Рішення № 76796132, 28.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1414/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача Головного Управління Національної поліції в Одеській області - Сокупенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 72316) до Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного Управління Національної поліції в Одеській області (вул. Грецька,42, м. Одеса, 65026), Головного Управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська,12, м. Одеса, 65014) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, 65076) про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом (а.с.32-36) до Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного Управління Національної поліції в Одеській області (далі Приморський ВП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, в якому просила визнати протиправним та скасувати висновок Приморського відділу поліції у місті Одесі ГУ НП в Одеській області від 11.12.2017 року, складений за результатами розгляду матеріалів ЖЄО №56000 від 06.12.2017 року.

08.08.2018 року позивач подала заяву по справі за її позовом до Приморського ВП, Головного Управління Національної поліції в Одеській області (далі ГУНП в Одеській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про зміни предмету позову (а.с. 184-185) та просила суд:

- визнати протиправними дії Приморського ВП щодо встановлення у висновку від 11.12.2017р., складеному за результатами розгляду матеріалів ЖЄО №56000 від 06.12.2017р., наступних фактів відносно ОСОБА_1, а саме: «ОСОБА_4 дав згоду на те, щоб ОСОБА_1, яка була домогосподаркою батька заявника, деякий час мешкала у даній квартирі», «був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_1 за номером НОМЕР_1 під час якого вона пояснила, що після смерті батька заявника, залишившись без роботи домогосподарки вона змушена переїхати до м. Мелітополь на постійне місце проживання. Також зауважила, що ніякі документи вона не брала та навіть не знала, де вони знаходяться»;

- визнати протиправними дії Приморського ВП щодо встановлення у відповіді на ім'я ОСОБА_4 у вигляді листа від 12.12.2017р. за вих. №36/-55901ЕО наступних фактів відносно ОСОБА_1, а саме: «ОСОБА_4 дав згоду на те, щоб ОСОБА_1, яка була домогосподаркою батька заявника, деякий час мешкала у даній квартирі», «був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_1 за номером НОМЕР_1 під час якого вона пояснила, що після смерті батька заявника, залишившись без роботи домогосподарки вона змушена переїхати до м. Мелітополь на постійне місце проживання. Також зауважила, що ніякі документи вона не брала та навіть не знала, де вони знаходяться».

Позивач зазначила, що до Приморського ВП 06.12.2017 року звернувся ОСОБА_4 із заявою №56000, в якій просив притягнути її до відповідальності за самоправство. За результатами розгляду цієї заяви Приморським ВП прийнято висновок від 11.12.2017 року, в якому, зокрема, зазначено, що ОСОБА_4 дав згоду на те, щоб вона - ОСОБА_1, яка була домогосподаркою батька заявника, деякий час мешкала у даній квартирі, але після її виїзду, заявник не може знайти документи на житло та підозрює її у тому, що вона їх поцупила. Також був здійснений телефонний дзвінок їй - ОСОБА_1 за номером НОМЕР_1, під час якого вона пояснила, що після смерті батька заявника, залишившись без роботи домогосподарки, буда змушена переїхати до м. Мелітополь на постійне місце проживання. Також зауважила, що ніякі документи вона не брала та навіть не знала, де вони знаходяться. Аналогічна інформація також містилась у листі Приморського ВП №36/-55901ЕО від 12.12.2017 року.

Позивач стверджує, що вказаний висновок не відповідає дійсності.

На думку позивача, під час перевірки фактів, викладених у заяві ОСОБА_4 від 06.12.2017 року, посадові особи Приморського ВП діяли всупереч положенням Закону України «Про звернення громадян», Порядку роботи зі зверненнями громадян і організацій їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, оскільки викладені у висновку відповідача обставини не відповідають дійсності. Заявнику ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 належить лише обов'язкова частка у спадщині після смерті ОСОБА_4, який за життя все своє майно заповів своїй дружині ОСОБА_5, яка не є матір'ю заявника. ОСОБА_4 ніколи не надавав їй- ОСОБА_1 згоду на те, щоб вона мешкала в зазначеній квартирі, оскільки разом з померлим ОСОБА_4 і його дружиною ОСОБА_5 позивач проживала в цій квартирі однією сім'єю з 2010 року, доглянула їх до смерті і поховала. Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5 як спадкоємець четвертої черги за законом. При цьому всі правовстановлюючі документи на нерухоме майно, що за життя належало ОСОБА_4 та ОСОБА_5, знаходяться у неї, про що також було відомо ОСОБА_4

