Постанова № 76797953, 25.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 р. м. ОдесаСправа № 814/986/18

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2

при секретарі - Кучмій І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року, у справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Центр захисту тварин" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом у якому заявлено вимоги Комунальному підприємству Миколаївської міської ради "Центр захисту тварин" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, у сумі 69 046,03 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року відмовлено у задоволені позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, тому що надання звітності до органів державної влади про наявність вакансій для інвалідів ще не є виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, так як направлення інвалідів центром зайнятості на підприємство є лише його правом, а не обов’язком, невиконання якого, в свою чергу, не позбавляє відповідача обов’язку виконувати зазначений норматив, а в разі його невиконання сплачувати відповідні адміністративно-господарські санкції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 січня 2018 року Комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» подано до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 28 працівників, серед яких 0 інвалідів.

При цьому, відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на вказаному підприємстві має працювати 1 інвалід.

Між тим, 10 квітня 2017 року позивачем подано до Інгульського районного центру зайнятості м. Миколаєва звіт форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», в якому зазначено про наявність 1 вакансії кінолога, яка може бути зайнята особою з інвалідністю.

В свою чергу, за незабезпечення працевлаштування інвалідів у відповідній кількості фондом нараховано підприємству адміністративно-господарські санкції, у сумі 69 046,03 грн., а також пеню, у розмірі 165,32 грн., з метою стягнення яких фонд звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки підприємством вжито необхідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому притягнення його до відповідальності за відсутність осіб з інвалідністю, що бажають та/або можуть бути працевлаштовані є безпідставним, з наступних підстав.

Так, Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Судовою колегією встановлено, що Комунальним підприємством Миколаївської міської ради "Центр захисту тварин" у 2017 році вжито заходів з працевлаштування осіб з інвалідністю, шляхом інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) через подачу відповідних звітів за формою № 3-ПН.

Колегія суддів вважає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, фондом не заперечується факт надсилання підприємством звіту до центру зайнятості формою № 3-ПН щодо робочого місця, яке може бути зайнято особою з інвалідністю.

В даному випадку, відповідачем вжито залежних від нього заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому на нього не може накладатися відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування, або за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись.

Колегією суддів не приймається посилання апелянта, на те, що із зібраних судом матеріалів по справі неможливо встановити факту створення підприємством робочих місць для інвалідів, так як посада на яку підприємство бажає працевлаштувати інваліда зазначалася у поданих до центру зайнятості звітах форми 3-ПН, а саме посада кінолога.

Більш того, фондом не встановлено фактів відмови підприємством у працевлаштуванні інвалідів у спірному періоді, а також не надано будь-яких інших доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, якими можливо підтвердити небажання підприємства працевлаштувати інвалідів.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.Г. Федусик

ОСОБА_2