Рішення № 76796293, 28.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1057/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі в якій позивач просить визнати протиправним рішення ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 11.10.2017 року за №856056 «Про відмову у переведенні з виду на вид (на заміну рішення про відмову у переведенні з виду на вид №856056 від 23.06.2017 року)» та зобов’язати ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перевести ОСОБА_1 з 12 червня 2017 року на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII у розмірі 60% усіх складових заробітної плати на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 15.05.2017 року №06-36/845 та від 15.05.2016 року №06-36/846, виданих Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач, 12.06.2017 року звернувся до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про переведення із пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» за документами наявними у пенсійній справі, що підтверджується копією заяви. Проте, 31.01.2018 року, ОСОБА_1 отримав рішення №856056 від 11.10.2017 року «Про відмову у переведенні з виду на вид (на заміну рішення про відмову у переведенні з виду на вид №856056 від 23.06.2017 року» де відмова у призначенні пенсії як державному службовцю ґрунтувалась на тому, що стаж державної служби складає 14 років 1 місяць при загальному стажі роботи 33 роки 1 місяць. До загального стажу не враховано період роботи в ГОВ «Агрофірма Учид» з 01.06.2007 р. по 01.04 2009 р. та період роботи в ТОВ «Слов’янка» з 19.09.2009 року до 17.02.2012 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5. Відповідно до записів в трудовій книжці серії ОД №197446 ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 року працював на посаді начальника управління контролю за розсадництвом, плодоовочевництвом, виноградарством та органічною продукцією Державної інспекції сільського господарства в Одеській області і стаж державної служби, який був розрахований відповідачем склав 14 років і 1 місяць.Тобто, враховуючи вимоги п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII ОСОБА_1 має право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», так як основною вимогою даного Закону є наявність стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року не менше 10 років. Тому висновок територіального органу Пенсійного фонду України є таким, що порушує конституційні права ОСОБА_1 на отримання пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідач проти позовних вимог заперечує та вважає дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одеса правомірними та такими, що повністю відповідають вимогам чинного законодавства. В підтвердження своїх заперечень представником відповідача було надано до суду відзив на позов (а.с.110-111), в якому відповідач зазначає, що спірні правовідносини виникли у червні 2017 року а тому Управління керувалося нормативно-правовими актами, які були чинними на той момент. Відсутність нормативно-правового акту, який би визначав механізм нарахування пенсії є підставою для відмови у нарахуванні. Страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До загального стажу позивачу не враховано період роботи в ТОВ «Агрофірма Удич» з 01.06.2007 року по 01.04.2009 року та період роботи в ТОВ «Слов'янка» з 19.09.2009 року по 17.02.2012 року оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, а тому відповідач вважає свої дії правомірними та вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Позивача у судове засідання 31.08.2018 року не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, будь-яких клопотань позивачем також не надано.

Представником відповідача 29.08.2018 року через канцелярію суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління.

У зв’язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 12.06.2017 року звернувся до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одеса із заявою про переведення із пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.15).

Як вбачається з матеріалів справи до заяви позивачем надано трудову книжку, довідку про заробітну плату та документи про стаж (з/б а.с.15).

Відповідачем, у відповідь на вказану заяву, прийнято рішення за №856056 від 23.06.2017 року, яким позивачу відмовлено у переведенні з одного виду пенсії на інший та зазначено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 33 роки і 1 місяць, а до загального стажу не враховано період роботи в ТОВ «Агрофірма Удич» з 01.06.2007р по 01.04.2009р та період роботи в ТОВ «Слов'янка» з 19.09.2009р по 17.02.2012р оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Право на пенсію позивач набуде за умови наявності загального страхового стажу 35 років (а.с.46).

Листом №18627/02 щодо перевірки пенсійної справи від 02.10.2017 року Головне управління ПФУ в Одеській області повернуло пенсійну справу ОСОБА_3 на доопрацювання до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі.

ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі 11.10.2017 року прийнято рішення №856056 «Про відмову у переведенні з виду на вид (на заміну рішення про відмову у переведенні з виду на вид №856056 від 23.06.2017 року)» де відмова у призначенні пенсії як державному службовцю ґрунтувалась на тому, що стаж державної служби складає 14 років 1 місяць при загальному стажі роботи 33 роки 1 місяць. До загального стажу не враховано період роботи в ТОВ «Агрофірма Удич» з 01.06.2007 року по 01.04 2009 року та період роботи в ТОВ «Слов’янка» з 19.09.2009 року до 17.02.2012 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5.

