 В цей період часу, представниками ОСОБА_3 було встановлено факт порушення нормального режиму роботи Обладнання, а саме не утримувався належний рівень тиску у болерклаві, виявлено витік (травлення) повітря через втулку, прокладки та сальники.

Як повідомив його ОСОБА_3 болерклав було пошкоджено під час демонтажу Обладнання. Тобто, Обладнання було перевезено в місто Лубни вже пошкодженим.

У зв’язку з тим, що 24 лютого 2016 року під час демонтажу Обладнання по вині продавця був пошкоджений болерклав для термічної обробки колес, що призвело до порушення нормального режиму роботи Обладнання в цілому, 05.08.2016 року він та ОСОБА_3 уклали додаткову угоду до Договору купівлі-продажу у розстрочку від 11.02.2016 року.

Відповідно до пункту 1 даної Додаткової угоди Продавець зобов’язувався в термін до 05.08.2016 року власними силами та засобами, за свій власний рахунок усунути виявлені недоліки в роботі обладнання шляхом ремонту пошкодженого болерклава для термічної обробки колес. Продавець зобов’язувався в термін до 05.08.2016 року власними силами та засобами, за свій власний рахунок провести запуск та налаштування роботи обладнання. Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди, якщо Продавець в термін до 05.08.2016 року не усуне належним чином недоліки в роботі обладнання, а саме не відремонтує пошкоджений болерклав для термічної обробки колес та не здійснить запуск та налаштування роботи обладнання, Покупець має право на свій розсуд та за своїм вибором залучити для виконання вказаних робіт третю сторону. При цьому, всі витрати по ремонту пошкодженого болерклава для термічної обробки колес та всі витрати по проведенню запуску та налаштування обладнання відшкодовує Продавець.

Однак, у визначений в Додатковій угоді термін ОСОБА_3 не проведено ремонт обладнання та не проведено запуск та налаштування роботи обладнання. Тому, у зв’язку з тим, що Обладнання не працювало, ОСОБА_2 вимушений бувзвернутись до третьої сторони для виявлення несправностей Обладнання та укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «ОККЕРВІЛЬ ГРУП» договір про виконання робіт по відновленню протектора шин для коліс вантажного автомобільного транспорту, оскільки вже було досягнуто попередньої домовленості із потенційними замовниками послуг.

10.08.2016 року між ним та ФОП ОСОБА_6 (надалі Виконавець) було укладено договір про надання послуг. Відповідно до умов вказаного договору Виконавець провів діагностику системи нагнітання повітря болерклаву та діагностику пневмосистеми болерклаву. За результатами такої діагностики Виконавцем було виявлено несправності болерклава, а саме не утримувався належний рівень тиску у болерклаві, виявлено витік (травлення) повітря через втулку, прокладки та сальники, виявлено витік (травлення) повітря через системи трубопроводів та штуцерів. Загальна вартість послуг з проведення діагностики склала 19 550 грн. Тому, у зв’язку з тим, що Обладнання потребувало ремонту 30.08.2016 року між ним та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір про надання послуг по ремонту обладнання. Загальна вартість проведення такого ремонту склала 53 320 грн.

Також, в січні 2017 року ним було виявлено ще один недолік в роботі Обладнання, а саме вихід з ладу підшипника валу електродвигуна, який став причиною пошкодження втулки. Тому він був вимушений замовити послуги з виконання робіт по ремонту Обладнання. У зв’язку з цим, 30.08.2016 року між ним та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір про надання послуг по ремонту Обладнання. Загальна вартість проведення такого ремонту склала 34 450 грн.

Крім того, під час проведення діагностики Виконавцем було виявлено несправність системи реєстрації параметрів роботи болерклаву (реєстратор), а саме температури, тиску, вакууму та часу роботи болерклава, яка потребує заміни. Дана система знаходиться на панелі управління та контролює відповідність параметрів технологічного процесу, встановленого заводом-виробником. Вартість послуг з діагностики системи реєстрації параметрів роботи болерклаву (реєстратор), а саме температури, тиску, вакууму та часу роботи болерклава склала 2400 грн. Про те, що система реєстрації температури, тиску, вакууму та часу роботи болерклава була не справна і без цієї системи нормальна робота болерклава не можлива, ОСОБА_3 його не повідомив, чим фактично приховав існуючі істотні недоліки в роботі Обладнання в цілому.

