Рішення № 76796727, 11.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2018 року № 826/5761/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судових засідань Ксендзові А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТриМоб»до Офісу великих платників податків Державної фіскальної службипро скасування податкових повідомлень - рішень від 11 січня 2018 р. № 0000324209, № 0000334209, № 0000344209,-

за участі представників сторін:

від позивача: Богун Н.М., Гізатулін Б.Х, Тіняєва В.А., Стегнюк К.М.,

від відповідача: Познякова І.М., Макаренко С.В.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 вересня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТриМоб» (далі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2018 р. № 0000324209, № 0000334209, № 0000344209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваними рішеннями відповідачем було безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 057 393,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 264 348, 25 грн., зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 17 227 337,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 3 737 118,00 грн.

Так, позивач вважає необґрунтованим висновок, покладений в основу оскаржуваних рішень, про те, що витрати, які є різницею між собівартістю наданих позивачем послуг та ціною їх реалізації є такими, що не використовувались в господарській діяльності ТОВ «ТриМоб». На переконання позивача, норми Податкового кодексу України не пов'язують визначення бази оподаткування з постачання товарів/послуг податком на додану вартість з їх собівартістю та не встановлюють залежність від собівартості рівня звичайних цін. Крім того, оскільки придбання товарів, робіт/послуг, необоротних активів у даному випадку необхідне для здійснення господарської діяльності позивача, останній не має підстав для нарахування податкових зобов'язань відповідно до абзацу «г» п.198.5 ст.198 ПКУ та складення і реєстрації податкових накладних.

З урахуванням вищевказаного, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та просить їх скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки. Відповідач зазначав, що перевіркою позивача встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі, завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку. До того ж встановлено відсутність реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 7 474 236,00 грн. Вказані порушення виникли у результаті продажу позивачем послуг мобільного зв'язку нижче їх собівартості. У зв'язку із чим були винесені оспорювані податкові повідомлення - рішення, які відповідач вважає прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства України.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 6 ст. 250 КАС України в судовому засіданні 11 вересня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТриМоб" з питання відповідності формування від?ємного значення з податку на додану вартість у декларації за вересень 2017.

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2017 р. № 4892/28-10-42-09/37815221 (далі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

1. п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, абз. «г» п.198.5 т.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов?язання з ПДВ на суму 18 284 730,00 грн, що призвело до:

а) завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 17 227 337,00 грн.;

б) завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку всього в сумі 1 057 393,00 грн., в тому числі за вересень 2017 року в сумі 1 057 393,00 грн.

2. п. 201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України у зв'язку з відсутністю реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 7 474 236,00 грн.

Зважаючи на висновки Акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.01.2018 р.:

- № 0000324209, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 057 393,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 264 348,25 грн.;

- № 0000334209, яким позивачу зменшено від?ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 17 227 337,00 грн. ;

- № 0000344209, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 3 737 118,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки від 19.12.2017 р. № 4892/28-10-42-09/37815221 Офісом великих платників податків ДФС у м.Києві надано відповідь від 19.01.2018 р., якою висновки Акту перевірки залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 28.02.2018 р. № 11056/6/99-99-11-01-02-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 11.01.2018 р. № 0000324209, № 0000334209, № 0000344209, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 11.01.2018 р. № 0000324209 та № 0000334209.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом перевірки встановлено, що за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності позивача, а саме - регістрів бухгалтерського обліку по рахунках 70, 80, 90 - ТОВ «ТриМоб» у звітному періоді продавало послуги мобільного зв'язку нижче їх собівартості та, відповідно, не виписувало і не реєструвало податкові накладні. Так, перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 18 284 730,00 грн., у т.ч.:

- за березень 2014 року в сумі 299 388,00 грн.,

- за червень 2014 року в сумі 1 251 357,00 грн.,

- за лютий 2016 року в сумі 472 410,00 грн.,

- за березень 2016 року в сумі 568 150,00 грн.,

- за квітень 2016 року в сумі 640 199,00 грн.,

- за травень 2016 року в сумі 657 911,00 грн.,

- за червень 2016 року в сумі 670 375,00 грн.,

- за липень 2016 року в сумі 882 293,00 грн.,

- за серпень 2016 року в сумі 875 709,00 грн.,

- за вересень 2016 року в сумі 1 043 348,00 грн.,

- за жовтень 2016 року в сумі 1 114 903,00 грн.,

- за листопад 2016 року в сумі 1 138 548,00 грн.,

- за грудень 2016 року в сумі 1 195 903,00 грн.,

- за січень 2017 року в сумі 1 079 679,00 грн.,

- за лютий 2017 року в сумі 1 294 414,00 грн.,

- за березень 2017 року в сумі 1 120 699,00 грн.,

- за квітень 2017 року в сумі 1 342 186,00 грн.,

- за травень 2017 року в сумі 1 350 319,00 грн.,

- за серпень 2017 року в сумі 1 286 939,00 грн.

Вказане порушення призвело до завищення суми від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 17 227 337,00 грн. та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 1 057 393,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є оператором зв'язку, який надає послуги рухомого (мобільного) зв'язку стандарту UMTS/WCDMA. Основним видом діяльності підприємства відповідно до класифікації видів економічної діяльності, зазначених у відомостях Єдиного державного реєстру про юридичну особу, є діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку. Для забезпечення безперебійної роботи мережі та надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку абонентам, позивачем щомісячно здійснюється придбання товарів/послуг, а саме - орендуються майданчики для розміщення обладнання базових станцій, приміщення для розташування персоналу, забезпечується електроживлення мережі, запчастин для елементів мережі, послуг технічного обслуговування обладнання мережі, оплачується доступ до мереж технологічних партнерів та послуги радіочастотного моніторингу тощо.

