Ухвала суду № 76796705, 27.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

27 вересня 2018 року м. Київ № 826/15643/18

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Шевченко Н.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Парбат» про забезпечення позову в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парбат» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парбат» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 2 рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1532 від 20.09.2018 «Про відмову у видачі ліцензії на мовлення з використанням частоти 105,3 МГц у м. Городенці Івано-Франківської області» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Парбат».

- визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1531 від 20.09.2018 «Про визначення переможця конкурсу та видачу ліцензії на мовлення з використанням частоти 105,3 МГц у м. Городенці Івано-Франківської області».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання.

Разом з позовною заявою від Товариства з обмеженою відповідальністю «Парбат» надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить до вирішення спору по суті заборонити Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення вчиняти будь-які дії на виконання рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1531 від 20.09.2018 «Про визначення переможця конкурсу та видачу ліцензії на мовлення з використанням частоти 105,3 МГц у м. Городенці Івано-Франківської області», в тому числі видавати будь-яким особам ліцензію на мовлення з використанням частоти 105,3 МГц у м. Городенці Івано-Франківської обл.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Обгрунтовуючи заявлене клопотання про забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «Парбат» зазначає наступне.

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Парбат» з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним і скасування рішень Національної ради про видачу ліцензії на мовлення (рішення № 1531 від 20.09.2018) та про відмову у видачі ліцензії позивачу (п. 1 рішення № 1532 від 20.09.2018).

Позивач зазначає, що мав переважне право отримати ліцензію відповідно до ст. 25 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а Національна рада всупереч вимог вказаної статті, а також статей 3, 17 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» неправомірно відмовила у видачі такої ліцензії.

Рішенням № 1531 відповідач вирішив видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Львівська Хвиля» ліцензію на мовлення, переважне прав отримання якої має позивач.

Позивач вважає, що наразі наявні підстави для забезпечення позову шляхом встановлення Національній раді заборони вчиняти будь-які дії на виконання рішення № 1531 про видачу ліцензії, в тому числі видавати ліцензію на мовлення переможцю конкурсу до завершення розгляду даної справи, в якій вирішуватиметься питання законності відмови у видачі цієї ліцензії позивачу.

Необхідність вжиття вказаних заходів, на думку позивача, пов'язано з тим, що у випадку виконання Національною радою оскарженого рішення № 1531 та видачі на його підставі ліцензії на мовлення, товариство буде позбавлене можливості захистити свої права, оскільки після видачі ліцензії третій особі, дане рішення вичерпає свою дію.

Наголошено на тому, що підстави анулювання ліцензії на мовлення є вичерпними та встановлені ст. 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», відтак, у випадку задоволення даного позову, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача буде унеможливлений або у значній мірі ускладнений.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Суд наголошує на тому, що у вищевказаній заяві про забезпечення адміністративного позову, позивачем не наведено та не обгрунтовано, які саме додаткові перешкоди можуть бути створені під час виконання судового рішення, з огляду на що, суд не може надавати оцінку правовідносинам, що можуть виникнути у майбутньому на підставі рішення суду без чітко визначених таких ризиків.

Суд не приймає посилання заявника на те, що у випадку задоволення позовних вимог, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача буде унеможливлений або у значній мірі ускладнений, з огляду на те, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 N 16-рп/2009).

Обов'язковість виконання рішення суду гарантується встановленням відповідальності за його невиконання.

Таким чином, ураховуючи природу принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що наведені заявником обставини, на думку суду, не є обґрунтованими для забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Необхідно наголосити на тому, що вирішення заяви про забезпечення адміністративного позову у спосіб, про який просить заявник, є фактично вирішення спору по суті, що є неприпустимим та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підстави для забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 150 - 154, 241, 243, 256, 293 - 297 КАС України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Парбат» про забезпечення позову в справі № 826/15643/18 відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Шевченко