Він пропонував послуги з відновлення шин колес вантажного автомобільного транспорту особам, які раніше користувались такими послугами на тому ж самому Обладнанні у ОСОБА_3, проте, вказані особи відмовились від отримання таких послуг, пояснюючи свою відмову тим, що відновлення шин колес вантажного автомобільного транспорту ОСОБА_3 здійснювалось неякісно.

Протягом червня 2016 року замовниками послуг з відновлення шин колес вантажного автомобільного транспорту, які надавало ТОВ «Центр-Шина Плюс» було виявлено дефекти відновлених шин, а саме відклеювання протектора. Відклеювання протектора відбулося на автомобільних шинах, які відновлювались в період часу з 15.03.16 р. по 30.05.2016 року на придбаному у ОСОБА_3 обладнанні. При цьому, всі роботи по відновленню автомобільних шин виконувались на Обладнанні представниками Позивача за первісним позовом. Все це вказує на неналежну роботу Обладнання.

Про те, що система реєстрації температури, тиску, вакууму та часу роботи болерклава не справна, ним було повідомлено ОСОБА_3, однак у відповідь останній повідомив про те, що система реєстрації температури не працювала весь період часу з моменту придбання обладнання до його продажу, про що йому нібито було відомо. Вказане твердження є безпідставним, оскільки він не міг знати про несправність системи реєстрації температури, тиску, вакууму та часу роботи болерклава і про цей факт його ОСОБА_3 не повідомляв.

Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_3 істотно порушив вимоги щодо якості товару, а саме Відповідачем за зустрічним позовом передано йому Обладнання, яке мало і має на даний час істотні недоліки. У зв’язку з наявністю істотних недоліків, належний запуск Обладнання до теперішнього часу не проведено.

Так, за змістом листа ОСОБА_3 від 18.01.2017 року вбачається, що останній фактично відмовився усунути недоліки в роботі Обладнання.

Згідно з договором № АК2903/17-01 від 29.03.2017 року, укладеного з ТОВ «ТОТАЛ АВТОМЕЙШН» та специфікації вартість обладнання, матеріалів та робіт з влаштування системи контролю за роботою автоклава (болерклав) складає 216 000 грн. Крім того, виконання таких робіт з послідуючим запуском та налаштуванням роботи Обладнання потребує додаткових фінансових затрат та затрат значної кількості часу.

Тому, 16 червня 2017 року ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_3 лист про відмову від договору купівлі-продажу у розстрочку від 11.02.2016 року у зв’язку з істотним порушенням вимоги щодо якості поставлено обладнання. Крім того, він прохав останнього повернути йому сплачені за обладнання кошти в сумі 37 000 доларів США та узгодити порядок повернення йому обладнання. Однак, станом на 26.06.2017 року відповіді від ОСОБА_3 він не отримав, кошти не повернуто.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 прохав суд: стягнути з ОСОБА_3 на його користь кошти в сумі 37 000 доларів США, що еквівалентно 956 154 грн.; кошти в сумі 21 950 грн. витрати, понесені у зв’язку з проведенням діагностики роботи обладнання, кошти в сумі 87 770 витрати, понесені у зв’язку з усуненням несправності болерклава (т.1 а.с. 66-72).

Ухвалою суду від 07.08.2017 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об’єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів (т.1 а.с. 137).

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2018 рокупозов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів- задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість згідно договору купівлі-продажу у розстрочку від 11.02.2016 року, яка складається із вартості обладнання в розмірі 366 737 грн. 57 коп., неустойки в розмірі 3 000 грн., а всього в розмірі 369 737 грн. 57 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів- відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3судовий збір в розмірі 3 697 грн. 38 коп.