Позивач стверджує, що неправдивим є посилання у висновку на те, що їй був здійснений телефонний дзвінок за номером НОМЕР_1, оскільки цей номер їй ніколи не належав, він був помилково вказаний при зверненні до Приморського районного суду м. Одеси із позовом про визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, від дійсного номеру - НОМЕР_2 він відрізняється останньою цифрою, відповідно жодних пояснень дільничному офіцеру поліції за вказаним номером вона надати не могла. З приводу вказаної заяви ніхто із працівників поліції їй не дзвонив, повідомлення про виклик до поліції за місцем реєстрації не направляв, чим вона була позбавлена права надати пояснення по заяві ОСОБА_4

Висновок Приморського ВП в м. Одесі від 11.12.2017 року містить в собі відомості, які є неправдивими, а перевірка заяви ОСОБА_4 проведена не об'єктивно та не всебічно, як цього вимагає Закон України «Про звернення громадян». В порушення вимог п. 4.3. Положення про порядок роботи із зверненнями громадян і організацій їх особистого прийому в системі МВС України висновок не містить в собі об'єктивного аналізу усіх зібраних матеріалів, невмотивований по суті порушених заявником питань та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Ухвалою суду від 04.04.2018 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків (а.с. 26-29).

Ухвалою суду від 27.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 2-5).

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 19.06.2018 року, відмовлено у задоволенні клопотань Приморського ВП про виключення з кола осіб по справі (а.с. 87-88).

Ухвалою суду від 19.06.2018 року вирішено розгляд справи №815/1414/18 здійснити за правилами загального позовного провадження, залучити до участі у справі у якості співвідповідача ГУНП в Одеській області (а.с. 91-93).

Ухвалами суду, занесеними до протоколу судового засідання 08.08.2018 року, відмовлено у задоволенні клопотання Приморського ВП про виключення з кола осіб по справі, клопотання позивача про виклик свідка, клопотання представника третьої особи про витребування роздруківки телефонних переговорів (а.с. 168-175).

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 21.08.2018 року, прийнято заяву позивача про зміну предмету позову (а.с. 196).

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 29.08.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 209).

Представник ГУНП в Одеській області надав до суду відзив на адміністративний позов (а.с. 133-135), в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та зазначив, що 06.12.2017 року громадянином ОСОБА_4 була подана заява відносно дій громадянки ОСОБА_1, яка була зареєстрована в ЖЄО за №55901 від 06.12.2017 року.

11.12.2017 року звернення гр. ОСОБА_4 було розглянуто з дотриманням строків, передбачених Законом України «Про звернення громадян», з наданням відповіді на адресу заявника.

Під час розгляду матеріалів ЖЄО №55901 від 06.12.2017 року не було встановлено порушень прав, свобод чи інтересів заявника в особі гр. ОСОБА_4, а також і ОСОБА_1 Від гр. ОСОБА_4 скарг на протиправні дії з боку посадової особи, яка розглядала його заяву, не поступало. Згідно з положеннями ст. 24 Закону України «Про звернення громадян», позивач мала право подати скаргу на дії посадової особи Приморського ВП, проте вказаним правом не скористалась.

На думку представника ГУНП відсутні підстави для визнання протиправними дій Приморського ВП, оскільки відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). За результатами перевірки заяви ОСОБА_4, останньому була надана відповідь у відповідності до ст.15 Закону.

Представник третьої особи ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 надала до суду відгук (а.с 147-148), в якому зазначила, що слідчим відділом Приморського ВП заведено кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 185 ч.2 КК України. Позивач неодноразово викликалась до Приморського РВ для допиту в якості підозрюваної, проте по виклику не з'являлась, а на телефонний дзвінок відповіла, що документи вона не брала, так як не знала місце їх знаходження. Як зазначає представник третьої особи, ОСОБА_1 постійно проявляє незаконні методи з метою заволодіння майном ОСОБА_4. Помилка в номері мобільного телефону ОСОБА_1 могла статися при виконанні документу.

Позивач надала до суду відповідь на відзив ГУНП в Одеській області (а.с. 149-152), в якій вважала необґрунтованими посилання відповідача про розгляд заяви ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про звернення громадян», оскільки дана заява не є зверненням у розумінні положень вказаного закону, вона не містила прохання про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів ОСОБА_4 або повідомлення ним про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб. Зі змісту заяви ОСОБА_4 вбачається, що він повідомив поліції про вчинення нею самоуправства, яке залежно від наслідків може розглядатися як адміністративне або кримінальне правопорушення (ст. 186 КУпАП або ст. 356 КК України). Отже, розгляд такої заяви ОСОБА_4 з метою перевірки повинен був здійснюватися в порядку, передбаченому КПК України, а за відсутності складу злочину, в порядку КУпАП. За змістом ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється ва порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений зокрема кримінальним процесуальним законодавством. Аналогічні норми містяться і у Положенні про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацій особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ.

