Постанова № 76798015, 18.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5622/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі № 803/777/18 (суддя Ковальчук В.Д., м. Луцьк) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування "Захід", Волинського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

26 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Оперативного командування "Захід", Волинського обласного військового комісаріату, в якому просив визнати протиправними та скасувати наказ №40 від 27 лютого 2018 року командувача військ оперативного командування «Захід» (по особовому складу) про звільнення з військової служби у запас ОСОБА_2 та наказ №73 від 23 березня 2018 року військового комісара Волинського обласного військового комісаріату (по строковій частині) про виключення зі списків особового складу Ківерцівського районного військового комісаріату.

Також позивач просив поновити його, ОСОБА_1, на службі на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів Ківерцівського районного військового комісаріату Волинської області оперативного командування «Захід» Збройних Сил України і стягнути середній заробіток за період вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивує тим, що накази про його звільнення є протиправними, оскільки при звільненні були порушені порядок та вимоги щодо звільнення військовослужбовців, які зазначені в ,,Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року №1153/2008, наказі Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530.

Порушення є в тому, що з ним не була проведена бесіда; він не був направлений на обстеження військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я; у наказі про звільнення не зазначена вислуга років у Збройних Силах у календарному та пільговому обчисленні; не проведений розрахунок вислуги років; не зазначений загальний страховий стаж і окремо вислуга років на військовій службі, оскільки він після звільнення має право на призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням від 06 червня 2018 року Волинський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що порушення, які були допущенні відповідачем при його звільненні є незначними, на підставу та причину звільнення ОСОБА_2 не вплинули, а тому не можуть слугувати підставою для визнання протиправними та скасування наказів, поновлення його на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів Ківерцівського районного військового комісаріату Волинської області.

Так, в матеріалах справи відсутні відомості про проведення дій, які згідно з вищезазначеними вимогами повинні були здійснені відповідними особами при звільненні його з військової служби під час таких бесід. Відсутні докази того, що позивачу були надані роз'яснення підстав і строків подання до звільнення, пільг та переваг з працевлаштування і матеріально-побутового забезпечення, встановлення військового комісаріату для направлення позивача па військовий облік, місця його проживання після звільнення, що повинно бути здійснено під час проведення бесіди.

Також відсутні докази проведення з ним бесіди, яка повинна бути проведена перед надсиланням подання до звільнення, під час якої слід було падати відповіді на запитання і прохання, висловлені військовослужбовцем під час бесіди, уточнити підстави звільнення з урахуванням висновку військово-лікарської комісії.

Посилання відповідача на те, що проводилась бесіда, від якої він відмовився, є безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наведену обставину.

Будь-які письмові підтвердження про те, що його викликали для проведення бесіди у матеріалах справи відсутні, таких доказів відповідачем не надано, судом не встановлено.

Позивач вважає, що такі порушення могли вплинути на підставу звільнення - в разі проведення бесіди, направлення на проходження ВЛК та встановлення відповідного ступеня непрацездатності, та призвели до втрати права на пенсійне забезпечення згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Волинський обласний військовий комісаріат подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивач в період з 19 квітня 2017 року по 19 березня 2018 року перебував у розпорядженні командира військової частини А4267 (В3950), де на виконання рішення командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 02.12.2016 №28461 виконував обов'язки у складі даної військової частини. Відтак, рішення про направлення ОСОБА_2 на обстеження військово-лікарською комісією був вправі приймати лише командир в/ч А4267 (В3950) на підставі належно поданого рапорту.

Для здійснення розрахунку вислуги років перед звільненням за два місяці до дати звільнення, особова справа військовослужбовця надсилається до Кадрового центру Сухопутних військ Збройних сил України для підрахунку вислуги років, якщо військовослужбовець на день звільнення набуває право на пенсійне забезпечення за вислугою років. Відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону) незалежно від віку, якщо вони звільненні з військової служи з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року та мають календарну вислугу років на день звільнення 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Календарна вислуга років пози вача, обчислена посадовими особами відділенням офіцерів запасу і кадрів Ківерцівського РВК станом на 06 лютого 2018 року, становила 14 років 01 місяць 08 днів. Виходячи з вищезазначеного, доцільності та правових підстав направляти особову справу для підрахунку вислуги років не було. Для визначення права та можливості призначення пенсії з урахуванням трудового стажу відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», майору ОСОБА_2 необхідно було подати документи, що підтверджують наявність страхового стажу та довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5), про що йому як начальнику відділення офіцерів запасу і кадрів районного військового комісаріату повинно було б бути відомо згідно виконуваних ним протягом майже трьох років посадових обов'язків. Відповідних документів позивачем не надавалося, клопотання не подавалось і, як наслідок, направлення особової справи на здійснення підрахунку вислуги років з урахуванням трудового стажу не здійснювалось.

Командувачем військ оперативного командування «Захід» було задоволене порушене заявником клопотання щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами та видано наказ по особовому складу від 27 лютого 2018 року №40. Після надходження до Волинського ОВК письмового повідомлення з військової частини А0796 про звільнення ОСОБА_2 з військової служби було повідомлено Ківерцівський РВК шляхом направлення письмового повідомлення.