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити, стягнувши з ОСОБА_3 кошти в сумі 37000 дол. США, що еквівалентно 956 154,00 грн., кошти в сумі 21950 грн. – витрати понесені з проведенням діагностики роботи обладнання, кошти в сумі 87770 грн. – витрати. Понесені на ремонт болерклава.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанціїє незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнятоз порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохав апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи були присутні сторони та їх представники.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що11 лютого 2016 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу у розстрочку, за умовами якого Продавець прийняв на себе зобов’язання виготовити і передати технологічне обладнання (Обладнання) Покупцю, а Покупець взяв на себе зобов’язання прийняти це обладнання та оплатити його на умовах розстрочення платежу (п. 1.1. Договору) (т.1 а.с. 9-14).

Умови розстрочення платежу викладені в розділі 2 договору. Згідно п. 2.2. договору загальна вартість обладнання складає 1 340 000 грн.

Відповідно до п. 2.4. договору розрахунок за обладнання відповідно до його загальної вартості та переліку згідно додатку № 1 до договору, здійснюється Покупцем в національній валюті України готівкою з розстрочкою платежу на шість місяців.

Строки проведення Покупцем платежів за договором від 11.02.2016 року передбачено п. 2.5. Договору, яким визначено дату проведення останнього платежу, а саме 25.09.2016 року.

Згідно п. 5.3 Договору право власності на обладнання, передане згідно з даним договором у розпорядження Покупця, переходить до нього після сплати Продавцю кінцевого (останнього) платежу згідно п.п. 2.5.4. п. 2.5. цього Договору.

Згідно розписок, що містяться у матеріалах справи, на виконання умов договору від 11.02.2016 року ОСОБА_2 сплачено ОСОБА_3 грошові кошти в сумі: 11.02.2016 року - 10 000 доларів США, 23.02.2016 року - 15 000 доларів США, 15.03.2016 року - 10 000 доларів США. Також, як вбачається зі змісту позову, зустрічного позову, пояснень учасників справи, фактично ОСОБА_3 визнано, що він отримав від ОСОБА_2 - 2 000 доларів США 25.04.2016 року.

Таким чином, всього ОСОБА_2 сплачено ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 37 000 доларів США, що станом 27.03.2018 року на час ухвалення судового рішення становить 973 262 грн. 43 коп. (37 000 доларів х 26.304390 офіційний курс гривні до долара США).

Пунктом 7.2. Договору передбачена відповідальність покупця за порушення строків оплати за договором у вигляді неустойки розміром 1% від загальної суми заборгованості, яка складалася на день порушення договору, за кожний день прострочення.

Так, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_3В вказував, що розмір неустойки у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем ОСОБА_2 умов Договору в частині оплати коштів за обладнання з 26.04.2016 року по 25.11.2016 року за 214 днів прострочки становить - 385 278 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Крім того, з наданих матеріалів справи вбачається справи, що 05.08.2016 року ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_4 (Продавець) уклали додаткову угоду до Договору купівлі-продажу у розстрочку від 11.02.2016 року у зв’язку з тим, що 24.02.2016 року під час демонтажу обладнання, зазначеного у додатку № 1 до договору від 11.02.2016 року по вині Продавця був пошкоджений болерклав для термічної обробки колес, що призвело до порушення нормального режиму роботи обладнання в цілому (т.1 а.с. 83).

Відповідно до пункту 1 даної Додаткової угоди Продавець зобов’язувався в термін до 05.08.2016 року власними силами та засобами, за свій власний рахунок усунути виявлені недоліки в роботі обладнання шляхом ремонту пошкодженого болерклава для термічної обробки колес. Продавець зобов’язувався в термін до 05.08.2016 року власними силами та засобами, за свій власний рахунок провести запуск та налаштування роботи обладнання. Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, якщо Продавець в термін до 05.08.2016 року не усуне належним чином недоліки в роботі обладнання, а саме не відремонтує пошкоджений болерклав для термічної обробки колес та не здійснить запуск та налаштування роботи обладнання, Покупець має право на свій розсуд та за своїм вибором залучити для виконання вказаних робіт третю сторону. При цьому, всі витрати по ремонту пошкодженого болерклава для термічної обробки колес та всі витрати по проведенню запуску та налаштування обладнання відшкодовує Продавець.

