Ухвала суду № 76803415, 24.09.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/394/18 Слідчий суддя Варакіна Н.Б.

Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2018 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Бондарчука Р.А.,

суддів: Онуфрієв В.М., Ремеза П.М.,

з участю: секретаря Ковальової Н.Д.,

прокурора Деревянко А.Г.,

захисника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3,на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 вересня 2018 року, якою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зі слів раніше судимого: останній раз у 03.07.2008 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 186 КК України, звільнився 26.03.2013,

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120020002514, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України строком на 60 днів, а саме до 15 год. 30 хв. 13.11.2018 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий слідчого відділу Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області лейтенант поліції ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням, у кримінальному провадженні № 12018120020002514, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_3 підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначила, що в провадженні СВ Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120020002514,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого . 2 ст. 307 КК України.

Органом досудового розслідуванням ОСОБА_3, повідомлено про підозру в тому, що він 04.04.2018 року в період часу з 16.00 год. до 16.20 год. ОСОБА_3 отримав від легендованої особи ОСОБА_5 100 грн., та на виконання домовленості передав останньому один ін’єкційний шприц об’ємом 5 мл. в якому відповідно до висновку експерта знаходився особливо-небезпечний наркотичний засіб - концентрат макової соломки, масою в перерахунку на суху речовину становить 0. 253 гр.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда задоволено вищевказане клопотання слідчого та щодо підозрюваного ОСОБА_3застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що інкримінований підозрюваному злочин вчинено з корисливих міркувань, достатність доходів для забезпечення власних потреб є сумнівною, відтак може вчиняти нові злочини у зв’язку з недостатнім матеріальним забезпеченням.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу обрати її підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що висновки суду не ґрунтуються на належному дослідженні і оцінці матеріалів клопотання, доказів, наданих стороною захисту під час розгляду даного клопотання.

Крім того, підозра, пред'явлена ОСОБА_7 c необґрунтованою, викладені в ній обставини не мають всіх кваліфікуючих ознак, законність проведення слідчий дій викликає сумніви.

Щодо існування ризиків, то воли лише перелічені слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні, однак доказів їх існування суду не надавалося, та судом не досліджувалося. Лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. В даному конкретному випадку, Суд мав можливість обмежитися домашнім арештом.

Також апелянт зазначає на ряд рішень Європейського суду з прав людини, відповідно до яких застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щонайбільше обмежує права громадянина, тому повинно бути викликаним реальною необхідністю, що знаходить свій вираз в обґрунтуванні та мотивуванні подання слідчого та постанові судді.

Разом з тим, висновки органів досудового слідства, які вони викладають у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають підтверджуватися такою сукупністю доказів, яка б, по-перше, переконувала б суд у тому, що особа вчинила злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки; по-друге, свідчила б про необхідність обрання до підозрюваного (обвинуваченого) запобіжного заходу тримання під вартою. Це докази того, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) процесуальних обов'язків і його належної поведінки.

Слідчий і прокурор посилаються не те, що у слідства є всі підстави вважати, що підозрюваний перебуваючи на свободі вчинить інші кримінальні правопорушення, є лише припущенням, так як недоведена будь-якими доказами (наявність інформації, отриманої в результаті проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій про вчинення особою протиправної діяльності, а саме підготовку до вчинення кримінального правопорушення, придбання предметів для цього, зв'язки з антигромадськими елементами, надходження до правоохоронних органів заяв та повідомлень про те, що особа здійснює підготовку до нового кримінального правопорушення).

Зазначене повинне підтверджуватися відповідними матеріалами, зібраними слідчим під час досудового розслідування кримінального правопорушення та які має дослідити слідчий суддя при вирішенні питання про застосування того чи іншого запобіжного заходу.

Спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду підозрюваний ОСОБА_7 не вчиняв, під час досудового розслідування інших кримінальних правопорушень (які вчинені останнім раніше, та судимість по яких вже погашена) у розшуку не перебував.

Паспорт для виїзду за кордон у ОСОБА_7 відсутній, протягом 18 років ОСОБА_7 зареєстрований та проживає за однією адресою. Згідно характеристики, виданої за місцем його проживання, характеризується позитивно, скарг на його поведінку не надходило. Проживає разом зі своїми батьками, та племінником.

Також, ОСОБА_7 хворіє на тяжке захворювання - ВІЛ інфекцію, у зв'язку чим потребує лікування та нормальних умов проживання. Щодо можливості підозрюваного перешкоджати будь-яким чином проведенню досудового розслідування, то вказане може бути попереджено покладенням на нього відповідних обов'язків, як от обов'язок утримуватися від спілкування з свідками по даному кримінальному провадженні поза межами здійснення процесуальних дій.