Відповідно до вимог пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (зі змінами та доповненнями), військовослужбовець після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення його з військової служби повинен здати посаду в установлені строки та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини та направленню на військовий облік до районного військового комісаріату за місцем проживання. Повернувшись із відрядження з військової частини А4237 19 березня 2018 року, ОСОБА_2 був ознайомлений з наказом командира військової частини А0796 по особовому складу стосовно звільнення майора ОСОБА_2 з військової служби, про що останній підтвердив власним підписом.

За таких обставин, просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), відповідно до ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що з 18 березня 2014 року ОСОБА_2 проходив військову службу в Ківерцівському районному військовому комісаріаті Волинського ОВК на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів. З 18 квітня 2017 року він був відряджений до військової частини А 4267 терміном на 12 місяців.

Перебуваючи у відрядженні (в зоні АТО) 19 грудня 2017 року, позивач подав до Ківерцівського районного військового комісаріату рапорт про звільнення його за сімейними обставинами з військової служби в Збройних Силах України, який зареєстрований 26 грудня 2017 року за вхідним №5239.

Наказом командувача військ оперативного командування ,,Захід" від 27 лютого 2018 року №40 ОСОБА_2 звільнений з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України ,,Про військовий обов'язок і військову службу" та наказом військового комісара Волинського обласного військового комісаріату від 23 березня 2018 року №73 з 29 березня 2018 року був виключений із списків особового складу Ківерцівського районного військового комісаріату.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що незначні порушення, які були допущенні відповідачем на підставу та причину звільнення ОСОБА_2 не вплинули, а тому не можуть слугувати підставою для визнання протиправними та скасування наказів, поновлення його на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів Ківерцівського районного військового комісаріату Волинської області.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є правильними.

Згідно пунктом ,,д" частини 6 статті 26 Закону України ,,Про військовий обов'язок та військову службу" контракт припиняється, а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту ,,ґ" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України ,,Про військовий обов'язок та військову службу" під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці через такі сімейні обставини або інші поважні причини - необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Матеріалами справи підтверджено, що 26 грудня 2017 року на адресу підпорядкованого Ківерцівського районного військового комісаріату надійшов рапорт про звільнення ОСОБА_2 за сімейними обставинами з військової служби в Збройних Силах України. До заяви ОСОБА_2 були додані документи, що підтверджували наявність відповідних сімейних обставин, що дають право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Комісією Ківерцівського РВК було проведено обстеження родинно-майнового стану сім'ї позивача за результатами якого складено акт від 29 січня 2018 року.

Згідно зазначеного акту обстеження родинно-майнового стану військовослужбовця, військовий комісар Ківерцівського районного військового комісаріату дійшов висновку, що у зв'язку із потребою у постійному сторонньому догляді за хворою тещею, інвалідом 1-Б групи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у майора ОСОБА_2 є підстави для звільнення з військової служби в Збройних Силах України на підставі абзацу четвертого підпункту "г" пункту 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

На підставі даного акту посадовими особами Ківерцівського РВК було оформлено подання на звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами, а саме необхідністю стороннього догляду за хворою матір'ю дружини.

Командувач військ оперативного командування ,,Захід" було задовольнив порушене позивачем клопотання щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами та видав наказ по особовому складу від 27 лютого 2018 року №40, з яким позивач ознайомлений 19 березня 2018 року (а.с. 8).

Крім того, військовий комісар Волинського обласного військового комісаріату видав наказ по стройовій частині від 23 березня 2018 року про виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу Ківерцівського районного військового комісаріату Волинської області з 29 березня 2018 року та усіх видів забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем при звільненні ОСОБА_2 було допущено процедурні порушення Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року №1153/2008, наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530, зокрема, не була проведена бесіда, позивач не був направлений на обстеження військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я, у наказі про звільнення не зазначена вислуга років у Збройних Силах у календарному та пільговому обчисленні, не проведений розрахунок вислуги років.

При цьому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що допущені процедурні порушення при звільнення позивача за сімейними обставинами ніяким чином не вплинули на його права та охоронювані законом інтереси, а відтак, відсутні достатні підстави для поновлення його на роботі.

Щодо покликання апелянта на не проведення розрахунку вислуги років ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 5 додатку до Інструкції ,,Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби" при поданні до звільнення з військової служби за підставами:через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 та підпунктом «ґ» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону) незалежно від віку, якщо вони звільнені з військової служи з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року та мають календарну вислугу років на день звільнення 23 календарних роки та 6 місяців.

Календарна вислуга ОСОБА_2 становить 14 років 01 місяць 08 днів, а тому він не підпадає під дію вказаної норми Закону.

Не зазначення в наказі вислуги років у Збройних Силах у календарному та пільговому обчисленні, не проведенння розрахунку вислуги років не є підставою для скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на посаді.

За заявою ОСОБА_2 командувач військ оперативного командування ,,Захід" може внести зміни в наказ № 40 від 27 лютого 2018 року та вказати вислугу років та розрахунок.

У випадку відмови суд за позовом позивача може зобов'язати командувача вчинити такі дії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності звільнення позивача за власноручно поданим ним рапортом, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 241, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі № 803/777/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

І.М. Обрізко

Постанова в повному обсязі складена 27 вересня 2018 року.