Як вбачається із матеріалів справи, що у визначений у Додатковій угоді від 05.08.2016 року термін ОСОБА_3 не проведено ремонт обладнання та не проведено запуск та налаштування роботи обладнання.

30.08.2016 року ФОП ОСОБА_6 відповідно до договору про надання послуг по ремонту обладнання, було проведено ремонт обладнання вартість якого склала 53 320 грн.

В січні 2017 року відповідачем ним було виявлено ще один недолік в роботі Обладнання, а саме вихід з ладу підшипника валу електродвигуна, який став причиною пошкодження втулки. У зв’язку з цим, 30.08.2016 року між ним та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір про надання послуг по ремонту Обладнання. Загальна вартість проведення такого ремонту склала 34 450 грн.

Крім того, під час проведення діагностики Виконавцем було виявлено несправність системи реєстрації параметрів роботи болерклаву (реєстратор), а саме температури, тиску, вакууму та часу роботи болерклава, яка потребує заміни. Дана система знаходиться на панелі управління та контролює відповідність параметрів технологічного процесу, встановленого заводом-виробником.

Так, за змістом листа ОСОБА_3 від 18.01.2017 року вбачається, що останній фактично відмовився усунути недоліки в роботі Обладнання та визнав факт несправності системи реєстрації параметрів роботи болерклаву, яка мала місце ще до продажу товару.

Згідно з проектом договору № АК2903/17-01 від 29.03.2017 року, запропонованим для укладання ТОВ «ТОТАЛ АВТОМЕЙШН» та специфікації вартість обладнання, матеріалів та робіт з влаштування системи контролю за роботою автоклава (болерклав) складає 216 000 грн.

Відповідно до даних, яка мається в лектроній переписці відповідача з представниками фірми «IROP» Італія, їх послуги по діагностиці та ремонту системи контролю за роботою автоклаву за попередніми розрахунками буде складати: витрати по відрядженню, оплаті праці працівників, проживанню будуть складати від 6500-8000 тисяч євро; вартість запасних частин, які необхідно встановити в процесі ремонту будде складати 4500 тисяч євро.

16 червня 2017 року ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_3 лист про відмову від договору купівлі-продажу у розстрочку від 11.02.2016 року у зв’язку з істотним порушенням вимоги щодо якості поставлено обладнання та прохав останнього повернути йому сплачені за обладнання кошти в сумі 37 000 доларів США та узгодити порядок повернення йому обладнання. Однак, станом на 26.06.2017 року відповіді від ОСОБА_3 він не отримав, кошти не повернуто. Подальші листи відповідача, позиваем залишено без уваги.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час звернення ОСОБА_3 до суду із позовом та на час розгляду справи строк сплати ОСОБА_2 коштів за обладнання сплив, а тому прийшов до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість згідно договору купівлі-продажу у розстрочку від 11.02.2016 року, яка складається із вартості обладнання в розмірі 366 737 грн. 57 коп.(1 340 000 грн. - 973262 грн. 43 коп.), неустойки в розмірі 3000 грн., а всього в розмірі 369 737 грн. 57 коп.

Разом з цим, місцевий суд зазначив, що оскільки ОСОБА_2 довелося самостійно усувати недоліки в роботі даного обладнання, про що свідчать договори від 10.08.2016 року та від 30.08.2016 року із ФОП ОСОБА_6, акти прийому-передачі наданих робіт та відповідні квитанції щодо їх оплати (т.1 а.с. 85-98), конкретні суми витрат на усунення даних недоліків, вимоги ст. 616 ЦК України,суд прийшов до висновку про зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню із ОСОБА_2, до 3000 грн.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимогах ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що по даній справі не настали умови та підстави для відшкодування ОСОБА_3 ОСОБА_2 витрат по ремонту пошкодженого болерклаву та по проведенню запуску та налаштуванню обладнання згідно умов додаткової угоди від 05.08.2016 року, оскільки сторонами не дотримано з цього приводу вимог п.4 додаткової угоди від 05.08.2016 року. Разом з цим, місцевий суд зазначив, що ОСОБА_2 не позбавлений права у майбутньому звернутися з відповідною вимогою до ОСОБА_4 щодо відшкодування даних витрат за умови дотримання вищезазначених умов.

