Рішення № 7679783, 27.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 січня 2010 р.           Справа 10/15-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Спіка" с. Глинівці, Андрушівського району, Житомирська область, 13401

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод "Махаринецький", с.Махаринці, Козятинський район, Вінницька область, 22141

про стягнення 168281,86 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Пилипчук І.Д. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод "Махаринецький" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Спіка" 168281,86 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.12.2009 року справу № 10/15-09 прийнято до провадження судді Мельника П.А. та призначено до розгляду на 27.01.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 27.01.2010 року не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 16.12.2009 року документів не надав. При цьому, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 10/15-09, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 152034 від 25.12.2009 року, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15.10.2007р. між ТОВ СГП "Спіка" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод "Махаринецький" (виконавець) укладено договір №15/10-07 на переробку цукрових буряків на давальницьких умовах (далі - договір), згідно п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснити на умовах цього договору обробку цукрового буряка у готову продукцію цукор-пісок та побічний продукт переробки - жом і мелясу, а замовник зобов'язується прийняти продукцію і оплатити виконану роботу.

Згідно п.2.1 договору виготовлення продукції проводиться з давальницької сировини замовника. За винятком матеріалів потрібних для технологічного процесу, які надає виконавець. Фактична розрахункова кількість цукрового буряка, переданого на переробку, засвідчується приймальною квитанцією. Загальна кількість переданого на переробку цукрового буряка оформляється двостороннім актом приймання-передачі.

Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний, зокрема, переробити всю кількість доставленого цукрового буряка та розфасувати готову продукцію в мішки. Після 10 днів від початку переробки, передавати замовнику щодекадно цукор-пісок, жом та мелясу виходячи із планового нормативу. Остаточно передати замовнику: цукор-пісок - не пізніше 30 днів після завершення сезону переробки; жом - до 1 квітня 2008 року. Мелясу до 1 квітня 2008 року.

З акту розрахунку по цукрових буряках від 26.12.2007р. та накладної №545 від 26.12.2007р. вбачається, що на переробку було передано 749,571 тон цукрового буряку, з якого нараховано цукру - 40,160 тон, жому - 341,800 тон, патоки - 15,800 тон.

Як вбачається з акту №ЦМ-0000006 здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачем були надані послуги з переробки цукрового буряку на загальну суму 43723,92 грн.

Як вказує позивач, відповідачем на виконання умов договору було поставлено лише жом, а цукор-пісок та меляса, в порушення п.п.3.3,3.4 договору передані не були.

18.09.2008р. сторонами було складено акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що ТОВ "Цукровий завод "Махаринецький" не було поставлено ТОВ "Спіка" 40,160 тон цукру та 15,800 тон патоки, а також не сплачено 10549,50 грн. за надані останнім автопослуги згідно рахунку №16 від 07.11.2007р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо поставки цукру-піску і патоки, а також оплати автопослуг, позивач направив відповідачу претензію №1 від 24.09.2008р. з вимогою негайно відвантажити 40,160 тон цукру та 15,800 тон патоки, а також сплатити 10549,50 грн. за автопослуги.

16.01.2009р. позивач повторно направив відповідачу претензію №1, в якій повідомив про відмову від виконання зобов'язання в натурі і про необхідність негайного відшкодування понесених ТОВ "Спіка" збитків, які складають: за цукор-пісок - 12802,36грн., патоку - 29230,00 грн., а також 10549,50 грн. за автопослуги, всього - 168281,86 грн. Однак, зазначені вимоги відповідачем виконані не були

За вказаних обставин, ТОВ "Спіка" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою від 22.01.2009р. про стягнення з ТОВ "Цукровий завод "Махаринецький" 168281,86 грн. боргу.

28.07.2008р. господарським судом Вінницької області за заявою Управління Пенсійного фонду України в Козятинському районі порушено провадження у справі №10/137-08 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод "Махаринецький" банкрутом.

16.09.2008 року в газеті "Голос України" №175 опубліковано оголошення про порушення справи №10/137-08 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод "Махаринецький".