З метою забезпечення контролю органами НПУ за поведінкою ОСОБА_7 у разі обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, члени його сімї надали свою згоду на безперешкодний доступ працівників НПУ до домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Цілинна, 50, м. Кропивницький.

Вважає, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, застосування якого в даному конкретному випадку не є виправданим, а також те, що вищевикладені обставини взагалі не були враховані слідчим суддею під час постановлення оскаржуваної ухвали, а тому ухвала слідчого судді Кіровського районного суду Кіровограда від 17.09.2018 року підлягає скасуванню, з постановленням нової, якою можливо обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8, які підтримали апеляційну скаргу та просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Проте, враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому колегія суддів оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_7 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою. Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.

Під час апеляційного розгляду сторона захисту вказувала на відсутність підстав стверджувати про наміри та можливість підозрюваного переховуватись від слідства та суду та перешкоджати будь-яким чином провадженню, наявність відсутність доказів вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Однак, як вбачається з матеріалів клопотання слідчого підозрюваний ОСОБА_7 не одружений, офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною діяльністю не займається та особистих доходів для проживання не має, раніше судимого, на даний час проживає без місця реєстрації.

При цьому кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 є умисним тяжким злочином, за яку передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від до 10 років із конфіскацією майна.

Таким чином враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у справі наявні ризики відповідно до яких: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Під час апеляційного розгляду захисник підозрюваного вказувала на недопустимість протоколу про результати контролю за вчиненням злочину, у зв’язку з відсутністю постанови прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової), дому відсутність достатніх доказів, які вказували на обґрунтованість підозри саме за ч. 2 ст. 307 КК України.

Однак, як колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Також колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Крім того, слідчий суддя на стадії обрання запобіжного заходу не перевіряє правильність кваліфікації дій підозрюваного, наявність та достатність доказів для визнання вини чи питання допустимості доказів.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Твердження сторони захисту щодо недопустимості доказів, зокрема протоколу про результати контролю за вчиненням злочину, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на етапі розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу слідчий суддя не повинен перевіряти належність та допустимість доказів, оскільки ці обставини повинні бути перевірені в ході розгляду кримінального провадження по суті.

Так, на думку колегії суддів, слідчий суддя задовольняючи подання слідчого та застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обґрунтовано зазначив, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, так і про існування ризиків запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Дані обставини свідчать про наявність передбачених законом підстав для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу.

Крім того, відмовляючи апелянту у задоволенні його апеляційної скарги колегія суддів враховує обставини, визначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 307 КК України про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, вагомість наявних доказів цього (протоколом допиту свідків, протоколом про результати контролю за вчиненням злочину, протоколом вручення покупцю спецтехніки, протоколом огляду грошових купюр, протоколом огляду покупця та вручення грошей, протоколом оперативної закупки, протоколом вилучення в покупця спецтехніки, висновком експерта від 18.04.2018 року № 240, протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками).

А тому, апеляційні вимоги захисту стосовно того, що в матеріалах клопотання слідчого відсутні докази на підтвердження вини підозрюваного ОСОБА_7 є такими, що не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Також, кримінальне правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_7 за ч.2 ст. 307 КК України є тяжким злочином,посягає на встановлений правовий режим у сфері обігу наркотичних засобів, додатковим об’єктом якого є здоров’я населення, яке захищається законом. Сукупність обставин в яких підозрюється ОСОБА_7 та його особистість істотно підвищує ступінь і характер суспільної небезпеки діянь, оскільки він вчинив злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що дає підстави вважати про незаконний вплив на свідків в майбутньому, тому відносно нього не може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. Зокрема, ОСОБА_7 не одружений, офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною діяльністю не займається та особистих доходів для проживання не має, раніше судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна.

Таким чином, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що їх передбачено ст. 177 КПК України, а також зважаючи на дані матеріалів клопотання, колегія суддів переконана у необхідності застосування по відношенню до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання його під вартою, так як наявні у матеріалах клопотання дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім його процесуальних обов'язків і надасть йому змогу ухилятися від кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, якою підозрюваному застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 вересня 2018 року, якою підозрюваному ОСОБА_3застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120020002514, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України строком на 60 днів, а саме до 15 год. 30 хв. 13.11.2018 року, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

Р.А. ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_1