Рішення № 7679816, 26.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 січня 2010 р. Справа 9/4-10

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф код. НОМЕР_1, АДРЕСА_1

до: Приватного підприємства "Альянс", код ЄДРПОУ 25498834, вул. Червоноармійська, 19, м. Бершадь, Вінницька область

про стягнення 3553,26 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Приватного підприємства "Альянс" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2735,16 грн. заборгованості за поставлений товар, 500 грн. штрафу, 318,10 грн. пені.

08.12.2009р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/4-10 та призначено її до розгляду на 12.01.2010р.

В судовому засіданні 12.01.2010р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, якою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, мотивуючи помилкою в попередніх розрахунках пені. Таким чином, просить стягнути 2735,16 грн. заборгованості за поставлений товар, 500 грн. штрафу, 159,20 грн. пені.

Дослідивши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У зв"язку з неявкою в судове засідання 12.01.10р. уповноваженого представника відповідача, розгляд справи відкладено на 26.01.10р.

В судовому засіданні 26.01.2010 року представник позивача уточнені позовні вимоги від 12.01.10р. підтримав.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 26.01.10р. не направив, документів витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу від 12.01.2010 року було надіслано рекомендованим листом, за тією ж адресою, що і ухвалу про порушення провадження у справі від 08.12.2009 року - вул. Червоноармійська, 19, м. Бершадь, Вінницька область, отримання якої відповідачем стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 142357 від 16.12.09р.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 12.01.2010 року про відкладення розгляду справи, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Крім того з реєстру поштових відправлень господарського суду Вінницької області від 14.01.2010 року № 2 вбачається, що ухвалу від 12.01.10р. направлено відповідачу за адресою: вул. Червоноармійська, 19, м. Бершадь, Вінницька область.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/4-10, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Відповідно до усної домовленості між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємством "Альянс" 13.11.2008р. позивач передав, а відповідач отримав товар загальною вартістю 1142,28 грн., згідно товарно-транспортної накладної № Т-ПС-06652 від 13.11.08р. та накладної № 000014123 від 13.11.2008р. (а.с. 9-10).

20.12.2008 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу та поставки товару № 1610. Відповідно до умов договору п.1.1 позивач зобов"язався продати певний товар, а покупець зобов"язався прийняти товар, зазначений у приймально-здавальних документах та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно п.3.1. договору ціна на товари, які поставляються по даному договору, вказується в приймально-здавальних документах.

п. 5.1. договору зазначено, що покупець здійснює оплату по даному договору у відповідності з супровідними документами на банківський рахунок продавця у строк не пізніше 7 календарних днів з моменту фактичної передачі товару та підписання сторонами прийомно-здавальних документів.

На виконання умов договору 29.12.2008р. позивач передав відповідачу продовольчі товари та напої, відповідно до накладної № 000015874 від 29.12.2008р. та товарно-транспортної накладної № Т-ПС-20613 від 29.12.08р. на загальну суму 1592,88 грн. (а.с. 8, 11).

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 2735,16 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу згідно товарно-транспортної накладної № Т-ПС-06652 від 13.11.08р.на загальну суму 1142,28 грн. та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак відповідач за отриманий у позивача товар не розрахувався.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 1142,28 грн. боргу, згідно поставленого товару за товарно-транспортною накладною № Т-ПС-06652 від 13.11.08р. є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1592,88 грн. - боргу, 500 грн. - штрафу, 159,20 грн. - пені, згідно договору купівлі-продажу та поставки товару № 1610 від 20.12.08р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, сторони п. 5.1. договору погодили, що покупець здійснює оплату по даному договору у відповідності з супровідними документами на банківський рахунок продавця у строк не пізніше 7 календарних днів з моменту фактичної передачі товару та підписання сторонами прийомно-здавальних документів.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В п. 8.3 договору сторони передбачили, що у разі неналежного виконання умов п. 4.5., 4.6. договору покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 500грн. Про прийняте рішення щодо накладення штрафу продавець повідомляє покупця письмово.

На виконання умов п. 8.3. договору позивачем було направлено вимогу про сплату боргу з повідомленням про нарахування штрафних санкцій. Дана вимога була надіслана відповідачу рекомендованим листом (фіскальний чек № 2105000599445 від 09.03.09р.) та була отримана останнім 10.03.09р. відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 599445.

У відповідності до п. 8.4. договору за порушення термінів розрахунку за поставлений товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

З розрахунку пені, поданого позивачем в заяві про уточнення позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути пеню станом на 06.06.09р. Розрахунок пені в сумі 159,20 грн. згідно визначеного позивачем періоду з 06.01.09р. по 06.06.09р. здійснено відповідно до положень договору та вимог чинного законодавства.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 1592,88 грн. - боргу, 500 грн. - штрафу, 159,20 грн. - пені, згідно договору № 1610 від 20.12.08р. купівлі-продажу та поставки товару, є обґрунтованими та правомірними.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 08.12.09р., 12.01.10р. відповідач не подав відзиву на позов, заперечення, жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Альянс", код ЄДРПОУ 25498834, вул. Червоноармійська, 19, м. Бершадь, Вінницька області (п/р 2600115992 в ВОД ВАТ "РайффайзенБанкАваль" м. Вінниця, МФО 302247) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф код. НОМЕР_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 в ОД "Райффайзен БанкАваль" м. Вінниця МФО 302247) 2735,16 грн. - основного боргу, 500 грн.- штрафу, 159,20 грн. - пені, 102 грн. - витрат на сплату держмита та 236 грн. витрат на оплату інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 січня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу АДРЕСА_1);

3 - відповідачу ( вул. Червоноармійська, 19, м. Бершадь, Вінницька область).