Рішення № 7680300, 01.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                               РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.10р.Справа № 32/251-09(16/213-08(8/258-07)) За позовом: Дніпродзержинського міського споживчого товариства, м.Дніпродзержинськ

До: Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ (відповідач-1), Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ (відповідач-2) та Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств, м. Дніпропетровськ (відповідач-3)

Третя особа: Управління комунальної власності Дніпродзержинської міської ради м. Дніпродзержинськ

Про: визнання недійсним рішення, визнання права власності та т.і.

Судя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Міняйло В.О. ( дов. від 01.07.09 р. );

Від відповідача -1: не з’явився;

Від відповідача-2: Яцина О.І. ( дов. № 8 від 14.01.10 р. );

Від відповідача -3: Шаповал М.Г. ( дов. № 16-350 від 29.12.09 р. );

Від третьої особи: Яцина О.І. ( дов. № 1/1 від 04.01.10 р. ),

СУТЬ СПОРУ:

          Дніпродзержинське міське споживче товариство ( позивач ) у липні 2007 р. звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про скасування рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 27.05.03 р. № 299 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомості Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств»у зв’язку із суперечністю цього рішення вимогам закону, оскільки йому належить право власності на зазначене нерухоме майно. В подальшому позовні вимоги неодноразово уточнювалися та доповнювалися позивачем. Справа розглядалася судами неодноразово; постановою ВСУ від 07.07.09 р. частково задоволено касаційну скаргу Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств; постанову ВГСУ від 28.05.09 р., постанову ДАГС від 09.02.09 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.08 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції ( т.4, а.с. 191-193 ).

          Розпорядженням в.о. голови господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.09 р. справу передано на новий розгляд судді Васильєву О.Ю. ( т.5, а.с.1 ) .Ухвалою від 30.09.09 р. справа № 32/251-09(16/213-08(8/258-07) прийнята до свого провадження суддею Васильєвим О.Ю., призначена до розгляду ; залучено до участі у справі в якості відповідача-3 Дніпропетровську обласну спілку споживчих товариств ( т.5, а.с.2 )

          Під час нового розгляду справи позивач уточнив та доповнив позовні вимоги та просив суд: визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 27.05.03 р. № 299 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомості Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств»; визнати право власності Дніпродзержинського міського споживчого товариства на об’єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Маршова, 10 та пров. Кирпичний, 69-51; а саме: 1.1. Будівлі та споруди бази по вул. Маршовій,10: 1.1.1. Будівлю складу загальною площею 444,8 м.кв.; 1.1.2. Будівлю вбиральні площею забудови 13,3 м.кв.; 1.1.3. Будівлю складу загальною площею 373 м.кв.; 1.1.4. Будівлю гаражів загальною площею 176,3 м.кв.; 1.1.5. Будівлю гаражів загальною площею 195,4м.кв.; 1.1.6. Будівлю гаражу загальною площею 38,7 м.кв.; 1.1.7. Адміністративну будівлю загальною площею 69,7 м.кв.; 1.1.8. Кладову загальною площею 13,1м.кв.; 1.1.9. Підсобне приміщення загальною площею 26,2 м.кв.; 1.1.10. Будівлю складів загальною площею 568,5 м.кв.; 1.1.11.Градирню площею забудови 12,1 м.кв.; 1.1.12.Навіси; 1.1.13.Огорожі, тротуар; 1.2. Будівлі по пров. Кирпичний,69-51 : 1.2.1. Будівлю магазину загальною площею 171,3 м.кв.; 1.2.2. Будівлю гаражу загальною площею 16,6 м.кв. Окрім того позивач просить суд витребувати із чужого незаконного володіння Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств ( відповідача-3 ) вищезазначене нерухоме майно ( т.5, а.с.113-114 ).

          Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на передачу Виконком Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих відповідно до рішення №149 від 24.02.1956р. приміщення колишнього клубу по вул. Маршовій-Ленінградській в м. Дніпродзержинську з балансу Дніпродзержинського відділу народної освіти на баланс Дніпродзержинського міськкоопторгу ( правонаступником якого є Дніпродзержинське міське споживче това-риство ) у відповідності з вимогами Постанови РНК СРСР від 15.02.1936 р. № 254 «Про порядок передачі державних підприємств, будівель та споруд »; подальшу реконструкцію та утримання спірного об’єкту нерухомості за рахунок власних коштів позивача; відсутність легітимних рішень повноважного органу Дніпродзержинського міського споживчого товариства про передачу цього майна у власність Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств , тощо . Прийняте ж Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради 27.05.03 р. рішення № 299 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомості Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств» не відповідає вимогам чинного законодавства та ґрунтується на підробних ( на думку позивача ) документах . Про прийняття спірного рішення позивач дізнався лише з листа Дніпродзержинського БТІ від 14.03.07р. ,а тому строк позовної давності ним не пропущено . Окрім того відповідно до приписів ч. 4 ст. 268 ЦК України на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється. Предметом же цього позову є визнання недійсним саме такого рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого 27.05.03р. ( т.5 , а.с.49-53 ) .

          Дніпродзержинська міська рада ( відповідач-1 ) під час нового розгляду справи письмових відзиву на позов не надала, але представник в судових засіданнях проти задоволення позову заперечував з підстав, що раніше наводилися ним під час попередніх розглядів справи .

