Постанова № 76797626, 26.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2018 року справа № 804/8793/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача: Олефіренко Н.А.,

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 р. (суддя Врона Олена Віталіївна) в адміністративній справі № 804/8793/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 року форми "ф" №463-614/1, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в розмірі 33 394,78 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він є власником квартири, яка, у відповідності до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Однак, податковим органом не було враховано, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення яких передбачені статтею 12 Податкового кодексу України. Застосування контролюючим органом положень рішень органів місцевого самоврядування з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік вважає неправомірним та передчасним.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що несвоєчасність прийняття органом місцевого самоврядування про встановлення відповідних місцевих податків, що є обов'язковими згідно з нормами Податкового кодексу України, не впливає на можливість їх справляння, оскільки приписами п. 4 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2015 р. установлено, що в 2016 році до прийняття рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 304,6 кв.м.

На підставі даних отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 30.06.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №463614/1, яким ОСОБА_1 донараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в розмірі 33 394,78 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, оскільки рішення Дніпропетровської міської ради № 7/11 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста (зі змінами)", прийняте 13.07.2016, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності спірного рішення відповідача з огляду на наступне.

З 01 січня 2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 №71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 266 Податкового кодексу Українивикладено в іншій редакції та введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 вказаного кодексу (в редакції чинній на 1 січня 2015 року) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Як передбачено підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ, згідно з яким підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 2016 рік) викладено у такій редакції: ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, законодавець встановив чіткий строк, до якого органами місцевого самоврядування необхідно прийняти рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішення Дніпропетровської міської ради № 7/11 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста (зі змінами)", прийняте поза межами цього строку.

В той же час пунктом 4 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а, відповідно, відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Окрім того, підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов'язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 24.04.2018 р. в справі № 803/1307/17 Верховного Суду.

Враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення є не обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючисьст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 р. в адміністративній справі № 804/8793/17- скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено 27.09.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва