Рішення № 76802277, 28.09.2018, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/631/18

Провадження № 2/364/227/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2018 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г.І.,

за участю:

представника Позивача Фрашко Т.В. (довіреність від 28.12.2016 р. № 7895-К-О),

Відповідач - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»)

до ОСОБА_2,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 06.06.2018 р. надійшла позовна заява ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якій Позивач просить суд стягнути з Відповідача на його користь заборгованість у розмірі 34 004,78 грн. за кредитним договором від 02.08.2011 р. № б/н, яка складається з такого:

- 3 798,20 грн. - заборгованість за кредитом («тіло» кредиту);

- 24 480,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3 630,55 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1 595,47 грн. - штраф (процентна складова).

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідно до укладеного договору від 02.08.2011 р. № б/н ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за зазначеним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит у встановленому договором розмірі. Проте Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено в доданому до позовної заяви Розрахунку заборгованості за договором, та продовжує ухилятися від виконання зобов'язань. У зв'язку з цим Відповідач за станом на 30.04.2018 р. має перед Позивачем заборгованість на загальну суму 34 004 грн. 78 коп., що складається з наведених вище сум заборгованості за кредитом, відсотками, пенею, комісією і штрафом.

Ухвалою суду від 02.07.2018 р. відкрито провадження у справі за зазначеним позовом, визначено здійснення розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву щодо

позову, призначено судове засідання на 13.08.2018 р., відкладене за клопотанням представника Позивача на 25.09.2018 р.

У судовому засіданні 25.09.2018 р. представник Позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, до суду подала витребуваний ухвалою суду від 02.07.2018 р. оригінал анкети-заяви Відповідача, а також скріншот з електронної бази даних Позивача з фотографією Відповідача з кредитною картою в руках і з підтвердженням наявності відкритої кредитної лінії за зазначеним договором за станом на 24.09.2018 р. (а.с. 69-70). Додатково пояснила, що Відповідач отримав 02.08.2011 р. кредит у розмірі 300 грн., у цей же день кредитний ліміт було збільшено до 3 800 грн., відсоткова ставка за весь цей час не змінювалася. Проте Відповідач після зняття з картки коштів у розмірі 3 798,20 грн. (за станом на 31.08.2011 р.) здійснив лише один платіж на погашення заборгованості 16.08.2015 р. у розмірі 89,15 грн.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлявся в порядку частин сьомої, восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідно шляхом направлення судових повісток (а.с. 52, 67) за зареєстрованою в установленому законом порядку адресою місця його проживання АДРЕСА_1., зазначеною у позовній заяві та згідно з наданою суду інформацією органом реєстрації (органом місцевого самоврядування) в порядку статті 187 ЦПК України (а.с. 44), які поверталися без вручення з поштовими повідомленнями «за зазначеною адресою не проживає» (а.с. 55, 68), а також шляхом розміщення оголошення про виклик Відповідача до суду на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет (а.с. 53-54, 62-63).

За наведених обставин, Відповідач вважається належно повідомленим про дату, час і місце розгляду справи за зареєстрованою адресою його місця проживання та в мережі Інтернет у порядку, визначеному статтею 128 ЦПК України.

Водночас суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду даної справи за відсутності фактичного отримання Відповідачем судових повісток, виходить як з наведених вище положень статті 128 ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами, що встановлюють порядок направлення і вручення судових повісток, а також з обов'язку особи зареєструвати своє місце проживання протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання (стаття 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»), за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207). З огляду на це обов'язок суду повідомити особу, зокрема про дату, час і місце судового засідання, шляхом направлення офіційної кореспонденції на адресу її зареєстрованого місця проживання, на переконання суду, прямо кореспондується з обов'язком особи зареєструвати своє місце проживання, тим самим повідомивши державу (державні органи) про адресу отримання нею офіційної кореспонденції, невиконання особою такого обов'язку не може перешкоджати іншим особам захистити в суді свої права та законні інтереси (стаття 68 Конституції України).

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою Позивача, викладеною письмово в позовній заяві (а.с.3), в заяві представника Позивача, доданій до позовної заяви (а.с. 41), а також наданою представником Позивача усно в судовому засіданні, вбачає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника Позивача, надані у судовому засіданні, розглянувши позовну заяву і додані до неї документи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

Судом встановлено, що 02.08.2011 р. Відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та, підписавши відповідну анкету-заяву, отримав кредитну карту із встановленим кредитним лімітом на суму 300,00 грн., збільшеним у цей же день до 3 800 грн., своїм підписом у названій заяві засвідчив також свою згоду на те, що ця заява разом з «Умовами і Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування кредитною картою» та «Тарифами банку» складає договір між ним і банком, а також те, що він зобов'язується виконувати ці «Умови і Правила надання банківських послуг».

За пунктом 2.1.1.5.5 «Умов і Правил надання банківських послуг» Відповідач зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пунктів 2.1.1.12.4, 2.1.1.12.6 «Умов та Правил надання банківських послуг» строки і порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт) за кредитними картами із встановленим мінімальним обов'язковим платежем, а також овердрафту, що виникає за такими картами, наведені, зокрема, в довідці про умови кредитування, яка є невід'ємною частиною договору, та встановлюються даним пунктом. Платіж включає в себе плату за користування кредитом, передбачену «Тарифами банку», та частину заборгованості за кредитом. За користування кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому «Тарифами банку», з розрахунку 360 (триста шістдесят) календарних днів на рік. У разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн. Клієнт сплачує пеню, розраховану за цим пунктом «Умов та Правил надання банківських послуг».

Згідно з пунктами 2.1.1.5.6, 2.1.1.7.6, 2.1.1.12.11 «Умов та Правил надання банківських послуг» у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку Клієнт зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. При порушенні Клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, він зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій. Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або в установленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших зобов'язань за договором.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Позивач) на виконання умов укладеного з Відповідачем договору свої зобов'язання виконав в повному обсязі і належним чином, надавши йому кредитні кошти в розмірі 3 800,00 грн. Відповідач проте не виконував взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами в строки і порядку, визначених договором. У зв'язку з цим за станом на 30.04.2018 р. у Відповідача склалася перед Позивачем заборгованість у загальному розмірі 34 004,78 грн., що складається із:

- 3 798,20 грн. - заборгованості за кредитом («тіло» кредиту);

- 24 480,56 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 3 630,55 грн. - заборгованості за пенею та комісією;

- 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина);

- 1 595,47 грн. - штрафу (процентна складова).

Викладені обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме: копією та наданим суду для дослідження в судовому засіданні оригіналом згаданої анкети-заяви з підписами Відповідача та відірваним корінцем з пам'яткою для клієнта (а.с. 7); копією довідки про умови кредитування з використанням кредитки - «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», підписану Відповідачем 02.08.2011 р. (а.с. 8), Розрахунком заборгованості за договором від 02.08.2011 р. № б/н, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНКОМ» та клієнтом - ОСОБА_2, за станом на 30.04.2018 р. (а.с. 5-6); копією витягу з «Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку» (а.с. 9-32).

Відповідно до частини першої статті 509, частини першої статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначенням частини першої статті 626, частини першої статті 634 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частинами першою, другою статті 10561 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За визначенням частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Зважаючи на усе викладене та встановлені судом обставини, суд вважає, що Відповідач порушив умови кредитного договору від 02.08.2011 р. № б/н, укладеного ним з Позивачем, та не виконав взяті на себе зобов'язання, відтак з Відповідача на користь Позивача слід стягнути заборгованість за цим кредитом (3 798,20 грн.) та відсотками за користування кредитними коштами (24 480,56 грн.), що в загальному розмірі складає 28 278,76 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з Відповідача штрафних санкцій, суд виходить з такого.

За визначеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано, відтак її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За змістом статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Виходячи з аналізу наведених законодавчих норм, сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня); пеня й штраф є різновидами неустойки, тому стягнення одночасно двох видів неустойки за несвоєчасне виконання одного й того самого грошового зобов'язання суперечить статті 61 Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.

Такий висновок суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 31.10.2012 р. у справі № 6-47цс12, від 03.12.2014 р. у справі № 6-33270св14.

Крім того, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання) (пункт 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляді цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Як встановлено судом, розмір основного кредитного зобов'язання Відповідача складає 3 798,20 грн., а розмір штрафних санкцій складає загалом 5 726,02 грн. (3 630,55 грн. - пеня та комісія; 500,00 грн. - штраф, фіксована частина; 1 595,47 грн. - штраф, процентна складова), що перевищує суму основного боргу більш ніж у 1,5 рази.

Суд також бере до уваги те, що Відповідач уклав кредитний договір 02.08.2011 р., поповнення здійснено лише один раз 16.08.2015 р. (а.с. 6), проте Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості лише 06.06.2018 р., тобто через 7 років після укладення кредитного договору, на виконання якого Відповідач за ці 7 років здійснив лише один незначний платіж 3 роки тому (16.08.2015 р.) у розмірі 89,15 грн. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що кредитор (Позивач) вживав заходів до зменшення розміру заборгованості, в тому числі і неустойки, а значить, на переконання суду, зволікав зі зверненням до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Вирішуючи зазначені питання, суд вважає за доцільне застосувати в цій справі до даних правовідносин висновки Конституційного Суду України, викладені в Рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», де Суд, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів (стаття 42 Конституції України) вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема,

щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 03.09.2014 р. у справі № 6-100цс14, від 03.12.2014 р. у справі № 6-33270св14, рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляді цивільних і кримінальних справ від 15.07.2015 р. № 6-10427св15, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі № 752/13945/15-ц.

За наведених обставин та враховуючи положення статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства, в тому числі справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 названої статті ЦК України), суд вважає наявними підстави для зменшення розміру неустойки, що має бути стягнута з Відповідача, оскільки заявлений Позивачем розмір штрафних санкцій значно перевищує розмір збитків (основного боргу), а Позивач не вживав заходів щодо їх зменшення, зволікаючи зі зверненням до суду з даним позовом. На думку суду, розмір штрафних санкцій (неустойки) має бути зменшений до розміру основного боргу, що становить 3 798,20 грн., взявши до уваги при визначенні розміру неустойки, зокрема, правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляді цивільних і кримінальних справ, викладену у рішенні від 16.11.2011 р. у справі № 6-16096св11.

Зважаючи на усе викладене, суд дійшов до висновку, що позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково, а саме: в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за кредитом у розмірі 3 798,20 грн. (основний борг), відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 24 480,56 грн., а також пенею в зменшеному судом розмірі до 3 798,20 грн., що у загальному розмірі до стягнення складає 32 076,96 грн.

Крім того, на підставі імперативних приписів частин першої, другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача 1 662,09 грн. судових витрат за сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статей 3, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 551, 610-612, 616, 626, 629, 634, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 2-4, 12, 13, 76, 81, 89, 128, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 288, 289, 351, 352, 354, 355, підпунктами 8, 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001, р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 02.08.2011 р. № б/н у розмірі 32 076 (тридцять дві тисячі сімдесят шість) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001, р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1 662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 09 (дев'ять) коп.

Копію повного заочного рішення суду направити сторонам.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті 285 ЦПК України.

Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення (частина друга статті 288, частина перша статті 354, підпункти 8, 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України).

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду буде складено не пізніше 01.10.2018 р.

Повне рішення суду складено 28.09.2018 р.

Суддя: Л.А. Макаренко