Місцевий господарський суд своєю ухвалою підготовчого засідання від 09.06.2009р. розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Глєбова В.Ф. та затвердив реєстр вимог кредиторів боржника.

Згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Нормою вказаної статті передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Слід зазначити, що у даній справі вимоги ТОВ "Спіка" про сплату вартості транспортних послуг у сумі 10549,50 грн. є грошовими.

Водночас, у боржника було наявне зобов'язання за договором №15/10-07 по поставці цукру та меляси, яке за своїм змістом є речово-правовим.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача запаси цукру і меляси у відповідача були відсутні на момент порушення провадження у справі про банкрутство.

У випадку відсутності майна, що повинно бути повернене, такий кредитор має право заявити грошові вимоги, які ґрунтуються на грошових зобов'язаннях по відшкодуванню шкоди внаслідок невиконання договору, внаслідок чого речово-правові вимоги трансформуються у грошові та включаються до реєстру вимог кредиторів в порядку статті 14 Закону. Відповідно до частини 15 статті 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов’язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону. При цьому законодавець не обмежує право кредиторів з речово-правовими вимогами заявити грошові вимоги по зобов'язаннях з відшкодування шкоди внаслідок невиконання правочину до боржника.

Проте, як встановлено судом, вимоги грошового характеру на суму наданих автопослуг в розмірі 10549,50 грн. виникли після направлення відповідачу претензії позивача №1 від 24.09.2008 року. Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України грошове зобов'язання виникло у боржника в жовтні 2008 року, оскільки строк його виконання договором не був визначений. А вимоги грошового характеру щодо відшкодування вартості непереданого відповідачем цукру-піску та патоки в сумі 157732,36 грн. –після направлення відповідачу претензії позивача №1 від 16.01.2009, тобто загалом вказані вимоги виникли вже після винесення ухвали господарського суду Вінницької області від 28.07.2008 року про порушення провадження у справі №10/137-08 про банкрутство ТОВ "Цукровий завод "Махаринецький".

Відтак, в розумінні абзацу 6 ст.1 Закону позивач є саме поточним, а не конкурсним кредитором, внаслідок чого грошові вимоги ТОВ "СГП "Спіка" на спірну суму не вважаються погашеними з моменту винесення ухвали господарського суду Вінницької області від 09.06.2009 про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника у справі №10/137-08 про банкрутство ТОВ "Цукровий завод "Махаринецький".

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів, справи позивачем виконувались свої зобов'язання за договором № 15/10-07 від 15.10.2007 року по наданню давальницької сировини належним чином, про що свідчить накладна №545 від 26.12.2007р. та рахунок №16 від 07.11.2007р. на автопослуги.

Проте, відповідач не виконав свого обов"язку щодо передачі позивачу готової продукції, а саме цукор-пісок та патоку, у зв'язку з чим за позивачем виникло право вимагати від відповідача відшкодування збитків у розмірі 168281,86 грн.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема згідно п. 4 вказаної статті відшкодування збитків.

В силу ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

В статті 20 ГК України та ст.16 ЦК України одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання визначено відшкодування збитків.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 168281,86 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 16.12.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 168281,86 грн., в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 623, 629, ЦК України, ст.ст. 20, 147, 173, 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод "Махаринецький", с. Махаринці, Козятинський район, Вінницька область, 22141 (ідентифікаційний код - 34377364, р/р 26003994 в ВФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО - 302623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Спіка" с. Глинівці, Андрушівського району, Житомирська область, 13401 (ідентифікаційний код - 33168020, р/р 2600913799 в ЖОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО - 311528) 168281,86 грн. - збитків, 1682,82 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита, 118,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 січня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Спіка" с.Глинівці, Андрушівського району, Житомирська область, 13401

3 - відповідачу - ТОВ "Цукровий завод "Махаринецький", с.Махаринці, Козятинський район, Вінницька область, 22141