Постанова № 76797763, 13.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2018 року справа № 804/2637/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.,

суддів: Мельника В.В. Чепурнова Д.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 р. у справі № 804/2637/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просило:визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у наданні ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 92,3363 га, яка розташована на території Верхівцевої міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) із зміною її цільового призначення на 11.01 – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов’язані з користуванням надрами, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, викладену в листі № 19-4-0.332-5339/2-17 від 27.03.2017 року; зобов’язати ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 92,3363 га, яка розташована на території Верхівцевої міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) із зміною її цільового призначення на 11.01 – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов’язані з користуванням надрами, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення;

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та всі документи, передбачені ч. 2 ст. 123 ЗК України. Проте, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області протиправно було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У зв’язку з чим, ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» просило адміністративний позов задовольнити повністю.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу та просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, як таку що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновків, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (ч.4 ст.13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч.2 ст.14).

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що що 12.10.2016 року ПАТ «ОГХК» в особі філії «ВГМК» ПАТ «ОГХК» звернулось до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 92,3363 га, яка розташована на території Верхівцевої міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) із зміною її цільового призначення на 11.01 – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов’язані з користуванням надрами, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для потреб, пов’язаних з користуванням надрами.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом від 13 січня 2017 року №19-4-0.332-761/2-17 повідомило позивача, що додані до клопотання графічні матеріали не дозволяють визначити: чи відноситься позначена на графічних матеріалах земельна ділянка до державної власності сільськогосподарського призначення, перебування її у користуванні, у переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, а також перевірити місце розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а тому відсутні правові підстави про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою.

13.02.2017 року ПАТ «ОГХК» в особі філії «ВГМК» ПАТ «ОГХК» повторно звернулось до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 92,3363 га, яка розташована на території Верхівцевої міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) із зміною її цільового призначення на 11.01 – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов’язані з користуванням надрами, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для потреб, пов’язаних з користуванням надрами.

За результатами розгляду клопотання, ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом від 27 березня 2017 року №19-4-0.332-5339/2-17 повідомило позивача, що у попередній відповіді було надано вичерпну інформацію та були вказані помилки, які позивачем не усунуто, рекомендовано привести у відповідність наданий пакет документів та повторно звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Варто вказати, що вказаний лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27 березня 2017 року №19-4-0.332-5339/2-17 не є рішенням, що прийнято за належним розглядом клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Оскільки, не містить викладення мотивів прийняття рішення за результатом розгляду поданого клопотання з посиланням на норми закону.

З приводу рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 січня 2017 року №19-4-0.332-761/2-17, яким позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є розпорядником та користувачем інформації для відповіді на питання щодо визначення: чи відноситься позначена земельна ділянка до державної власності сільськогосподарського призначення, перебування її у користуванні, у переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, а також перевірити місце розташування на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В оскарженому рішенні підставою для відмови є посилання на положення ст. 123 ЗК України, наведені відповідачем доводи не є підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Оскільки у практиці Європейського суду з прав людини закріплений принцип правової визначеності, який виявляє себе не тільки на етапі правотворчості, а й на етапі правозастосування, який вимагає щоб нормативно-правові акти виконувалися; існувала практика уточнення (конкретизації) змісту нормативно-правових актів; практикувалося одноманітне застосування закону; рішення судів щодо застосування закону були остаточними і обов'язковими, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог заявлених позивачем.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України, за приписами частини другої якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною 3 ст. 123 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності визначених законом підстав за яких прийнято оскаржене рішення, оскільки частина 3 ст. 123 ЗК України, в який зазначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не містить такої підстави як "неповний пакет документів".

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 7 статті 118 та ч. 3 ст. 123 ЗК України, за якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з системного аналізу вказаних законодавчих положень, колегія суддів приходить до висновку, що відмова у наданні дозволу повинна бути мотивованою, та лише з підстави невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 92,3363 га.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на викладене, передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИВЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 р. у справі № 804/2637/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов