Постанова № 76797631, 27.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9150/18 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрика І.Й.

суддів Собківа Я.М., Губської Л.В.

при секретарі Кузьміній Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року

у справі № 826/9150/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Мірра-Девелопмент``

до відповідача Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, затверджене його наказом від 08 червня 2016 року № 476;

-зобов'язати відповідача скласти та надати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки загальною площею 1,0554 га, право користування якої посвідчено договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. 27 липня 2017 року за № 740, для реконструкції адміністративно-виробничої будівлі для розміщення торгово-розважального комплексу з апартаментами, вбудовано-прибудинковими приміщеннями та паркінгом, за адресою: вул. Московська, 8, корпус 59, літ «К» у Печерському районі м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідача, на думку позивача, було протиправно відмовлено ТОВ «Мірра-Девелопмент» в отриманні містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки. Зокрема, позивач вказує на безпідставність позиції відповідача щодо часткового віднесення такої земельної ділянки за функціональним призначенням до території вулиць та доріг.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій зазначає,що оскаржуване рішення є необґрунтованим, суд першої інстанції приймаючи рішення неповністю та неправильно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, у зв'язку із наведеним просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове , яким відмовити у задоволенні позову повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю ``Мірра-Девелопмент`` зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25 травня 2018 року позивач звернувся на ім'я директора Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Свистунова О.В. із заявою про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 1,0554 га, право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. 27 липня 2017 року за № 740, для реконструкції адміністративно-виробничої будівлі для розміщення торгово-розважального комплексу з апартаментами, вбудовано-прибудинковими приміщеннями та паркінгом, за адресою: вул. Московська, 8, корпус 59, літ. «К» у Печерському районі м. Києва.

Так, за результатами розгляду вказаної заяви Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) рішенням, затвердженим наказом відповідача від 08 червня 2018 року №476, повідомлено позивача про відмову у такому наданні містобудівних умов та обмежень у зв'язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації, оскільки відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, вказана земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території вулиць та доріг.

Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 2 статті 24 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (ч. 1 статті 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно з ст. 20 Земельного кодексу України закріплено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач є відповідно до договору оренди земельної ділянки, законним орендарем відповідної земельної ділянки, який зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. 27 липня 2017 року за № 740 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права) і має право планування та забудови такої земельної ділянки виключно в межах її цільового призначення.

Згідно з ч.ч. 1, 4 статті 12 Закону України «Про основи містобудування», до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій; до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» визначенно поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України,види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Приписами п. 5.8. ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 грудня 2011 року № 345, схема зонування складається, як правило, з основних типів зон: громадські; житлові; рекреаційні; курортні; зони транспортної інфраструктури; зони інженерної інфраструктури; комунально-складські; виробничі; спеціальні; зони земель історико-культурного призначення; зона земель природно-заповідного фонду.

В містобудівних регламентах для кожної територіальної зони встановлюються: переважні види використання; супутні види дозволеного використання; допустимі види використання.

Так, нормативно-правовими актами, що регламентують порядок розроблення і затвердження містобудівної документації, визначено, що така документація визначає функціональне призначення територій, а не види використання земельних ділянок.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 36 Закону України «Про Державний земельний кадастр», на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Генеральний план м. Києва про, зокрема, цільове призначення земельних ділянок.

Так, у відповідності до наведених вимог, на офіційному веб-сайті Держгеокадастру (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) оприлюднено відомості про земельну ділянку за адресою: вул. Московська, 8, корпус 59, літ «К» у Печерському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:82:033:0004), згідно яких, цільовим призначенням такої земельної ділянки є розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Наведене також підтверджується змістом договору оренди земельної ділянки, зареєстрованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. 27 липня 2017 року за № 740 та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, витяг з якого додано до матеріалів справи.

Таким чином, наведене додатково підтверджує право позивача на планування та забудову орендованої ним земельної ділянки в межах її цільового призначення, визначеного в Державному земельному кадастрі.

Разом з тим, Генеральний план м. Києва має відповідати наявним в Державному земельному кадастрі відомостям, зокрема, в частині цільового призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Московська, 8, корпус 59, літ «К» у Печерському районі м. Києва.