Позивач вважала недоречним твердження представника відповідача, що вона мала право подати скаргу на незаконність рішення по матеріалу за заявою ОСОБА_4, оскільки оскарження дій або рішень посадових осіб суб'єкта владних повноважень шляхом подання скарги вищому керівництву вона вважає недоцільним та не ефективним, тому скористалась гарантованим ст. 6 Європейської Конвенції, ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України правом на звернення до суду.

Позивач не згодна з доводами відповідача про відповідність вимогам ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» дій Приморського ВП м. Одеси та відсутності порушення її прав ГУНП в Одеській області, оскільки у відповіді повідомляється про встановлення Приморським ВП м. Одеси неправдивих юридичних фактів щодо неї, а саме: що вона проживала деякий час в квартирі батька заявника зі згоди ОСОБА_4; що вона була домогосподаркою батька заявника; що вона після смерті батька заявника залишилась без роботи домогосподарки; що вона після смерті батька заявника змушена переїхала до м. Мелітополь на постійне місце проживання; що не брала документи на житло і не знає, де вони знаходяться. Вказаний перелік фактів має для позивача юридичні наслідки, оскільки лист Приморського ВП поданий ОСОБА_4 до Приморського районного суду м. Одеси в якості доказу під час цивільного спору між позивачем та ОСОБА_4 Крім того, встановлені листом Приморського ВП м. Одеси неправдиві юридичні факти впливають на право спадкування позивача, оскільки в невстановлений законом спосіб спростовують факт її проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю, зводячи її до ролі домогосподарки. Оскільки розгляд заяви ОСОБА_4 незаконно був проведений на підставі Закону України "Про звернення громадян", то й прийняття рішення у вигляді висновку та надання відповіді за його заявою не відповідало чинному законодавству.

Позивач також надала до суду відповідь на пояснення третьої особи (а.с. 154-155), в якій зазначає, що доводи представника третьої особи ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6, викладені у «відгуку» в основному не відносяться до предмету доказування в цій справі, направлені на заперечення проти її цивільного позову, що розглядається Приморським районним судом м. Одеси, містять в собі неправдиві відомості, що ганьблять її честь та гідність, направлені на створення її негативного іміджу перед судом та свідчать, що адвокатом ОСОБА_6 при здійсненні представництва порушується її процесуальний обов'язок, передбачений п. 1 ч. 5 ст. 44 КАС України, - учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Позивач стверджує, що будь-якого кримінального провадження щодо неї, в тому числі за ч.2 ст. 185 КК України, не існує. Цими неправдивим повідомленням представник ОСОБА_4 вводить суд в оману щодо фактичних обставин справи. Крім того, твердження представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 про скоєння позивачем злочину є порушенням презумпції невинуватості, свідчать про недотримання адвокатом Правил адвокатської етики, та розцінюються нею як завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину з корисливих мотивів. Посилання представника ОСОБА_4 на те, що при виконанні документу могла статися помилка в номері мобільного телефону, спростовуються змістом заяви ОСОБА_4, де ним власноручно написаний номер телефону, який фактично не належить позивачу. Зважаючи на викладене, доводи представника ОСОБА_4 жодним чином не спростовують позовних вимог.

Представник ГУНП в Одеській області надав до суду відзив на заяву позивача про зміну предмету позову (а.с. 189-191), за змістом аналогічну відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 24.09.2018 року позивач заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив та відповіді на пояснення третьої особи.

Представник відповідача ГУНП в Одеській області в судовому засіданні 24.09.2018 року заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов.

Представник третьої особи в судове засідання 24.09.2018 року не з'явилась, судом неявка була визнана неповажною та ухвалено розглядати справу за відсутності не з'явившихся учасників процесу.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив, що 06.12.2017 року до Приморського ВП звернувся ОСОБА_4 із заявою, зареєстрованою у ЖЄО за №56000, в якій просив притягнути позивача до відповідальності за самоправство (а.с. 37).

11.12.2017 року посадовою особою Приморського ВП лейтенантом поліції Роствінським О.О. складений висновок за результатами розгляду матеріалів, який затверджений начальником Приморського ВП Остроглядовим О.І. (а.с.13).

