Ухвала суду № 76802286, 21.09.2018, Вишгородський районний суд Київської області

"21" вересня 2018 р. Справа № 363/3731/18

У Х В А Л А

21 вересня 2018 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Рудюк О.Д., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати або зменшення розміру судових витрат, розстрочення сплати по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіної Інни Володимирівни, третя особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Плюс», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовної заявою про визнання протиправним та скасування рішення.

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву звільнення від сплати або зменшення розміру судових витрат, розстрочення сплати, в якій він зазначає обставини, що ОСОБА_2 не може сплатити судовий збір в зв'язку з важким фінансовим становищем, а тому просить звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання позовної заяви до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіної І.В. про визнання протиправним та скасування рішення, або зменшити його розмір, розстрочивши виплату.

Згідно ч.1 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справа», роз'яснено, що при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Згідно положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну меті.

Разом з цим, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «FC Mretebi проти Грузії», заява №38736/04 (і не тільки ЄСПЛ, а і КПЛ ООН, справа Няккяляйярви проти Фінляндії) звернув увагу на необхідність забезпечення належного балансу між, з одного боку, інтересам держави у забезпечення розумного суду та, з іншого боку, інтересам заявника у відстоюванні своїх вимог через суд.

Оскільки, до заяви про звільнення від сплати або зменшення розміру судових витрат, розстрочення сплати не надано будь-яких доказів, що позивач має скрутне фінансове становище та через майновий стан не має можливості сплатити судовий збір, а також те, що ОСОБА_2 не підпадає під жодну вищевказану категорію, згідно якої суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відстрочення оплати судового збору.

Керуючись ст.8 Закону України «Про судовий збір», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справа», ст. 136 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати або зменшення розміру судових витрат, розстрочення сплати по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Кихївського міського нотаріального округу Ковіної Інни Володимирівни, третя особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Плюс», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.Д.Рудюк