          Виконавчий комітет Дніпродзержинської міської ради ( відповідач-2 ) та Управління комунальної власності Дніпродзержинської міської ради ( третя особа ) проти задоволення позовних вимог заперечували , зазначаючи , що позивачем в установленому законом порядку не доведено його право власності на спірні об’єкти нерухомості ( т .5 , а.с.105-107,108 -110 )

          Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств ( відповідач-3) проти задоволення позовних вимог заперечувала з наступних підстав : згідно до ст. 33 ГПК України кожна з сторін судового процесу повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивач же на протязі вже третього розгляду цієї справи не надав жодних доказів, які б підтверджували його право на спірне майно та право оспорювання рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради про оформлення права власності на спірне майно за Дніпропетровською облспоживспілкою. Єдиною підставою він зазначає наявність запису про правонаступництво від Дніпродзержинського міськкопторгу у статуті Позивача. В такому випадку відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.08.1996 року № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із створенням, реорганізацією, та ліквідацією підприємств»в пункті 10 зазначається, що вирішуючи питання про правонаступництво суттєве значення мають фактично здійснені організаційно –економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов’язує перехід майнових прав та обов’язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акту чи балансу. Отже у разі виникнення питань, пов’язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов’язків на майно (майнові права) чи його відповідно частину.

          Також і роз’яснення президії ВАСУ від 26.01.2000р. № 02-5\35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та\або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку із прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організацій. Вказаний принцип закріплено також у ст. 16 ЦК України та ст. 1 ГПК України, які передбачають, що кожна особа має право на захист свого порушеного права чи охоронюваних законом інтересу. Але Позивачем не доведено підстав, за яких спірне рішення виконкому порушує його права і законні інтереси.

          Позивачем також заявлено про фальсифікацію документів, що містяться в матеріалах справи. Однак, при ознайомленні зі справою, нами виявлено, що нібито фальсифіковані документи до суду надавались саме Дніпродзержинським міським споживчим товариством (т. 1 с. 122-149), а також Управлінням комунальної власності Дніпродзержинської міської ради (т. 1 с. 94-109); Виконкомом Дніпродзержинської міської ради (т. 3 с. 68-155).

          Безпідставним є посилання Позивача і на акти приймання –передачі основних засобів (т. 4 с. 88-89) тому, що в даних актах по-перше, не зазначено від кого до кого передається майно, по-друге, дані акти мають лише одну підпис, а саме Стовбуна В.В., що також не може бути доказом передачі майна.

Постановою засновницьких зборів від 21.02.1992р. уповноважених Дніпродзержинського міського споживчого товариства було постановлено перетворити Дніпродзержинський міськкопторг в Дніпродзержинське міське споживче товариство, затвердити Статут Дніпродзержинського міського споживчого товариства та просити правління Дніпропетровської облспоживспілки прийняти Дніпродзержинське міське споживче товариство до складу обласної спілки споживчих товариств на правах його члена.           До того ж протоколом загальних зборів робітників Дніпродзержинського міськкопторгу від 05.02.1992р. визначено, що відповідно до постанови облспоживспілки № 20 від 21.01.92р. необхідно перетворити Дніпродзержинський міськкоопторг в Дніпродзержинське міське споживче товариства. Тобто, на той момент Позивач визнавав той факт, що він підпорядковується Дніпропетровській облспоживспілці і зобов’язаний виконувати його постанови. Що також підтверджується і першим абзацом розділу шостого Статуту Позивача, який передбачає, що припинення діяльності споживчого товариства відбувається за рішенням загальних зборів з повідомленням про це облспоживспілку.

При цьому думка Позивача щодо реєстрації Статуту облспоживспілки не відповідними органами також є безпідставною з огляду на те, що даний Статут ніким і ніколи не визнавався недійсним, тому це є тільки його особистим міркуванням.

          Пунктом 3 ст. 1 Закону України «Про кооперацію в СРСР»визначено, що кооперативні підприємства іменуються «кооперативами». Саме Дніпродзержинський міськкоопторг і був таким кооперативом, створеним Дніпропетровською облспоживспілкою. Тому відповідно до статті 45 (п. 5) Закону України «Про кооперацію в СРСР», який діяв на момент ліквідації міськкоопторгу, визначено, що при його ліквідації майно, яке залишається після завершення розрахунків по оплаті праці, виконання зобов’язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, передається кооперативній спілці, до складу якої входило це споживче товариство. Ця норма закріплена і у абзаці третьому розділу шостого Статуту Позивача, яка наголошує про те, що при ліквідації споживчого товариства його майно, яке залишилось після розрахунків по оплаті праці, виконанні зобов’язань перед бюджетом, банками і іншими кредиторами передається облспоживспілці.

          При цьому всі посилання Позивача на факти, які нібито встановлені матеріалами справи взагалі не можна брати до уваги, в зв’язку із тим, що постановою Верховного Суду України від 07.07.2009р. всі попередні рішення та постанови по даній справі скасовані, а справу передано на новий розгляд.

          Згідно ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлені З.У. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р. № 1952-ІV із змінами і доповненнями визначає державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Наведені норми говорять про те, що Позивач, на момент створення не вважав, що спірне майно перейшло до нього у власність, інакше би він ще в період з 1992 по 2002 роки мав змогу оформити право власності на нього. Але не зробив цього, тому що тільки у 2007 році йому закортілося отримати у власність майно, яке йому на праві власності ніколи не належало.

