Постанова № 76797349, 25.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2018 рокусправа № 804/2342/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

суддя - доповідач: Олефіренко Н.А.

судді: Білак С.В., Шальєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.

За участю:

Позивач - ОСОБА_2

Представник відповідача - Вологжаніна О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 р. (суддя Рябчук Олена Сергіївна) в адміністративній справі № 804/2342/18 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту фінансів міністерства оборони України третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, в якому просив: визнати дії Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо відмови у донарахуванні одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, з 200-кратного до 300-кратного розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 р., неправомірними; зобов'язати відповідача здійснити донарахування до виплаченої суми одноразової грошової допомоги, ОСОБА_2, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, у сумі 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень, що відповідає різниці між 300-кратним і 200-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 р.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень; зобов'язати відповідача подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, визнано дії Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо відмови у донарахуванні одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, з 200-кратного до 300-кратного розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 р., неправомірними; зобов'язано Департамент фінансів Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про донарахування до виплаченої одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Міністерство оборони України звернулось до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що при призначенні позивачу одноразової грошової допомоги Міністерство оборони України діяло правомірно, на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому висновки суду першої інстанції щодо наявності часткового задоволення позовних вимог є неправомірними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника Міністерства оборони України, перевіривши рішення суду та доводи апеляційною скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0215610, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27.02.2017 р. є інвалідом ІІ групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.

20.10.2017 р. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня поточного року в сумі 320000 грн.

24.01.2018 р. позивач звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України із заявою про необхідність виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 480 000 грн., що становить 300-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як це передбачено ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У відповідь на дане звернення відповідач повідомив, що призначення одноразової грошової допомоги відбувалося на підставі законодавства, що діяло на час настання інвалідності, а саме у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, що становило 320000 грн., які були перераховані на рахунок ОСОБА_2 (лист від 31.01.2018 р. №248/3/6/339).

Вважаючи, що вказане рішення є протиправним, оскільки при призначенні одноразової грошової допомоги не було застосовано розміри передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року), позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що редакція Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII набрала чинності 07.05.2017р., а рішення про призначення одноразової грошової допомоги винесене 20.10.2017 р., отже Міністерство Оборони України згідно приписів ст. 19 Конституції України повинно було застосовувати до позивача Закон від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року), за таких обставин, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у донарахуванні одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, з 200-кратного до 300-кратного розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 р.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

На підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону України №1774-УШ від 06.12.2016 року), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України.

На підставі статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону України №2004-УШ від 06.04.2017 року), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.3 постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві " днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановленні інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до абз.3 п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико- соціальної експертної комісії.

Аналізуючи викладені вище норми, колегія суддів дійшла до висновку про те, що розмір одноразової грошової допомоги у разі інвалідності такої категорії осіб залежить від часу встановлення групи інвалідності, тобто від дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №1519/983/2012.

Згідно Виписки та Довідки МСЕК серії АВ №0215610 від 15.06.2017 р. позивач є інвалідом ІІ групи з 27.02.2017 р.

Однак з вищезазначеної довідки вбачається, що первинний огляд проводився саме 14.06.2017 року, відповідно право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло з 14.06.2017 року.

Оскільки, інвалідність відповідно до норм чинного законодавства встановлюється на початку року, то вказана в довідці МСЕК дата « 27 лютого 2017 року» є датою звернення для встановлення інвалідності та не є датою встановлення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Твердження позивача, що відповідно до ч.1 ст.16-2 Закону України №2011-XII, п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 він має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, є обґрунтованими.

Таким чином, відмовляючи позивачу у донарахуванні одноразової грошової допомоги внаслідок первинного встановлення йому II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язку військової служби, з 200-кратного до 300-кратного розмірі прожиткового мінімуму, відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача для належного захисту порушеного права позивача слід зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про донарахування до виплаченої одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючисьст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 р. в адміністративній справі № 804/2342/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 26.09.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва