Рішення № 76803983, 20.09.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6384/18

Провадження №2/524/2284/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради, Кременчуцької міської Ради, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради, Кременчуцької міської Ради, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на нерухоме майно.

Зазначав, що 27 травня 1999 року придбав житловий будинок № 26 по вулиці Вільної України у місті Кременчуці, про що був укладений договір купівлі-продажу, зареєстрований на Кременчуцькій товарній біржі за реєстраційним № 2-300.

18 грудня 2017 року Управлінням державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, йому було відмовлено у реєстрації речових прав на зазначене домоволодіння в електронному реєстрі речових прав та їх обтяжень, про що державним реєстратором видано відповідне рішення. Причиною відмови зазначено відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Просив: - визнати дійсним договір купівлі-продажу жилого будинку № 26 по вулиці Вільної України (колишня назва вулиця Радянської України) у місти Кременчуці, укладений 27 травня 1999 року і посвідчений Кременчуцькою товарною біржою за №2-300; - визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на жилий будинок № 26 по вулиці Вільної України у м. Кременчуці.

Ухвалою судді від 06 серпня 2018 року при відкритті провадження у справі було залучено сторони у справі, третя особа – КП «Кременчуцьке МБТІ» (а.с.32).

27 серпня 2018 року позивач та його представник подвли клопотання про заміну неналежних відповідачів на ОСОБА_2 (а.с.38-39).

Ухвалою суду від 27 серпня 2018 року клопотання позивача було задоволено частково та залучено відповідачем ОСОБА_2 (а.с.41).

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3, представники відповідачів - Кременчуцької міської Ради, виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради, відповідач ОСОБА_2, представник третьої особи - КП «Кременчуцьке МБТІ» у судове засідання не прибули, просили справу розглянути без їх участі, про що надали письмові заяви. Відповідач ОСОБА_2 позов визнала.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані і надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що 27 травня 1999 року позивач ОСОБА_4 придбав житловий будинок № 26 по вулиці Вільної України у місті Кременчуціу відповідача ОСОБА_2, про що був укладений договір купівлі-продажу, зареєстрований на Кременчуцькій товарній біржі 27 травня 1999 року з присвоєнням інвентаризаційного номеру постійного зберігання № 2-300. Реєстрація права власності на будинок була здійснена 27 травня 1999 року в КП «Кременчуцьке МБТІ» з записом в реєстрову книгу № 6, за реєстром № 1069 (а.с. 6).

З 1999 року позивач проживає і зареєстрований у вказанному будинку, а у 2000 році приватизував земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних депутатів від 24 квітня 20000 року за № 644, зареєстровано в Книзі за № 1704 (1614).

18 грудня 2017 року рішенням Управлінням державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради позивачу було відмовлено у реєстрації речових прав на зазначене домоволодіння в електронному реєстрі речових прав та їх обтяжень, у зв’язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що протиречить чинному законодавству України.

Відповідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

У п.11 ч.1 ст.346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Дійсно, договір купівлі-продажу житловий будинок № 26 по вулиці Вільної України у м. Кременчуцібуло укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не у нотаріальному порядку. Однак, такий договір було зареєстровано 27 травня 1999 року у відповідності до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» Кременчуцькою товарною біржею, яка станом на день розгляду справи як юридична особа припинена.

Так, у ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» передбачалося, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Однак, ст. 47 ЦК УРСР 1963 року передбачалося, що нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 227 цього Кодексу передбачалося, що договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідченим якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Суд враховує, що сторони біржової операції, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1, фактично виконали умови, укладеного між ними правочину, у повному обсязі, що підтверджується тим, що вартість будинку була сплачена покупцем продавцеві, що у свою чергу підтвердила відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві (а.с. 49) та цей факт зафіксовано у договорі купівлі-продажу (а.с.5).

Вказаний договір купівлі-продажу будинку не було визнано недійсним відповідно ст.ст. 47, 48 ЦК УРСР 1963 року.

Відповідачі та третя особа належних і допустимих доказів на спростування позову до суду не подали.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Необхідно визнати дійсним договір купівлі-продажу жилого будинку № 26 по вулиці Вільної України (колишня назва вулиця Радянської України) у місти Кременчуці, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрованого на Кременчуцькій товарній біржі 27 травня 1999 року з присвоєнням інвентаризаційного номеру постійного зберігання № 2-300, з реєстрацією права власності 27 травня 1999 року в КП «Кременчуцьке МБТІ» з записом в реєстрову книгу № 6, за реєстром № 1069 та визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок № 26 по вулиці Вільної України (колишня назва вулиця Радянської України) у м. Кременчуці.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивач не наполягав на стягненні з відповідачів коштів у повернення сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 16, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 142, 258, 264, 265, 273, 281, 282, 283, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу жилого будинку № 26 по вулиці Вільної України (колишня назва вулиця Радянської України) у місти Кременчуці, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрованого на Кременчуцькій товарній біржі 27 травня 1999 року з присвоєнням інвентаризаційного номеру постійного зберігання № 2-300, з реєстрацією права власності 27 травня 1999 року в КП «Кременчуцьке МБТІ» з записом в реєстрову книгу № 6, за реєстром № 1069.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок № 26 по вулиці Вільної України (колишня назва вулиця Радянської України) у місти Кременчуці.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач - виконавчий комітет Кременчуцької міської Ради, код ЄДРПОУ 04057287, місце знаходження: Полтавська область, м. Кременчук, пл. Перемоги, 2.

Відповідач - Кременчуцька міська Рада, код ЄДРПОУ 24388300, місце знаходження: Полтавська область, м. Кременчук, пл. Перемоги, 2.

Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. 24.

Третя особа - КП «Кременчуцьке МБТІ», код ЄДРПОУ 03351711, юридична адреса: м. Кременчук, вул. Першотравнева, 38а

Повне рішення виготовлено 28 вересня 2018 року.

Рішенняможе бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: