Рішення № 76796724, 17.09.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року справа № 823/2478/18

м. Черкаси

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Руденко А.В.,

за участю: секретаря – Сачинської В.С.,

представника позивача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача – ОСОБА_3 (за довіреністю),

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 фінансів Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання протиправною відмови у виплаті одноразової грошової допомоги та зобов’язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_5 фінансів Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, в якому просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_4 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”; зобов’язати ОСОБА_5 фінансів Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв’язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов’язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у період 1983 - 1985р.р. він проходив строкову військову службу у складі військової частини 2042, що входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР та був звільнений на підставі наказу Міністерства оборони СРСР №72 від 28.03.1985.

20.02.2017 позивачу встановлена ІІ група інвалідності, яка настала внаслідок поранення під час виконання обов’язків військової служби, у зв’язку з чим останній має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.04.2018 №39 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що витрати, пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватись Державною прикордонною службою України.

Позивач зазначає, що прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР при Міністерстві оборони СРСР. Нині жодним нормативно-правовим актом України не визначено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР. Таким чином, посилання відповідача на те, що виплата одноразової грошової допомоги позивачеві повинна здійснюватись Державною прикордонною службою України є безпідставним та не ґрунтується на нормах законодавства.

Відповідач ОСОБА_5 фінансів Міністерства оборони України проти позову заперечив. 19.07.2018 надав відзив, в якому зазначив, що позивач 24.06.1985 був звільнений зі строкової військової служби та 17.06.2003 під час первинного огляду органами МСЕК його було визнано інвалідом ІІ групи внаслідок загального захворювання, а 20.02.2017 під час повторного огляду органами МСЕК – інвалідом ІІ групи внаслідок поранення, пов?язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. Оскільки позивачу встановлено інвалідність у понад тримісячний термін, він не має права на одноразову грошову допомогу. На день звільнення з військової служби позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, тому витрати, пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Позивачу ІІІ групу інвалідності змінено на ІІ групу у 2017 році понад дворічний термін, тому позивач право на одержання одноразової грошової допомоги у позивача відсутнє.

Третя особа ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат проти позову заперечив. 12.07.2018 надав пояснення, в яких зазначив, що позивач 19.05.1988 був звільнений зі строкової військової служби, а 22.05.2017 під час первинного огляду органами МСЕК визнаний інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Позивачу встановлено інвалідність, понад тримісячний термін, через 29 років після звільнення зі строкової військової служби, тому право на отримання одноразової грошової допомоги за пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у позивача відсутнє. Крім цього зазначив, що законодавством не передбачено призначення одноразової грошової допомоги особам, звільненим зі строкової військової служби, інвалідність яких встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи, викладені в позовній заяві, відзиві на позовну заяву, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне.

Згідно копії військового квитка НУ №6717459 позивач ОСОБА_4 з 03.05.1983 по 24.06.1985 проходив дійсну строкову службу.

Згідно довідки (Додаток затверджений наказом Голови КДБ СРСР від 24.06.1983 №00123) рядовий в/ч 2042 ОСОБА_4, виконуючи службові обов’язки і інтернаціональний обов’язок 22.06.1984 року отримав вогнепальне осколкове поранення м’яких тканин лівого передпліччя плеча і лівої половини грудної клітини.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК №024255 позивачу з 17.06.2003 встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання.

Згідно з актом судово-медичного дослідження (обстеження) за №02-01/449 від 09.03.2017 КП «ОСОБА_1 обласне бюро судово-медичної експертизи» у ОСОБА_4 мають місце рубці передньої поверхні лівої половини грудної клітини, лівого плеча та лівого передпліччя, які за своїми властивостями можуть відповідати часу виникнення, вказаному оглянутим, тобто червню 1984 року, та можуть бути наслідком отриманих в той період вогнепальних поранень вказаних ділянок.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №537256 від 23.02.2017 позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок поранення, отриманого при виконанні службових обов’язків і інтернаціонального обов’язку в ДРА.

Позивач звернувся до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», однак ОСОБА_1 військовий комісаріат листом від 31.03.2017 №6/8/5/682 повідомив позивача, що підстав для оформлення йому документів для виплати одноразової грошової допомоги та направлення їх в ОСОБА_5 фінансів Міністерства оборони України на комісію з розгляду питань, пов’язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, немає.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2017 у справі №711/6579/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018, зобов’язано ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат надати ОСОБА_5 фінансів Міністерства оборони України висновки та матеріали щодо виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності 11 групи.

На виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2017 у справі №711/6579/17 ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат подав до ОСОБА_5 фінансів Міністерства оборони України матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, вказавши у супровідному листі №6/8/5/496 від 04.04.2018, що ОСОБА_4 не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність встановлено у понад визначений законодавством 3-місячний термін з дня звільнення зі строкової військової служби.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви та документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №39 від 13.04.2018 (пункт 9), про відмову у призначення одноразової грошової допомоги з тієї підстави, що на день звільнення з військової служби позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР. Міністерство оброни України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР. Витрати, пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Вважаючи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_6 України від 24 серпня 1991 року № 1431-ХІІ «Про військові формування» підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, ОСОБА_6 України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

Статтею 4 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року № 1543-ХІІ встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 січня 1992 року № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, перебував на обліку в установі МО, звідки його і звільнено, суд вважає, що обов'язком МО в даних правовідносинах є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі встановленому статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відтак, відмова позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав відсутності у Міністерства оборони України повноважень щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу є протиправною.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018.

Разом з цим, представник Міністерства оборони України та ОСОБА_1 обласного військового комісаріату посилались також на відсутність у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги з підстави встановлення 11 групи інвалідності внаслідок поранення, отриманого при виконанні службових обов’язків під час виконання інтернаціонального обов’язку в Демократичній Республіці Афганістан понад тримісячний термін з дня звільнення зі строкової військової служби.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон № 2011-XII) (в редакції, станом на час встановлення позивачеві 11 групи інвалідності з 20.02.2017) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 163 Закону №2011-ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Згідно пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Судом встановлено, що позивач проходив строкову військову службу з 03.05.1983 по 24.06.1985.

Позивачу вперше встановлено другу групу інвалідності з 17.06.2003 внаслідок загального захворювання; 20.02.2017 під час повторного огляду органами МСЕК позивачу змінено групу інвалідності з ІІ групи внаслідок загального захворювання на ІІ групу внаслідок поранення, пов?язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

З огляду на зазначене позивач не набув право на одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 6 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ.

Відтак, рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є законним і скасуванню не підлягає, у зв’язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 18000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ОСОБА_5 фінансів Міністерства оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22990305), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (вул. Хоменка, 19, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 07135288) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 27 вересня 2018 року.

Суддя А.В. Руденко