Лейтенант поліції Роствінський О.О зазначив у висновку, що у ході розгляду матеріалів ЖЄО №56000 від 06.12.2017 року було встановлено, що після смерті батьків заявника, вищевказана квартира належить йому згідно свідоцтва про право на спадщину за законом. ОСОБА_4 дав згоду на те, щоб ОСОБА_1, яка була домогосподаркою батька заявника, деякий час мешкала у даній квартирі, але після виїзду ОСОБА_1 заявник не може знайти документи на житло та підозрює ОСОБА_1 у тому, що вона їх поцюпила. Також був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_1 за номером НОМЕР_1 під час якого вона пояснила, що після смерті батька заявника, залишившись без роботи домогосподарки вона змушена переїхати до м. Мелітополь на постійне місце проживання. Також зауважила, що ніякі документи вона не брала та навіть не знала, де вони знаходяться.

Виклавши вказане, посадова особа Роствінський О.О. вважала можливим розгляд матеріалу закінченим.

На адресу третьої особи ОСОБА_4 надісланий лист Приморського ВП №36/-55901ЕО від 12.12.2017 року, в якому викладені також викладені вищезазначені обставини (а.с. 25).

Про існування вказаного листа ВП №36/-55901ЕО від 12.12.2017 року позивач дізналась при розгляді цивільної справи №522/20123/17 за її позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5, оскільки він був наданий як доказ по справі.

Позивач, вважаючи протиправними дії Приморського ВП щодо встановлення у висновку від 11.12.2017 року, у листі Приморського ВП №36/-55901ЕО від 12.12.2017 року певних фактів відносно неї, звернулась до суду з адміністративним позовом.

В наданому до суду позові обґрунтування для його задоволення позивачем зазначені неправомірні дії відповідача щодо перевірки звернення ОСОБА_4, яке було проведено з порушенням вимог законодавства, а саме Закону України «Про звернення громадян», Порядку роботи зі зверненнями громадян і організацій їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України.

При наданні відповіді на відзив позивач виклала також інші підставі в обґрунтування задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що розгляд заяви ОСОБА_4 не повинен був здійснюватися відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Оскільки ОСОБА_4 повідомив поліцію про вчинення нею самоуправства, розгляд такої заяви з метою перевірки повинен був здійснюватися в порядку, передбаченому КПК України або КУпАП.

Суд вважає, що у даній частині відповідь на відзив не відповідає вимогам ст.163 КАС України, відповідно до якої у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Зміна предмету або підстав позову повинна здійснюватися позивачем у порядку ст.47 КАС України. Позивач змінив предмет позову (а.с.184). В разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, а це за своєю суттю - уже новий позов. Саме у зв'язку із цим законодавцем було закріплено альтернативну зміну предмета чи підстав позову.

Враховуючи викладене суд розглядає спірні правовідносини у межах заявленого позивачем позову з урахуванням зміни нею предмету позову.

Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо правомірності, об'єктивності добросовісності, безсторонності Приморського ВП при проведенні перевірки звернення ОСОБА_4 щодо протиправного винесення документів з квартири АДРЕСА_3 позивачкою ОСОБА_1 та не бажанням їх повернути.

Приморський ВП відповідно до Положення затвердженого наказом ГУНП в Одеській області від 26.03.2018 року є відокремленим структурним підрозділом ГУНП в Одеській області, підпорядковується начальнику ГУНП та згідно із законодавством України здійснює повноваження Національної поліції України на території Приморського району міста Одеси. Вказаним Положенням визначені завдання, функції Приморського РВ, який зокрема, здійснює прийом та розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю відділу поліції (а.с.136-141). Таким чином, у відповідності до п.7 ч.1 ст.4 КАС України Приморський ВП є суб'єктом владних повноважень.

Статтею 3 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» встановлено право Громадян України звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Наказом МВС України №1177 від 10.10.2004 року затверджене Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України (далі Положення №1177). Відповідно до наказу вказане Положення затверджене з метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, покращання, удосконалення організації їх особистого прийому в апараті МВС України, підпорядкованих йому органах внутрішніх справ України, а також у вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління, та на виконання ст.40 Конституції України, Законів України «Про звернення громадян», «Про міліцію», «Про статус народного депутата України», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про інформацію».