Позивач не погоджуючись з такою відмовою відповідача звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон №1058-ІV).

Відповідно до ст.24 Законц №1058-ІV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015р. (далі – Закон України №889-VIII) втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993р. (далі - Закон України №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закон України №3723-ХІІ, в якому вказано, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної ОСОБА_4 України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної ОСОБА_4 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

В свою чергу, відповідно до ст.37 Закон України №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Тобто, п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII за умови, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах державної служби, дає право особам претендувати на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до розділу ОСОБА_5 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:

1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 (форма ОК-3) до Положення;

2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу (За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року (додаток 1).);

3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім’ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім’ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

Відповідно до розділу IV ОСОБА_5 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із запису у трудовій книжці (з/б а.с.25, а.с.26), позивач з 06.11.2014 року по 30.12.2016 року працював на посаді начальника управління контролю за розсадництвом, плодоовочевництвом, виноградарством та органічною продукцією Державної інспекції сільського господарства в Одеській області. Тобто, на момент набрання чинності Законом України №889-VIII позивач займав посаду державної служби та мав не менш як 10 років стажу державного службовця, а тому позивач підпадає під вимоги п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

В свою чергу, для призначення пенсії на підставі ст.37 Закону України №3723-ХІІ особа, в даному випадку позивач, повинен досягнути 62-річного віку, мати страховий стаж 35 років, стаж державної служби не менше 10 років та на момент досягнення зазначеного віку працювати на посаді віднесеній до державної служби.

Суд зазначає, що встановлений позивачу ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі стаж державної служби становить 14 років та 1 місяць, а загальний стаж 33 роки 1 місяць. Тобто, у позивача за висновками зробленими відповідачем на підставі документів, не достатньо страхового стажу, необхідного для призначення пенсії згідно ст.37 Закону України №3723-ХІІ.

У своєму рішенні про відмову в переведенні ОСОБА_1, з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідач обґрунтував відмову відсутністю необхідного страхового стажу та вказав, що при розгляді заяви позивача відповідачем не було зараховано до загального стажу період роботи в ТОВ «Агрофірма Удич» з 01.06.2007 року по 01.04.2009 року та період роботи в ТОВ «Слов'янка» з 19.09.2009 року по 17.02.2012 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

В матеріалах справи наявна довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.11.2017 року №11 за період роботи позивача в ТОВ «Агрофірма Удич» з 01.06.2007 року по 01.04.2009 року, видана ТОВ Агрофірма «Удич» на ім’я ОСОБА_1, відповідно до якої на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок) (а.с.31). Проте, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що саме цю довідку було надано ним під час звернення 12.06.2017 року до відповідача за переведенням на інший вид пенсії.

Також, в матеріалах справи наявна заява позивача до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі датована 04.12.2017 року, в якій позивач просить врахувати колгоспний стаж та стаж по заробітній платі та додає трудову книжку, довідку про заробітну плату та документ про стаж (а.с.33).

Суд зазначає, що вказана заява подана позивачем після прийняття оскаржуваного рішення, а тому не може бути прийнята судом до уваги та використана як посилання на те, що відповідачем протиправно не враховано вказані документи при прийнятті рішення. Крім того, сам позивач не надає жодних обґрунтувань та підтверджень щодо вказаної заяви.

До того ж, позивачем не надано до суду жодних документів, доказів чи будь якої іншої інформації на підтвердження сплати страхових внесків за період роботи позивача в ТОВ «Слов’янка» чи на будь яковому іншому підприємстві, установі чи організації, які б підтверджували наявність необхідного 35-річного страхового стажу у позивача для призначення йому пенсії відповідно до Закон України «Про державну службу».

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що прийняте ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі рішення від 11.10.2017 року за №856056 «Про відмову у переведенні з виду на вид (на заміну рішення про відмову у переведенні з виду на вид №856056 від 23.06.2017р.)» є правомірним, та таким, що прийняте відповідно до вимог законодавства, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти Україн» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 65037, м.Одеса, ОСОБА_4, 12).

Відповідач: ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (код ЄДРПОУ 41248812, 65121, м.Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а)

Суддя П.П. Марин

.