Рішення № 76798704, 20.09.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4464/17

Провадження №2/202/267/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м.Дніпро

Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Волошина Є.В.,

за участю секретаря Шишляннікова О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на початку 1996 року позивач познайомилась з ОСОБА_5, з яким у позивача склались гарні стосунки і вони вирішили проживати разом. Позивачці відомо, що ОСОБА_5 з 21 січня 1994 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2, не знаходився у зареєстрованому шлюбі. Таким чином, з 1996 року позивач перебувала з ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах (проживала з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу). Місцями проживання були наступні адреси: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; квартира АДРЕСА_3, співвласником якої був ОСОБА_5 Вищезазначені обставини підтверджуються складеними відповідними актами. Під час спільного проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, позивач та ОСОБА_5 вели спільне господарювання, в тому числі і оформлення та укладання відповідних договорів землі, з якої отримували прибуток, мали спільний бюджет, користувалися належним майном, купували побутові речі, спільно несли витрати, що були пов'язані з утриманням місць проживання, мали спільних друзів. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно. Нотаріус прийняла від позивача заяву, оскільки у відповідності зі ст.1264 ЦК України позивач може бути віднесена до четвертої черги спадкоємців за законом. Позивачу відомо, що через відсутність у неї документів, які б підтверджували факт родинних стосунків, позивач не може прийняти спадщину, у зв'язку із чим остання просить суд встановити факт проживання позивача з ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Провадження у вищезазначеній цивільній справі відкрито ухвалою від 13 липня 2017 року.

Ухвалою суду від 04 серпня 2017 року витребувано від Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач зі своїм представником позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що належних та допустимих доказів проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивача з ОСОБА_5 з 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 суду надано не було.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, надала суду пояснення, в яких зазначила, що знала ОСОБА_5 з 1996 року, який був сусідом свідка. ОСОБА_5 проживав разом із ОСОБА_1 На вихідні останні їздили в село до родичів ОСОБА_5 та приглядали за ними. ОСОБА_1 оформляла паї, які належали ОСОБА_5 З 1996 року по 2007 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали разом у АДРЕСА_2. З 2007 року ОСОБА_5 переїхав проживати у с.Михайлівка. ОСОБА_1 їздила до нього по вихідних, про що знає зі слів позивача. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не одружувались, оскільки їм і так було гарно. З сином ОСОБА_5 познайомилась лише на похоронах.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, надала суду пояснення, в яких зазначила, що з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 свідок товаришувала приблизно з 2000 року. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали по АДРЕСА_2 до смерті матері ОСОБА_5 Після смерті матері, ОСОБА_5 поїхав проживати в село. Чи були між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб, свідку невідомо, однак свідку відомо, що останні проживали разом років двадцять. Зі слів ОСОБА_5 свідок знає про здійснення спільних покупок ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8, надала суду пояснення, в яких зазначила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з 1996 року по 2016 рік проживали разом як дружина та чоловік. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вели спільне господарство, разом купували холодильник, телевізор. Спочатку проживали по АДРЕСА_2. Свідок приходив в гості до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та разом з останніми їздили у село. Приблизно через 10 років ОСОБА_5 переїхав проживати у село, а ОСОБА_1 приїжджала до нього на вихідні. Про сина ОСОБА_5 свідок чула, однак його не бачила.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9, надала суду пояснення, в яких зазначила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 приблизно 20 років проживали як чоловік та дружина. Останні проживали як по АДРЕСА_2, так і селі. Під час проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 купували речі, в тому числі холодильник.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10, надала суду пояснення, в яких зазначила, що ОСОБА_5 з 2007 року до смерті своєї смерті проживав в селі Івано-Михайлівка. Свідок бачилась з ОСОБА_5 майже кожен день. Проживав ОСОБА_5 один. ОСОБА_1 свідок не знає, однак їй відомо, що похоронами ОСОБА_5 керувала саме вона.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, надав суду пояснення, в яких зазначив, що з 2007 року був сусідом ОСОБА_5, який проживав в с.Івано-Михайлівка до своєї смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1. Свідку відомо, що ОСОБА_5 заповів своєму сину ОСОБА_4 своє майно. ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_5 до того, як останній переїхав у село. Останні п'ять років свідок не бачив ОСОБА_1 Після смерті ОСОБА_5 позивач забрала з його будинку речі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12, надав суду пояснення, в яких зазначив, що останні два роки свідок проживає у с.Івано-Михайлівка. Свідку відомо, що після смерті матері ОСОБА_5, останній проживає в с.Івано-Михайлівка. ОСОБА_5, проживав один. ОСОБА_1 знає як коханку ОСОБА_5, яка приїжджала до останнього. ОСОБА_1 отримувала паї та за них поховала ОСОБА_5