          Також ні Земельним кодексом УРСР, ні чинним земельним законодавством не передбачено, що акт на постійне землекористування земельною ділянкою передбачає права власності на майно, яке на ньому розташовано. Тому пояснення Позивача відносно земельних відносин навпаки підтверджують, що до компетенції органів місцевої влади належить розпорядження землею, а ні будівлями та спорудами, розташованими на них.

Окрім того, Стовбун В.В. - голова правління Дніпродзержинського міського споживчого товариства, звернувся до суду з заявою (т.1 с. 39) в якій він повідомляє про те, що акти приймання –передачі майна були оформлені і підписані в 2002 році, після прийняття облспоживспілкою постанови № 67 від 21.05.2002р., для подальшої реєстрації права власності на дані об’єкти нерухомості. Тобто, як вбачається з даної заяви Позивач ще в 2002 році знав про реєстрацію прав власності, хоча і досі стверджує, що дізнався про це, лише у 2007 році.

          На підставі викладеного, наполягаємо на застосуванні строку позовної давності до взаємовідносин між нашими сторонами. Так, як згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позовна давність застосовується до позовів, строк пред’явлення яких встановлено законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Оскільки трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 71 ЦК УРСР, не сплинув до набрання чинності Цивільного кодексу Україну, до спірних правовідносин застосовуються правила нового ЦК України про позовну давність. Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що строк позовної давності –це строк, протягом якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Чинним законодавством не передбачено винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів ненормативного характеру недійсними, як форми захисту цивільних прав. Тому до таких позовів застосовується загальний строк позовної давності, встановлений Цивільним кодексом України ( т.5, а.с.19-21,89-91).

          По справі оголошувалась перерва з 24.11.09 р. до 15.12.09 р. За клопотанням сторін строк вирішення спору у справі було двічі продовжено: до 31.12.09 р. ( т.5, а.с.79 ) та до 30.01.10 р. ( т.5 , а.с.98, 100 ) .

          Заслухавши пояснення наявних представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

          Рішенням виконкому Дніпродзержинської міськради депутатів трудящих від 15.02.1955р. №83 «Про передачу Міськхарчоторгу будівлі колишнього клубу по вулиці Маршова-Ленінградська»з метою збільшення матеріально-технічної бази Міськхарчоторгу вирішено просити виконком обласної Ради депутатів трудящих у відповідності із постановою РНК СРСР від 15.02.1936 р. розділ 3 , пункт «б»«Про порядок передачі державних підприємств, будівель та споруд»дозволити передати з балансу міського відділу народної освіти будівлю колишнього клубу, що руйнується, непридатну для використання за призначенням, балансовою вартістю 100 тисяч рублів, що знаходиться по вулиці Маршова-Ленінградська, Дніпродзержинському Місьхарчоторгу для організації у ньому складського приміщення і відкриття продовольчого магазину ( т.1,а.с. 32 )

          В подальшому рішенням виконкому Дніпродзержинської міськради депутатів трудящих від 07.02.1956р. №96 «Про скасування рішення Міськвиконкому від 15.02.1955р. №83»враховуючи, що приміщення колишнього клубу по вул. Маршова-Ленінградська міськхарчоторгом не відремонтовано і не використовується, а навпаки - продовжує руйнуватися, і в той же час міськоопторг відчуває гостру потребу у приміщенні для організації бази і господарського двору, рішення виконкому Дніпродзержинської міськради депутатів трудящих від 15.02.1955р. №83 скасовано та вирішено просити виконком обласної Ради депутатів трудящих передати вказане приміщення на баланс Дніпродзержинського Міськкоопторгу ( т.1 ,а.с.33 )

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих від 24.02.1956р. №149 скасовано рішення облвиконкому від 07.03.1955 р. № 280 «Про передачу міськхарчоторгу приміщення бувшого клубу по вул. Маршева - Ленінградська»та вирішено погодитись з пропозицією Дніпродзержинського міськвиконкому щодо передачі приміщення колишнього клубу по вулиці Маршова-Ленінградська з балансу Дніпродзержинського міського відділу народної освіти на баланс Дніпродзержинського міськкопторгу (т.3, а.с. 12)

          Відповідно до акту від 25.07.1990р. вводу в експлуатацію овочевого павільйону ПО-61, складеного комісією Дніпродзержинського міськкоопторгу: робітниками рембудгрупи міськкопторгу змонтовано і встановлено на Центральному колгоспному ринку по пр. Цегельний, 2а овочевий павільйон з металоконструкцій та легкого перекриття частин покрівлі загальною площею 171,3 кв.м; овочевий павільйон введено в експлуатацію для торгівлі овочами і сільгосппродукцією ( т.3, а.с.13 )

21.01.1992р. правлінням Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств прийнята постанова №20 «Про вдосконалення організаційної структури споживчої кооперації області», із змісту якої вбачається, що оргкомітет по створенню Дніпродзержинського споживчого товариства повідомив правління облспоживспілки про наміри створити на базі Дніпродзержинського мівськкоопторгу міське споживче товариство. У зв’язку з чим правління облспоживспілки постановило: 1. Дирекції Дніпродзержинського міськкоопторгу спільно з оргкомітетом провести організаційну роботу з приймання у члени пайовики Міськкоопторг, по проведенню зборів та установчих зборів пайовиків міського споживчого товариства; 2. Управлінню кадрової та оргкооперативної роботи, праці та заробітної плати; відділу організації заготівок та торгівлі надлишками сільгосппродуктів; відділу організації заготівок та торгівлі плодоовощною продукцією; юридичному відділу облспоживспілки надати практичну допомогу у проведенні роботи по створенню Дніпродзержинського міського споживчого товариства .3. Контроль за виеконанням цієї постанови покладено на заступників голови правління облспоживспілки ( т.1,а.с. 62 )