Згідно ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, крім іншого: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до пп.4.1,4.3,4.4,4.6,4.7 п.4 Положення №1177 керівники апарату МВС, їх заступники при розгляді звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників апарату МВС на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, уживати інших заходів для об'єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з'ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Безпосередні виконавці при здійсненні перевірок за зверненнями обов'язково спілкуються з їх авторами, з'ясовують усі порушені питання та обставини, детально вникають в їх суть, вживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах своєї компетенції відповідно до чинного законодавства.

За результатами перевірки звернення складається мотивований висновок про результати розгляду звернення громадян, який має містити в собі об'єктивний аналіз усіх зібраних матеріалів і повинен відповідати порядку його складання (додаток 9).

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Проаналізувавши доводи учасників справи, дослідивши та оцінивши надані ними докази суд дійшов висновку, що Приморський ВП при перевірки звернення ОСОБА_4, зареєстрованого в ЖЄО за №55901 від 06.12.2017 року, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, небезсторонньо, не добросовісно, не розсудливо. При цьому суд виходить з наступного.

Звернення ОСОБА_4 було зареєстровано, перевірено, складений висновок та надана відповідь. Проте при перевірки звернення ОСОБА_4 Приморський ВП не виконав вимоги ст.19 Закону України «Про звернення громадян» щодо об'єктивної, всебічної перевіряти заяви чи скарги, п.4 Положення №1177 щодо обов'язку при розгляді звернень, скарг уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників апарату МВС на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, уживати інших заходів для об'єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з'ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Недотримання вказаних вимог потягло відображення у висновку та відповіді на адресу заявника обставин, які не підтверджуються матеріалами перевірки звернення, та їх об'єктивність не доведена відповідачами у судовому засіданні.

Так, у висновку та відповіді зазначено, що квартира належить заявнику згідно свідоцтва про права на спадщину за законом (НМТ 641945), проте згідно долученої копії вказаного свідоцтва, ОСОБА_4 належить лише частина вказаної квартири. Відповідачами не надано до суду жодного доказу, які підтверджують надання згоди заявником на те, щоб ОСОБА_1, яка була домогосподаркою батька заявника, деякий час мешкала у даній квартирі. Не надано доказів, що здійснювався виїзд на місце, опитувались будь-які свідки. Також не надано жодного належного та допустимого доказу здійснення телефонного дзвінку ОСОБА_1 та спілкування з нею.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що вказаний лист - відповідь на звернення ОСОБА_4 порушує її права, оскільки використаний як доказ у цивільній справі. Учасники справи у цивільній справі має право подавати свої докази, брати участь у досліджені доказів даних іншими учасниками справи, ставити питання іншим учасникам справи, спростовувати надані ними докази, заявляти клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування.

На думку суду розгляд саме даних обставин в рамках ЗУ «Про звернення громадян» взагалі не породжує жодних правових наслідків, незалежно від результату, для позивача та третій особи по цієї справі.

Ст.9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 72316, РНКПП НОМЕР_3) до Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного Управління Національної поліції в Одеській області (вул. Грецька,42, м. Одеса, 65026), Головного Управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська,12, м. Одеса, 65014 код ЄДРПОУ 40108740) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, 65076 РНКПП НОМЕР_4):

про визнання протиправними дії Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, щодо встановлення у висновку від 11.12.2017р., складеному за результатами розгляду матеріалів ЖЄО №56000 від 06.12.2017р., наступних фактів відносно ОСОБА_1, а саме: «ОСОБА_4 дав згоду на те, щоб ОСОБА_1, яка була домогосподаркою батька заявника, деякий час мешкала у даній квартирі», «був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_1 за номером НОМЕР_1 під час якого вона пояснила, що після смерті батька заявника, залишившись без роботи домогосподарки вона змушена переїхати до м. Мелітополь на постійне місце проживання. Також зауважила, що ніякі документи вона не брала та навіть не знала, де вони знаходяться»;

про визнання протиправними дії Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо встановлення у відповіді на ім'я ОСОБА_4 у вигляді листа від 12.12.2017р. за вих. №36/-55901ЕО наступних фактів відносно ОСОБА_1, а саме: «ОСОБА_4 дав згоду на те, щоб ОСОБА_1, яка була домогосподаркою батька заявника, деякий час мешкала у даній квартирі», «був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_1 за номером НОМЕР_1 під час якого вона пояснила, що після смерті батька заявника, залишившись без роботи домогосподарки вона змушена переїхати до м. Мелітополь на постійне місце проживання. Також зауважила, що ніякі документи вона не брала та навіть не знала, де вони знаходяться».

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.