Постанова № 76803877, 26.09.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/1549/18

провадження № 22-ц/781/1662/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М., Черненка В.В.

секретар Бодопрост М.М.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача за довіреністю - ОСОБА_2,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,

представник відповідача за довіреністю - Замедянський Юрій Володимирович,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 серпня 2018 року у складі судді Варакіної Н.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання іпотечного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання іпотечного договору недійсним.

Зазначав, що при ознайомленні з матеріалами про відновлення втраченого судового провадження, стало відомо, що Банком для залучення до матеріалів провадження було надано копію іпотечного договору від 30 липня 2008 року № 2586, який він начебто уклав з відповідачем та передав в іпотеку будинок по АДРЕСА_1, який перейменовано у м. Кропивницький. Стверджує, що ніяких іпотечних договорів з відповідачем він не укладав, оскільки станом на 30 липня 2008 року в будинку були зареєстровані крім нього дружина та неповнолітня донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Ніякого запиту від відповідача до органу опіки та піклування не надходило і ніяких рішень щодо надання дозволу на укладення іпотечного договору, яким порушені житлові права його неповнолітньої доньки, не надавалось. Просив суд визнати недійсним і нікчемним іпотечний договір від 30 липня 2018 року за номером 2586 (а.с. 1).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні позову відмовлено. Суд мотивував рішення тим, що підстави позову є суперечливими, оскільки позивач одночасно стверджує про те, що договір іпотеки не укладав та просить визнати договір недійсним і нікчемним, як такий, що укладений без дозволу органу опіки та піклування. В той же час оспорювання договору з підстав відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення договору щодо майна, свідчить про його визнання. Суд дійшов висновку, що з заявлених позивачем підстав, позов задоволенню не підлягає ( а.с. 74-77).

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, щов позовній заяві ставив питання лише про захист житлових прав своєї дитини. Суд не перевірив його доводи, послався на докази, які є не належними та допустимими(а.с. 81-83).

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Апеляційне провадження відкрито 10 вересня 2018 року та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 26 вересня (а.с. 92,102).

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форум» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що між Банком та позивачем на підставі заявки позивача, було укладено кредитний договір, забезпеченням за даним кредитним договором є нотаріально посвідчений іпотечний договір від 30 липня 2008 року. При укладенні іпотечного договору ОСОБА_1 особисто звертався до нотаріуса з заявою про те, що зміст чинного законодавства щодо прав дітей та те, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, потрібна згода органу опіки та піклування, йому нотаріусом роз'яснено. Цією ж заявою позивач стверджував, що малолітніх та неповнолітніх членів сім?ї не має. Позивач був обізнаний про наявність боргу та існування іпотеки, оскільки державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 28 травня 2013 року про примусове виконання виконавчого листа (а.с. 97-98).

Позивач, представник позивача та відповідач, повідомлені належним чином під розписку про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про причини неявки суд не повідомили (а.с. 105,106).

Представник відповідача надав письмову заяву про розгляд справи в його відсутність (а.с. 110).

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.367 ЦПК України, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно змісту позовної заяви, позивач зазначав як підстави для визнання недійсним і нікчемним іпотечного договору те, що він вказаний договір не укладав з відповідачем, а також відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення цього договору, оскільки на час укладення договору в будинку, який є іпотечним майном, була зареєстрована його неповнолітня донька, 1994 року народження.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 23 липня 2008 року ОСОБА_1 звернувся з заявкою до АКБ «Форум» про надання кредиту, в якій зазначив про згоду на забезпечення кредиту нерухомим майном : житловим будинком по АДРЕСА_1 (а.с.27).

30 липня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Банк Форум» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») в забезпечення виконання кредитного договору, за згодою дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_5, був укладений іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1.

Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Сотник Н.Л, зареєстровано в реєстрі за № 2588(а.с.51-59).

Оригінал договору, наданий Банком, оглянуто в судовому засіданні судом першої інстанції.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 ствердив, що членів сім'ї - малолітніх та неповнолітніх дітей, які б мали право проживання (особистий сервітут), встановлений ст. 405 ЦПК України у будинку по АДРЕСА_1 немає. Також засвідчив, що зміст чинного законодавства України щодо прав дітей, членів сім'ї на проживання та те, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування, а також правові наслідки вчинення правочину без надання такої згоди, йому роз'яснено (а.с.28).

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Сотник Н.Л. повідомлено ПАТ «Банк Форум» про прийняте рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень 22 лютого 2013 року за № 530438 про проведення у Державному реєстрі прав державної реєстрації права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за АДРЕСА_1, за заявою власника ОСОБА_1 та перенесення нотаріусом відомостей про обтяження речових прав з Державного реєстру Іпотек, з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухового майна на таке нерухоме майно до даного Реєстру.

Вказаними доказами спростовуються доводи позивача про те, що ним іпотечний договір з Банком не укладався.

В ході розгляду справи позивачем не надано доказів, які б спростовували факт укладення 30 липня 2008 року нотаріально посвідченого іпотечного договору з ПАТ «Банк Форум».

Правильним є висновок суду про те, що позовні вимоги про визнання іпотечного договору недійсним і нікчемним заявлено з підстав, які суперечать одна одній, а саме те, що договір не укладався та договір укладено з порушеннями вимог законодавства - в укладення без попереднього дозволу органу опіки і піклування.

Як роз?яснено ц п.8 постанови Пленуму Верховног Суду України «про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року , е є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладеня (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із таттями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійнсненя його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Вимоги про визнання іпотечного договору недійсним можуть заявлятись лише у разі його визнання укладеним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

За положеннями статті 17 Закону України «про охорону дитинства» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору іпотеки) батьки не мають права без дозволу органу опіки і пілування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов?язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов?язання.

За змістом ч.6 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

У правовому висновку Верховного Суду України у справі за № 6-806 цс16 зазначено, що ст. 177 СК України, ст. 16 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», передбачає необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямована на захист майнових прав дітей, відтак підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

За таких обставин вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду про визнання іпотечного договору недійсним і нікчемним лише у свої інтересах, доказів того, що внаслідок укладення договору порушені його права, суду не надав.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

Доньці позивача на час укладення договору було 14 років, у 2012 році вона досягла повноліття, позов на захист своїх прав особисто не подавала.

За таких обставин висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення позову є обґрунтованими, оскільки ґрунтуються на досліджених доказах та на правильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не ґрунтуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.268, п.1 ч.1ст. 374, ст.375, 381-383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2018 року.

Головуюча суддя Л.В. Суровицька

Судді Т.М. Авраменко

В.В. Черненко