          05.02.1992 р. відбулися загальні збори робітників Дніпродзержинського міськкоопторгу, оформлені відповідним протоколом від 05.02.1992р.; на яких ( поміж -іншим ) було підтримано рішення про перетворення Дніпродзержинського міськоопторгу у Дніпродзержинське міське споживче товариство ( т.4, а.с.42-45 )

          21.02.1992 р. відбулися установчі збори Дніпродзержинського міського споживчого товариства ( протокол № 1 від 21.02.92 р. ), на яких було прийнято рішення про ліквідацію міськкопторгу та про створення Дніпродзержинського міського споживчого товариства та затвердження його Статуту ( т.3,а.с.91-92 )

          25.03.1992р. Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області було прийнято рішення №240 «Про державну реєстрацію міської споживчої спілки», яким вирішено зареєструвати міську споживчу спілку та установити, що міська споживча спілка є правонаступником міськкоопторгу ( т.1, а.с.14 ).

          Згідно до Статуту Дніпродзержинського міського споживчого товариства, зареєстрованого 25.03.1992р. виконокомом Дніпродзержинської міської ради народних депутатів, Дніпропетровське міське споживче товариство є правонаступником Дніпродзержинського міськкоопторгу (пункт 1 ); власністю споживчого товариства є належні основні фонди та інше майно, що необхідне для здійснення головних задач; споживчому товариству можуть належати будівлі, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, виробнича продукція, товари, грошові кошти і інше майно у відповідності з цілями його діяльності. Майно споживчого товариства може бути передано державним, кооперативним підприємствам, організаціям та громадянам лише за згодою загальних зборів його членів ( збори уповноважених ) або за рішенням суду чи арбітражу ( розділ Статуту «Власність споживчого товариства») ( т.1, а.с. 15-31).

В той же день –25.02.1992 р., комісією приміщення магазину № 5 ( розташованого на території Центрального ринку по пров. Цегельному ,2а ) передано за відповідним актом приймання –передачі основних засобів № 2 від Дніпродзержинського міськкоопторгу до Дніпродзержинського міського споживчого товариства; та складські приміщення, гаражі, підсобні приміщення, огорожа бази ( розташовані по вул.Маршева,10 ) за актом приймання –передачі основних засобів № 4 від Дніпродзержинського міськкоопторгу до Дніпродзержинського міського споживчого товариства ( т.4,а.с.88,89 ). Копії вищезазазначених актів приймання-передачі надані для залучення до матеріалів справи представниками позивача.

Одночасно представниками Управління комунальної власності м. Дніпродзержинська під час попереднього розгляду справи були надані для залучення до матеріалів справи копії 16 інших актів приймання-передачі спірних об’єктів від 25.03.1992 р., які були додані Дніпропетровською обласною споживспілкою до заяви про оформлення права власності на ці об’єкти. Із змісту цих актів вбачається, що на підставі постанови облспожвспілки від 21.01.92 р. № 20 будівлі магазину № 5, гаражу в магазині № 5 по пр.Кирпичному, 2а; будівлі магазину №9 по вул. Скалика ,9а ; складів, гаражів, адміністративного приміщення, кладової ,підсобного приміщення, уборної, градильні, навіс, огорожа по вул.Маршевій, 10 в м.Дніпродзержинську; прийняті в експлуатацію від Облспоживспілки Дніпродзержинським міським споживчим товариством. Ці акти складені комісією та в актах №№4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16 зазначено, що об’єкт основних засобів прийняла комірник А.О.Бабичева; в актах № 1,2 –зав.магазина № 5 Невгамонна М.М., а в акті № 3 –зав.магазином Барвінок Г.В.

Всі ці акти скріплені печатками Правління Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств та Дніпродзержинського міського споживчого товариства із зазначенням на них ідентифікаційних кодів цих товариств ( т.1,а.с.94-109 )

Представники позивача у письмових поясненнях та неодноразово в судових засіданнях під час розгляду справи наполягали на фіктивності вищезазначених 16 актів приймання-передачі основних засобів за підписом комірника Бабичевої А.О., зав.магазином № 5 - Невгамонної М.М. та товарознавцем Кондрашовою Л.В. ; оскільки відповідно до наказу № 15-к по Дніпродзержинському міському споживчому товариству від 22.04.1997 р. Бабичева Ганна Онуфріївна прийнята на базу № 1 комірником лише з 22.04.97 р. –тобто через 3(три) роки після начебто підписання нею цих актів ( т.3 а.с.17 ); а відповідно до наказу № 25-к по Дніпродзержинському міському споживчому товариству від 02.04.1993 р. Невгамонна Марія Миколаївна прийнята у кооперативну дільницю № 1 продавцем 2 категорії лише з 01.04.1993 р. ( за переводом з приватної виробничо-комерційної фірми ) –тобто більше ніж через рік після начебто підписання нею цих актів ( т.3,а.с.14 ). Окрім того, всі вищезазначені акти підписані також членом комісії –товарознавцем Кондрашовою Л.В., але відповідно до наказу № 114-к по Дніпродзержинському міському споживчому товариству від 01.12.1992 р. Кондрашова Лілія Вікторівна прийнята старшим товарознавцем лише з 01.12.1992 р. ( за переводом з орендної торгівельно-комерційної фірми «Продтовари») –тобто через 8 (вісім ) місяців після начебто підписання нею цих актів ( т.3 а.с.15 )

Окрім того, позивач зазначив, що лише після набрання чинності Постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 118 на печатках та штампах юридичних осіб з’явилися їх ідентифікаційні коди .