Таким чином, місцевий суд прийшов до висновку, про те, що витрати щодо відшкодування інших витрат ніж ті, які передбачені у додатковій угоді від 05.08.2016 року та про які заявлено позовні вимоги ОСОБА_2, суд вважає безпідставними.

Проте, з таким висновком суду, колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та порушують норми матеріального та процесуального права.

Статтями 638-640 ЦК України передбачено, щодоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.ст.651, 654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст.691-693, 697 ЦК Українипокупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір купівлі-продажу технологічного обладнання у письмовій формі. Укладений договір підписаний сторонами. Сторони за взаємною домовленістю визначили ціну товару та умови, строки і порядок оплати покупцем придбаного товару. Так, в договорі сторони передбачили, як попередню часткову оплату товару, так і розстрочення частини платежу. Позивачем, як продавцем товару, свій обов’язок по передачі та встановленню обладнання виконано. Відповідачем, як покупцем товару, прийнято товар та проведено його часткову оплату відповідно до умов договору. Спору між сторонами, щодо розміру сплачених за договором коштів та розміру частину платежу щодо якого мається заборгованість не має.

05.08.2016 року сторонами по справі, у зв’язку з виявленням недоліків проданого обладнання, які мали місце до його передачі відповідачу і сталися з вини позивача та з метою їх усунення, було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 11.02.2016 року. Додаткова угода відповідала формі основної угоди та була підписана сторонами. Дана угода в цілому та окремі її положення сторонами не оспорювалися та є чинними на момент розгляду справи.

Згідно ст.ст. 662, 673, 679 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Зі змісту укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, вбачається, що останніми умови щодо якості товару, не визначалися та відповідно до договору не вносилися. З інших зібраних по справі доказів вбачається, що позивачу була відома мета придбання обладнання та відповідно він гарантував нормальну роботу обладнання за ціловим призначенням при дотриманні умов експлуатації (п.3.1. договору).

Не дивлячись на доводи позивача та факт підписання сторонами акту прийому- передачі від 24.02.2016 року, судом першої інстанції встановлено, та відповідно не заперечувалося сторонами, передане та встановлене позивачем обладнання мало недоліки, які вказували на те, що придатність придбаного відповідачем обладнання в повній мірі не відповідала меті його використання та домовленостям сторін.

З наяних у справі доказів вбачається, що передане відповідачу обладнання мало наступні недоліки: - несправність системи нагнітання повітря болерклаву та пневмосистеми; несправність втулки та підшипника валу електродвигуна болерклаву; - несправність системи контролю за роботою болерклаву. Дані обставини були встановлені судом першої інстанції та не оскаржувалися позивачем.

Наявні у справі докази, а саме: додаткова угода до договору купівлі-продажу у розстрочку від 11.02.2016 року укладена та підписана 05.08.2016 року; переписка сторін у січні 2017 року; договора про надання послуг між відподачем та ФОП ОСОБА_6 від 10.08.2016 р., 30.08.2016 р., 22.12.2016 р. з актами прийому-передачі виконаних робіт від 17.08.2016 р., 28.10.2016 р., 22.12.2016 р.; проект договіру №АК2903/17-01 на виконання робіт з влаштування системи контролю за роботою автоклава від 29.03.2017 року запропонований для укладання ТОВ «Тотал Автомейшн»; електрона переписка відповідача з представниками фірми «IROP» Італія, підтверджують той факт, що частина зазначених недоліків мала місце до передання позивачем обладнання відповідачу, а частину виникла під час демонтажу обладнання, тобто з вини позивача, на якого згідно договору покладено обов’язок щодо проведення робіт по їх усуненню.

Доводи позивача щодо неналежності зазначених доказів, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, не приймаються до уваги, колегією суддів зважаючи на те, що вони суперечать позиції останнього у суді першої інстанції та висновкам місцевого суду викладених у рішенні, яке не оскаржувалося останнім.

Крім того, дані доводи сформовані на підставі власного суб’єктивного тлумачення позивачем положень наявних у справі договорів, та власного суб’єктивного бачення тих чи інших подій, які мали місце, та фактично спростовуються наявними у справі доказами.

Статтею 678 ЦК України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до ст. 680-681 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту. До вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, вбачається, що останніми умови щодо правових наслідків передання товару неналежної якості та щодо умов і порядку внесення змін договору і його розірвання, не визначалися та відповідно до договору не вносилися. Зважаючи на дані обставини, колегія суддів, вважає, за необхідне при вирішенні даних питань керуватися положеннями закону, якими врегульовано зазначені правовідносини.

Надаючі оцінку істотності виявлених недоліків переданого відповідачу товару та підстав для застосування положень ст. 678 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до висновку що за встановлених обставин по справі положення ст. 678 ЦК України застосуванню не підлягають, оскільки порядок усунення виявлених недолків врегульовано сторонами у додатковій угоді від 05.08.2016 року.

Одночасно місцевим судом зазначено, що відповідачем дані недоліки усунено шляхом отримання відповідних послуг від ФОП ОСОБА_6, а тому відповідач повинен вживати дій до відшкодування йому позивачем понесених витрат у порядку встановленому додатковою угодою.

На думку, колегії суддів, вказані висновки суду першої інстанції не відповідають обставин справи та сформовані на підставі неправильного застосування норм матеріального права виходячи з наступного.

Судом першої інстанції, безпідставно ототожнено зміст ст. 678 ЦК України та зміст додаткової угоди укладеної між сторонами, оскільки: по перше, вказаною нормою закону врегульовано питання правових наслідківпередання товару неналежної якості та вказано способи захисту покупця, які останній має право на свій розсуд вибирати, замінювати, та здійснювати як у позасудовому так і в судовому порядку; по друге, умовами додаткової угоди питання способів захисту покупця у таких випадках не врегульовувалися, а стосувалися конкретних дій позивача спрямованих на усунення виявлених недоліків та прав відповідача в разі ухилення позивача від їх виконання; по третє, умовами додаткової угоди не охоплено всі недоліки переданого товару, які існували до його передання відповідачу (несправність системи контролю за роботою болерклаву).

Посилання суду першої інстанції на акт виконанних робіт від 28.10.2016 року укладний між ФОП ОСОБА_6 та відповідачем, як доказ усунення недоліків переданого товару, є безпідставними оскільки, як вже зазначалося раніше даний недолік є неєдиним. Незрозумілою є позиція місцевого суду, щодо такого дефекту проданого обладнання, як несправність системи контролю за роботою болерклаву, наявність якого до передання його відповідачу, не заперечувалася в суді першої інстанції. Не дивлячись на його наявність, суд першої інстанції не дав оцінки його впливу на нормальну, безпечну та контрольовану експлуатацію болерклаву та обладнання в цілому та доказам, якими відповідач підтверджував витрати, які останньому необхідно понести для його ремонту.

Висновки суду першої інстанції, щодо передчасності звернення відповідача до суду та необхідності здійснення захисту своїх прав у позасудовому порядку, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, обставинах справи та умовах договору укладеного між сторонами, та обмежують конституційне право останнього на судовий захист. Це при тому, що наявні у справі докази надані відповідачем і мінлива позиція позивача по справі, вказує на те, що між сторонами з даних питань існує спір, який потребує вирішення.

Перевіряючи обґрунтованість вимог відповідача у зустрічному позові щодо стягнення з позивача на його користь сплачених коштів за договором купівлі-продажу в порядку ч.2 ст. 678 ЦК України, суд першої інстанції залишив поза увагою, що недоліки переданого товару, на які вказував відповідач мали місце до його передання останньому і позивач не зробив відповідних застережень про це ні в договорі, ні в акті прийому-передачі товару, вказані недоліки суттєво впливають на можливість експлуатації відповідачем придбаного обладнання в цілях для яких воно придбавалося, позивач в добровільному порядку, не дивлячись на домовленості сторін та вимоги закону, наявні недоліки самостійно не усуває та не приймає участі у здійсненні витрат по їх усуненню.