З акту перевірки вбачається, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало те, що позивач, надаючи у спірному періоді послуги рухомого (мобільного) зв'язку за ціною нижче собівартості, не оподатковував різницю між доходами від їх реалізації та їх собівартістю податком на додану вартість.

Мотивуючи висновки про необхідність оподаткування цих операцій податком на додану вартість, податковий орган в акті перевірки посилається на абзац «г» п.198.5 ст.198 ПКУ, відповідно до якого платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

На підтвердження правомірності донарахувань податкових зобов?язань з ПДВ, позивач посилається на п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 р., відповідно до якого у разі постачання товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необортних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену, виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання/ звичайна ціна/ балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану, виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану, виходячи з перевищення ціни придбання/ звичайної ціни/ балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

Аналізуючи податкове законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 п. 188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Водночас, наведена норма не передбачає такої окремої складової бази оподаткування податком на додану вартість, як «перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів над фактичною ціною постачання».

Отже, у вказаній нормі правило, що «база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості», застосовується для розрахунку бази оподаткування усієї операції без її поділу на окремі частини.

Нормами пп. «а» п.185.1 ст.185 ПКУ передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Враховуючи, що база оподаткування податком на додану вартість є вартісною характеристикою усієї операції, яка ст. 185 ПКУ визнана об'єктом оподаткування, виключається можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією (зокрема, за операціями з постачання послуг мобільного зв?язку). До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка податку на додану вартість, яка визначається в залежності від виду господарської операції незалежно від співвідношення собівартості реалізованого товару та фактичної ціни його реалізації.

Правила складення податкової звітності з податку на додану вартість, передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 р., не змінюють передбачений Податковим кодексом України порядок визначення бази оподаткування та ставку податку на додану вартість, яка застосовується до цих операцій.

Відповідно, передбачена пунктом 20 цього Порядку вимога щодо складення двох податкових накладних: однієї - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншої - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/собівартості/балансової (залишкової) вартості/звичайної ціни над фактичною ціною - у випадку здійснення контрольованих операцій, в яких ціна придбання/ собівартість/ балансова (залишкова) вартість/ звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, не впливає на обсяг податкового зобов'язання платника податку.

Аналізуючи вищевикладене, висновки відповідача про завищення позивачем суми від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суд вважає такими, що не відповідають нормам чинного податкового законодавства.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.01.2018 р. № 0000344209 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У разі встановлення, що мета господарської операції є недобросовісною (зокрема, у випадку збитковості з причин реалізації товару нижче собівартості без наявності об'єктивних економічних причин для цього) відповідна операція може бути кваліфікована як така, що вчинена поза межами господарської діяльності. У такому випадку платник втрачає право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі собівартості тих товарів/послуг, які не використані у господарській діяльності, що, однак, не збільшує базу оподаткування податку на додану вартість за операцією з постачання (продажу) цих товарів/послуг.

Так, матеріалами перевірки при проведенні розрахунку суми ПДВ згідно з п.198.5 ст.198 ПКУ враховано дохід від реалізації послуг мобільного зв?язку, відображений позивачем у бухгалтерському обліку на рахунку 703191 «Доходи від послуг мобільного зв?язку». Таким чином, податковим органом було підтверджено отримання ТОВ «ТриМоб» у спірному періоді доходів від проведення господарської дільності, що відповідає ст.14 ПКУ.

Водночас, ст. 22, п. 23.1, п. 23.2 ст. 23 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Положеннями п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Окрім того, Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено принципи, на яких ґрунтується бухгалтерський облік і фінансова звітність. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Відповідно до п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов?язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 11 зазначеного Положення визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Як встановлено під час розгляду справи, у спірному періоді позивачем надавалися послуги мобільного (стільникового) зв'язку. Перевіркою ТОВ «ТриМоб» не встановлено конкретних операцій, що не є господарською діяльністю платника податків. Натомість, належність оспорюваних операцій до господарської діяльності позивача повністю підтверджується наявними в матеріалах справи договорами та актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Таким чином, оскільки придбання товарів, робіт/послуг, необоротних активів пов'язано із забезпеченням безперебійної роботи мережі та наданням послуг зв'язку, що є основним видом діяльності позивача, у ТОВ «ТриМоб» відсутні підстави для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст.198 ПКУ.

Враховуючи викладене вище, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.201.10 ст.201 ПКУ, а саме - граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 7 474 236,00 грн. не підтверджуються матеріалами справи.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із частковим задоволенням позову підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТриМоб" (03150, м.Київ, вул. Предславинська, 34-А, код ЄДРПОУ 37815221) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 11.01.2018 р. № 0000324209, № 0000334209, № 0000344209.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТриМоб" (03150, м.Київ, вул. Предславинська, 34-А, код ЄДРПОУ 37815221) судові витрати в сумі 334 293,88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (04119, вул. Дегтярівська, 11, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текс рішення складено та підписано 25.09.2018 р.