Постанова № 76797998, 26.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4894/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2018, суддя Рубан В.В., вул. Мар"їнська, 18-Б-3 ,м. Харків, повний текст складено 03.08.2018 року по справі № 820/4894/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС" ( далі – позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальна служби у Харківській області ( далі – відповідач) у якому просило суд визнати протиправними та скасувати наказ ГУ ДФС у Харківській області від 21.06.2018 № 4518 “Про проведення фактичної перевірки”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю “АСС”, платник, зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ТУ ДФС у Харківській області з 05.12.1995р. 22.06.2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області здійснено вихід за податковою адресою платника податку для вручення наказу від 21.06.2018 № 4518 “Про проведення фактичної перевірки ТОВ “АСС” та пред’явлення направлень на проведення фактичної перевірки. Спірний наказ прийнято ГУ ДФС у Харківській області з метою здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, на підставі пп. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2, ст. 80 Податкового кодексу України. Відповідно до наказу від 21.06.2018 № 4518 обов’язки по проведенню фактичної перевірки покладено на відділ фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту з 22.06.2018 за період діяльності з 01.01.2017 по дату завершення перевірки. TOB “АСС” вважає наказ ГУ ДФС у Харківській області від 21.06.2018 № 4518 “Про проведення фактичної перевірки” протиправним та незаконними, таким, що прийнятий оформлений з порушеннями п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України та не може бути підставою для проведення фактичної перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" (61038, м. Харків, вул. Халтуріна, б. 49, код ЄДРПОУ 25914837) до Головного управління державної фіскальна служби у Харківській області (61057м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування наказу – задоволено.

Визнано протиправними та скасовано наказ Головного управління державної фіскальна служби у Харківській області від 21.06.2018 № 4518 “Про проведення фактичної перевірки”.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю “АСС” є платником податку, зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ТУ ДФС у Харківській області з 05.12.1995р.

21.06.2018 р. ГУ ДФС у Харківській області з метою здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, на підставі п.п.80.2.2, п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України винесено наказ № 4518 “Про проведення фактичної перевірки”

Так, відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту наказано провести з 22.06.2018 фактичну перевірку господарського об’єкту, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Халтуріна, буд. 49, в якому здійснює діяльність TOB "АСС" (податковий номер 23914837), тривалістю у відповідності до вимог п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України, за період діяльності з 01.01.2017 по дату завершення перевірки.

22.06.2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області здійснено вихід за податковою адресою платника податку для вручення наказу від 21.06.2018 № 4518 “Про проведення фактичної перевірки ТОВ “АСС” та пред’явлення направлень на проведення фактичної перевірки.

Не погодившись позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Харківській області від 21.06.2018 № 4518 “Про проведення фактичної перевірки”.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зроблено висновок, що у спірному наказі, відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1.3. ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями ст..80 Податкового кодексу України.

В основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем вказані підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Зокрема, зазначеними пунктами передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. (підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України).

Відповідно з пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

З аналізу положення ст.ст. 75-81 Податкового кодексу України, вбачається, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абз. 3 п. 81.1 ст. 81 згаданого кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного наказу стала доповідна записка заступника начальника управління – начальника оперативного аналітичного відділу ОУ ГУ ДФС у Харківській області від 19.06.2018 р., в які просили відповідача доручити підпорядкованим підрозділам здійснити заходи в межах чинного законодавства щодо підтвердження або спростування зазначеної інформації по наступним питанням: дослідити можливість використанням в господарській діяльності підприємствами групи всієї “АСС” придбаних ТМЦ, відповідність їх обліку положенням чинного законодавства, порядку ведення розрахункових та касових операцій; встановити наявність кваліфікованого персоналу та фізичну можливість виконання задекларованих послуг, враховуючи специфіку виконаних робіт, в межах чого дослідити питання використання праці найманих осіб без належного оформленій трудових відносин та виплати доходів у вигляді зарплатами без сплати податків; перевірити наявність залишків товарно-матеріальних цінностей на власних та орендованих складських приміщеннях підприємств.

Колегія суддів вважає, що прийнятий відповідачем спірний наказ про фактичну перевірку, що засновувався на вищенаведеній доповідній записці, не можна вважати законним з огляду на недоведеності з боку відповідача, що підставою для прийняття наказу була саме ця записка.

Колегія суддів зазначає, що внаслідок проведеного відповідачем аналізу діяльності групи “АСС” (відповідно до наявної в ГУ ДФС у Харківській області інформації) оперативним управлінням ГУ ДФС у Харківській області та встановлення даних, які свідчили про можливі порушення законодавства вказаними платниками податків, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю. В той же час, відповідачем не доведено, що в даному випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки та що саме ця доповідна записка та наявна інформація слугувала підставою для прийняття спірного наказу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в самому спірному наказі, відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС” до Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 по справі № 820/4894/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 26.09.2018.