Як вбачається із матеріалів справи, а зокрема із викопіювання з Генерального плану м. Києва свідчить про віднесення вказаної земельної ділянки за функціональним призначенням частково до територій громадських будівель та споруд, а частково - територій вулиць і доріг.

Приписами п. 1.1 ДБН Б. 1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25 вересня 1997 року № 164, чинного на час прийняття Київрадою рішення від 28 березня 2002 року № 370/1804, яким затверджено Генеральний план м. Києва, генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об'єктів загальноміського або загальноселищного значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини, черговості освоєння території. Генеральний план міста, селища (далі - генеральний план) є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території.

Відповідно до п. 3.12 ДБН Б. 1-3-97 на основному кресленні генерального плану вказують існуючий стан та пропозиції щодо архітектурно-планувальної організації і функціонального зонування, використання та забудови територій населеного пункту, а саме: а) межа населеного пункту (міська межа); б) магістральні, жилі вулиці і площі у червоних лініях (з назвами) та транспортні розв'язки в одному та різних рівнях; в) території житлової забудови (садибної, мало: поверхової, середньоповерхової, багатоповерхової); г) території цивільної забудови та громадські центри загальноміського і районного значення; д) озеленені території загального користування та спеціального призначення; е) промислові, комунальні і складські території та їх розподіл у відповідності з санітарною класифікацією підприємств; ж) території міського та зовнішнього транспорту; з) території спеціального призначення; й) природоохоронні, оздоровчі, рекреаційні, історико-культурні території; к) курортні території; л) території садівничих товариств та дачної забудови; м) території сільськогосподарських підприємств; н) ліси, лісопарки, лугопарки, водойми, водотоки; о) території, на яких заплановано здійснення загальних та спеціальних заходів з інженерної підготовки і захисту територій, природозахисних заходів та розміщення відповідних споруд і пристроїв; п) території, передбачені для розміщення головних споруд інженерної інфраструктури; р) території пріоритетного розвитку на першу чергу реалізації; с) резервні території для розвитку населеного пункту за його межами.

Відповідно до п. 3.2 Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-5:2017 «Вулиці та дороги населених пунктів», ділянки вуличної мережі з рухом переважно транзитного або вантажного автомобільного транспорту, геодезично зафіксовані червоними лініями та переважно є виходами на автомобільні дороги загального користування.

Таким чином, на Генеральному плані м. Києва території вулиць та доріг мають бути відображені виключно у межах червоних ліній.

Як вбачається із матеріалів справи, а зокрема із листа ДП «Інститут Генерального плану міста Києва» від 18 липня 2018 року № 148: «на основному кресленні Генерального плану міста Києва на період до 2020 р. вулиці та дороги були показані умовними буферними зонами, які значно ширше червоних ліній вулиць на забудованій території, для наочності показу в М 1:10 000. У зв'язку з цим дана земельна ділянка показана як частково розташована на території, що за функціональним призначенням визначена територією вулиць та доріг (згідно з додатком 1).

Враховуючи вищевикладене, будівля за адресою вул. Московська, 8, корпус 59 літ. «К» у Печерському р-ні м. Києва, та земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:033:0004 на якій знаходиться вказана будівля, повністю знаходиться на території громадських будівель і споруд».

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що земельна ділянка за адресою: вул. Московська, 8, корпус 59, літ «К» у Печерському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:82:033:0004), не знаходиться на території, що за функціональним призначенням віднесена до території вулиць і доріг.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо протиправності рішення та відмови відповідача у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Суд також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги ТОВ «Мірра-Девелопмент» про зобов'язання відповідача скласти та надати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки загальною площею 1, 0554 га, для реконструкції адміністративно-виробничої будівлі для розміщення торгово-розважального комплексу з апартаментами, вбудовано-прибудинковими приміщеннями та паркінгом, за адресою: вул. Московська, 8, корпус 59, літ «К» у Печерському районі м. Києва.

Щодо посилання апелянта на те, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки його дій та рішень за критеріями колегія суддів зазначає наступне.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242,243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) -залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Суддя - доповідач Петрик І.Й.

Судді Собків Я.М.

Губська Л.В.