Постанова № 76797955, 24.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/388/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представник позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018, суддя Мар'єнко Л.М., м. Харків, повний текст складено 11.06.17 по справі № 820/388/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 20.12.2017 №0002971411, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 819000,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 546000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 273000,00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ТОВ "Украгроресурс" виходить виключно з мотивів наявності показань свідків, наданих в рамках досудового розслідування, а саме: директорів контрагентів - покупців ТОВ "Ятанар" та ТОВ "Терос План". Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Водночас, позивач наголошував на тому, що по - перше, вказані пояснення щодо непричетності директорів вказаних підприємств до господарської діяльності, не перевірялись судом, по - друге, згодом від директора ТОВ "Ятанар" надійшла заява про відмову від своїх пояснень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.18 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198 ПК УКраїни, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Украгроресурс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 30.09.2017.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 06.12.2017 №23650/20-40-14-11-11/32227053 (т.1 а.с.14-34), у висновках якого встановлено, зокрема, порушення вимог п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання на загальну суму 546 000 грн., в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2017 року в розмірі 261184 грн., за серпень 2017 в розмірі 284816 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення від 20.12.2017 №0002971411, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 819000 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 546000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 273000,00 грн. (т.1 а. с.56).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 № НОМЕР_1 прийнято необґрунтовано та протиправно, через що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про відсутність підтвердження реалізації ТМЦ на адресу ТОВ "Ятанар" в березні 2017 року та ТОВ "Терос План" в березні 2017 року.

Судом встановлено, що між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та ТОВ "Ятанар" (покупець), укладено договір поставки від 20.03.2017 №55-С3 (т.1а.с.60-65). Підпунктом 1.1 вказаного договору поставки визначено, що у строки, зумовлені цим договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця цукор - пісок, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього). Відповідно до п.п. 4.1 вказаного договору поставки - якщо інше не буде визначено у специфікаціях та/або додаткових умовах, поставка товару за цим договором здійснюватиметься на умовах EXW, склад постачальника.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ "Ятанар" та позивачем, до матеріалів справи надано специфікації від 20.03.2017 №1, від 21.03.2017 №2, податкові накладні від 20.03.2017 №87, від 22.03.2017 №114, видаткові накладні, довіреності на ім'я директора ТОВ "Ятанар" (т.1 а.с.58, 59, 66-67, 72-78).

На підтвердження транспортування реалізованого товару на умовах EXW, склад постачальника, позивачем до матеріалів надано листи - запити на відвантаження товару зі складу (т.1 а.с. 82-86, 88-89, 91,93-94).

Також судом встановлено, що між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та ТОВ "Терос План" (покупець), укладено договір поставки від 20.03.2017 №56-С3 (т.1 а.с.68-70). Підпунктом 1.1 вказаного договору поставки визначено, що у строки, зумовлені цим договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця цукор - пісок, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього). Відповідно до п.п. 4.1 вказаного договору поставки - якщо інше не буде визначено у специфікаціях та/або додаткових умовах, поставка товару за цим договором здійснюватиметься на умовах EXW, склад постачальника.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ "Терос План" та позивачем, до матеріалів справи надано специфікацію від 20.03.2017 №1, від 21.03.2017 №2, податкову накладну від 20.03.2017 №86, видаткові накладні, довіреності на ім'я директора ТОВ "Ятанар" (т.1 а.с. 57, 71,79-81).

Також на підтвердження транспортування реалізованого товару на умовах EXW, склад постачальника позивачем до матеріалів справи надано листи - запити на відвантаження товару зі складу (т.1 а.с.86,87, 92).

Як свідчать матеріали справи реалізований цукор був придбаний позивачем у контрагента - постачальника ПСП "Явір". На підтвердження придбання цукру позивачем до матеріалів справи надано договір купівлі - продажу, накладні (т.1 а.с.95-100). На підтвердження якості придбаного товару (цукру) позивачем до матеріалів справи надано сертифікат відповідності, листи тощо (т.1 а.с.82, 84, 87, 90, 103).

Також, позивачем до матеріалів справи надано картки рахунку 281, на підтвердження прибуткування в бухгалтерському обліку придбаного товару у ПСП "Явір" як товару, що перебував на зберіганні у позивача (т.2 а.с.30).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у перевіряємий період податковим органом не визначались будь - які порушення податкового законодавства (щодо транспортування реалізованого товару на умовах EXW, склад постачальника) під час здійснення позивачем господарської діяльності з іншими контрагентами - покупцями, яким було реалізовано товар, придбаний у ПСП "Явір", що підтверджується відповідними договорами поставки, специфікаціями, видатковими накладними, тощо (т.1 а.с.152-207)

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані позивачем на ім'я ТОВ "Ятанар" та ТОВ "Терос План", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.9 КАС України не виявлено.

Крім того, факт наявності у позивача - ТОВ "Украгроресурс" матеріально - технічних ресурсів, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідних договорів оренди приміщень (офісних та складських) (т.2 а.с.31-42), а також персоналу, що підтверджується штатним розписом (т.2 а.с.22), свідчить про наявність умов, необхідних для здійснення основного виду господарської діяльності, що не заперечується відповідачем. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.

Позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Ятанар" та ТОВ "Терос План" було відображено суми ПДВ в податкових деклараціях з ПДВ, поданих до податкового органу.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Украгроресурс" - виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а ТОВ "Ятанар" та ТОВ "Терос План" прийняло ТМЦ за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені ТОВ "Ятанар" та ТОВ "Терос План" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У відповідності до п. 201.7 ст. 207 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами - покупцями ТОВ "Ятанар" та ТОВ "Терос План" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Також судом встановлено, що реалізація позивачем ТМЦ контрагентам ТОВ "Ятанар" та ТОВ "Терос План" необхідна для здійснення господарської діяльності, в рамках власної господарської діяльності.

Позивачем надані належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт реалізації цукрового піску, який був придбаний у контрагента - постачальника ТОВ "Явір".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "Ятанар" та ТОВ "Терос План", позивачем подано декларації з ПДВ. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, суд першої інстанції правомірно спростував посилання податкового органу про непідтвердження факту поставки у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. По-друге, чинним законодавством України передбачено обов'язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про нереальність (нікчемність) правочинів, укладених позивачем з контрагентами, оскільки нереальність (нікчемності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнані недійсними в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.03.2018 по справі №808/2140/13-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань відповідача, викладених в акті перевірки податкового органу, на постанови Верховного Суду України від 01.12.2015 по справі № 21-3788а15, від 27.06.17 по справі № 21-3418а16, в яких, на думку податкового органу, визначено, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наступне.

Вказані рішення суду ґрунтуються на обставинах, встановлених вироками судів, що набрали законної сили, стосовно притягнення до відповідальності осіб за фіктивну підприємницьку діяльність.

В ході судового розгляду відповідачем не надано до матеріалів справи доказів наявності стосовно позивача та його контрагентів вироків суду стосовно фіктивності господарської діяльності.

Відтак, з огляду на положення ч. 4 ст. 78 КАС України, відповідачем не доведено порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198 ПК України, яке б призвело до заниження ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Ятанар" та ТОВ "Терос План".

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 № НОМЕР_1 прийнято необґрунтовано та протиправно, через що підлягає скасуванню. Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 року по справі 820/388/18 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 по справі № 820/388/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 28.09.2018.