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13, надала суду пояснення, в яких зазначила, що ОСОБА_5 з 2007 року постійно мешкав в с.Івано-Михайлівка. Проживав ОСОБА_5 в селі один. ОСОБА_1 іноді приїжджала до ОСОБА_5, приблизно один раз на місяць. На думку свідка, ОСОБА_1 була коханкою ОСОБА_5 Спільних речей ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не придбавали. Після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_1 зняла з його банківської картки гроші та оплатила його поховання.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14, надала суду пояснення, в яких зазначила, що є колишньою дружиною ОСОБА_5 Після розірвання шлюбу продовжували підтримувати відносини. До 2007 року ОСОБА_5 проживав у м.Дніпрі. З 2007 року ОСОБА_5 переїхав жити в с.Івано-Михайлівка. В селі ОСОБА_5 проживав один. Свідок чула, що до ОСОБА_5 іноді приїжджала якась жінка. Гроші на лікування ОСОБА_5 діти надавали ОСОБА_1 Займалась похованням ОСОБА_5 також ОСОБА_1

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1, виданого Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 26 грудня 2016 року, після смерті якого відкрилась спадщина.

16 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Відповідно до ч.1,2,4 ст.3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Тобто вказана норма визначає перелік підстав створення сім'ї. Перелік цей не є вичерпним. Підставами створення сім'ї є шлюб (ст. 21 СК), кровне споріднення, усиновлення (ст. 207 СК). Також сім'я може створюватися на інших підставах, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

У відповідності з вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України).

За вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи та не осопрювалось сторонами у судовому засіданні, ОСОБА_1, на день смерті ОСОБА_5, у зареєстрованому шлюбі з останнім не перебувала, у квартирі АДРЕСА_3, в якій був зареєстрований померлий, зареєстрована не була.

В якості доказів своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на акти від 30 та 31 березня 2017 року, довіреність, видану ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_1 для отримування коштів за оренду земельної ділянки та покази свідків.

Так, відповідно до акту, складеного у м.Дніпрі 30 березня 2017 року та затвердженого головою квартального комітету №6, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_7 підтвердили факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 однією сім'єю, спільне проживання без реєстрації у період з 15 травня 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до акту, складеного також у місті Дніпрі 31 березня 2017 року та затвердженого секретарем виконкому Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 підтвердили факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_2 у період з 15 травня 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Разом із цим, на думку суду, вищезазначені акти не відповідають вимогам ст.79 ЦПК України, оскільки суперечать один одному в частині місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а саме одночасного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в різних містах.

Крім того, як зазначила в судовому засіданні сама ОСОБА_1, по АДРЕСА_2 остання проживала з ОСОБА_5 до 2007 року, в той час як в акті від 30 березня 2017 року період проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 за вищезазначеною адресою зазначений з 15 травня 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відомості, які зазначаються в акті від 31 березня 2017 року також відрізняються від показань самої ОСОБА_1, яка зазначила, що до 2007 року вона разом з ОСОБА_5 проживала по АДРЕСА_2, а з 2007 року приїжджала на вихідні в с.Івано-Михайлівка, але проживала в м.Дніпрі.

При цьому, в заяві про прийняття спадщини від 16 січня 2017 року, ОСОБА_1 зазначила, що на момент своєї смерті ОСОБА_5 проживав у квартирі АДРЕСА_3.

Суд також не приймає як належний доказ проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 довіреність ОСОБА_5 від 22 грудня 2016 року, посвідчену секретарем виконавчого комітету Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, якою останній уповноважив ОСОБА_1 отримувати належні йому кошти за оренду земельної ділянки, оскільки сама довіреність не підтверджує факт перебування позивача в фактичних шлюбних відносинах, спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов'язків з померлим.

Крім того, позивач у судовому засіданні підтвердила, що вищезазначена довіреність була складена під час перебування ОСОБА_5 в КЗ «Новомосковська центральна районна лікарня Дніпропетровської обласної ради», в той час містом посвідчення довіреності зазначено с.Новостепанівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

На думку суду, наданих позивачем доказів недостатньо для задоволення позову про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки з показань допитаних у судовому засіданні свідків, однозначно не можливо встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 ст.6 та ст.13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального судочинства.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з елементів здійснення принципу справедливого судочинства є принципи «рівності вихідних умов», дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді, а також принцип обґрунтованості судового рішення.

Так у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 25 жовтня 2000 року, «Суд нагадує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок, висловлений Європейським судом з прав людини у п. 18 Рішення від 07 жовтня 2010 року (остаточне 21.02.2011р.) у справі «Богатова проти України» (заява №5232/04 від 27 січня 2004 року).

В пункті 45 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне - 17 червня 2011 року), зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»), проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»).

Аналізуючи зазначені норми права, тлумачення поняття «член сім'ї», застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, з'ясовуючи вказані обставини та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, у тому числі показань свідків, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», суд відхиляє вищезазначені докази надані позивача як недостатні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ст.141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, судові витрати слід віднести на рахунок останньої.

Керуючись ст.ст.3,21 СК України, ст.ст.4,5,10,76,81,89,141,259,263-265, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю - відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлений 26 вересня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Волошин Є.В.