Ухвала суду № 76797069, 25.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4374/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Федосєєв С.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Лашевич В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Лашевича В.М.,

суддів Росік Т.В., Рибака І.О.,

при секретарі судового засідання Мікуліній Л.Ю.,

з участю:

прокурора Хацкова Д.О.,

захисника Коркушко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 міста Києва Мельника Д.І. на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС України в місті Києві Синицького І.С., погодженого із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 міста Києва Мельником Д.І., про накладення у кримінальному провадженні № 32016100040000033, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 липня 2016 року за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, арешту на 1/2 частину нерухомого майна, а саме на 1/2 частину квартири НОМЕР_3, загальною площею 54,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_5.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 міста Києва Мельник Д.І. подавапеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно. Зокрема, апелянт вказує, що, в порушення ч. 1 ст. 172 КПК України, вказане клопотання старшого слідчого було розглянуто слідчим суддею не протягом двох днів з моменту надходження, а протягом 8 днів. Також прокурор вважає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, про що останньому було повідомлено 30 липня 2018 року. Крім того, апелянт стверджує, що старшим слідчим у клопотанні зазначалось, що, відповідно до довідки КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-8789 (И-2018), квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а, згідно інформаційно-консультаційного висновку № 01/020818, ймовірна вартість житлової квартири загальною площею 57,5 кв. м. за вищевказаною адресою, становить 1262585 гривень. Таким чином, як зауважує автор апеляції, майно, про арешт якого в межах досудового розслідування ставиться питання в клопотанні старшого слідчого, не перевищує суму збитків, встановлену судово-економічною експертизою та заявленим прокурором цивільним позовом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, поясненнязахисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурорапідлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС України в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016100040000033, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 липня 2016 року за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Органами досудового розслідуванням встановлено, що головний бухгалтер ТОВ «Господарник» ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податку, розуміючи, що витяг з технічної документації № Ю-27050/2009 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий НОМЕР_2), датований 2009 роком, є недійсним, з метою неправомірного заниження податкових зобов'язань з плати за землю (орендної плати) задля зменшення суми в розмірі 3233952,02 гривень, необхідних до сплати в бюджет, склала податкову декларацію ТОВ «Господарник» з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік № НОМЕР_1 у Голосіївському районі міста Києва, відобразивши у графі 2.1.7 суму в розмірі 808488 гривень, чим порушила вимоги ст. 286 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі зміна та доповненнями). Після чого ОСОБА_4 з метою ухилення від сплати податку, перебуваючи за адресою знаходження ТОВ «Господарник», на підставі недійсних документів, які містять завідомо неправдиві відомості щодо суми сплати за землю (орендна плата), реалізуючи до кінця свій злочинний умисел, спрямований на ухилення від сплати податку підприємством, підписала цю податкову декларацію шляхом накладення свого електронного цифрового підпису. В подальшому ОСОБА_4 надала вищеописану декларацію для погодження директору ТОВ «Господарник» ОСОБА_5, який, будучи обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_4 та недостовірність даних, зазначених у декларації, погодив її своїм електронним підписом, тим самим надавши податковим деклараціям обов'язковий реквізит та закінчив її складання, а отже підтвердив достовірність інформації, зазначеній у декларації, яка не відповідала дійсності. В результаті цього ОСОБА_4 умисно ухилилась від сплати податку за землю (орендної плати) на загальну суму 3233952,02 гривень, що є особливо великим розміром та підтверджено висновком експерта № 01/02-18 від 27 лютого 2018 року.

Крім того, в ході розслідування кримінального провадження № 32016100040000033 від 06 липня 2016 року встановлено, що головний бухгалтер ТОВ «Господарник» (код ЄДРПОУ 30971302) ОСОБА_4, діючи умисно, склала податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік в порушення вимог ст. 286 Податкового кодексу України, де неправомірно занизила податкові зобов'язання з плати за землю (орендної плати) шляхом використання недійного витягу нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у графі 2.1.7 на суму 3233952,02 гривень. Після складання вказана декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік була погоджена електронним підписом директора ТОВ «Господарник» ОСОБА_5 та подана в електронному вигляді до ДПІ у Голосіївському районні ГУ ДФС у місті Києві за адресою: місто Київ, вул. Жилянська, 23, чим було внесено завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, які в частині не відповідали дійсності.

30 липня 2018 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до довідки КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14 - 8789 ( И-2018), квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Згідно з інформаційно-консультаційним висновком № 01/020818, ймовірна вартість житлової квартири загальної площею 57,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 становить 1262585 гривень.

03 серпня 2018 року старший слідчий СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС України в місті Києві Синицький І.С., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 міста Києва Мельником Д.І., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на1/2 частину нерухомого майна, а саме на 1/2 частину квартири НОМЕР_3, загальною площею 57,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_5, шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України і його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше). Це клопотання мотивовано необхідністю забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року у задоволенні цього клопотання старшого слідчого було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні даного клопотання старшого слідчого, внесеного в межах кримінального провадження № 32016100040000033, про накладення арешту на 1/2 частину нерухомого майна, а саме на 1/2 частину квартири НОМЕР_3, загальною площею 54,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_5, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення старшого слідчого Синицького І.С., представників Коркушко О.В., Спасибка А.В., Скольського В.В. і, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не наведені правові підстави, що майно, на яке необхідно накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 171 КПК України, тобто відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Це рішення слідчого судді є таким, що суперечить наявним в матеріалах судового провадження даним, а тому не може бути визнано законним та обґрунтованим.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170 - 173 КПК України слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з п. 4 ч. 2 та ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається у випадку, якщо метою такого арешту є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), і накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Старшим слідчим надано до клопотання докази, які свідчать про наявність достатніх підстав для накладення арешту на 1/2 частину нерухомого майна, а саме на 1/2 частину квартири НОМЕР_3, загальною площею 57,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_5, оскільки це майно підлягає арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Така мета передбачена п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України і саме з такою метою в клопотанні старшого слідчого ставиться питання про накладення арешту на 1/2 частину квартири НОМЕР_3, загальною площею 57,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_5. Правова ж підстава для накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), передбачена ч. 6 ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі безпідставно послався на те, що стороною обвинувачення не наведені правові підстави застосування ініційованого старшим слідчим заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна ОСОБА_5

Так, старшим слідчим було долучено до клопотання цивільний позов, поданий до Дніпровського районного суду міста Києва в порядку ст. 128 КПК України про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди в сумі 3233952,02 гривень в порядку кримінального судочинства і безпосередньо у зв'язку із тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні в тому числі і кримінального правопорушення, яким фактично і була спричинена зазначена матеріальна шкода. Викладене свідчить про невідповідність висновків слідчого судді, викладеним в оскаржуваній ухвалі, фактичним обставинам справи.

Таким чином, колегія судів, перевіривши матеріали судового провадження, вважає, що вони містять достатньо даних, які свідчать про необхідність накладення арешту на майно, а також про те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та запобігання можливості його відчуження. В свою чергу, суд апеляційної інстанції на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

На підставі приведених вище обставин, які свідчать про неповноту і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 міста Києва Мельника Д.І. задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС України в місті Києві Синицького І.С., погодженого із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 міста Києва Мельником Д.І., та накладення арешту на 1/2 частину нерухомого майна, а саме на 1/2 частину квартири НОМЕР_3, загальною площею 57,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_5, шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України і його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше), з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 міста Києва Мельника Д.І. задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС України в місті Києві Синицького І.С., погодженого із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 міста Києва Мельником Д.І., про накладення у кримінальному провадженні № 32016100040000033, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 липня 2016 року за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, арешту на 1/2 частину нерухомого майна, а саме на 1/2 частину квартири НОМЕР_3, загальною площею 54,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_5, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якоюклопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС України в місті Києві Синицького І.С., погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 міста Києва Мельником Д.І., про накладення арешту на 1/2 частину нерухомого майна, а саме на 1/2 частину квартири НОМЕР_3, загальною площею 57,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_5, шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України і його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше), - задовольнити.

Накласти арешт на 1/2 частину нерухомого майна, а саме на 1/2 частину квартири НОМЕР_3, загальною площею 57,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_5, шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема,Міністерству юстиції України і його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше).

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ _______ _____

В.М. Лашевич Т.В. Росік І.О. Рибак