Листом № 27/49 від 20.11.1996 р. правління Дніпропетровської обласної споживспілки повідомляло керівників БТІ м. Дніпропетровська та м. Дніпродзержинська про те, що будівлі магазину № 5 «Кооператор»на Центральному ринку; та складу-овочесховища по вул.Маршева, 10; є власністю Дніпродзержинського міського споживчого товариства та не перебувають на балансі Дніпропетровської облспоживспілки ( т.1,а.с.35 )

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 20.12.02 р. № 101-04/ХХІV ( поміж-іншим ) змінено адресу з пров. Цегельний ,2а на пров. Кирпичний ,69-51 ( т.3, а.с.9 )

21.05.02 р. правлінням Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств прийнята постанова № 67 «Про внесення доповнень у постанову правління облспоживспілки від 21.01.92 р. № 20», згідно якої постанова № 20 від 21.01.92 р. «Про вдосконалення організаційної структури споживчої кооперації області»була доповнена п.3 наступного змісту : «3.Основні засоби , що знаходяться на балансі Дніпродзержинського міськкоопторгу та є власністю Дніпропетровської облспоживспілки, передаються Дніпродзержинському міському споживчому товариству в оперативне управління»( т.1, а.с.63 )

07.04.03 р. Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств звернулася до міського голови м. Дніпродзержинська із заявою про оформлення за нею права колективної власності на наступні об’єкти нерухомості: базу споживчого товариства, яка розташована за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Маршова, буд.10; будівлю магазину площею 157,6 кв.м. по вул. Скаліка ,буд.9-А; та будівлі магазину та гаражу площею 171,3 кв.м. та 16,6 кв.м. по пров. Кирпичний, буд.№69-51 в м. Дніпродзержинську; на підставі 25 документів, серед яких: рішення Дніпродзержинського міськвиконкому від 25.03.92 р. № 240 «Про державну реєстрацію міської споживчої спілки»( п.10 ); протокол зборів ДСТ від 21.02.92 р. № 1 про призначення голови правління ( п.11 ); Статут Дніпродзержинського міського споживчого товариства ( п.12 ); постанова «Про вдосконалення організаційної структури споживчої кооперації області»від 21.01.92 р. № 20 ( п.13 ); постанова від 21.05.02 р. № 67 «Про внесення доповнень у постанову правління облспоживспілки від 21.01.92 р. № 20» ( п.14 ); акти приймання-передачі об’єктів нерухомості ( п.15 ) та т.і. ( т.1 ,а.с.118 -151)

          На підставі вищезазначеної заяви та доданих до неї документів виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради 27.05.03 р. прийняте рішення № 299 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомості Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств», відповідно до якого оформлено право власності за Дніпропетровською обласною споживспілкою споживчих товариств на об’єкти нерухомості, які знаходяться в оперативному управлінні Дніпродзержинського міського споживчого товариства в м. Дніпродзержинську по вул. Маршовій, 10; вул. Скаліка ,9а та по пров. Кирпичному ,69-51 ( т.1, а.с.116 ) На виконання вищезазначеного рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровській обласній спілці споживчих т товариств було видано свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно від 29.05.03 р .

          Позивач вважає, що рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради від 27.05.03 р. № 299 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомості Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств»слід визнати недійсним, оскільки спірне майно є власністю Дніпродзержинського міського споживчого товариства та ніколи в установленому законом порядку не передавалося Дніпропетровській обласній спілці споживчих товариств .

          Як зазначено в постанові ВСУ від 07.07.09 р., якою скасовані попередні судові рішення у цій справі, …суди не навели правових підстав виникнення права власності у позивача чи його право попередника на спірне майно виходячи з норм законодавства , чинного на час придбання цього майна; ...не було розглянуто клопотання Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств про застосування позовної давності до позовних вимог ; … суди попередніх інстанцій не з’ясували правового режиму нерухомого майна на час виникнення спірних правовідносин відповідно до чинного законодавства , та не встановили дійсних прав і обов’язків сторін у цих відносинах щодо предмету спору ( т.4, а.с.192 ) .

          Таким чином для прийняття обґрунтованого та законного рішення у цій справі суд повинен з’ясувати правовий статус спірного нерухомого майна починаючи з 1955 р. та до цього часу; правомірність передачі у 1956 р. з балансу Дніпродзержинського міського відділу народної освіти на баланс Дніпродзержинського міськкопторгу ( право попередника позивача у цій справі ) будівлі колишнього клубу, що руйнувалася, та була непридатною для використання за призначенням, балансовою вартістю 100 тисяч рублів, що знаходилася по вулиці Маршова-Ленінградська в м. Дніпродзержинську; правомірність його передачі Облспоживспілкою в оперативне управління Дніпродзержинського міського споживчого товариства ; правові підстави для здійснення такої передачі ;тощо.

          Як вбачається із змісту постанови РНК СРСР від 15.02.1936 р. «Про порядок передачі державних підприємств, будівель та споруд», на яку в якості обґрунтування передачі з балансу Дніпродзержинського міського відділу народної освіти на баланс Дніпродзержинського міськкопторгу ( право попередника позивача у цій справі ) будівлі колишнього клубу зроблено посилання у рішенні виконкому Дніпродзержинської міськради депутатів трудящих від 15.02.1955р. №83 «Про передачу Міськхарчоторгу будівлі колишнього клубу по вулиці Маршова-Ленінградська»; у рішенні виконкому Дніпродзержинської міськради депутатів трудящих від 07.02.1956р. №96 «Про скасування рішення Міськвиконкому від 15.02.1955р. №83»та у рішенні виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих від 24.02.1956р. №149 про скасування рішення облвиконкому від 07.03.1955 р. № 280 «Про передачу міськхарчоторгу приміщення бувшого клубу по вул. Маршева - Ленінградська»; виконавчий комітет Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих, передаючи на баланс Дніпродзержинського міськкопторгу ( право попередника позивача у цій справі ) будівлі колишнього клубу, діяв в межах наданих йому чинним на той час законодавством повноважень ( т.3,а.с.18-21 ) Таким чином, слід дійти висновку про правомірність отримання Дніпродзержинським міськкопторгом ( право попередником позивача у цій справі ) будівлі колишнього клубу по вулиці Маршова-Ленінградська в м. Дніпродзержинську .

Не надано жодним із відповідачів або третьою особою у цій справі і доказів на спростування тієї обставини, що саме за рахунок коштів Дніпродзержинського міськкопторгу та його правонаступника - Дніпродзержинського міського споживчого товариства, здійснювалися подальші реконструкція, будівництво та утримання спірного нерухомого майна починаючи з 1956 р. та до цього часу.

          Як зазначено в рішенні Конституційного суду України у справі № 1-30/2004 від 11 листопада 2004 року за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», частини четвертої статті 37 Закону України «Про кооперацію»(справа про захист права власності організацій споживчої кооперації): 4. Розглядаючи порушене у конституційному зверненні питання щодо роз'яснення поняття власності споживчої кооперації, її складових, здійснення її органами права володіння, користування та розпорядження цією власністю, її недоторканності та захисту нарівні з іншими формами власності, Конституційний Суд України виходить з такого.

          Правові, організаційні, економічні та соціальні основи об'єднання громадян у кооперативні організації (кооперативи чи кооперативні об'єднання), а також функціонування кооперативного руху в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію» ( 1087-15 ). Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативних організацій цей Закон ( 1087-15 ) виділяє споживчі кооперативи як організації споживчої кооперації (частина друга статті 6). Діяльність споживчої кооперації врегульовано Законом України «Про споживчу кооперацію»( 2265-12 ), який визначає її правові, економічні та соціальні основи. Цим Законом ( 2265-12 ) установлено правовий статус організацій споживчої кооперації, а також закріплено їх незалежність і самостійність. Статтею 1 Закону України «Про споживчу кооперацію»( 2265-12 ) встановлено, що споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану (здійснення торговельної, заготівельної, виробничої та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством України, сприяння соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, участь у міжнародному кооперативному русі).

          Згідно з частиною першою статті 111 Господарського кодексу України ( 436-15 ) споживча кооперація є системою самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, самостійною організаційною формою кооперативного руху.

          Власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності (пункт 1 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»( 2265-12 ). Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»( 2265-12 ) власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що є необхідним для здійснення статутних завдань, є власністю споживчої кооперації. Крім того, до майна споживчої кооперації можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно.

          Як визначено у пункті 4 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»( 2265-12 ), власність спілок споживчих товариств утворюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності.

          Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами (пункт 6 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»( 2265-12 ).

Здійснення права власності, тобто володіння, користування та розпорядження майном споживчої кооперації, покладено на її органи відповідно до установчих документів (статутів) споживчих товариств, їх спілок (об'єднань) (пункт 1 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»( 2265-12 ), частина п'ята статті 111 Господарського кодексу України ( 436-15 ).

5. Конституція України ( 254к/96-ВР ) гарантує захист права власності. Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ) держава забезпечує, зокрема, захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та рівність їх перед законом.

Конституція України ( 254к/96-ВР ) прямо встановлює заборону протиправного позбавлення власника права власності (частина четверта статті 41). Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі. Разом з тим використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні існує в різних формах. Всі форми власності є рівноправними. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту (пункти 2, 4 та 5 статті 2 Закону України «Про власність»( 697-12 ).

Принцип недоторканності власності кооперативних організацій, закріплений у положеннях частини четвертої статті 37 Закону України «Про кооперацію»( 1087-15 ), пункту 1 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію»( 2265-12 ), згідно з якими власність кооперативних організацій перебуває під захистом держави, охороняється законом нарівні з іншими формами власності і передбачає, що відчуження власності може мати місце лише за умов і на підставах, визначених законом.

          Якщо внаслідок видання державним органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам чинного законодавства, порушуються права споживчих товариств та їх спілок, останні мають право звернутися до судових органів із заявою про визнання такого акта недійсним.

Надання споживчим товариствам права безпосереднього володіння, користування і розпорядження належним їм майном виключає втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у фінансово-господарську та іншу діяльність організацій споживчої кооперації, крім випадків, прямо передбачених законом (частина шоста статті 37 Закону України «Про кооперацію»( 1087-15 ), пункт 7 статті 17 Закону України «Про споживчу кооперацію»( 2265-12 ). Недоторканність власності споживчої кооперації є гарантією державного захисту від посягань на здійснення власником володіння, користування та розпорядження майном, заборони будь-яких порушень його права на своє майно, неприпустимості вчинення інших дій всупереч законним інтересам власника.

Захист права власності як система передбачених цивільним, земельним, адміністративним, кримінальним та іншим законодавством заходів, що застосовуються у випадках порушення цього права і відновлення відносин власності, покладається на державу та утворювані нею відповідні державні органи.

          Враховуючи вищезазначене, Конституційний Суд вирішив: В аспекті конституційного звернення положення пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію»( 2265-12 ), частини четвертої статті 37 Закону України «Про кооперацію» ( 1087-15 ) в контексті частини четвертої статті 13, частини четвертої статті 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) і в системному зв'язку із статтею 48 Закону України «Про власність»( 697-12 ), статтею 328 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) слід розуміти так, що:

- власністю споживчої кооперації є будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства, чинного на час придбання цього майна;

- недоторканність власності споживчої кооперації передбачає забезпечення здійснення власником володіння, користування та розпорядження майном, заборони будь-яких порушень права на його майно, неприпустимості вчинення інших дій всупереч законним інтересам власника. Примусове відчуження об'єктів власності може бути застосоване лише за умов і в порядку, визначених Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;

- гарантії недоторканності власності споживчої кооперації реалізуються шляхом державного захисту її права власності, передусім визначенням правових засобів захисту права власності від будь-яких протиправних дій, зокрема, з боку фізичних чи юридичних осіб, забезпечення стабільності правовідносин власності, створення державою рівних умов для розвитку та захисту всіх форм власності;

- право власності споживчої кооперації, набуте незалежно від часу і на не заборонених законом підставах, охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з правами інших суб'єктів права власності.

Вирішення спорів, що виникають між організаціями споживчої кооперації та іншими підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами стосовно конкретних об'єктів власності, в тому числі майнових ринкових комплексів споживчої кооперації, є компетенцією судів загальної юрисдикції. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене ( т.5, а.с.116-1226 ) .

Аналіз чинного починаючи з 1936 р. законодавства ( Постанови РНК СРСР від 15.02.1936 р. «Про порядок передачі державних підприємств, будівель та споруд»; Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937 р.; Конституції (Основного Закону ) України від 20.04.1978 р. ; Конституції України від 28.06.96 р. ; Цивільного кодексу Української РСР , Цивільного кодексу України , тощо ) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством. Тобто Дніпродзержинський міськкопторг ( право попередник позивача у цій справі ) правомірно отримав будівлю колишнього клубу по вулиці Маршова-Ленінградська в м. Дніпродзержинську та в подальшому здійснював свої права щодо володіння та користування спірним майном .

          Відповідно до приписів ЦК України: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( ст.321 ); Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом ( ст.328 ); статтею 346 цього Кодексу встановлено, що право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток історії та культури; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

          Кооперативна власність є одним із різновидів колективної (спільної) власності ; згідно ж до вимог Цивільного кодексу України : майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) ст.355. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою ( ст.358 ) Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом ( ст.368 ) Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників ( ст.369 ) Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним ( ст.387 )

          Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди ( ст.393 )

          Згідно ж до приписів Закону України «Про споживчу кооперацію» : діяльність споживчої кооперації будується на принципах добровільності членства, демократизму, соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, вільного господарського функціонування на основі ринкових відносин ( ст.2 ); Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України. Споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації ( ст.5 ); Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які приймають статут, визначають розміри вступного і обов'язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов'язані з його діяльністю.

          Кожний член користується на загальних зборах споживчого товариства правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам. Для оперативного вирішення питань, що належать до компетенції загальних зборів споживчих товариств (крім питань прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу із спілки), можуть скликатися збори уповноважених ( ст.7 ); Споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них. Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій. Спілки споживчих товариств виходячи з делегованих їм прав можуть представляти і захищати інтереси споживчих товариств, їх членів та обслуговуваного населення у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях; подавати споживчим товариствам практичну допомогу в здійсненні господарської діяльності, впровадженні в практику досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду; проводити науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; вирішувати господарські спори між організаціями і підприємствами споживчої кооперації; вести власну господарську діяльність, спрямовану на створення необхідної виробничої та соціальної інфраструктури споживчої кооперації (ст.8) ; Власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок ( ст.9 ). Власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю. Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів ( ст.10 ) ; Реорганізація та ліквідація споживчого товариства провадиться за рішенням загальних зборів його членів або за рішенням суду, а в разі банкрутства - за рішенням арбітражного суду. У разі ліквідації споживчого товариства його майно, що залишилося після сплати членам товариства пайових та інших внесків і дивідендів на них, розрахунків по оплаті праці, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розрахунків із спілкою, розподіляється між членами, що входили до складу споживчого товариства ( ст.18 ) .

Здійснюючи системний аналіз вищенаведених нормативних актів, суд дійшов до висновку, що за відсутності відповідних рішень загальних зборів робітників Дніпродзержинського міськкоопторгу та в подальшому його правонаступника - Дніпродзержинського міського споживчого товариства, про відчуження ( передачу ) спірного нерухомого майна на користь Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств ; та фактичному перетворенні міськоопторгу у міську споживчу спілку ( а не ліквідації, як стверджує представниця облспоживспілки ); правова позиція відповідача -3 про начебто законність переходу до обласної споживспілки права власності на майно, належне на праві колективної власності первинній ланці споживчої кооперації, у зв’язку із її ліквідацією; є помилковою та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. А тому і прийняте на підставі наданих Дніпропетровською облспоживспілкою документів Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради рішення від 27.05.03 р. № 299 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомості Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств»підлягає визнанню недійсним в частині спірного нерухомого майна , оскільки воно порушує права та охоронювані законом інтереси позивача .