Зважаючи на викладене, встановлені обставини справи, на думку колегії суддів, доводи відповідача щодо наявності підстав для задоволення його позовних вимог за зустрічним позовом, виходячи з положень ст. 678 ЦК України, є частково обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами, які в цілому не заперечувалися позивачем, який при обґрунтуванні своєї позиції по справі надавав їм відповіну оцінку.

Так, на думку колегії суддів, вимоги які заявлені відповідачем у зустрічній позовній заяві є взаємовиключними, оскільки зі змісту ст. 678 ЦК України вбачається, що кожна із частин даної норми є самостійною та застосовується окремо одна від одної, виходячи з характеру недоліків переданого товару та істотності їх впливу на можливість його використання за ціловим призначенням чи наявної мети.

Надаючи оцінку істотності порушенням вимог договору щодо якості товару допущених позивачем, колегія суддів, вважає, вони є істотними та підпадають під ознаки визначені ч.2 ст. 678 ЦК України, виходячи з того, що сума витрат, яке необхідна на їх усунення становить більше 300 000 тисяч гривень (109 000 тисяч вже понесених витрат та близько 200 000 тисяч гривень, які необхідно понести на ремонт системи контролю за роботою болерклаву), що вказує на непропорційність даних витрат в порівнянні з ціною договору. Крім того, колегією суддів, взято до уваги період часу (з серпня 2016 року по липень 2017 року), починаючи з якого відповідач вживає заходів до усунення виявлених недоліків, відношення до даного процесу позивача та необхідність затрачення ще додаткового часу для приведення проданого товару до робочого стану.

Доводи позивача щодо невідповідності заявленого відповідачем розміру витрат фактичним витратам, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки вони не містять будь-якого документального підтвердження та формуються лише на власних думках останнього, тобто є припущеннями.

Перевіркою дотримання відповідачем строку пред’явлення вимоги у зв’язку з недоліками проданого товару та строку позовної давності, встановлено, що фактично відповідну вимошу відповідачем було пред’явлено в червні 2017 року, тобто з дотриманням строку встановленого ч.2 ст. 680 ЦК України, за умови, що днем передання товару було 24.02.2016 року. Так, як відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, оскільки продане відповідачу обладнання мало ряд недоліків, останній з яких був виявленний 22.12.2016 року, зважаючи на дату звернення відповідача до суду - 07.08.2017 року, останнім встановлений ст. 681 ЦК України річний строк звернення до суду із позовом дотримано.

За таких обставин, вимоги відповідача про стягнення з позивача сплаченої за товар грошової суми в сумі 956 154 грн., які ґрунтуються на ч.2 ст. 658 ЦК України підлягають до задоволення. Зважаючи на викладені вище мотиви інші вимоги про стягнення з позивача коштів витрачених на усунення виявлених недолків придбаного товару задовленню не підлягають.

Виходячи з положень, ст.ст. 651, 653, 678 ЦК України, змісту умов договору купівлі-продажу від 11.02.2016 року з додатками, наведених вище висновків суду, відмова відповідача в червні 2017 року від договору була правомірною та потягла за собою розірвання договору і припинення зобов’язань сторін за ним.

Дані обставини, також залишилися поза увагою суду першої інстанції, та стали підставою для безпідставного задоволення останнім вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача частини платежу за договором купівлі-продажу, виходячи з наявних у останього зобов’язань за даним договором. Фактично, зважаючи на відсутність між сторонами будь-яких зобов’язань на момент звернення позивача до суду, виходячи з положень ст. 11 ЦК України, підстави для задовлення первісного позову відсутні.

В той же час, звернення відповідача з позовом до позивача є правомірним, оскільки його вимоги пов’язані із правовими наслідками розірвання договору та закріпленим на законодавчому рівні правом на вимогу щодо поверненя виконаного за договором.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року, з ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року – скасувати.

Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів – залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, в рахунок повернення сплаченого за договором купівлі-продажу від 11.02.2016 року платежу, кошти в сумі 956154 грн.

Інші вимоги ОСОБА_7 – залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 27 вересня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_8 /підпис/ ОСОБА_9

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: