Рішення № 7680105, 18.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.09.09р.Справа № 33/154-09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНСО", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар", с. Миролюбівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область

про зобов’язання виконати умови договору підряду

Суддя Рудовська І. А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Овсяникова Є.Д., довіреність б/н від 14.12.2009 року.

від відповідача: Шкляров А.М. довіреність б/н від 18.03.2008 року.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНСО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар" про зобов’язання виконати умови договору підряду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 жовтня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНСО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар" було укладено договір підряду. Відповідно до п. 1.1 підрядного договору на умовах передбачених даним договором Замовник (Позивач) доручає Виконавцю (Відповідач) провести комплекс ремонтних робіт у літньому таборі МТФ 3-х рядний, що розташовано за адресою: Дніпропетровська область, Магдалінівський район, с. Очеретувате. Відповідно п. 1.2. договору сторони погодили що комплекс ремонтних робіт –це роботи по ремонту асфальтованого покриття та перебудови огорожі.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони погодили, що вартість робіт, визначених договором підряду від 13 жовтня 2005 р. складає 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень. Свою зобов’язання по даному договору Позивач виконав належним чином, що підтверджується Актом приймання –передачі грошових коштів від 21 жовтня 2005 р. У супереч умовам договору, укладеного сторонами, відповідачем прийняті на себе зобов’язання не виконано.

У подальшому позивачем подано доповнення до позовної заяви. Позивач вважає за потрібне доповнити позовні вимоги наступним.

20 жовтня 2005 р. між позивачем та відповідачем укладено попередній договір купівлі –продажу нерухомого майна, а саме літнього табору МТФ –3-х рядного, огородження та дороги до літнього табору, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл. Магдалинівський р-н., с. Очеретувате.

Відповідно до умов попереднього договору сторони погодили, що зобов’язуються у термін до 19 січня 2006 р. укласти договір купівлі –продажу нерухомого майна.

Позивач зазначив, що є власником майно, що є предметом попереднього договору купівлі –продажу на підставі договору купівлі –продажу від 10 листопаду 2004 р.

17 січня 2006 р. Позивач звернувся до Відповідача з листом, в якому просив уточнити дату укладення договору купівлі –продажу нерухомого майна. Разом з листом Позивачем на адресу відповідача було направлено копії документів, які підтверджують право власності ТОВ "ГРАНСО" на майно, що є предметом попереднього договору купівлі –продажу.

Відповідач, у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У частині позовних вимог стосовно зобов’язання виконати умови попереднього договору купівлі –продажу просив відмовити, так як сторонами пропущено строк укладення основного договору та на даний час відповідач втратив інтерес до об’єкту, що є предметом даного попереднього договору купівлі –продажу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНСО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма «Хлібодар" було укладено договір підряду. Відповідно до п. 1.1 підрядного договору на умовах передбачених даним договором Замовник (Позивач) доручає Виконавцю (Відповідач) провести комплекс ремонтних робіт у літньому таборі МТФ 3-х рядний, що розташовано за адресою: Дніпропетровська область, Магдалінівський район, с. Очеретувате. Відповідно п. 1.2. сторони погодили що комплекс ремонтних робіт –це роботи по ремонту асфальтованого покриття та перебудови огорожі Відповідно до п. 2.1 договору сторони погодили, що вартість робіт, визначених договором підряду від 13 жовтня 2005 р. складає 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень. Свої зобов’язання по даному договору Позивач виконав належним чином, що підтверджується Актом приймання –передачі грошових коштів від 21 жовтня 2005 р.

Відповідно до ст. 193 ГК (ст. 526 ЦК України) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що з договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджуються виконання ним підрядних робіт, а натомість позивачем надано докази, що свідчать про проведення попередньої оплати за виконані роботи. Відтак позовні вимоги позивача, щодо зобов’язання відповідача виконати умови договору підряду від 13.10.2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грансо" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хлібодар»підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім, того, 20.10.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грансо»та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар" було укладено попередній договір купівлі –продажу нерухомого майна, що складається з літнього табору МТФ –3-х рядного, огородження та дороги до літнього табору, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Очеретувате. Відповідно до умов попереднього договору купівлі –продажу нерухомого майна, укладеного між позивачем та відповідачем сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору.

Умовами попереднього договору купівлі –продажу нерухомого майна сторони погодили, що зобов’язуються укласти основний договір купівлі –продажу до 19 січня 2006 року, але сторонами дане зобов’язання не виконано, а саме не укладено до 19.01.2006 року основний договір купівлі –продажу нерухомого майна. Відповідач, листом від 25.01.2006 року повідомив позивача про відмову від попереднього договору купівлі –продажу нерухомого майна, на підставі того, що на думку відповідача, позивач не володіє належним чином майном, що є предметом попереднього договору купівлі –продажу, підписаного сторонами.

Позивач не погоджується з даними висновками, зазначаючи, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 10.11.2004 року було укладено договір купівлі –продажу нерухомого майна, а саме літнього табору МТФ 3-х рядного, огородження та дороги до літнього табору, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Очеретувате. Відповідно до умов даного договору сторони погодили, що даний договір купівлі –продажу підлягає нотаріальному посвідченню. Але з пояснень позивача та доказів наданих позивачем вбачається, що позивач неодноразово звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" щодо нотаріального посвідчення даного договору, дані звернення були залишені без уваги. Крім того, позивачем до матеріалів справи надано Акт приймання передачі майна, що є предметом даного договору та Акт приймання передачі грошових коштів, що свідчить про належне виконання позивачем прийнятих на себе відповідно до договору купівлі –продажу нерухомого майна від 10.11.2004 року зобов’язань.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема - визнання права. Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. В частині 3 ст. 334 ЦК України визначається, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені вимога позивача підлягає задоволенню частково.

Господарський суд вважає за необхідне покласти на позивача судові витрати незалежно від результатів вирішення спору згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України .

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі –продажу нерухомого майна від 10.11.2004 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (код ЄДРПОУ 30755989) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грансо" (код ЄДРПОУ 32756332)

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Грансо" (код ЄДРПОУ 32756332, юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 23/18) право власності на нерухоме майно, а саме літній табір МТФ 3-х рядний, огородження, дорога до літнього табору, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Очеретувате.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар" (код ЄДРПОУ 03741470) виконати умови договору підряду від 13.10.2005 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грансо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар".

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя І. А.Рудовська

Рішення виготовлено 20.01.2010 р.