Не погоджується суд і з твердженнями представників відповідачів-2,3 та третьої особи про сплив позовної давності, оскільки, по перше: відповідно до приписів п.4 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право ( оспорюваним же позивачем рішенням виконкому Дніпродзержинської міської ради саме і порушуються право власності Дніпродзержинського міського споживчого товариства ) ; по-друге жодною із сторін не спростовано належними доказами твердження позивача , що він дізнався про порушення його права власності лише у 2007 р.

          Відповідно до приписів ст.21 ГПК України: відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Згідно із ст.33 цього Кодексу: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Суд вважає, що позивачем не доведено, що Дніпродзержинською міською радою, зазначеною у позовній заяві в якості відповідача-1, будь-яким чином порушені права та охоронювані законом інтереси позивача у цій справі; а тому в задоволенні позовних вимог відносно Дніпродзержинської міськради слід відмовити .

          Відповідно до вимог ст.49 ГПК України : якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи ту обставину, що цей спір виник насамперед саме внаслідок неправильних дій Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств; суд покладає господарські витрати по справі відповідача-3 .

          На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.21,33,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

          1.Позовні вимоги Дніпродзержинського міського споживчого товариства задовольнити частково.

          2.Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 27.05.03 р. № 299 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомості Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств» в частині оформлення права власності Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств на об’єкти нерухомості, які знаходяться м. Дніпродзержинську по вул. Маршовій, 10 та по пров. Кирпичному ,69-51.

          3.Визнати право власності Дніпродзержинського міського споживчого товариства ( 51917, м. Дніпродзержинськ, вул. Маршова, 10, код ЄДРПОУ 01746629 ) на об’єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Маршова, 10 та пров. Кирпичний, 69-51; а саме: 1.1. Будівлі та споруди бази по вул. Маршовій, 10: 1.1.1. Будівлю складу загальною площею 444,8 м.кв.; 1.1.2. Будівлю вбиральні площею забудови 13,3 м.кв.; 1.1.3. Будівлю складу загальною площею 373 м.кв.; 1.1.4. Будівлю гаражів загальною площею 176,3 м.кв.; 1.1.5. Будівлю гаражів загальною площею 195,4м.кв.; 1.1.6. Будівлю гаражу загальною площею 38,7 м.кв.; 1.1.7. Адміністративну будівлю загальною площею 69,7 м.кв.; 1.1.8. Кладову загальною площею 13,1м.кв.; 1.1.9. Підсобне приміщення загальною площею 26,2 м.кв.; 1.1.10. Будівлю складів загальною площею 568,5 м.кв.; 1.1.11.Градирню площею забудови 12,1 м.кв.; 1.1.12.Навіси; 1.1.13.Огорожі, тротуар; 1.2. Будівлі по пров. Кирпичний,69-51 : 1.2.1. Будівлю магазину загальною площею 171,3 м.кв.; 1.2.2. Будівлю гаражу загальною площею 16,6 м.кв.

          4.Витребувати із чужого незаконного володіння відповідача-3: Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств (49600,м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 4; код ЄДРПОУ 01746687 ) об’єкти нерухомості , розташовані за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Маршова, 10 та пров. Кирпичний, 69-51; а саме: 1.1. Будівлі та споруди бази по вул. Маршовій, 10: 1.1.1. Будівлю складу загальною площею 444,8 м.кв.; 1.1.2. Будівлю вбиральні площею забудови 13,3 м.кв.; 1.1.3. Будівлю складу загальною площею 373 м.кв.; 1.1.4. Будівлю гаражів загальною площею 176,3 м.кв.; 1.1.5. Будівлю гаражів загальною площею 195,4м.кв.; 1.1.6. Будівлю гаражу загальною площею 38,7 м.кв.; 1.1.7. Адміністративну будівлю загальною площею 69,7 м.кв.; 1.1.8. Кладову загальною площею 13,1м.кв.; 1.1.9. Підсобне приміщення загальною площею 26,2 м.кв.; 1.1.10. Будівлю складів загальною площею 568,5 м.кв.; 1.1.11.Градирню площею забудови 12,1 м.кв.; 1.1.12.Навіси; 1.1.13.Огорожі, тротуар; 1.2. Будівлі по пров. Кирпичний, 69-51: 1.2.1. Будівлю магазину загальною площею 171,3 м.кв.; 1.2.2. Будівлю гаражу загальною площею 16,6 м.кв.

          5.Стягнути з відповідача-3: Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств ( 49600,м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 4; код ЄДРПОУ 01746687 ) на користь позивача - Дніпродзержинського міського споживчого товариства ( 51917 , м. Дніпродзержинськ , вул. Маршова, 10, код ЄДРПОУ 01746629 ): 170,00 грн. –витрат на сплату держмита та 118,00 грн. –витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          6.Відмовити в задоволенні позовних вимог відносно відповідача-1: Дніпродзержинської міської ради .

          Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності.

Суддя                                                                                                     Васильєв О.Ю.